Магазин плівок завжди був наче притулком для Айї. Туди вона могла піти й гарантувати собі щастя навіть просто від розмов з Міцукі. Іноді вона просто сиділа і слухала музику з динаміків крамниці, або ж мовчазно ділила бездротові навушники зі своєю дівчиною. Це місце наче змушувало забути про всі проблеми, що були ззовні. Одначе сьогодні у її серці було лиш все більше вагань чим ближче дівчина підходила до магазину. Вона ж бо знала, що атмосфера, яку вона так полюбила, не зможе її втішити повною мірою цього вечора.
Зазвичай, для Айї походи до дівчини майже під час закриття не були чимось надприродним. Та сьогодні обставини, що її сюди привели не були “нормою”. Річ у тім, що вона не бачила Кого вже цілі вихідні й, здавалося, та не збиралася займатися нічим, що не в її кімнаті. Звичайно ж, Айя намагалася тій писати, але у відповіді отримувала лише напівсенсові повідомлення.
Це завдавало болю, але дівчина знала, що відбувається. Вона розпізнала поведінку чорнявки з минулого разу.
Це нагадує наскільки Міцукі була віддаленою тоді. Єдине, про що та могла думати — її пісня. Звичайно ж, Айя розуміла, що її коханій потрібно усамітнитися для стимулювання творчого процесу, але все одно, це було дуже неприємно – відчувати, як її буквально відштовхують та ставлять на другий план. Те, як музикантка відповідала двома словами на тексти, або ж критичний характер розмов про музику – все це посилювало почуття непотрібності всередині Айї. Насправді в такі моменти, здавалося, у Міцукі взагалі не було часу ні на що крім музики.
І це повторюється знову, бачте. І, скоріш за все, значно гірше ніж в перший раз.
Озираючись назад, все, що Айї залишалось робити — це дивитися за цим процесом та сподіватися, що він сплине швидше. Вона не брехатиме, це було неймовірно складно, навіть якщо у підсумку це вийшла одна з найкращих пісень, що вона коли-небудь чула. Хоча Айї й хотілось би, щоб заради творчості Кого не мала відштовхувати її від себе.
Але це було в минулому. Тепер вони зустрічаються та Айя знає, що має значно більше привілеїв, про які вона могла тільки мріяти, коли мала великий, на її думку, невзаємний, краш на дівчину. Можливо, цього разу вона може більше ніж просто чекати – Айя хоче бути поруч та дбати про своє коханнятко, а не тільки давати їй простір та підкидати снеки у сумку; Вона просто хоче безпосередньо допомогти, навіть якщо чимось дуже маленьким, як от, наприклад нагадати зробити їй перерву.
Знайшовши у собі рішучість білявка з глибоким вдихом увійшла у крамницю. Як тільки двері відкрилися, продзвенів дзвоник і з-за стійки на неї подивився Джо. Він навіть не зняв свої навушники — в цей час Айя дуже часто приходила навідувати Міцукі, тож він вже давно звик до цього. Він ласкаво помахав їй рукою та продовжив робити свою справу, а дівчина пішла у задню частину крамниці — до сходів.
Піднімаючись знайомими сходами, що так по домашньому скрипіли, та наближаючись до кімнати Міцукі, вона все більше думала про те, в якому стані їй слід очікувати бачити дівчину.
Айя вибрала тактику протистояти тій не даючи часу підготуватися. Тож розкрила двері навстіж і…
– Міцукі Кога!! – вона прокричала, можливо, трішки голосніше ніж хотіла. Мабуть, так з нею грає розчарування та самотність.
Від несподіванки дівчина, чиє ім’я прокричали, здригається, майже підстрибує на стулі та повертається до неочікуваної гості, що так і залишилася стояти у дверному пройомі.
Світла майже не було — тільки дуже приглушений, від настільної лампи — але цього було достатньо, щоб Айя зрозуміла, що все ж таки все набагато гірше за минулий раз. У кімнаті панував гармидер — смітник був переповнений якимись зім’ятими папірцями, на столі розкидані недогризки тих самих папірців з текстами, що були явно швидко накарлякані у пориві, а під столом лежали декілька порожніх пляшок з-під води.
Друге, що помітила Айя, це те, що сама Міцукі теж виглядає гівняно. Зазвичай, у Міцукі під очима можна помітити синці, що навіть здаються до чорта милими, але зараз вони стали набагато більшими, через що Кога виглядала ще більш хворобливо. Волосся її було розпатланим вкрай, що навіть не можна було уявити, коли в останній раз та його розчісувала.
Побачивши цей стан, Оозава не може більше навіть просто дутися на своє коханнячко. Хоч вона і не знає, як це було минулого разу, але вона від серця сподівається, що навіть не близько настільки ж погано.
Нарешті, Міцукі зняла свої навушники та звернулася до коханої, – Айя, що ти тут роб-
– Ти робиш перерву, – перебила її Айя, твердо заявивши про ціль свого прибуття, – негайно.
Міцукі повертається до купи паперів, що розкидані у неї на столі. Вона кладе навушники й починає шукати якийсь конкретний лист.
– Але ж.. ти б бачила прогрес! Я майже закінчила з мелодією, – каже та, намагаючись продовжити час своєї роботи.
У цей момент Айю перемикає і вона вирішує залучити свої привілеї дівчини. Вона проходить далі у кімнату, ногою мимоволі закриваючи двері, бере кохану за рукав худі та тягне на себе, щоб та встала. Листки, що Міцукі тримала, падають назад на стіл. Не сказати, що вона опиралася — може, у неї на це просто нема сил. Далі блондинка робить крок, дуже обережний, щоб не перечепитися ні через що, і сідає на ліжко, тягнучи свою дівчину за собою.
