Гаррі було нудно.
Він уже трохи поспілкувався й тепер стояв у глибині кімнати, спостерігаючи за рештою однокласників. На танцювальному майданчику все ще були люди, яких Гаррі уникав після того, як Лаванда затягнула його туди на три пісні. Біля столиків із їжею скупчилося більше людей, і, здавалося, у задньому кутку кімнати точилася якась карткова гра. Поттер думав приєднатися, але його втягнув у розмову Террі Бут, і тепер, мабуть, було вже надто пізно. Тож натомість він намагався знайти Рона, але й гадки не мав, куди той подівся, паралельно наполегливо намагаючись не шукати біляву голову Мелфоя в натовпі.
Звичайно, якщо навмисно чогось не робити, це неминуче станеться, тож раптом він краєм ока побачив, як слизеринець натикається на нього, і…
Гаррі зробив подвійний випад.
— Ну, Поттере! — радісно сказав Драко, нахилившись уперед в особистий простір Гаррі. Зеленоокий відсахнувся, ледь не задихнувшись від запаху алкоголю в диханні Драко.
— Мелфою! Що ТИ пив? Хто приніс алкоголь?! А де твоя сорочка? І-і твоє взуття? На біса, де бюстгальтер Пенсі?! — швидко кидав запитання, розширюючи очі, коли дивився на гнучке тіло Драко, яке тепер, здавалося, було лише в спідниці, яку той носив усю ніч. — Скажи мені, що ти все ще в нижній білизні, — промовив благальним тоном.
Драко нахилився, захихотів і поклав руку на свій живіт. Потім на його обличчі з’явилося збентеження, і він глянув на пальці, які водили по голій шкірі.
— Агов, де моя сорочка?! — скрикнув блондин. Гаррі зітхнув, помічаючи, як червоніють бліді щоки.
— Мелфою? — повільно сказав ґрифіндорець.
— Поттере? — відповів тим же тоном, широко розплющивши очі.
— Що ти пив? — продовжив Гаррі. Драко злегка прикусив губу і якийсь час дивився в стелю.
— Вогневіскі! — раптом заявив і схрестив руки на голих грудях, маючи надзвичайно гордий вигляд. Поттеру здалося, що він скоріше має вигляд…
Е… ніякий. Здалося, що той ні на що не схожий. Насправді він навіть не думав про те, який Драко. Зовсім ні!
— І де ти його взяв? — швидко запитав Гаррі, не зводячи очей з обличчя партнера.
— Теодор приніс, — швидко відповів Мелфой. — Я ще подумав, чому ж він прийшов… — чорнявий зітхнув і стиснув губи, оглядаючи кімнату, щоб перевірити, чи хтось звертає увагу на Драко Мелфоя, що скаче в одній спідниці. Не було схоже, що хтось дивиться, але, знову ж таки, він зробив помилку, вважаючи так раніше.
— А твій одяг? — втомлено запитав Гаррі. — Маєш якесь уявлення, куди він подівся? — Драко швидко кивнув.
— Я грав… гм… у щось. Гра. Карткова гра! — сказав він, а потім почав задумливо постукувати підборіддя. — Починалося з «П»… Партнер? Похер?
— Покер?
— Ах! Це саме те слово! — вигукнув Мелфой, клацнувши пальцями. — Це був… е-е… Дон? Дін? Це була ідея Діна, — Поттер кліпав очима, трохи схиливши голову набік.
— Дін запропонував тобі зіграти в стрип-покер? — ледь чутно повторив. Драко знову кивнув, усміхаючись. — І ти дійсно погодився грати? — ще енергійніше кивання. — Але… Мелфою… Покер — це маґлівська гра, — обличчя блондина спохмуріло, раптом він мав такий вигляд, ніби справді може от-от заплакати.
— Це маґлівська гра? — запитав манерою маленького хлопчика, який не може повірити, що його цуценя щойно померло.
— Е-е, — послужливо промовив. Тоді Драко різко розширив очі й указав на щось позаду Гаррі.
— Поттеееррр! — його крик припинив його ж скиглення. Мабуть, вирішивши, що йому не подобається, як це звучить, він продовжив: — Гааааааарррррі! Гаррі, прожени його! Не підпускай його до мене! — збентежений ґрифіндорець розвернувся й відчув, як Драко вхопився за нього ззаду. Фініґан крокував до них, усміхаючись.
— Е-е, із Шеймусом щось не так? — спантеличено запитав Гаррі
— Я не хочу, щоб він мене чіпляв, — злісно сказав Мелфой. — Я не люблю хлопців, — і миттєво обхопив Поттера за талію. Той закотив очі.
— Агов, Шеймусе, — привітався, коли ірландець нарешті підійшов до них.
— Привіт, Гаррі. Тобі весело сьогодні? — запитав Фініґан. Чорнявий почервонів, звинувачуючи в цьому тепло тіла позаду, і відчув, як Драко сперся підборіддям йому на плече.
— Мабуть, так, — ніяково знизав плечима. — А тобі?
— Усе грандіозно, — сказав Шеймус, неявно помахавши рукою, і на коротку секунду глянув убік. Тоді повернувся до Гаррі й усміхнувся. — Просто хотів попередити… що ти стоїш під омелою, — Поттер кліпав очима, і навіть не встиг повністю опрацювати цю інформацію, як його відштовхнули вбік, а Мелфой опинився перед ним, непроникно розкинувши руки.
— ТИ НЕ МОЖЕШ ЙОГО ЦІЛУВАТИ!! — ледь не заревів блондин, і кілька їхніх однокласників, що були поруч, які вдавали, ніби не дивляться, здалися й звернули увагу на цю трійку. Гаррі знову кліпнув, глянув угору й знову кліпнув.
Він був приблизно на дев’яносто дев’ять відсотків упевнений, що омели там раніше не було.
Вдивляючись у натовп, він швидко помітив Герміону, яка невинно стояла обличчям у протилежному напрямку, і Поттер миттєво зрозумів, що це її рук справа. Потім помітив, скільки людей витріщилося на них, і нарешті зрозумів, чого вони всі очікували.
Гаррі почервонів. Тоді обережно поклав руку на одну з піднятих рук Драко й спробував розвернути його, але той не піддавався.
— Відійди, Гаррі. Цей диявол хоче з тобою цілуватись, і я НЕ ДОЗВОЛЮ ЦЬОГО! — заревів Мелфой, кинувши на Шеймуса такий погляд, що будь-яка нормальна людина перетворилася б на камінь. Ірландець просто посміхнувся.
Поттер відчайдушно хотів, щоб підлога розійшлася й поглинула його, і дивувався, чому кімната на вимогу не прислухається до його потреб.
— Мелфою, — тихо зашипів чорнявий, стискаючи щелепи. Хлопець не відповів, тому довелося схвильовано зітхнути й різко промовити: — Мелфою!
— Мерліне, Гаррі, чого ти, у дідька, хочеш? — Драко заскиглив, тоді повернувся до співрозмовника обличчям, схрестивши руки на грудях.
