Джейсу пощастило — у цьому він був упевнений.
Йому щастило ще в дитинстві, коли маг дивом врятував його та матір від снігової бурі. Йому пощастило, що вони змогли почати нове життя в Пілтовері. Він навіть міг би сказати, що йому пощастило, що його кімната вибухнула — інакше, цілком можливо, він би ніколи не зустрів Віктора, а Хекстек залишався б лише далекою мрією.
Але ніщо не показувало його вдачу так яскраво, як його партнер. Щодня, навіть після років спільної роботи, Джейс продовжував дивуватися геніальності Віктора. Його розум працював унікальним чином — таким відмінним від Джейсового і водночас таким схожим. Ніхто раніше не розумів його повністю. Працювати поруч із ним було благословенням, яке Джейс ніколи не сприймав як належне.
Можливо, саме тому він це сказав. А зовсім не тому, що був зачарований тим, як Віктор пояснював своє останнє відкриття, що ледве міг зв’язно думати. Як його губи рухалися, а руки вовтузилися з моделлю на столі. Ні, це точно не було причиною.
— Господи, мені варто одружитися з тобою, щоб мати змогу працювати з цим блискучим розумом вічно.
І ось так, кіт виліз із мішка. Усі почуття, які він роками заперечував, тепер були виставлені на загальний огляд через одну необачну обмовку. Коли Джейс усвідомив, що сказав, було вже запізно — це неможливо було виправити.
— Одружитися зі мною? — перепитав Віктор, піднявши голову, відвівши погляд від проєкту й дивлячись прямо у Джейсові очі. Це було ще гірше. Тепер він не міг ані дихати, ані думати. Як йому вибратися з цієї неможливої ситуації, якщо мозок відмовлявся працювати під пильним поглядом партнера?
— Вибач. Я… — Не мав цього на увазі? Але ж мав, Джейс щойно це зрозумів. Він би одружився з Віктором, не роздумуючи. Провести решту життя поруч із ним здавалося найкращим, що він міг собі побажати.
Не знаючи, що робити далі, Джейс почухав шию і сором’язливо всміхнувся, відводячи погляд. Він був упевнений, що червоніє, і це лише погіршувало ситуацію.
Раптом довгі пальці схопили його за підборіддя, і обличчя Віктора опинилося всього за кілька сантиметрів. Він якимось чином устиг піднятися та зробити кілька кроків зі своєю тростиною, поки Джейс цього навіть не помітив. Це лише підтверджувало, наскільки він був розгублений.
— Обережно, Джейсе, я ж можу й погодитися, — сказав Віктор із тією самою насмішкуватою усмішкою, яка з’являлася лише тоді, коли він точно знав, що ситуація в нього під контролем.
Цього було достатньо, щоб у Джейса повністю відключився мозок. Віктор йому відповів? Він натякав, що погодився б на таку пропозицію? Джейс не був упевнений на всі 100% — фліртуючий Віктор був для нього чимось новим і він сильно ускладнював здатність мислити.
— Ти б… — Одружився зі мною?
Віктор відпустив його підборіддя й зробив крок назад, усмішка все ще грала на його губах.
— Так, — відповів він так, наче все було просто. — А чому б і ні?
Чому б і ні?
Чому б і ні?
ЧОМУ Б І НІ?!
— Серйозно? — перепитав Джейс, не вірячи власним вухам. Віктор погоджувався одружитися з ним? Його випадкова пропозиція справді спрацювала? Його партнер відчував те саме? Віктор його любив?
Віктор закотив очі.
— Здається, я вже відповів, — він повернувся до роботи. — Ходімо, наречений, у нас ще багато справ.
О, Боже.
Йому й справді щастило.
***
Бали, прийоми, вечері та вечірки, на жаль, були частиною його роботи як одного з творців Хекстеку. Саме там він знаходив інвесторів для їхніх досліджень, навіть якщо це означало підлещування перед купкою багатіїв за їхні самозакохані досягнення. Джейс міг із цим змиритися, якщо це означало отримання фінансування для продовження роботи й реальної допомоги людям. З часом це ставало втомливим, але найгіршим було те, що йому доводилося займатися цим самому.
