Напевне, гірше за Амбридж міг бути тільки той факт, що Драко Мелфой став старостою. І от саме через це Гаррі шкодував, що сам не займав цю посаду. Знаючи, як Мелфой ненавидить Гаррі і як він щоразу намагається споганити йому життя, Гаррі не сумнівався в тому, що слизеринець не пропустить жодної можливості призначити йому покарання. Авжеж, так і сталося: його поведінка на п’ятому курсі була дуже неоднозначною, він постійно наривався на сварки і не міг контролювати свої емоції. Одного разу Гаррі зі злості обізвав маму Драко і той, звичайно ж, призначив йому покарання. Щоб поглузувати. Тепер між покараннями в Амбридж, він ще й мусив потурати Мелфою.
Рон одразу сказав, щоб Гаррі не слухав Мелфоя і нікуди не йшов, але Герміона лиш процідила крізь стиснуті зуби:»Ти мусиш, Гаррі. Він має право призначати тобі покарання».
Звичайно, Гаррі не зрадів її відповіді, але відбути одне покарання з Мелфоєм і в порівняння не йшло до покарань Амбриджки. Тож він подумав, що то було не так уже і погано. Хоч за той час, який він буде з Драко, Гаррі міг зробити домашнє з настійок чи віщування.
Отож у спокійний і тихий вечір суботи, коли грифіндорці розслаблено розмовляли у вітальні, Гаррі пішов до класу настійок. Авжеж, Драко мусив обрати це місце, тим паче, що Снейп радіє кожній можливості познущатися з Гаррі.
На його руці досі виднівся червоний слід від слів:Я не повинен брехати.
Гаррі лиш сподівався, що це не стане об’єктом чергових слизеринських насмішок.
У класі настійок, як завжди, було холодно. Коли Гаррі зайшов, то нікого не побачив, тож вже збирався було повернутися. Але двері знову відчинилися і зайшов Драко.
— О, Поттере, я міг би похвалити тебе за пунктуальність, але не хочу. — Глузливо вишкірився Драко. — Хоча я подумаю, скільки часу тобі тут стирчати, якщо ти хочеш попросити в мене вибачення.
— Нізащо. — Процідив Гаррі крізь зуби.
Мелфой скривився.
— Ну гаразд, тоді сідай. Будеш писати, а потім ще почистиш казанки.
— Щось ти багато хочеш. — Промовив Гаррі.
Мелфой проігнорував це зауваження.
Гаррі дістав аркуш і перо.
— Що писати?
—»Я шаную Драко Мелфоя і його сім’ю». — Скривився Мелфой в глузливій посмішці.
—Я не буду цього писати. — Відмовився Гаррі, відклавши перо.
— Тоді я попрошу у Снейпа забрати з Ґрифіндору десять очок. — Відповів Драко. — Чи, може, двадцять?
Він зробив вигляд, що серйозно задумався.
Гаррі важко видихнув і почав писати.
У якийсь момент рукав його кофти задерся, оголюючи слід на руці.
Драко, якому було нудно, побачив його.
— Що це в тебе з рукою, Поттере?
Гаррі поглянув на руку і швидко сховав її під партою.
— Не твоє діло.
Мелфой тільки дивно на нього глянув.
Після сотого речення, слизеринець врешті виглядав задоволено і наказав йому братися за казанки.
Гаррі почав їх чистити.
— Ти зовсім не стараєшся, Поттере. — Промовив Драко.
Він підійшов до нього, забрав з його рук казанок. При цьому вони випадково торкнулися одне одного, та Гаррі знову забрав руку, бо вона боліла.
Мелфой поставив казанок на стіл.
— Я хочу побачити. — Спокійно промовив він.
— Що? — Не одразу зрозумів Гаррі.
— Твою руку.
Гаррі здивувався. Дуже здивувався. Чого це він хоче бачити його руку? Яка йому взагалі різниця, що там?
Він нічого не робив, тож Драко раптом сам узяв його руку.
У Гаррі ледь серце не вискочило з грудей, хоч він не розумів чому. Він просто стояв і дивився на зосереджене лице Мелфоя, що знаходилося на сантиметровій відстані від нього.
— Це Амбриджка таке зробила? — Запитав він.
Гаррі не відповів. Він все ще дивився на Драко, не кліпаючи і сподіваючись, що йому не чути Гарріного пришвидшеного серцебиття.
Драко перевів погляд на Гаррі і якусь хвилину вони тупо дивилися один одному у вічі.
А тоді Мелфой перший опустив погляд прямо на Гарріні губи.