— Залиш Шеймуса у спокої; не він зі мною під омелою стоїть, він не хоче мене цілувати.
— Ага, навпаки, містере Поттер…
— Замовкни, Шеймусе! — огризнувся Гаррі. Його товариш по факультету підморгнув, рукою показуючи, ніби затягнув блискавку на роті, перш ніж відійти назад у натовп, що невпинно зростав. Навіть гравці в покер спотикалися через кімнату і, п’яні, притулилися одне до одного, спостерігаючи.
Поттер зітхнув і схопив слизеринця за обидва біцепси, поки його руки звисали на боках. Мелфой дивився на нього з насупленими бровами, а губи роздратовано стиснулись.
— Шеймус не той, кого я мав би цілувати, — повільно уточнив Гаррі, спостерігаючи, як усвідомлення повільно розповзається в очах Драко.
— Ти збираєшся мене поцілувати? — прошепотів він із широко розплющеними очима. Поттер кивнув. — На очах у всіх цих людей? — звучало так, наче ця ідея його налякала.
— Мелфою, ці люди — наші однокласники, і більшість із них бачили, як ми не просто цілувалися, — сухо сказав Гаррі.
— Ооо.
— Усе гаразд? — запитав Поттер, ніжно усміхаючись. Драко кивнув, і Гаррі нахилився, щоб м’яко поцілувати чужі губи. Хлопець приготувався тільки до легенького цьомку, але руки Мелфоя піднялися й вхопилися за нього, а все тіло вигнулося на зустріч ґрифіндорцю. Гаррі проковтнув власний подих, заплющивши очі, і нетерпляче відкрив рот своєму п’яному партнеру. Язик Драко зустрівся з його власним, і Поттер миттєво відчув гіркоту алкоголю, випитого раніше. Гарячий, гострий смак вогняного віскі наповнив рот і змусив будь-які почуття похитнутися.
Двоє хлопців жадібно цілувалися, запал вогняного віскі підживлював їхню пристрасть і направлявся прямісінько до паху, і, перш ніж зрозумів, що робить, Гаррі схилив Мелфоя до стіни, щоб той міг ще сильніше відкрити рот. Драко застогнав і міцно обійняв парубка за шию, аж раптом його ноги опинились навколо талії Поттера, щиколотки схрещені за спиною, і Гаррі довелося швидко відреагувати на це, щоб не звалитися разом на підлогу.
— Мелфою! — випалив він, злякавшись, перш ніж Драко знову опинився на його губах, і Гаррі не зміг втриматися від того, щоб притиснути слизеринця до стіни.
— Гаррі, — пробурмотів той, швидкими поцілунками доторкаючись до чужих вуст. Він то цілував, то шепотів його ім’я, і Поттер клявся, що перед очима танцювали плями, коли він проводив руками по голій блідій шкірі. — …Гаррі… — знову поцілунок у губи. — …Гаррі… — опустився до щелепи. — …Гаррі… — Мелфой схилив голову й ніжно поцілував у шию. — …Гаррі, Гаррі, Гаррі-Гаррі-Гаррі! — і застогнав, піднявши голову так, щоб дивитися прямісінько в зелені очі. — Боже, трахни мене ще раз, Гаррі, — прошепотів, напів заплющивши очі.
Поттер не зміг утриматися від щирого виразу здивування і ледве не впустив Драко.
— Гаразд… Гаразд, Мелфою, думаю, нам потрібно вкласти тебе спати, — промовив тремтячим голосом, повільно відходячи й струшуючи ноги Драко зі своїх стегон. Очі того розширилися, і він знову мав такий вигляд, ніби от-от заплаче.
— Ти ненавидиш мене! — звинуватив він, випнувши нижню губу.
— Це не так, але саме ти будеш ненавидіти себе вранці, — пробурмотів юнак. Відчуття його обдурило, давши ілюзію, ніби ніхто не почув слів Мелфоя. У натовпі було лише кілька людей, які виглядали шокованими, але Поттер був упевнений, що, незважаючи на ледь чутне бурмотіння, інформація швидко розповзеться. Тоді помітив Рона, який нервово дивився на нього, стоячи біля здивованої Герміони. Гаррі злегка здригнувся; він забув, що ще нічого не сказав подрузі.
Блез раптом опинився поруч, узяв Драко за руку й обережно перекинув її собі через плече.
— Гаразд, Поттере, я маю забрати його звідси, — промовив, намагаючись відсунути блондина. — Де, трясця, Креб і Гойл?
— Прибираю зі столів і стежать за тим, щоб їжа не пропала даремно, — сухо сказала Пенсі, яка також з’явилася нізвідки. Вона тягнула за собою майже труп Теодора Нотта (у якого, здавалося, не вистачало сорочки, черевиків і однієї шкарпетки). — Поттере, прибери своїх п’яних ґрифіндорців, ми повернемо цих двох до гуртожитку.
— НІ!! — раптом закричав Мелфой, відриваючись від Забіні й навалюючись на Гаррі. — Нізащо! Я хочу залишитися з Гаррі, ТИ НЕ МОЖЕШ БЕЗ МЕНЕ ПІТИ!!! — Блез закотив очі й обережно спробував притягнути п’яного парубка до себе.
— Найдраматичніший п’яничка, клянуся! — пробурмотів він. Але Драко відчайдушно чіплявся за чорнявого, і Забіні знову роздратовано закотив очі.
— Мерліне, Поттере, що ти з ним зробив? — холодно запитала Паркінсон. — Він не казав мені, що у вас…— швидко похитавши головою, вона продовжила іншими словами: — Ну, я вважаю, що ви використали цю кімнату з користю? — Гаррі миттєво почервонів і не зміг зустрітися з нею очима.
— Я відведу його назад, — тихо запропонував натомість. Тоді гостро відчув погляд Пенсі.
— Гаразд, — коротко сказала вона, злегка смикнувши губами. — Блезе, візьми Теодора. Поттере, слідуй за ними. Я ще не хочу йти, — озирнувшись, Паркінсон зупинилася на Герміоні. — Ґрейнджер! — покликала вона, і дівчина швидко приєдналася до них. Вона кинула швидкий погляд на Гаррі та Драко, губи скривилися в усмішці, а потім звернулася до слизеринки:
— Так, Пенсі?
— Треба вигнати звідси п’яниць. Дурні хлопці, чесно кажучи, невже вони справді думають, що вчителі не збираються перевіряти, чи ми тут не порушуємо жодних правил? — Герміона кивнула, стиснувши губи.
— Так, згодна. Я попрошу Рона вивести Діна звідси. І скажу Джастіну, що Захаріас і Ерні теж мають піти. Справді, Ерні — староста, про що він думав? Мабуть, рейвенкловці там не грали? — Паркінсон на це лиш знизала плечима.
— Майкл Корнер був там деякий час, але… але Ентоні Ґолдштейн відтягнув його, — відповів Драко зі свого місця, уткнувшись обличчям у плече Поттера. Одного разу він гикнув, а потім, здається, заснув прямо там, де стояв. Гаррі знову почервонів, коли побачив, як Ґрейнджер на них витріщилася.