Віктор щиро ненавидів подібні заходи. Він відвідував лише ті, на яких його присутність була строго обов’язковою, і при кожній нагоді наголошував, що набагато більше волів би працювати в лабораторії. Джейс не міг його за це винити. Це справді не було веселим, і багато хто з найбагатших мешканців Пілтовера зневажливо ставилися до вихідців із Нижнього міста, навіть до такого блискучого винахідника, як Віктор.
Джейс замислився: якщо після їхнього одруження Віктор стане частиною його Дому та візьме його прізвище, чи зміниться щось? Швидше за все, так. Адже всі ці люди були надзвичайно поверхневими. Можливо, тоді Віктор супроводжував би його на ці прийоми частіше.
— Джейсе! — пролунав знайомий голос, і він повернувся, зустрівшись поглядом із чоловіком, якого він точно знав, але не міг згадати, як його звуть. Він крадькома озирнувся в пошуках Мел — вона зазвичай рятувала його в подібних ситуаціях, але, на жаль, її ніде не було видно.
— О, доброї ночі! Як справи? — вирішив зіграти на вдачу Джейс. Чоловік був великим торговцем із заможної пілтоверської родини, ймовірно, другого чи третього покоління. Його ім’я починалося на «Д»… Або на «П»?
— О, чудово! А ти як, хлопче? Сподіваюся, ти не зариваєшся в тій своїй лабораторії! — розсміявся чоловік, ляскаючи Джейса по спині. Джейс відповів йому своєю найкращою діловою усмішкою, уникаючи прямої відповіді. Адже він і сам вважав, що проводить у лабораторії значно менше часу, ніж хотів би. Після пропозиції він навіть толком не розмовляв із Віктором.
— У мене все добре, навіть краще, ніж було, — збрехав він, як і завжди на подібних заходах. — Бачу, ви сьогодні не самі.
Джейс кивнув у бік молодої жінки поруч із чоловіком. Він її не впізнавав, тож, імовірно, це не його дружина. Може, дочка?
— Це моя люба племінниця, Александра, — представив її чоловік, і Джейс ввічливо потиснув їй руку. — Хотів би познайомити вас, адже ви обоє молоді й неодружені.
Таке траплялося не вперше. Джейс уже мав достатньо досвіду з жінками, які намагалися його спокусити, або з батьками, що прагнули знайти для своїх дочок вигідну партію. Але цього разу він мав ідеальний вихід.
— На жаль, я більше не самотній, — спокійно заявив він. — Я заручений.
Подив на обличчі чоловіка був більш ніж очевидним, так само як і розчарування.
— О, я й гадки не мав. І хто ж ця щасливиця? — Джейс майже відчув, як той намагається вивідати інформацію, щоб зрозуміти, чи його племінниця ще має хоча б найменший шанс.
— Насправді, це мій партнер, Віктор, — сказав він з гордістю. Попри те, що більшість тутешніх відмовлялися визнавати цінність Віктора, Джейс був більш ніж радий відкрито заявити про їхній зв’язок.
— Я був під враженням, що ви лише ділові партнери, — промовив усе ще неназваний чоловік із виразною зневагою в голосі.
Усмішка Джейса ледь померкла, а в жилах закипів гнів.
— Доброї ночі, містере та міс Дункан. Доброї ночі, Джейсе, — знайомий голос Мел перервав розмову, рятуючи його від потенційно неприємної сцени. Дункан. Отже, ось як звали цього негідника.
Мел стала поруч із Джейсом, очевидно, маючи намір допомогти йому уникнути ще однієї небажаної спроби звести його з кимось. Вона була чи не єдиною його подругою серед цієї компанії, і він був вдячний за її товариство в такі нестерпні вечори.
— Доброї ночі, міс Медарда, — привітав її старий Дункан. — Наш любий Джейс щойно розповідав мені, що він заручився. І, що ще цікавіше, зі своїм партнером!
Мел подивилася на нього, її здивування швидко змінилося теплою усмішкою.
— Я дуже рада за тебе, Джейсе, — сказала вона, лагідно стиснувши його руку. — Обов’язково зайду до лабораторії наступного тижня, щоб особисто привітати Віктора.
Містер Дункан, очевидно усвідомивши, що Мел не розділятиме його невдоволення, на щастя, змінив тему. Але Джейс чудово розумів, що цієї однієї розмови було більш ніж достатньо, щоб до кінця вечора вся пілтоверська еліта дізналася про його майбутнє одруження.
