— Так, всім усе зрозуміло? – запитує Косач, почувши однозначну згоду, продовжує говорити, – Що ж, а тепер до роботи. Стасік, сьогодні працюєш один, Альбіна захворіла.
— Зрозумів.
І так, це відома агенція Слід, і в них нова справа. На жаль. Загинула жінка років 25, причина смерті невідома. Небесна проводить розстин, а опери поїхали допитувати родичів. Ну, а Стасіку, як завжди потрібно пробити номери дзвінків, глянути переписки.. ну і звісно знайти хоча б якусь зачіпку. А оскільки Альбіни немає, ще потрібно розібратись з відбитками на пляшці, а так же з одежою убитої, чи там лише її кров, а можливо ще когось? Хтозна, хтозна. Стасік, чекаючи поки програма запрацює, зайнявся експертизою. І ось раптом хтось стукає, заважаючи процесу. В лабораторію, зайшов юнак. Волося русяве, очі зелені, нижче самого Стаса.
— ти хто? і що ти тут робиш?
— ем, я ну, Андрій Броменко.
— повторю своє запитання, що ти тут робиш? – в голосі його прозвучали нотки сталі. Він і так не в гуморі, через те, що нічого виявити не може, ще й хтось ось так просто увірвався в лабораторію, без халату, без вітаня, просто без НІЧОГО.
— я.. прийшов на заміну. – так званий Андрій, був наче трохи збентежений.
— яку заміну? Андрію, не тягняти кота за яйця, чітко скажи навіщо ти тут? – Стас продовжув говорити в такому тоні, аж раптом заходить Косач.
— О, Броме, ти вже тут. Чудово. Що ж, Стасік, привітайся це твій колега. Він буде працювати разом з тобою та Аліною.
— Just chic.
— Знайомтесь, а я пішла. Стасік покажи і розкажи йому все. Попіклуйся про нього.
— Тобі не сказали про мене, так? – зніяковівши, говорив Андрій.
— Як бачиш ні, і я дуже тебе прошу на даний момент мені не заважати. Папка з справою на тому столі, – Стас показав рукою на його робочий стіл, – завдання там же. І до речі, одягни халат, ти в лабораторії. А тепер до робити.
— Добре.. – Андрій мовчки зробив все, що сказав його колега. Що ж, у нього рідко, коли виходило нормально поспілкуватись з людьми, з якими працює. Він надіявся, що хоч тепер його приймуть. Косач сказала, що проблем не буде.. Відкинувши всі погані думки, Андрій приступив до роботи. Через декілька годин, в них був невеличкий результат. Як виявилось, дівчина зникла тиждень назад, заявку подала її мати. Прошаривши її переписки, виявилось, що вона мала суперечку зі своїм коханим, але ж мотиву для вбивства немає. У Стаса справи не краще, ніяких відбитків, взагалі нічого.
— Ем.. Стас?
— Що таке?
— Косач кличе на оперативку.
— Добре, пішли тоді. За це ти не переживай, розкажеш які в тебе є результати, перед виходом зніми халат.
Андрій боявся, щось не так сказати чи зробити, тому виконував все, що йому скажуть.
— Після неї, зайдемо в буфет, трошки змінемо обстановку. – продовжив Стас.
— Як скажеш.
— Дивно, це чути. Наче ти мій улюбленець, виконаєш все, що тобі скажеш, вхах. – посміявшись, він глянув на реакцію Андрія. Він зашарівся, і почервонів.
— Ей, все добре, не бери ці слова так близько до серця, – і тут же погладив Андрія по голові, – ось і молодець, а тепер пішли.
Андрій не сказав ні слова, продовжив йти за ним.. Від нього віяло спокоєм, теплом, затишком.. і просто довірую. Але тим не менш, тривожні відчуття так просто не зникають.