— Гаразд, тоді ми просто підемо, — швидко сказав він, тягнучи Мелфоя у бік дверей. — Забіні, ходімо! — Блез підняв брови на дівчат, усміхнувся й витягнув Теодора за двері.
* * *
Повернути хлопців до їхньої кімнати виявилося набагато складніше, ніж думав Гаррі. Драко голосно хропів там, де його обличчя все ще притулялося до Поттера, а ґрифіндорець намагався то нести його, то тягнути вниз численними сходами. У Блеза не було стільки проблем, тому що стан Теодора був повною протилежністю стану Драко. Він широко розплющив очі й усміхався, і хоча Гаррі був майже впевнений, що ніколи не чув більше двох слів із вуст парубка за всі роки, проведені в Гоґвортсі, Теодор зараз викладав повну історію свого життя двом супроводжуючим.
Це була дуже довга подорож до підземель.
Коли вони нарешті прийшли, Забіні або забув, або, відверто кажучи, просто начхав, що Поттер поруч, випалив пароль, щоб стіна відчинилася перед ними. Коли вони зайшли до чоловічого гуртожитку 6-го курсу, Блез, не гаючи часу, кинув Нотта на одне з ліжок, а Гаррі незграбно застиг у дверях.
— Гараздоньки, Тео, час спати! — голосно промовив, припиняючи бесіди юнака.
Той замовк, недовірливо дивлячись на Блеза.
— Справді? — запитав підозріло.
— Так, так. Правда ж, Поттере?
— Е-е, саме так, пора спати! — погодився ґрифіндорець. Теодор на мить звузив очі, а потім розтягнувся на ліжку.
— Тоді гаразд, — пробурмотів він, безтурботно натягуючи ковдру. Забіні нахилився, щоб стягнути з нього черевики, і відкинув взуття вбік. Переконавшись, що друг вклався й майже заснув, він закрив штори ліжка й голосно видихнув.
— Нарешті, — пробурмотів, повертаючись до Гаррі. — Ой, вибач. Ліжко Драко — те, що біля дальньої стіни, — промовив, махнувши рукою. — Просто кинь його туди, і ми можемо повернутися.
— Ти справді збираєшся знову піднятися по всіх тих сходах? — запитав Поттер, підтягуючи партнера до ліжка. Блез знизав плечима, крокуючи слідом.
— Ммммм, Гаррі… — Драко простогнав, щойно вирвався з рук хлопця й ліг на ліжко. Його очі розплющилися, і Поттеру довелося стримувати власний стогін досади.
— Ходи спати, Мелфою, — тихо сказав. Блондин розширив очі, дивлячись на Гаррі.
— Ти… ти не покинеш мене, правда? — запитав тихо.
— Ліжко, Драко. Ти п’яний, як чіп, а ми з Поттером повертаємося на вечірку, — сказав Забіні через плече чорнявого.
— Але… але… але… — повторював парубок, розпачливо озираючись. Гаррі повернувся, щоб піти, але Мелфой схопив його за зап’ястя й міцно тримав. — Ти не можеш піти, Гаррі! — той зітхнув.
— Повертайся, Блезе. Я залишуся, поки він не засне, — запропонував Поттер. — Це не повинно бути надто довго… — пробурмотів. Забіні знизав плечима, посміхнувшись.
— Гаразд тоді. Добраніч, Поттере! — прокричав він, виходячи з кімнати. За ним зачинилися двері.
— Ми зараз одні? — прошепотів Драко. Гаррі знову зітхнув.
— Хочеш одягнутись у більш зручний одяг? — запитав, проігнорувавши питання. Мелфой, здавалося, задумався над цим, а потім похитав головою. — Тоді лягай під ковдру. Час спати.
— Ти будеш спати зі мною? — Поттер різко замовк. Цього вечора Драко вдруге запитував його про щось таке, і хоча він знав, що блондин п’яний до чортиків, йому все одно дивно, що подібне постійно згадується. — Гаррі!
— Що? Ой, вибач, — збентежено промовив юнак, помітивши, як Мелфой зиркнув на нього за ігнорування.
— Я запитав, чи не хочеш поспати зі мною, — нагадав Драко. Його нижня губа затремтіла, а очі розширилися. — Ти ненавидиш мене. Навіть не підійдеш до мене! — звинуватив він, і Поттер негайно запротестував.
— Неправда! Ні, ні, Мелфою. Я тебе не ненавиджу, — запевнив, сідаючи на ліжко. Говорячи, він неуважно скинув черевики, із запізненням усвідомивши, що його 16-річний мозок сприйняв фразу «спи зі мною» в сексуальному плані. Гаррі злегка почервонів, хотів ударити себе ногою. Драко якусь мить дивився на нього, а потім кивнув. — Правда ж? — видихнув невпевнено, дивлячись на темний балдахін.
— …Ти забув про штори, — сонно сказав Мелфой. Гаррі кліпнув і відірвався від партнера, щоб встати й закрити їх. Тоді відчув, як Драко звивається й ворушиться поруч, а коли глянув униз, то побачив, що той тримає між пальцями нижню білизну Пенсі, наче це був шматок сміття.
Поттер ковтнув, у роті раптово пересохло, але він намагався дихати спокійно.
— Ти не проти? — неуважно запитав Драко, відкидаючи трусики вбік. — Вони дуже натирали й дратували, — Гаррі швидко похитав головою, знову лягаючи на спину.
— Добре, — пробурмотів у відповідь. Мелфой подивився на нього, але той вирішив зняти окуляри, щоб хоч чимось зайняти руки, окрім як возитися з ковдрами. Тільки Поттер поклав їх на тумбочку, як рот Драко раптом опинився на його губах, і, незважаючи на всі заборони, Гаррі миттєво відповів на поцілунок.
Мелфой відірвався, глибоко зітхнувши, і пригорнувся до тіла чорнявого. Той незграбно обхопив парубка за талію, і Драко захропів менш ніж за хвилину, використовуючи груди Поттера як подушку.
Гаррі зітхнув, розсіяно обводячи візерунки на блідій шкірі спини й щосили намагаючись ігнорувати напівтвердий член, що тиснув йому в стегно.
— Як же ти зненавидиш себе вранці, Драко, — прошепотів він і заплющив очі, повільно поринаючи в сон.
* * *
Наступного ранку до Мелфоя повільно приходило усвідомлення. Він знав, що прокинувся ще до того, як розплющив очі, але ліжко було настільки зручне, що наміру вставати взагалі не було. Тихенько простогнавши, він розплющив очі й тупо глянув на штори свого ліжка. Здавалося, він заснув із ватою в роті, а живіт люто нудило.
Тож не так і сильно він хотів прокидатися.
Позіхаючи, Драко простягнув ноги, а згодом і руки, запізно помітивши, що на ньому немає верху.
