Хтось задзвонив у дзвінок. Гаррі знав, що Драко саме зараз шукає свої запаси віскі, тому сам відчинив двері. На порозі стояла усміхнена Герміона, а з-за неї визирала Паркінсон, вся червона від холоду.
— Надворі жах як холодно. — Поскаржилася Пенсі, без запрошення проходячи до зали і скидаючи свій пуховик.
Гаррі усміхнувся і розвернувся до подруги.
— Не зважай на неї. — Промовила Герміона. — Я просто розбудила її о пів на сьому.
— І це було твоє найгірше рішення! — Кричала з зали Пенсі.
Гаррі допоміг Герміоні зняти верхній одяг, і запросив пройти до зали, сам слідуючи позаду.
За декілька секунд Гаррі почув голос у своїй голові.
— Вони вже тут? — Запитував Драко.
Останні декілька років їхній зв’язок суджених все більше тішив Гаррі, оскільки вони могли тепер спілкуватися просто проникаючи в голову одне одного. На роботі це було особливо зручно. Тільки не тоді, коли Гаррі працював, а Драко сидів вдома і з нудьги розповідав йому, що просто зараз лежить оголений на ліжку.
— Так. — Відповів Гаррі.
— Я вже знайшов ті пляшки, зараз буду.
Гаррі повідомив про це дівчатам.
— Оо, невже Драко врешті вирішив поділитися з нами тим самим легендарним мелфоївським віскі? — Грайливо запитала Пенсі.
— А ти б від мене колись відстала з проханнями? — Долинув голос з іншої кімнати і Драко врешті повернувся.
Гаррі не встиг почути відповідь Пенсі, бо у двері постукали. Він відчинив, побачивши перед собою руде волосся свого найкращого друга. Поряд нікого не було і Гаррі запитально поглянув на Рона.
— Лаванда прийде, одразу як віддасть малу своїм батькам.
Гаррі повішав Ронову куртку і пройшов за ним у залу. Нарешті вся їхня компанія знову була в повному складі.
Всі повсідалися на стіл і Гаррі якось непевно підвівся.
— Що ж…можна я скажу тост? — Запитав він друзів.
Всі ствердно кивнули.
— Ти ж пам’ятаєш, що з тебе жахливий оратор? — Іронічно запитав Драко.
Гаррі проігнорував його.
— Я хотів би сказати, що безмежно радий нашому спілкуванню, яке триває вже шість років. Справді, ви стільки пережили, і досі знаходитесь поряд. — Гаррі замовчав на хвилину, відчуваючи сентиментальні почуття, які були здатні змусити його заплакати. — Звичайно, за це все треба дякувати Северусу.
Драко і Рон пирхнули, Герміона голосно засміялася, а Пенсі лиш ледь-ледь усміхнулася.
— Саме він винен в тому, як все круто повернулося, відколи він всіх нас попересаджував. — Гаррі поглянув на Рона. — Вибач, Рон, я знаю, що ти досі недолюблюєш мого чоловіка.
Рон знову пирхнув.
— Так, так і є.
Драко глузливо вишкірився.
— Заспокойся, рудий, наші почуття взаємні.
Гаррі продовжив:
— Зовсім скоро наступить новий рік, і я сподіваюсь, що ви всі і далі залишатиметеся поряд.
Новорічна ялинка у центрі зали переливалася яскравими кольорами, а з радіоприймача долинав чарівний голос Бренди Лі.
Гаррі міцніше взявся за свій бокал.
— Просто знайте, що я усіх вас люблю.
І він знову сів на своє місце, цокнувшись бокалами зі всіма.
— Не можу погодитися з останніми словами мого чоловіка. — Жартома додав Драко. — Але в цілому він правий.
Всі розреготалися, беручи в руки виделки і накладаючи на тарілки їжу. У двері знову постукали, а коли Гаррі відчинив, на порозі стояла невеличка група дітей.
Гаррі запустив їх в коридор, коли ті почали співати всім відому колядку «We wish you a merry Christmas».
Поки вони співали, з-за спини до нього підійшов Драко і обійняв за стан, поклавши голову на плече Гаррі. Збоку з’явилася Герміона, що тримала Пенсі однією рукою, а іншою взялася за Рона.
Гаррі теж взяв Рона за руку і вони всі разом слухали дитячий спів і згадували себе у такому ж віці, коли вони всі вперше ступили до Гоґвортсу, а їхнім найбільшим переживанням був факультет, який обере сортувальний капелюх.
Гаррі ніколи б не подумав у той день, що його чекає стільки пригод. Він ніколи б не подумав, що його справжнім коханням виявиться той самий Драко Мелфой, що глузував з Рона, пропонуючи натомість товаришувати з ним.
Він також не повірив би, що Герміона і Рон будуть з ним поряд кожну мить.
Він ніколи б у це все не повірив, але він переміг Лорда Волдеморта, він вийшов заміж за найкращу людину, яку будь-коли зустрічав, а його друзі поряд з ним уже одинадцять довгих років.
Він був щасливий.