День перший
— П’ятнадцять днів удвох, на самоті? — посміхнувся Чарлі, смикаючи одну з підтяжок Невіла й притягуючи його ближче. — Як будемо проводити час, м?
— Я планував пересадити ці мандра… — Невіл почав з удаваної невинності, але Чарлі перервав його міцним поцілунком.
^^^
— Не кажи їй, — промовив Невіл, відкусуючи шматочок тушонки з баранини, яку приготував Чарлі, — але це краще, ніж у твоєї мами.
— Не переживай, — Чарлі засміявся. — Твій секрет помре зі мною.
— Це якийсь особливий пудинг? — Невіл запитав після того, як вони віднесли посуд до раковини й поставили його, щоб помити.
— Твій улюблений, — каже Чарлі, підморгнувши.
Невіл сповз на коліна й потягнувся до застібки Чарлі.
День п’ятнадцятий
— Ти пахнеш драконячим послідом, — пирхнув Чарлі, поморщивши носа, коли Невіл вийшов із саду.
— Ніби від тебе пахне краще, — відповів Невіл, знявши спітнілу сорочку й відкинувши її до переповненого кошика для білизни. — Хіба ти не казав, що збираєшся прати десь два дні тому?
Чарлі зиркнув.
— Ти міг би це зробити, якщо я не відповідаю твоїм вимогам.
— Можливо і зроблю. — Невіл попрямував до ванної кімнати, щоб прийняти душ, коли вони почули свист Фло.
Обоє кинулися у вітальню де на килимку валявся сувій, виданий Міністерством.
Чарлі розгорнув його й зкрикнув.
— Карантин закінчився, — мовив Невіл, читаючи через плече Чарлі. — Ми можемо знову вийти з дому.
Вони перезирнулися, і Чарлі потягнув Невіла в душ, щоб відсвяткувати.