— Чому я без сорочки? — пробурмотів собі під ніс. Відповіддю було тихе чуже бурчання, і раптом Мелфой прокинувся. Тоді швидко сів і обернувся, щоб приголомшено глянути на грудку поруч під ковдрою. Він усе ще дивився, коли грудка перекотилася на спину й показала, що на ній обличчя Гаррі Поттера. Зелені очі повільно розплющилися, кілька разів кліпнувши, і Гаррі позіхнув, прикриваючи рота рукою. Потім глибоко зітхнув, повністю розплющив очі й перехопив вражений погляд Драко.
— О, — раптово промовив, опускаючи руку на ліжко.
— Поттере? — недовірливо прохрипів блондин. Гаррі мав збентежений вигляд. — Трясця твоїй матері, — і відвернувся, усе ще широко розплющивши очі. Чорнявий неквапливо склав руки за головою, дивлячись, як Драко нервово провів рукою по своїх голих грудях і ковтнув. — Клянуся Богом, Поттере, краще б я все ще був у штанях, — небезпечно сказав Мелфой, не дивлячись на ґрифіндорця.
— Ні, — відповів Гаррі з легким задоволенням. Драко видав стривожений звук і викотився з ліжка. Приземлився на килим поруч, а завіса так оповила його, що він мав вигляд, ніби намагався сховатися. Тоді злякано подивився вниз.
— Чому, на біса, я у спідниці? — запитав, явно розгублений. Поттер усміхнувся.
— Вона належить Пенсі, — відповів він. — Хіба не пам’ятаєш? — той лиш кліпав очима.
— О, — його очі розширилися від розуміння. — Оооо!
— Згадав?
— Так… так, зараз я пригадую цю частину, — повільно промовив, сідаючи на спинку ліжка біля Гаррі, який також сів і притулився до узголів’я. — …Гаразд… А де решта одягу? — Поттер ширше всміхнувся, дивлячись на ковдру, яку почав перебирати.
— Ну, ти був у такому безпорадному стані, що я запропонував тобі повернутися до гуртожитку, де трахав тебе, поки всі твої сусіди не повернулися рано вранці. Тобі дуже сподобалося, не переймайся.
На кілька секунд запанувала абсолютна тиша, і коли Гаррі нарешті підвів очі, то побачив приголомшене обличчя співрозмовника.
— Я жартую, сподіваюся, ти це розумієш, — Мелфой дивився на нього із сумнівом. — Гм, агов? Ґрифіндор, пам’ятаєш? — сказав опісля, підіймаючи брови і вказуючи на себе. Драко мовчав, тому Гаррі зітхнув і пояснив: — Ти грав у стриптиз-покер з іншими хлопцями. Гм, насправді, якщо подумати, я не знаю, чому ти грав у стриптиз-покер із купою хлопців…
— Теодор не хотів ділитися своїм алкоголем, — повільно сказав Мелфой, коли до нього почали повертатися шматочки вечора. — Ми не роздягалися, поки не були напідпитку, — Драко поворухнувся, ненадовго зустрівшись очима з Гаррі, а потім перевів погляд на свої коліна. — Чому я без нижньої білизни, — сказав він ніби приголомшеним голосом. — Йосип драний.
— О, ні, ти зняв, коли повернувся в гуртожиток, — блондин повільно глянув на Поттера широко розплющеними очима. Гаррі покліпав, трохи збліднувши. — Нінінініні, — швидко протараторив, безцільно розмахуючи руками. — Ні, я маю на увазі, ти думав, що в ній незручно, тому відкинув перед тим, як заснути.
— І ти просто спав поруч, поки я був практично голий? — спитав Драко, примружившись. — Чого ти взагалі в моєму ліжку, Поттере?! — запитав нарешті.
— Ти ж не дозволив мені піти, Мелфою, — відповів Гаррі.
— Та невже?! — голосно відповів Драко. — Ти міг піти, коли я знову заснув!
— Ти був на мені, тому довелося б тебе посунути, і ти знову прокинувся б!
— Поттере, я майже впевнений, що ти міг знайти спосіб піти, якби справді цього хотів, — слизеринець похмуро схрестив руки. — Тепер усі знатимуть, що ти тут, і що я їм скажу? — Гаррі явно здивувався, а Драко кліпав очима. — Що? — швидко запитав. — Що? Що таке? Що не так, щось сталося?
— Ну… — почав було він, почухуючи потилицю. — Ну… ти був дуже п’яний, знаєш…
— Що? Що вчора було?
— Гм… — зітхнув Поттер. — Гаразд, минулої ночі я стояв в кутку кімнати, і ти начебто натрапив на мене… І, ну, раптом наді мною з’явилася омела… Мені здається, Герміона повісила її. У всякому разі, я поцілував тебе…
— ЩО?! — розширив очі від жаху Мелфой. — Чому?
— Ну, тому, що всі дивилися … — Гаррі спробував пояснити.
— Чому всі дивилися?! — скрикнув Драко.
— Тому що… О, до біса, Мелфою. Вони просто були поруч. І ось я поцілував тебе, а потім ти почав мене по-справжньому обмацувати…
— Я не..!
— Ти хочеш почути решту чи ні? — схвильовано запитав Поттер.
— Маєш на увазі, що це не все?
— Гм, не все. І там трохи тринда.
— Мати Василева.
— Мелфою, знаєш скільки разів ти говорив подібне за цей ранок? — Драко звузив очі, тож юнак швидко продовжив: — Так, неважливо. Тож я цілував тебе. Багато. І… — Гаррі почервонів, відвів погляд убік від Драко, нервово перебираючи пальцями. — І я ніби… знову притиснув тебе до стіни, а ти обхопив мене своїми… ногами за талію… — блондин застогнав, сховавши обличчя в руках. Поттер неуважно спостерігав, як вуха хлопця стають рожевими. — …і я трохи забув, що хтось був там, поки ти не відірвався і… і… ти… ти сказав «Боже, трахни мене ще раз, Гаррі», — швидко закінчив він. — І всі це чули, — парубок підняв голову й приголомшено витріщився на ґрифіндорця.
— Ти брешеш, — раптово сказав. Поттер повільно похитав головою.
— Мелфою, це не так.
— Так, — наполягав Драко, хитаючи головою. Очі дивилися трохи дико. — Я не… Я б не … Поттере, я не… Мені це не дуже сподобалося, навіщо тоді казати подібне? Ніби я хотів би, щоб ти… зробив це знову . Це просто огидно! — він на секунду замовк, а згодом продовжив: — І я не називав би тебе просто Гаррі.
Поттер зітхнув, нахилившись, щоб підперти підборіддя руками.
— Я зробив би це знову, — тихо зізнався він.
— Так, упевнений, що ти робив би, — різко сказав Драко, схрещуючи руки.
— Ні, я маю на увазі, що я… знову був би під тобою… — закінчив думку Гаррі. Мелфой кліпав очима.
— Справді? — запитав, злегка зморщивши носа. Поттер кивнув.
— І ти теж, — додав він, подумавши.
— А от і ні! — наполягав Драко. Юнак лиш закотив на це очі. — Ти тут клятий дивак, Поттере, не я!
— О, так тепер мені дозволено бути диваком? — запитав весело Гаррі.
