Холодною весною це місто не налякати, тож майже кожного дня тут проводились екскурсії. В Лондоні було багато маєтків, котрі вже переробили в музеї. Сьогодні ж компанія «Тревел Дрім» проводила екскурсію по маєтку Ерчлес. Єдиний чудовий на вигляд маєток, красувався він поруч з закинутим на вид будинком, який ніхто не наважувався знести.
А тут в нас живе страшний монстр. — екскурсовод показав на таємничий гарний будинок. — Мешканці розповідають, що чують іноді як він виє ночами.
— Боже, Маркус, припини лякати людей. — спокійно сказав водій, зупиняючись на зупинці. — Ніякий монстр там не живе.
— Живе! Я ж сам чув як він виє, я ось тутечки через дорогу живу! — запротестував Маркус Кляйн - головний екскурсовод міста Оквілл.
— Маркус! Заспокойся! Досить розказувати дитячі байки! — не витримав Адам, встаючи зі свого «теплого» місця водія. — Припини, поки я тебе звідси не вигнав!
— Бу-бу-бу. — Кляйн припинив ці фантастичні розмови про монстрів і звичайно підійшов до виходу з автобусу. — Отже, присутні, виходимо, маємо шанс навідати колись старий маєток Ерчлес. Це історичне місце, на місці цього маєтку тепер музей, тож готуйте свої фотоапарати. Матимем змогу ввійти всередину будівлі, де ви зможете побачити різноманітні колекції артефактів, текстилю, костюмів і декоративно-прикладного мистецтва родини Чізхолм! Вони неймовірні!
Не задумуючись, Альберт Камія відбився від групи і почимчикував до вже не такого й страшного будинку. Хлопчина шукав докази того, що надприродне - це лишень вигадки, а той гід просто нікчемний обкрадайло.
Альберта пронизував мороз, чи то від холоду, чи то від страху. Але хлопчина опирався на думку, що вина цьому була холодна весна. Де-не-де були майже повністю висохлі калюжі, дерева все ще були голісінькі. Єдине що палало фарбами - цей старий таємничий будинок. Камія смикнув двері за ручку і ті з легкістю відкрились. Згадані всі старі казки та плітки про цей будинок казали «Не треба!»
Альберт зробив глибокий вдих і переступив через поріг в темний коридор…