Принц заворожено дивився, спочатку на відкрите обличчя, потім на дії цієї людини, що остаточно прощається зі своїм верхнім одягом, залишивши його десь на поверхні матраца, оголюючи свої руки, які повністю були покриті чорними малюнками, до яких хотілось доторкнутися, що принц і зробив, з незрозумілою обережністю, ніби від його дотику, вони зникнуть. Фелікс спочатку проігнорував ці дії, хоча і принц поводився дивно, він обводив кінчиком пальців по чорним лініям, залишаючи за собою сотні мурашок на білій шкірі, він рухався все вище до плеча, а коли тканина, що приховувала продовження малюнку почала заважати, він підняв її, оголюючи плече.
— Ей, ти хочеш мене повністю роздягнути, чи що? — Сказав хлопець, злегка роздратовано забиваючи чужі руки від себе.
— Так. Я ж казав, що мені подобаються татуювання. А у тебе їх так багато, я хочу побачити кожне — Принц потягнувся до чужого тіла, забираючись руками під футболку, піднімаючи її наверх, оголюючи живіт і груди. Реакція Фелікса виявилась не настільки швидкою, як він очікував, тому тільки через декілька секунд він почав відтягувати знахабнілого блондина від себе, на що той спочатку здивовано, а потім якось сумно відреагував — Та я ж нічого такого не роблю, тільки торкаюсь. Навіщо ти так? — Він якось благаючи дивився на свого викрадача, вдивляюсь в риси обличчя, яким раніше не приділив потрібну увагу, позаяк погляд його відірвали, більш захопливі, на його думку, речі. Обличчя здавалось гострим, прямий ніс, злегка витягнуті очі, виразні вилиці, тонкі губи, об лінію підборіддя, здається можна було поранитися, брови були густими, як і волосся, що було неохайно зібрано в низький пучок, та у своїй темряві віддавало зеленим відтінком, було не зрозуміло, чи то світло так падає на пасма, чи то і справді колір такий незвичний. Доріан ніби тонув у своїх думках, не помічаючи слів, що говорив йому донедавна невідомий чоловік, та зреагував на нього, тільки коли той торкнувся долонями плечей, хитаючи тіло в різні сторони.
— Ти взагалі мене слухаєш? Я взагалі-то жаліюсь на тебе.
— Ти такий гарний. Мені здається, я знайшов свій ідеал — Ігноруючи попередні слова, мовив принц, помічаючи недовірливий погляд на собі — Що?
— Це типу спроба мене задобрити? Це було марно, у тебе цього не вийшло. Я повторюсь, ненавиджу коли мене торкаються без моєї згоди, і до того ж я можу зламати тобі руки, щоб ти не був таким самовпевненим, принце Дорі Стюарт.
— А що я маю зробити, щоб торкатися тебе коли захочу? Ти справді подобаєшся мені, тому це не необхідно для мене.
— Що ти взагалі верзеш? Мене не вийде спокусити подібними словами, тому не продовжуй.
— Я тебе не спокушаю, говорю лише те, що думаю. Мені необхідно дізнатися, чи є спосіб, торкатися тебе.
— Та навіщо це тобі? Ох, до біса. Ні, такого способу немає.
— Тоді я буду запитувати кожного разу. Можна торкнутися тебе?
— Ні.
— Лише спину, мені цікаво, що зображено там. Лише хвилину і все.
— Ти такий дивний — Фелікс стягнув з себе тканину, оголюючи верхню частину тіла, та повертаючись спиною до Доріана, одразу відчуваючи чужі дотики — У тебе ніби дах зірвало, як тільки ти побачив моє тіло. Ти фетишист чи що? — Принц навіть не задумувався над відповіддю, лише насолоджувався моментом, який промайнув набагато швидше, чим він планував, до нього розвернулися обличчям та взявши футболку десь з-за його спини одягнули, повторюючи ті ж маніпуляції з верхнім одягом — Все, досить з мене. Я зайду пізніше, принесу вечерю — Фелікс зібрав свої речі, що раніше приховували його зовнішність, та пішов геть, не бажаючи чути відповіді на свої слова.
Доріан ліг на спину, важко зітхаючи. Внизу живота приємно тягнуло, проте ерекція впиралася в шорти, що приносило дискомфорт. Спочатку, принцу здалася реакція на чуже тіло звичною, але відрізнялася вона збудженням, нетипово нестримним, що позбуватися її методом холодного душу чи сумними думками, було б марним. Він стягнув тканину вниз, що зараз так неприємно притулялась до тіла. Доріан торкнувся вологої голівки, що продовжувала сочитися прозорою рідиною, він розподілив текстуру по всій довжині, та стиснувши долоню почав водити нею знизу вверх, зводячи пальці все щільніше з кожним рухом, піддавався стегнами вперед та щипав власні соски. Обличчя злегка спітніло від активних рухів, але зараз це не мало значення, в думках був тільки новий знайомий, що грубо та швидко проникав в тіло, вдаряв долонею по сідницях, від чого залишались червоні відбитки, стискав шию, кусав груди, тягнув за волосся, тримав руки, забираючи можливість рухатись. Доріан відчув, що насолода вже близько, та вигнувши поперек, вилився на власний живіт та руку, полегшено поглинаючи повітря.