— Я… Ну… Я не твоя нянька, якщо хочеш бути геєм, то трахай усіх і будь геєм! — відповів слизеринець, нервово соваючись і червоніючи. Поттер усміхнувся й нахилився до нього.
— Я вже гей, Мелфою, — прошепотів на вухо. Драко злегка здригнувся. — Хочеш трахнути мене?
— Ні, — миттєво відповів парубок. Гаррі всміхнувся й поцілував партнера у вилицю, прямісінько під вухом.
— Ти впевнений? — запитав ще раз. Мелфой кивнув, і хлопець знову поцілував його, тільки вже в шию. — Що не так? Ти не будеш мене трахати, бо я гей? — пробурмотів, легенько присмоктуючись до коміра. Той застогнав.
— Боже, я тебе ненавиджу, — знову застогнав Драко, повертаючись, щоб зачепити губи Поттера своїми. Гаррі перекинувся на спину, потягнувши співрозмовника на себе, а той усівся на його талію. — Ти не маєш із собою мастила, — зауважив блондин, запустивши руки під чужу сорочку.
— Ага, гаразд… — ґрифіндорець проігнорував це та підняв руки над головою. Мелфой саме почав знімати його сорочку, як раптом штори ліжка розсунулися, і обоє завмерли. Блез пильно дивився на них, а на ліжку позаду сиділи Креб, Ґойл і Теодор, які пильно за всим спостерігали.
— Поттере, я все ще п’яний і маю галюцинації, правда? — тихо запитав Драко.
— Е-е… — протягнув натомість Поттер.
— Знаєш, я можу слухати сварки і, можливо, навіть поцілунки, — сказав Забіні, — але я підводжу межу до трахання.
— Ми не трахалися, — швидко сказав Мелфой.
— Але збиралися, — сказав Блез, закочуючи очі.
— Ні, неправда.
— Хіба ні? — запитав Забіні, дивлячись на Гаррі.
— Так, саме так і було, — відповів чорнявий, знизуючи плечима.
— Ні, неправда! — наполягав Драко. — Ми ніколи навіть не трахалися до цього.
— Стулися, Мелфою, — водночас сказали Поттер і Блез. Блондин виглядав дуже ображеним.
— Мерліне, Драко, одягнися, — простогнав Забіні й відвернувся, дозволяючи шторам закритися. — Поїзд відправляється через дві години. Поттере, повертайся до свого гуртожитку, а, Драко, ти ж зібрав речі вчора, правда? Тому що тобі з Пенсі ще є чим зайнятися з іншими старостами, — Драко й Гаррі збентежено дивилися один на одного, і за мить слизеринець нарешті зліз.
— Так, ти не захочеш одягнути спідню білизну, перш ніж кудись іти, — сказав Поттер, дивлячись на ерегований член партнера, який було дуже легко побачити крізь тонкий матеріал спідниці, яка все ще була на ньому.
Щоки Мелфоя почервоніли, а очі небезпечно звузилися.
* * *
— Гаррі! — вигукнула Герміона, коли той нарешті переліз через портрет до вітальні Ґрифіндору. — Ідеальний час, щоб ти повернувся. Я маю з тобою дещо вияснити, містере… Гаррі, що сталося з твоїм оком?! — хлопець збентежено посміхнувся.
— Гм, Мелфой ударив мене, — відповів, а Ґрейнджер зітхнула, перш ніж застосувати чари швидкого зцілення. — Дякую.
— Тож ти не думаєш, що тобі є що мені сказати? — багатозначно запитала дівчина.
— О, — почервонів Гаррі. — Так. Герміоно… Я гей, — повисла кількасекундна пауза, під час якої його співрозмовниця кілька разів кліпнула.
— Рада, що ти можеш це визнати, але я мала на увазі не це, — нарешті сказала вона. — Рон казав, що ти думав, ніби можеш бути геєм, — Поттер підняв брови.
— Він сказав?
— Так. Але я подумала, що ти можеш розповісти мені щось про Мелфоя. Щось, що він сказав минулої ночі…?
— О, це, — сказав Гаррі, відводячи погляд. — Гм… так, це була правда, — почувся збуджений писк Герміони.
— То ви тепер пара? — запитала вона, сяюче всміхаючись.
— Звичайно, ні! — вигукнув парубок. Ґрейнджер злегка спохмурніла.
— Та чому б і ні?
— Просто… усе складно, — сказав Поттер, відводячи очі. — Хіба ти не повинна займатися справами старост?
— Рон подбає про це.
— Ой. Що ж, я піду переконатися, що всі мої речі зібрані. Ти відвідаєш Візлі на канікулах?
—Так, я буду там на Новий рік, тож тоді й побачимось, — сказала йому Герміона.
— Чудово, — усміхнувся Гаррі.
* * *
Пізніше, коли ґрифіндорське тріо тягнуло свій багаж до вагонів, Гаррі побачив Драко з Пенсі, а Креб і Ґойл тягнули за ними весь багаж. Рон помітив, як витріщався на слизеринців друг, і злегка посміхнувся, тицьнувши Герміону в бік ліктем і кивком голови вказавши на Гаррі. Ґрейнджер теж усміхнулася.
— Тобі варто піти й попрощатися з ним, — тихо сказала вона, і Поттер обернувся, витріщившись.
— ЩООООО? — незграбно запитав, хоча раптовий колір його щік свідчив про те, що він знав, що його спіймали. Герміона прямо на нього подивилася, а коли Гаррі перевів очі на Візлі, то отримав те ж саме. — Ні, друзі… — благально промовив. — Це не так. Справді, я… Мелфой не думає про мене в такому сенсі. І я не… Гм… Ми не…
— Гаррі, — перебила Ґрейнджер. — Ти просто прощаєшся з… другом, — Рон пирхнув, а Поттер закотив очі.
— Ми не друзі. Він сам так сказав, — пробурмотів натомість.
— І коли він це сказав? — з цікавістю запитала дівчина.
— О, перед тим, як ми вперше займалися сексом, — неуважно промовив Гаррі, помахавши рукою. Тоді знову глянув у бік Драко, коли всі наближалися до фестральних вагонів. Рон і Герміона замовкли, а Поттер пройшов кілька футів уперед, перш ніж зрозумів, що їх немає поряд. — Що? — запитав, повертаючись обличчям до друзів.
— Друже, скільки саме разів ви з Мелфоєм тра… займалися цим? — запитав рудий. Гаррі злегка зіщулився й почервонів, повільно піднявши три пальці. — Три…?! Ви серйозно, тричі? — виплеснув Рон.
— Слухай, я тобі все розповім у поїзді, добре? — сказав Поттер, відвернувшись, і покрокував далі. Герміона захихотіла, дивлячись на його червоні вуха.
Коли вони прибули на вокзал, Гаррі якимось чином вдалося помітити Драко в натовпі. Зеленоокий спинився, притулившись до стіни й засунувши руки в кишені. Герміона підійшла до нього, Рон — слідом.
— Скільки триватимуть канікули? — запитав Поттер.
