Повернутись до головної сторінки фанфіку: загадка життя

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

В вікно кімнати пробивали яскраві промені світла на вулиці діти радісно грали в мяча -айріс вставай якщо вихідні то це не значить що можна спати до 12 дня-це пролунав голос моєї мами

Роздерши очі я поглянула на маму своїми холодними синніми очима і почала говорити -зараз лише 9 ранку про які 12 годин дня ти говориш

Моя мама всьоголиш пирхнула

-взагаліто ніхто для тебе особливої не буде знову готувати їжу а тепер швидко одягайся і снідати-моя мама вийшла з кімнати і пішла на кухню

повільно пішовши до шафи з одягом думки і що ж мені сьогодні одягти відкривши шафу я дістала джинси футболку та моє улюблене синнє худі та пішла у ванну відкривши кран я почала вмивати обличчя згодом чистити зуби після ранкових процедур я швидко одягнулася і спустилася на перший поверх та пішла на кухню я сіла за стіл погляд моєї мами був не такий як завжди я відчувала що щось змінилося почавши роздумувати про це мої думки перебила мама своїм голосом

-в мене є для тебе новина

-яка

-ми завтра переїжаємо до іншого міста мене підвищили

-я не поїду

-і чому ж -

я не кину друзів

-поїдеш ти не в змозі житти одн

а -мамо мені шістанадцять я спокійно можу житти одна

-я сказала ти поїдеш

Без ніяких слів я вийшла з будинку та пішла до дому на вулиці зеленого саду 3А це був дім моєї подруги Мілени діставши телефон я подзвонила їй

-ало Мілен ти вдома

-так а що

-нам потрібно поговорити я біля твого дому

-ну. добре я зараз спущюсся

За декілька хвилин вона і справді спустиласся

-привіт

-привіт

ну так про що ти хотіла поговорити

-тут така справа я.

-ну що ти не тяни

-я переїзжаю

-куди

-д-до іншого міста

-але ми не зможемо бачитися

-це очевидно але я сподіваюся це ненадовго

-а коли ти переїжаєш

-завтра так сказалала моя мама

-ну. ходімо прогуляємося чи що

-ага

В спокійному темпі ми пішли до лісу до старого дуба його гілки були міцні за пів години ми стояли біля нього я залізла на його найбільшу гілку давши руку Мілені за хвилину вона також сиділа на його гілці весь день ми провели за розмовами дивлячись в даль коли на годиннику була 19;00 я зрозуміла що це остання зустріч з міленою на довгий час -нам потрібно йти

-айріс дай декілька хвилин

За декілька хвилин ми злізли з дерева Мілена обійняла мене її голос був як завжди трохи холодний

-я-я буду сумувати

-також

З моїх очей на секунду потекли сьози

-ти чого не плач ми ж побачимось

-об-об-обовязково

-ходімо

Ми повільно пішли додому

    Ставлення автора до критики: Обережне