***
— Коли, на твою думку, ми маємо це зробити?
Віктор відвернувся від дошки, поглянувши на Джейса, який усе ще зосереджено записував щось у своєму блокноті.
— Зробити що? — запитав він, трохи збентежений.
— Церемонію.
Віктор намагався зрозуміти, про що Джейс говорить. У них була якась церемонія? Їхній наступний проєкт передбачав удосконалення системи водопостачання, що нарешті забезпечило б Заун чистою питною водою, але до його завершення залишалося ще кілька місяців.
— Думаю, ще зарано визначати дату, — відповів він, усе ще намагаючись розгадати, чому Джейс так рано переймається запуском проєкту. Можливо, один із інвесторів натиснув на нього під час вчорашнього прийому? Він і справді виглядав дещо розсіяним із самого ранку.
— Я знаю, але ми могли б хоча б вирішити, в яку пору року це зробити, — пояснив Джейс, нарешті відводячи погляд від записів і повертаючись до Віктора. — Я б дуже не хотів, щоб це було взимку.
Джейс не любив зими — і на це були вагомі причини. Віктор міг це поважати, хоча зима була б безпечнішим вибором для фінального дедлайну.
— Тоді осінь? Думаю, це дасть достатньо часу.
Джейс усміхнувся й підвівся.
— Осінь — хороша ідея, мені подобається, — промовив він, роблячи крок ближче й поклавши руку на стегно Віктора. Заунієць миттєво напружився, відчувши легкий поцілунок на маківці. — Я вийду купити нам їжі. Повернуся за хвилину.
І так само швидко, як з’явився, він зник, залишивши Віктора наодинці з власними думками.
Так, Джейс завжди був доволі тактильним, і Віктору знадобився час, щоб до цього звикнути. Але згодом він почав навіть цінувати такі моменти. Проте лише кілька днів тому дотики його партнера змінилися — тепер його рука затримувалася не тільки на плечі, а й на стегні чи навіть шиї. Джейс стояв ближче, ніж зазвичай, коли вони розмовляли, і іноді спирався на нього. А ось поцілунок… це було вперше.
Не те щоб Віктор заперечував. Він, можливо, ніколи не зважиться розповісти Джейсу про свої справжні почуття, не бажаючи ризикувати їхнім партнерством заради чогось, що, як він був переконаний, залишиться нерозділеним. Але все одно бути поруч із ним робило дні легшими, а життя — трохи простішим. Навіть якщо водночас приносило гірке відчуття, що він тут чужак. Та хіба це було для нього чимось новим? Віктор не був упевнений, що взагалі колись почувався так, ніби дійсно належить якійсь спільноті.
— Даруйте, — пролунав голос із-за дверей.
— Заходьте, — відповів він, не бажаючи вставати й відчиняти їх сам.
Двері лабораторії відчинилися, і до кімнати увійшла Мел Медарда. Віктор припустив, що вона, ймовірно, шукала Джейса. Розумна й красива жінка, вона, як йому здавалося, була зацікавлена в його партнері. Не те щоб Віктор міг її за це засуджувати.
— Радник Медарда, — привітав її Віктор. — Якщо ви шукаєте Джейса, то щойно його пропустили, але можете почекати тут, якщо хочете. Він не має затриматися надовго.
Джейс ще не був членом Ради і навіть не прагнув цього, але вони обоє розуміли, що це був логічний наступний крок для втілення їхньої мрії про Хекстек. Віктору це не подобалося, але він усвідомлював, що це могло б допомогти. Тож ця дружба, чи що б там не було між Мел і Джейсом, безумовно, стала б у пригоді через кілька років.
— Так, мені потрібно поговорити з Джейсом, але я також прийшла сюди, щоб поговорити з тобою, Вікторе, — сказала вона, роблячи крок уперед. — Я чула, що слід тебе привітати.
— Із чим саме? — запитав він, зацікавлений. Адже їхній проєкт ще навіть не наближався до завершення.
— Зі заручинами, звісно ж, — пояснила вона. — Джейс розповів мені новину. Він був дуже радий нарешті сказати, що він заручений.
Що?! Джейс сказав їй, що вони заручені? Навіщо? Так, вони жартували про це кілька ночей тому, але чому він вирішив розширити цей жарт і на Мел?