— Три тижні, — відповіла Ґрейнджер. Драко розмовляв із Пенсі й готувався сісти на поїзд. Гаррі зітхнув.
— Бляха, — пробурмотів він і кинувся до слизеринця. — Мелфою! — гукнув, пробігаючи крізь натовп гафелпафців. — Мелфою, зачекай секундочку! — Пенсі та Драко зупинилися, обернувшись, коли Гаррі підбіг ззаду. — Мелфою, мені потрібно з тобою поговорити, — важко дихав він, стиснувши руки в кулаки. — Привіт, Пенсі, — не зовсім привітно промовив він.
— Поттере, — самовдоволено посміхнулась Пенсі. А Драко — глузливо.
— Може, годі вже?! — роздратованим голосом сказали Гаррі й Пенсі. Блондин кліпнув і стиснув губи.
— Чого хочеш, Поттере? — холодно запитав натомість.
— Поговорити з тобою, — відповів Поттер.
— Так говори.
— Наодинці, Мелфою! — Гаррі закотив очі, потягнувшись уперед, щоб схопити хлопця за зап’ястя. Тоді відтягнув його від потяга, але Драко чинив опір.
— Поттере, куди, на біса, ти намагаєшся мене тягнути? — прошипів він. — Пенсі поруч…
— Пенсі знає, що ми трахакалися, Мелфою, — голосно сказав Гаррі, і кілька першокласників неподалік охнули і впустили свої сумки. — Зрештою, це була практично її ідея, — Драко збентежено заплющив очі, і ґрифіндорець зміг відтягнути його подалі від натовпу. Паркінсон усміхнулася їм услід і повернулася, щоб поговорити з Парваті Патіл, яка щойно підійшла, щоб сісти у вагон.
— Гаразд, ти відірвав мене від усіх і розіграв театральну сцену, — буркнув Мелфой, коли вони зайшли за ріг, щоб знайти усамітнене місце. — Тепер чого ти, грець би тебе вхопив, хочеш? — Поттер зупинився, а юнак притулився до стіни позаду.
— Я хотів переконатися, що ти знаєш про кілька речей, — обережно сказав Гаррі, нервово переминаючись з ноги на ногу.
— Поспішай, потяг відправляється за п’ять хвилин, — різко сказав Драко. Чорнявий зітхнув.
— Правильно, — сказав, повністю повертаючись обличчям до партнера. Він підійшов ближче, і Мелфой ширше розплющив очі, коли Гаррі нахилився й уперся в стіну, тримаючи по одній руці з обох боків від його голови. — По-перше… я більше не ненавиджу тебе, — повільно промовив, зустрівшись поглядом із Драко. Блондин відкрив рота, щоб щось заговорити, але Поттер подався вперед, не звертаючи на нього уваги. — По-друге. Я… Вирішив, що я точно гей, — той лиш зморщив ніс від огиди.
— Ну, я точно ні, — відповів тремтячим голосом, коли Гаррі нахилився ще ближче. — Мені подобаються дівчата.
— Ти ніколи нічого не робив із дівчиною, — зауважив Поттер.
— Саме так! Але я впевнений, що мені сподобається набагато більше!
— Набагато більше? Отже, ти зізнаєшся, що тобі подобається те, що ти зі мною робив? — Гаррі усміхнувся. Очі Драко побігли кудись убік.
— Я нічого не визнаю, — гордовито сказав він, злегка піднявши підборіддя. — Крім того, тобі теж може більше сподобатися бути з дівчиною. Ти ніколи навіть не дивився на іншого хлопця, крім мене, — Гаррі похитав головою, злегка посміхаючись.
— Мені сподобалося цілуватися з Шеймусом. Не кажи, що це неправда, — Мелфой відкрив було рота, щоб заперечити, але юнак проігнорував його й швидко продовжив: — А ще мені не подобається цілувати Чо та Герміону.
— Ну, ці двоє були не зовсім найкращим вибором, еге ж? Невдала закоханість і твоя найкраща подруга.
— Мелфою. Я гей. Це має бути не твоєю проблемою, а моєю. Тож годі перейматися через це! — весело вигукнув Гаррі. Драко насупився.
— У тебе закінчується час, Поттере, — зневажливо сказав він. — Я не звинувачую тебе в тому, що ти відкладаєш перебування з Ласками цілих три тижні, але насправді потрібно просто змиритися з цим, щоб ми могли сісти в поїзд і поїхати.
— Я маю сказати тобі ще одну річ, — провадив Гаррі, насупившись, але не звернувши уваги на дражнилку прізвища Візлі.
— Ну, продовжуй!
— Гаразд! — захрипів Поттер. Тоді глибоко вдихнув. — По-третє… Я хочу сказати, що… — він скоротив відстань, що залишилася між ними, зустрічаючи співрозмовника широким поглядом і торкаючись губами чужих вуст із кожним словом: — Я справді… буду сумувати за тобою під час канікул, — рот Драко відкрився від здивування, і Гаррі швидко схопив його губи та, скористався шоком, засунув язик усередину.
У Мелфоя перервався подих, він застогнав, мимоволі обхопивши парубка за шию. Поттер нахилився до нього, досі спираючись руками об стіну, коли обидва язики нетерпляче зустрілися. Гаррі знав, що міг би залишитися тут назавжди, просто притискаючи тіло Драко до свого, але почув гудок потяга й раптово відірвався від блондина. Обидва важко дихали.
— Гарних канікул… Драко, — прошепотів Поттер, і, після останнього цнотливого поцілунку в губи, повернувся й побіг до поїзда.
* * *
— Мені здається, Поттер закоханий у мене, — заявив Драко Пенсі через кілька днів канікул. Різдво ще не минуло, тому дівчина провела день у садибі Мелфоїв, поки їхні матері балакали всередині. Дві старости Слизерину вдень гуляли територією. Ну, не зовсім гуляли, оскільки були майже по коліно в снігу, тож “тягнулись” було б справді кращим способом висловити їхнє дозвілля.
— Справді? — відповіла Пенсі, злегка всміхаючись. — Ось так сюрприз.
— Звісно, я звинувачую в цьому тебе, — продовжив Драко з незадоволеним обличчям. Він був таким майже весь день.
— Це така велика проблема? Я вважаю це дещо лестливим, справді.
— Звичайно, це проблема, Пенсі. Він гей, — сплюнув юнак. — Це хлопець-який-дожив-до-того-що-його-ім’я-Поттер-бо-він-лише-трахає-хлопців.
— Можливо, у нього є давно втрачений брат, — сказала нудно дівчина.
— О, мабуть, просто на зло мені, — буркнув Мелфой. Його подруга закотила очі й бухнулася спиною на сніг. Драко обернувся, щоб поглянути на неї. — Ти впала? — запитав із цікавістю.
— Навмисно, так, — відповіла та, розкидаючи руки й розставляючи ноги. Хлопець спостерігав, як вона постійно робила це: розтуляла й стуляла ноги та шевелила руками вниз, а потім знову штовхала їх угору.
