Аарон лежав на дивані, читаючи підручник з хімії. У кімнаті він був один: старшокурсники пішли в кіно разом із Нікі, в останній момент до них приєдналися Ендрю з Нілом. Нормальний близнюк досі дивувався, як рудому вдається його вмовляти. Королева, як завжди, була на корті. Він випробував нові вправи, якими в майбутньому буде кошмарити Лисів. Хлопець казав не чекати його, а лягати спати, але Аарон не був би Аароном, якби не намагався роздратувати Дея.
У нього вже закінчувалося терпіння, як до кімнати відчинилися двері.
— «Я ж казав не чекати мене», — сказав Кевін, нахилившись до хлопця.
— «З чого ти вирішив, що я тебе чекаю? Я взагалі-то навчаюсь», — відповів Аарон, розмахуючи книжкою перед його обличчям.
— «Вірю, вірю, ну признай, що сумував за мною!»
— «Ще чого! Мені було прекрасно, поки ти не заявився!» — буркнув Міньярд. Ну не визнавати ж йому, що Дей правий, він, взагалі-то, турбується про стратосферу, яку проб’є тоді самооцінка Кевіна.
— «Ну, тоді я пішов, гризи граніт нау…»
Не встиг договорити хлопець, як опинився на Аароні. Дей вже відкрив рота, збираючись сказати щось дратівливе, але медик його перебив:
— «Якщо скажеш хоча б слово, то станеш моїм наступним анатомічним експонатом!» — пригрозивши йому, Аарон знову взявся за книжку.
Змирившись зі своєю участю (наче йому щось не подобається), Кевін нарешті розслабився.