І тут Віктор зрозумів. Вона не жартувала. Мел Медарда не була людиною, схильною до жартів. Вона щиро вітала його з майбутнім шлюбом із Джейсом, бо дійсно вірила, що це правда. Те, чого він не міг збагнути, — це чому його партнер збрехав їй. Іншим, хто постійно намагався його з кимось звести, — гаразд, це ще мало сенс. Але Мел була його другом. Більше того, Віктор навіть підозрював, що між ними з Джейсом є взаємна зацікавленість. Тож навіщо руйнувати свої шанси з нею?
— О, так, звісно, — вирішив він підлаштуватися під ситуацію, не знаючи справжніх мотивів партнера. — Я й не здогадувався, що він уже комусь розповів. Це досить… новий розвиток подій.
На щастя, після цього розмова змінила напрямок, а невдовзі повернувся й Джейс. Віктор не міг не помітити, як його партнер, ледь ставши поруч, обійняв його за спину й притягнув ближче, передаючи тепло свого тіла. Судячи з усього, він був дійсно відданий цій історії про «заручини».
Коли Мел пішла, вони сіли їсти. Джейс, здається, не мав наміру заводити тему, яка найбільше цікавила Віктора, тож довелося брати ініціативу у свої руки.
— Радник Медарда привітала мене з нашим шлюбом, — сказав він після останнього шматка сендвіча. — Я був трохи здивований, звідки вона зробила такі висновки.
Щоки Джейса порожевіли, і він подивився на Віктора, ще досі жуючи.
— Вибач, що сказав їй без твоєї згоди, — промовив він, ковтнувши їжу. — Просто черговий старий багач намагався одружити мене з якоюсь дівчиною зі своєї родини, і в мене раптом з’явився ідеальний спосіб уникнути цього. А Мел якраз була поруч у той момент.
Тобто він дійсно просто хотів уникнути ще однієї шлюбної пропозиції й вирішив трохи пограти в цей обман.
— Отже, наскільки я розумію, тепер про це знає багато людей?
Джейс кивнув, виглядаючи доволі винуватим.
— Вибач. Я мав спершу поговорити з тобою.
Віктор відмахнувся жестом руки. Йому справді було байдуже. Високе суспільство Пілтовера й так його не любило. Те, що він, нібито, «захопив» найбажанішого холостяка міста, навряд чи могло змусити їх ставитися до нього ще гірше.
— Все нормально, я не заперечую, — спокійно відповів він. — Можеш говорити про це кому завгодно.
Усмішка Джейса стала ще ширшою.
— Ти неймовірний, В, — сказав він, нахилившись до Віктора й м’яко поцілувавши його в скроню, а потім одразу ж підвівся, щоб прибрати залишки вечері.
Ну що ж. До цього доведеться звикнути. Але Віктор був готовий підтримати цю історію про фіктивний шлюб, хоча б із цікавості — щоб побачити, як далеко Джейс зайде.
***
Віктор досить швидко зрозумів, що відповідь на його німе питання була: «дуже далеко». Значно далі, ніж він очікував.
Тепер щоразу, коли вони виходили разом на публіку, Джейс неодмінно брав його за руку або пропонував свою руку для опори. Торкання до стегон, попереку чи шиї стали нормою. А поцілунки в чоло, волосся або навіть щоки відбувалися щодня, а іноді й не один раз.
Але найбільше Віктора вражала відданість Джейса у втягуванні всіх у цю виставу. Спочатку Віктор думав, що справа обмежиться лише членами ради, інвесторами та іншими нестерпними особами, яких його партнер зустрічав на прийомах. Але Джейс повідомив про це навіть Геймердінгера та Кейтлін, а також, схоже, дав знати всій Академії, не соромлячись публічних проявів уваги.
Однак найбільше Віктора бентежило те, що все це не припинялося за зачиненими дверима. Джейс так само торкався його, обіймав і коли вони були наодинці. І справа була не тільки в дотиках — він почав поводитися з Віктором значно ніжніше й турботливіше. Він завжди був добрим і дбав про нього, але тепер навіть його тон змінився. Все це виглядало так, ніби вони справді перебували у романтичних стосунках.
І хоча межа між виставою та реальністю ставала все більш розмитою, а Віктор боявся, що не зможе вийти з цього всього неушкодженим, він усе одно був готовий грати далі.
Аж до тієї ночі.