— Добре, здаюся. Що, щоб я сказився, ти робиш? — запитав він.
— А що незрозумілого, я роблю снігового ангела, — відповіла Пенсі, не зупиняючись.
— Для чого?
— Тому що я це люблю, — кинула Паркінсон. — Я робила таке з батьком, коли була маленькою.
— Так, стоп. Це ж соромно, — пробурмотів Мелфой.
— Тут нікого, крім тебе.
— Тобі що, п’ять рочків? Тільки діти роблять снігових янголів, — він закотив очі й схрестив руки, щоб мати привід засунути руки під пахви. Надворі було до біса холодно.
— Драко, ми і є діти, — сказала Пенсі роздратованим тоном. Вона насправді мала нахабство насміхатися з нього.
— Так, гаразд, Панс. Здається, я не був дитиною з дев’яти років…
— До біса, Драко! — Паркінсон вилаялася, жбурнувши жменю снігу у співрозмовника, коли сідала. — Трясця, нам по шістнадцять! МИ. ЩЕ. ДІТИ!! — вигукнула вона. Мелфой кліпав очима від її спалаху, неуважно змахуючи сніг, яким його вдарили, зі своєї мантії. — Мені це набридло, Драко. Я так. Курва. Втомилася. Я втомилася від смертежерів, я втомився від маґлонароджених, напівкровок і чистокровок. Я втомився від довбаного Темного Лорда та його божевільних планів, завдяки яким наших батьків кидають в Азкабан. Я втомилася від усих цих дріб’язкових глузувань і сварок між одинадцятирічками лише тому, що вони на різних факультетах…
— Немає нічого поганого в невеликому суперництві, Панс…
— Я не говорю про СУПЕРНИЦТВО, Драко, я говорю про відверті бійки між дітьми, які не мають власної думки в голові. Ти любиш це ігнорувати, я знаю, але чи знаєш ти, скільки сварок мені довелося розбороняти цього року? Знаєш, це не тільки між тобою й Поттером. Приєднайте майже будь-якого ґрифіндорця до майже будь-якого слизеринця, і вони будуть одне з одним, як кішки із собакою. Це жалюгідно.
— Та невже? Яке це має відношення до будь-чого, — сердито запитав Драко. — Ґрифіндорці — це купка…
— Мерліне, стулися! — вигукнула Пенсі. — Боже, іноді я просто хочу бути звичайною підліткою. У нормальному світі, де злий шалений божевільний не намагався вбити однорічну дитину, зазнаючи невдачі, а потім зазнаючи невдачі протягом наступних десяти разів, коли намагався зробити це знову.
— Згоден. Якби Поттер помер першого разу, нам би не довелося мати справу з цим безладом…
— Заради Бога, Драко! Це не провина Гаррі!
— Гаррі? — недовірливо повторив Мелфой, зморщивши носа.
— Так, Гаррі. Зрештою, це його ім’я. І не він почав усе це лайно. Дідько тебе б узяв, Драко… Просто… Ой, забудь, — втомлено сказала дівчина, знову падаючи у сніг. — Просто дозволь мені на секунду побути нормальною дитиною, гаразд? Якщо я хочу зробити довбаного снігового ангела, то я зроблю довбаного снігового ангела! Тобі варто колись спробувати, усе це «бути дитиною», — сказала вона, дивлячись на блондина. — Тому що з тією швидкістю, з якою ти рухаєшся, будеш старим, коли ми закінчимо Гоґвортс.
— Мені здається, ти поводишся по-дитячому й незріло, — пробурмотів юнак.
— Так! Тому що знаєш що? Я маю бути такою! — крикнула Паркінсон. — Шістнадцять, Драко. Ось скільки нам. Ми все ще вчимося в школі, ми не склали наші НОЧІ, ми не повнолітні… Трясця, ми навіть не можемо займатися магією за межами Гоґвортсу! — Драко насупився, маючи роздратований вигляд. — Тож просто… сповільнися та насолодись життям хоч трохи, ага? Пограйся з Поттером, створи снігових янголів, насолоджуйся молодістю, поки можеш!
— Я не можу цього зробити, Пенсі, — різко кинув Мелфой, пильно дивлячись на неї. — Поки мій батько у в’язниці, я повинен бути господарем дому…
— Заради Мерліна, — схвильовано сказала вона, закриваючи обличчя руками. — Ти дев’ять місяців на рік поза межами дому. Я впевнена, що твоя мама чудово справляється, коли тебе немає.
— Вона була сама лише чотири місяці, — зауважив Драко. Дівчина закотила очі й перейшла на нову ділянку снігу, щоб зробити ще одного снігового ангела. Заплющивши очі, вона дозволила собі розслабитися, насолоджуючись раптовою тишею, оскільки Мелфой, здавалося, не розмовляв. За мить вона почула легкий хрускіт, звук, як хтось крокує крізь глибокий сніг. Відчула поряд присутність друга, а коли розплющила очі й глянула на сінг, то побачила хлопця, що лежав поруч за кілька футів від неї. Він насупився, але Пенсі зрозуміла з його розчервонілих щік, що він прийняв її слова близько до серця.
— Не так важко, правда? — запитала, ніжно всміхаючись. Драко глянув на неї краєм ока, незграбно рухаючи руками й ногами.
— Сніг, здається, зіпсував мій капелюх, — поважно сказав натомість. — Хутро розмокне й стане матовим.
— Цей капелюх все одно жахливий, — усміхнулася Паркінсон, повертаючись так, щоб спертися на лікоть і глянути на Мелфоя. — Я подарую тобі кращий на Різдво, — парубок засміявся, перестав рухати руками й ногами й склав руки за головою.
— Мабуть, я міг би спробувати все це «бути дитиною», як ти висловилися, — повільно сказав він. — Звучить багатообіцяюче.
— Тобі також варто спробувати частину «погратися з Поттером», — легковажно сказала Пенсі. Драко нахмурився.
— Він дурень. І зовсім мені не подобається.
— Ммм.
— Я все одно не люблю хлопців.
— Правильно.
— Я не гей!
— Скільки разів ти спав із Гаррі?
— Гм… я не-…? — Паркінсон підняла на нього брову. — Ох, нехай. Це був лише один… три рази… — брови Пенсі з’єдналися в одну лінію.
— Три рази? — повторила вона здивовано. Мелфой почервонів.
— Ну, перший раз був невдалим, знаєш… — збентежено зізнався. Дівчина дивилася на нього протягом кількох секунд, а потім раптово опинилася на стегнах Драко й затулила його рот своїми губами.
Очі Мелфоя широко розплющилися, він видав здивований, протестуючий звук. Підняв руки на плечі Пенсі, і першою думкою було відштовхнути її.
А другою: чому?
Здавалося, вони з Паркінсон були друзями вже багато років. Вона пішла з ним на святковий бал, хоча, правда, у ті роки була в нього трохи закохана. І Драко знав це. Але з цього нічого не вийшло, і Мелфой подумав, що вона переросла. Однак, оскільки дівчина цілувала його зараз, можливо, це було не зовсім так. І, правда, Пенсі не була непривабливою. Можливо, вона не була найкрасивішою на їхньому курсі, але точно достатньо гарна. Чому б Драко не почати щось із нею? Або спробувати, принаймні?
