Гаррі сидить за масивним дубовим столом, що сягає від стіни до стіни, завалений паперами, які утворюють безладні купи. Чоло, прорізане глибокими зморшками, висловлює зосередженість, а втомлені очі ковзають по рядках чергового звіту.
Стукіт підборів по кам’яному коридору перериває тишу.
— Авроре Поттере, Вас чекають в кімнаті для допитів, — проспівує юна секретарка, з’являючись на порозі кабінету.
— Так, дякую, — киває Гаррі. Він підводиться, підходить до дзеркала й з жалем констатує, що його волосся знову виглядає жахливо. Заплющивши очі, він глибоко вдихає й виходить з кабінету.
— Що там? — нетерпляче запитує Гаррі аврора, який стоїть біля дверей.
— Спроба пограбування Ґрінґотсу, — пояснює той, перегортаючи сторінки зі звітом затримання.
— Знову? — дивується Гаррі.
— Так, здається, той самий хлопець, — промовляє аврор, протягуючи йому звіт.
Гаррі бере теку, відчуваючи, як його охоплює хвилювання. Він знає, що всередині, але щоразу це немов вперше. Ігноруючи аврора, він рвучко розчиняє двері.
— Я сам. Дякую, Семе, — кидає він через плече.
Аврор здивовано дивиться йому вслід, але сперечатися з Гаррі Поттером не ризикує. Не те щоб це було безпечно.
Гаррі зачиняє двері, його рука трохи тремтить. Він опускає жалюзі, занурюючи кімнату в приємну напівтемряву, і тихо шепоче заклинання приватності. Його серце б’ється в грудях з нетерпінням, а на обличчі з’являється тінь посмішки:
— Вітаю. Мене звуть Гаррі Поттер, я хочу поставити Вам кілька запитань.
За металевим столом, обпершись ліктями на його холодну поверхню сидить високий чоловік з темним волоссям зібраним у хвостик. Його зап’ястки стиснуті металевими обручами, але це, здається, анітрохи не псує його гарного настрою.
— Прошу, — каже чоловік, куточки його губ здіймаються в ледь помітній посмішці.
Гаррі повільно опускається на стілець навпроти затриманого. Він схрещує ноги, закидаючи щиколотку на коліно, його пильний погляд ковзає по чоловіку, змушуючи його нервово ковтнути.
— Ви маєте право на адвоката, — ритуально проговорює Гаррі. Він вже знає, що відповідь буде негативною, але все одно відчуває необхідність дотримуватися протоколу.
— Не потрібно, дякую, — відповідає чоловік, його голос м’який і трохи хрипкий.
— Де Ви були вчора о шостій годині вечора? — запитує Гаррі, пробігшись очима по паперах.
— Вдома, — стверджує підозрюваний. Його очі не відриваються від очей Гаррі.
— Хтось може це підтвердити? Ви живете самі? — продовжує Поттер.
— Ні, — ухильно відповідає той.
— Що Ви робили вдома в цей час, зможете пригадати?
— Готував вечерю, — з легким викликом відповідає підозрюваний.
— Що саме готували? — наполягає Гаррі.
— Карі та лимонний пиріг.
Гаррі не може стримати посмішки:
— Справді?
Чоловік киває у відповідь. Його очі сяють лукавством.
Гаррі неквапливо підіймає руку і ніжним рухом відкидає пасмо волосся з очей чоловіка. Його погляд ковзає по затриманому, досліджуючи кожну деталь.
— Не люблю темні очі, — каже він тихо.
— Запам’ятаю, — промовляє чоловік. Його голос низький і хрипкий, і він звучить так спокусливо, що у Гаррі перехоплює подих.
— У нас мало часу, — шепоче Гаррі.
Чоловік хмуриться, але киває.
Гаррі дістає з кишені колбу з яскраво-зеленим зіллям, відкорковує й підносить до уст затриманого. Той з огидою ковтає субстанцію. Під впливом зілля його волосся світлішає, риси обличчя стають чіткішими, а очі набувають кольору розплавленого срібла.
— Так краще, — задоволено посміхається Поттер.
Він рвучко скидає з плечей мантію, оголюючи широкі груди, обтягнуті білою сорочкою. Розслабляє краватку, і його дихання стає трохи частішим.
Одним рухом чарівної палички Гаррі розвертає крісло затриманого, і той, хитро посміхаючись, кидає багатозначний погляд на наручники. Гаррі хитає головою, висловлюючи заперечення, і робить крок ближче.
Чорна сорочка облягає тіло затриманого, як друга шкіра, підкреслюючи рельєфні м’язи його грудей і рук. Гаррі відчуває аромат його парфумів - суміш бергамоту та кедра, яка п’янить його розум.
Він спирається долонями на бильця крісла, довгу мить вдивляється в глибокі очі Драко Мелфоя. Нахиляється й пристрасно цілує його, відчуваючи, як м’які губи Драко розкриваються під його натиском.
Допомагаючи Драко підвестися, Гаррі притискає його стегнами до металевого столу і знову цілує. Неквапливо опускаючись до блідої шиї, він ніжно вбирає губами тонку шкіру. Одна його рука занурюється в шовковисте волосся, а інша розстібає ґудзики на сорочці Драко.
Драко з шипінням втягує повітря, його тіло вигинається дугою, а руки, стиснуті в наручниках, стискають зап’ястя Гаррі з такою силою, що залишають на них білі сліди:
— Це…це нечесно! — хрипить він, його голос здригається від обурення, змішаного з невимовним бажанням.
— О, любий, хіба ми з тобою коли-небудь грали чесно? — не відриваючись від поцілунків, відповідає Гаррі.