Було пізно, і Джейс запропонував провести його додому після роботи в лабораторії — напевно, щоб переконатися, що він справді відпочине, а не засидиться допізна. Вони пройшли весь шлях, і Віктор, як і останній місяць, тримався за його руку. Тільки цього разу він справді покладав на нього вагу, адже його нога боліла більше, ніж зазвичай, а ортез неприємно врізався в шкіру. Все, чого він хотів, — це дістатися додому й нарешті його зняти.
Тому, коли вони зупинилися біля його будинку, він зовсім не очікував відчути руку на своїй спині, другу — на голові, а потім губи на своїх.
Це був лише легкий, короткий поцілунок, що тривав не більше трьох секунд. Але цього було достатньо.
Достатньо, щоб залишити Віктора без слів і змусити Джейса почервоніти.
Достатньо, щоб він зайшов до себе, сказавши лише «На добраніч», навіть не вимагаючи пояснень.
Достатньо, щоб вирішити, що завтра він покладе край цій всій плутанині.
***
День був прекрасний — сонячний, із чистим небом і майже без жодної хмаринки. Пташки співали, дерева гойдалися від легкого бризу, а діти гралися на вулиці. Але Віктор нічого з цього не помічав. Він прийшов у лабораторію ще на світанку, майже не спавши вночі, і шкодував, що взагалі пішов звідти вчора. Можливо, тоді його розум і серце не були б такими гучними та заплутаними, і він справді досяг би хоч якогось прогресу в роботі.
— Доброго ранку, В, — голос Джейса супроводжувався звичним уже дотиком до плеча та поцілунком у маківку, як і щоранку останній місяць. — Ти добре спав? Виглядаєш втомленим.
Як він про це дізнався? Віктор ще навіть не встиг і слова мовити, а Джейс уже бачив його наскрізь.
— Погано спав, але це не має значення, — відмахнувся він. — У нас багато роботи.
Джейс гмукнув у відповідь і почав розкладати свої речі на столі поруч із Віктором.
— До речі, моя мама запросила нас сьогодні на обід, — радісно повідомив він, кидаючись у крісло. — Вона дуже хоче поговорити з тобою про підготовку до весілля.
Це була межа. Досить.
Віктор добре знав Хімену — вона була чудовою жінкою, яка ставилася до нього, як до родини, і піклувалася про нього, мабуть, як колись його власні батьки. Він не міг брехати їй. І те, що Джейс узагалі розглядав таку можливість, його просто приголомшувало.
— Джейсе, хіба ти не вважаєш, що ця історія з одруженням зайшла надто далеко? — він повернувся до партнера.
Джейс мав нахабство виглядати розгубленим.
— Що ти маєш на увазі?
— Я маю на увазі, що нам варто припинити, — сказав Віктор абсолютно твердо. — Я не заперечував проти обману кількох радників, але брехати твоїй матері — це вже занадто.
Карі очі Джейса пильно вивчали його обличчя, наче намагалися знайти там відповіді. Дві сильні руки лягли йому на плечі, утримуючи його на місці.
— Вікторе, про що ти говориш? Яка брехня?
І ось тоді Віктор почав по-справжньому хвилюватися. Джейс виглядав абсолютно спантеличеним, ніби кожне слово, яке він чув, було для нього позбавлене сенсу.
— Про шлюб, звісно, — Віктор намагався пояснити очевидне.
Джейс виглядав так, ніби його вдарило струмом. Віктор знав цей вираз обличчя з власного досвіду. Джейс різко відсахнувся, його очі розширилися від шоку. Віктор навіть встиг усвідомити, що йому бракує його тепла. Він узагалі не мав дозволяти собі до цього звикати.
— Чому це має бути брехнею? — його голос був такий тихий, такий крихкий, що Віктор завмер.
Це було схоже на людину, яка готується почути, як їй розіб’ють серце. Що абсолютно не мало сенсу, адже це Віктор був тим, хто ризикував власним серцем у цій ситуації.
— Я думаю, що знав би, якби справді був заручений, Джейсе, — відповів він, уже менш різко, ніж до цього. — Я просто підтримав твою ідею, щоб позбутися небажаних пропозицій, але більше не можу це продовжувати.
Джейс кліпнув кілька разів, і Віктор побачив, як у його очах збираються сльози.
Це його остаточно вибило з колії.