Швидко прийнявши рішення, Мелфой зняв руки з плечей Пенсі, обхопив її шию та притягнув ближче. Рот відкрився під її тиском, їхні язики невміло зустрілися, від чого по спині Драко пробігло легке тремтіння. Справді, це було надто…
Неправильно.
Хлопець знову здригнувся, десь у глибині помічаючи, що це було не від снігу і не від тертя чужого тіла об нього. Не звертаючи уваги на це, Драко спробував поглибити поцілунок, переплітаючи їхні язики та ще ближче притискаючи Пенсі до себе.
Неправильно, неправильно, неправильно.
Усе було не так, як при поцілунках із Гаррі. До дідька, це було навіть не те, що цілувати Шеймуса. Груди Паркінсон були м’якими й підстрибували, тоді як Гаррі мав би всі тверді й гладкі кути. Швидко ухиляючись від контакту, Мелфой обережно відштовхнув верхню частину тіла дівчини від себе, і Пенсі пересунулася так, що сиділа в нього на колінах.
Драко провів руками по боках подруги, відчайдушно намагаючись поцілувати її. Його руки зустрілися з м’якими хвилями стегон…
Неправильно.
…і парубок спробував потягнути назад, щоб вона вчепилася міцніше. Чомусь це стало для нього шоком, коли не було твердої, жорсткої частини, що тиснула на його власний пах, натомість знову була ця м’якість…
НЕПРАВИЛЬНО.
…тож Мелфой намагався звикнути до цього. Він уявив себе, як входить у неї, проникає в її вологе тепло і… і… це взагалі нічого не дає, він справді починає панікувати, тому згадав ту ніч, коли Пенсі довелося блиснути всім, і спробував уявити, як він розминає її… Як вона смокче… Намагався уявити, як обіймає її груди руками…
НЕПРАВИЛЬНО. НЕПРАВИЛЬНО. НЕПРАВИЛЬНО.
…Ця думка змусила його живіт скрутитися, і, перш ніж усвідомив, що накоїв, він відштовхнув Паркінсон від себе, голосно зітхнувши, і почав глибоко, заспокійливо дихати.
— Матері твоїй ковінька, — простогнав він, закриваючи обличчя руками. — Сто… копанок чорта… МЕНІ В ПЕЧІНКУ!
— Драко? — невпевнено гукнула Пенсі, злегка торкнувшись його плеча. — Драко, ти в порядку? — блондин відсахнувся від її дотику, простягнувши руки, ніби відлякуючи її.
— Не треба. Просто… не роби, Панс, — жалюгідно промовив із широко розплющеними очима й переляканим поглядом. Насправді, подумала Паркінсон, дивлячись на нього, він виглядав абсолютно наляканим.
— Драко, любий, що не так? Слухай, мені дуже шкода, я просто думала, що… Ну… Ну, це точно було настільки ж погано, як я й думала. Як поцілувати свого брата абощо, — нервово захихотіла. Вона й не думала, що Мелфой так відреагує. — Ти теж це відчув? Просто здавалося, ніби цілуєш власну сестру? — хлопець похитав головою, усе ще глибоко та швидко дихаючи.
— Ти маєш на увазі, що… дуже незручно й без пристрасті? — тремтячим голосом запитав він.
— Так! Саме так, — відповіла Пенсі, усміхаючись. Парубок простогнав.
— Ні, це було в мільйон разів гірше, — ледь прохрипів. — Я міг навіть… Я не… Нічого не було. Я навіть не думав, що це ти , я просто… Я намагався… Я думав, клянуся, що думав, — бурмотів без зупину, — я постійно думав про… про секс, чи про те, щоб побачити тебе голою, чи просто про відчуття… Я… Холера, це було схоже на… Це… Ти просто така… — він зробив паузу, здригнувся, крутнувши головою, і випалив: — Ти така дівчина, і я ненавидів це! — Паркінсон кліпала очима, коли друг підтягнув коліна до грудей і уткнувся в них обличчям. — ЩОБ МЕНЕ ГІМНО НАЗДОГАНЯЛО!
Падлюка-мерзотник-вишкребок-мерзотник-наволоч-телепень-вилупок-погань!
Пенсі зітхнула, підійшла ближче й обійняла його ззаду. Її груди притиснулися до його спини, і першою ірраціональною думкою, яка промайнула в голові Драко, було те, що, най його чорти вхоплять, йому навіть не сподобалося, щоб дівчата його обіймали, тому що якби Поттер стояв так позаду, там би не було, щось на кшталт… бар’єру, тому що плавна, плоска лінія грудей Гаррі повністю притиснулася до нього, і Мелфой міг би насолоджуватися чужим заспокійливим теплом.
…
Шляк би трафив.
Він був довбаним диваком.
— Щоб я луснув! — знову вигукнув Драко, заплющивши очі.
— Драко, усе гаразд, — спробувала заспокоїти його Паркінсон, але блондин не почував нічого.
—Ні, ні, насправді все не так, Пенсі, — пробурмотів він собі в коліна.
— Любий, немає нічого поганого в тому, щоб бути геєм, — його тремтіння припинилося, він зробив довгий вдих.
— Але… але є. Має бути! Я не можу… бути геєм. Я єдиний спадкоємець Мелфоїв. Я маю зачати ще одного спадкоємця Мелфоя, щоб продовжити родовід! — промовляє в розпачі. — Я не можу просто… просто встати й забути свою сім’ю, щоб завести жахливий роман із найлютішим ворогом мого батька! — Паркінсон зітхнула.
— Драко, думаю, твій батько може образитися, що ти вважаєш шістнадцятирічного хлопця його найлютішим ворогом, — сухо повідомила. — І взагалі, це не пропозиція одружитися. Це просто трохи веселощів до кінця року.
— Чому ми говоримо про Поттера? — роздратовано запитав юнак. — Він узагалі не проблема. Справа в тому, що якщо я гей, то не одружуся й не зможу мати дітей, я буду ганьбою сім’ї, а коли мій тато вийде з Азкабану, він відречеться від мене й…
— Драко, — перебила його подруга, — він не відречеться. І орієнтація – не хвороба. Ти все ще можеш мати дітей. Можливо, можеш… одружитися за домовленістю чи щось таке. Це не кінець світу.
— Ну, до біса близько, — пробурмотів Мелфой, всівшись, схрестивши ноги. Він почав возитися зі своєю мантією, і Пенсі зітхнула, нарешті звільнивши його.
— Усе гаразд? — запитала.
— Ні, — відповів Драко. Він підозріло поглянув на Паркінсон. — Ти поцілувала мене навмисно? — запитав, примруживши очі. Дівчина посміхнулася.
— Світ, можливо, ніколи не з’ясує цього, — натомість невинно відповіла. Парубок насупився.
— Я ненавиджу тебе.
— Знаю, любий, я теж тебе люблю.