В голові промайнуло, що насправді, не так вже й давно вона ніколи не посміла б так вчинити, але відколи вони почали зустрічатися, фізичного контакту стало більше — тримання за руки, обійми й так далі — тож Айя вже майже звикла. “Майже”, бо, звичайно ж, вона все ще відчуває, як тілом пробігають мурашки, а серце починає калатати мов скажене кожен раз, коли вони торкаються одна одну, але це у тисячі разів легше, ніж було раніше.
– Мила, можна я закінчу те, над чим працювала? – питає Міцукі, а її плечі та тіло поволі розслабляються.
– Ні, – наполегливо відповідає інша хитаючи головою, – Ти робиш зараз перерву, – повторює вона.
На деякий час запала тиша, але очі їх боролися. Кога намагалася знайти лозинку, як би їй ще трошки попрацювати, а Айя, бачачи які виснажені очі її дівчини, все більш впевнювалася у своєму рішенні не відпускати її, поки та не відпочине.
У решті решт Оозавина сторона взяла. Міцукі ж знала, що у неї нема жодного шансу доробити почате, поки її коханнятко тут, тож вона просто здалася і впала у ліжко, знову з віддаленим виразом обличчя, що дивиться у стелю.
Айя зітхає і теж лягає. На секунду Міцукі повертається обличчям до неї, але потім знову переводить погляд назад на стелю. Блондинці хотілось би це виправити — цей віддалений погляд, цю віддалену ситуацію. І, зазвичай, прослуховування музики чудом би допомогло підняти дівчині настрій, але зараз — не зазвичай і це лише перетвориться на аналіз та критику, що ще більше затягнуть її у цей стан.
Звичайно, блондинка брала усі труднощі зустрічання з музиканткою до уваги з самого-самого початку, але їй все одно було неймовірно складно і боляче приймати як факт стан своєї дівчини. Вона поняття не мала що робити. Було б добре запитати про це раніше Канну, можливо та дала б пару порад і було б на так складно.
Айя повертається до Міцукі, бере ту за талію та тягне ближче до себе. Вона просто сподівається, що дає тій почуття комфорту, що її коханнятко розуміє, що Оозава намагається сказати “я поруч”.
Так вони і лежали у тиші. Єдині звуки, що тихо ширяли кімнатою були приглушена мелодія, що грала з крамниці знизу і їх повільне дихання. І тоді Айя відчуває, що напруга падає, її дівчина розслабляється і щоки тої стають більш здорового кольору.
Проходить ще пару хвилин, поки Айя збирає слова, що сказати коханій.
– Міцукі, не можна так ізолювати, це погано для здоров’я.. – нарешті каже вона.
На це дівчина знов повертається, подивитися на гостю. На цей раз її погляд дивиться в очі коханої, а не скрізь них.
– Вбч, – мичить знесилено Кога і кладе свою голову у плече дівчини, підтягуючись ближче. Та теж присувається трохи ближче і відчуває, що знов червоніє. Як же ж чудово, що вона більше цього не приховує.
Міцукі закриває очі і тихо видихає. Айя ж справді сподівається, що її дівчина використає час, проведений з нею у таких обіймах, щоб відпочити та поспати. Бо, що вона справді потребувала, це здоровий сон. Звичайно, дівчина завжди лягала в дуже пізній час, але, блондинка відчуває, за ці дні написання пісні, вона свій розклад дня лиш ще глибше зарила.
Чорнявка повертається до коханнятка, віддзеркалюючи її позицію, але залишаючи голову лежати там, де вона лежала. Міцукі ніжно обіймає дівчину за талію і ще ближче притягує її до себе. Врешті решт вона переплітає їх ноги, втискається у вигин шиї Айї і заспокоюється.
– Ця пісня.. вона про тебе, – мямлить Міцукі і її слова стають майже не розрізняними через Аїну футболку. Та відчуває приплив відчуттів, але залишається спокійною, щоб не “розбудити” майже сплячу дівчину.
– Це дивно – віддалятися від своєї дівчини, поки пишеш пісню про неї ж, ти так не вважаєш? – легковажно промовляє Айя, сподіваючись, що Міцукі розуміє, що вона більше зовсім не сердиться.
У відповідь Кога лише трішки ворушить головою. Звичайно, Оозаві хотілось би трішки більше слів у відповідь, але вона не давить.
За пару хвилин, Айя розуміє, що її коханнятко заснуло. Це було швидко. Дуже втомлена дівчина заснула, як можна ближче притиснувшись до неї.
Блондинка знає, що, мабуть, залишиться тут ще на деякий час, бо її кохана виглядає так, наче має ще не погано так відіспатися. Але Айя й не проти. Вона поступово зручно вмощується, обережно обходячись з Міцукі, щоб не розбудити вже сплячу її.
Вона повертає голову так, щоб її губи притулилися до голови її милої. Оозава обережно знімає гумку для волосся дівчини та починає лагідно розчісувати прядки, що заплуталися.
І відколи білявка вирішила, що не буде уходити в ближчий час, вона краще теж відпочине. Звичайно, вона не звикла так рано лягати спати, але в неї більше не було чим зайнятися, тож все це зовсім вже й не погано.
Айя лагідно цілує Міцукі у точку на голові, куди були притиснуті її губи, потім засвідчується, що вони лежать якомога ближче одна до одної і, зрештою, дозволяє собі розслабитися в обіймах дівчини і дати сну заволодіти її свідомістю.