Поттер розстібає останній ґудзик на сорочці Мелфоя. Проводить рукою по напружених м’язах грудей, залишає на них теж кілька цілунків. Ковзає язиком по чутливому соску, дратуючи його, і злегка всмоктує. Його рухи повільні та навмисні. Він тягнеться рукою до застібки паска, але зупиняється.
— Не терпиться? — шепоче Гаррі, його голос хрипкий від збудження.
Драко облизує губи, зволожуючи їх, і його погляд, повний пристрасті, не відривається від очей Гаррі.
Драко не здатний нічого вдіяти. Він може лише дивитися, як Гаррі опускається на коліна, розстібає блискавку на його штанах і стягує їх вниз разом з білизною. Драко знову стогне, коли його гаряча ерекція опиняється в руках Гаррі, коли губи Гаррі ковзають по внутрішній стороні стегна, залишаючи за собою сліди вологих поцілунків.
— Гаррі… — муркоче він, благаючи й водночас здаючись.
Гаррі знає, що Драко близький до краю, але насолоджується його муками. Він ніжно обхоплює губами член Драко, повільно водить язиком по голівці, насолоджуючись стогонами Драко.
Гаррі, поглинутий виром пристрасті, прискорює рухи. Драко вібрує в його руках, втрачаючи контроль над собою. Його руки, все ще скуті наручниками, з силою стискають волосся Гаррі на потилиці, залишаючи на ній глибокі подряпини.
— Не зупиняйся, — шепоче Драко. — Не зупиняйся.
І Гаррі не зупиняється. Він ніжно смокче і пестить Драко, доводячи його до краю насолоди. Тіло Драко тремтить в передчутті, а потім він вибухає. Гаррі не втрачає жодної краплі, злизуючи все до останньої, і продовжує смоктати, поки Драко не заспокоюється.
Драко знесилено обм’якає в руках Гаррі, його дихання важке і рване. Гаррі підіймається, обсипаючи його поцілунками – в шию, в плечі, в груди, відчуваючи, як поступово стихає шалений стукіт його серця. Схиляється до вуха і шепоче:
— Ти… ти неймовірний.
Драко мовчить, лише міцно притискається до Гаррі, черпаючи тепло і ніжність у його обіймах. Гаррі відповідає йому пристрасним поцілунком, впиваючись губами і трохи їх покусуючи. Він обіймає Драко за талію і розвертає його спиною до себе. Драко покірно лягає на стіл, спираючись на лікті. Гаррі звільняється від зайвого одягу і притискається до нього своїми стегнами.
— Відчуваєш, як я хочу тебе?
Драко киває, не маючи можливості вимовити жодного слова. Його обличчя палає, а тіло знову охоплює хвиля пекучого жару, коли Гаррі, не марнуючи жодної секунди, розтягує його. Драко прогинається в спині, прагнучи до більшого задоволення. Він благає Гаррі не зупинятися, не кидати його в цьому морі приємних відчуттів.
І Гаррі дає йому те, чого він так жадає. Стогін Драко луною розноситься по кімнаті, коли Гаррі повільно заповнює його собою. Гаррі відчуває, як Драко стискається навколо нього, жадаючи стати єдиним цілим. Це зводить з розуму. Він прискорює рухи, втрачаючи себе в бурхливому потоці пристрасті, його стегна рухаються все швидше і шаленіше.
Раптом Драко завмирає, його тіло вигинається дугою, і з його вуст зривається ім’я Гаррі, вирване стогоном. Гаррі вивергається всередині Драко, відчуваючи, як його тіло здригається в судомах насолоди, що розливається по ньому гарячою лавою.
Драко звільняє зап’ястки від кайданів одним спритним рухом, кидаючи їх на стіл з глухим дзвоном. Нарешті він міцно обіймає Гаррі, притискаючи його до себе, і ніжно цілує.
— Я люблю тебе, — шепоче він.
— І я тебе люблю, — відповідає Гаррі, відчуваючи, як тепло розливається по його грудях, зігріваючи його зсередини.
Вони одягаються, роблячи все можливе, щоб приховати сліди свого бурхливого побачення, але тремтіння в тілах і рум’янець на щоках видають їх з головою.
— Що нам робити з протоколом? — запитує Мелфой, коли вони виходять з кімнати для допитів.
— Я подбаю про це, — відповідає Поттер, в його очах сяє впевненість.
На порозі кабінету їх зустрічає міністерка Герміона Ґрейнджер. Її суворий погляд пом’якшується теплою посмішкою, коли вона бачить Гаррі та Драко пліч-о-пліч.
— Поттере, Мелфою, — киває вона, вітаючись.
Обидва кидають їй у відповідь непевні кивки.
— Все гаразд? — запитує вона. Її очі іскряться лукавством.
— Звичайно, — відповідає Драко, старанно уникаючи її погляду.
Герміона підходить ближче до Гаррі й мовить:
— Гадаю, тобі, Поттере, варто частіше приходити на вечерю зі своїм… хлопцем. За останні пів року ви двоє закрили вже більше двадцяти справ без жодного підозрюваного.
Гаррі відчуває, як рум’янець заливає його щоки, і він белькоче у відповідь:
— Я… я постараюся.
Герміона хитає головою з хитрою посмішкою, адже їй добре відомо, що ці двоє завжди знайдуть спосіб не лише виконати роботу, але й розважитися при цьому. Підморгнувши їм обом, вона розвертається й відходить, залишаючи Гаррі та Драко стояти на місці, збентежених, але безмежно щасливих.
— Це було трохи ризиковано, — стверджує Гаррі, все ще відчуваючи тепло на щоках.
— Але ж воно того варте, — каже Драко, сяючи усмішкою.
— Безперечно, — киває Гаррі, і, не зумівши стриматися, ніжно притягує Драко до себе, захоплюючи його в глибокий, пристрасний поцілунок.