Чому він плаче?
— Ти сказав «так», — голос Джейса був майже заглушений сльозами. — Я сказав, що одружуся з тобою, щоб ти ніколи не покинув мене, і ти погодився.
Звісно, Віктор пам’ятав той день. Вони працювали в лабораторії ще з попереднього вечора, і він нарешті досяг певного прогресу. Джейс жартома кинув щось про те, що одружився б із ним, аби той залишався поруч, і це змусило Віктора здригнутися всередині. Він відповів схожим жартом. Ось і все. Так, його почуття гумору іноді було важко зрозуміти, але не до такої ж міри.
— Джейсе, це був жарт. Ми жартували.
Перша сльоза скотилася по щоці Джейса.
— Це не звучало як жарт, — відповів він, витираючи мокре обличчя рукавом. — Я не думав, що це жарт.
Він виглядав таким засмученим, таким розчарованим, таким… пораненим. Наче справді хотів одружитися. Віктор не міг цього збагнути. Навіть якщо він і справді не сприйняв це як жарт, чому він просто пішов цим шляхом? Чому не спитав Віктора? Чому просто прийняв шлюб, як даність?
— Це не має сенсу. Чому ти погодився, якщо вважав це справжнім? — Віктор похитав головою. — Навіщо одружуватися з тим, кого ти не кохаєш?
Рука Джейса торкнулася його обличчя, змушуючи його поглянути прямо в карі очі. Ще кілька сліз покотилися вниз, але він навіть не намагався їх витерти. Віктор ледве стримався, щоб не зробити це за нього. Усі ті дотики, які стали частиною їхнього життя, уже вкорінилися в його свідомості.
— Я б не став, — твердо сказав Джейс, попри сльози. — Я кохаю тебе, Вікторе.
Світ ніби зупинився на мить. Його слова луною віддавалися в голові Віктора, намагаючись знайти місце, де закріпитися. Він не був певен, чи хотів би, щоб це було сном чи кошмаром. Бо що б це не було, точно не реальністю.
— Ні, Джейсе, ти…
— Я кохаю тебе і кохаю вже давно, — Джейс перебив його, проводячи великим пальцем по його щоці. — Я був таким щасливим, коли ти погодився одружитися, що просто… скористався шансом. Я навіть не задумався, що це може бути жартом.
Він відвів погляд, який до того моменту був сповнений ніжності й обожнювання, а потім зробив крок назад, віднімаючи руку з Вікторового обличчя.
Віктор хотів сказати йому повернутися.
— Вибач, якщо я тиснув на тебе чи змусив почуватися некомфортно, — продовжив Джейс. — Зробити тебе не лише своїм партнером завжди було моєю мрією, і, мабуть, я засліпився цим. Я зрозумію, якщо ти не відчуваєш того ж.
Віктор не був певен, чи це було свідоме рішення, чи чистий інстинкт, але в наступну мить його руки обхопили Джейса за шию, а їхні губи злилися в поцілунку.
Він не міг дозволити Джейсу плакати, думаючи, що його почуття були нерозділеними.
Цей поцілунок був зовсім іншим, ніж попередній. По-перше, це був справжній поцілунок, зі всім, що до нього належить, а не просто дотик губами. Джейс обійняв його, міцно притягуючи ближче. Віктор відчував його тепло, яке огортало його з голови до ніг.
Він не пам’ятав, коли востаннє почувався так у безпеці.
Коли їхні губи нарешті розійшлися, жоден із них не відступив. Віктор ніжно потерся носом об обличчя Джейса, його пальці ковзнули у густе волосся партнера.
— Вікторе, я… — Джейс зупинився на півслові, ніби не знав, як продовжити. Їхні губи все ще були так близько, що Віктор відчував його подих на своїй шкірі.
— Віктор Таліс звучить непогано, — спокійно промовив він.
Джейс нарешті трохи відсторонився, але недостатньо, щоб розірвати їхні обійми. Він виглядав таким щасливим, наче цуценя, яке отримало улюблені ласощі. Віктор не втримався від усмішки і ніжно притулився лобом до його чола.
— Я теж тебе кохаю, Джейсе Талісе, — прошепотів він.
Наступної миті його знову затягнули в поцілунок.
Того ж вечора Віктор чудово провів час за вечерею зі своїм чарівним нареченим і майбутньою тещею.