Всю ніч Доріан просидів за книгами, почитавши майже половину того, що в нього було. Заснути не вдавалось, хоча й очі ніби палали від втоми, повіки здавались важкими, інформація запамʼятовувалася гірше, єдине що могло врятувати це їжа, яка дасть енергію, або холодний душ який допоможе підбадьоритися. Оскільки доступу до їжі не було, залишався тільки другий варіант. Душова кабінка була тісною, хоча на диво чистою, навіть доступ до гарячої води тут був, єдине, що приносило дискомфорт, це постійне цокання ланцюгів об її стінки, та і мокра підлога, через неможливість як слід закрити дверцята. Але головне, що ця процедура трохи зняла втому, хоч і не надовго.
На вулиці був ранок, хоча і Доріан не знав цього. Знову чоловік з балаклавою, що тримає у руках тацю, прийшов до нього. Він поставив їжу поряд, як і вчора, на цей раз злегка задоволено посміхаючись, десь під призмою чорної тканини, з розумінням, що вмовляти поїсти, більше не потрібно.
— Чому ти не спав? — Запитав невідомий, спостерігаючи, як принц швидко поглинає їжу.
— Звідки ви знаєте? — Чоловік відповів жестом, показуючи пальцем на червоний діод — А, ну так.
— Не думай, що я не спостерігаю за тобою, я бачу кожен твій рух, і чую кожне слово. Так ти даси мені відповідь?
— У мене хронічне безсоння, я не можу заснути без пігулок.
— Це через проблеми з наркотиками? — Доріан підтиснув губи, показуючи мімікою свого обличчя незадоволення та навіть образу.
— Чому ти думаєш, що приймаю наркотики, розпещений та не їм звичайну їжу?
— А чому ти різко перейшов на «ти»?
— Та яка різниця? — Принц важко видихнув повітря з легень, в спробах втамувати свої емоції — Вибачте. Чому ви так думаєте? У мене жахливі батьки, жахливе оточення, у мене в цілому життя жахливе. Постійний стрес насправді сильно давить, ось тому і так.
— Серйозно? А картинка твого життя, здається такою гарною. Але ти з «жахливим життям» перебільшив. Не думаю, що ти взагалі знаєш як це. Батьки які тебе більшість часу ігнорують, а коли говорять, то тільки образливі речі, це далеко не жахливе життя. Та і не говори, що гроші нічого не вирішують.
— Але ви не знаєте, як я живу з цим, тому не маєте права спустошувати мої проблеми.
— Маю я на це право, тому що знаю як це. А от ти не знаєш, що таке повертатися додому, де десяток пʼяних, або під речовинами людей, влаштовують бійки, кричать, блюють на підлогу, займаються сексом і все це на твоїх очах. Втікати тобі нікуди, оскільки це однокімнатна квартира. Кухня прокурена настільки, що лиш варто зайти туди, як зʼїдене за день підступає до горла. Ванна кімната теж не рятує, батько вибив двері, ще як ти вперше хотів сховатися там. А більше де сховатися і немає. Тобі залишається тільки сидіти в підʼїзді, і всім однаково літо на вулиці, чи зима, мерзнеш ти, чи голодний. Та і голод це взагалі окрема історія. Чи крав ти колись їжу? Чи ставав в чергу разом з безхатьками, щоб хоча б чимось наповнити шлунок? Чи працював ти з девʼяти років, щоб банально вижити? Звісно ж ні. Тому мені ти навіть не розповідай про жахливе життя.
— Вибачте — Мовив принц, якось тихо та ніяково — Хоч, мені й не знайомі ті події про які ви розповідаєте, але особисто для мене, мої проблеми є вагомими. І я однаково прошу їх не знецінювати. Дякую за їжу — Доріан підняв тацю з пустими тарілками, протягуючи їх чоловіку, на що той тільки взяв її у свої руки, збираючись піти — У мене є питання. Коли ви віддасте мене?
— Не знаю. Зі мною ніхто не звʼязувався, хоча вже час. Я повідомлю, потім вколю тобі снодійне та відвезу в потрібне місце.
— А можна вколоти його зараз? Я погано почуваюсь, хочу спати, але не можу.
— Ну, якщо ти сам просиш, то добре — Повернувся невідомий настільки швидко, ніби потрібне стояло за дверима. Він сів на матрац поруч з Доріаном, відкриваючи ампулу, набираючи її вміст в шприц, після чого потягнув за руку принца, швидко проколюючи шкіру на згині руки — Через хвилин пʼять, можливо десять ти заснеш.
— Так довго? Минулого разу ніби одразу заснув.
— Зараз ти спокійний, а минулого разу у тебе виділився адреналін, а він прискорює кров, тому і так — Мовив чоловік, та не чекаючи якоїсь відповіді чи нового питання, вийшов з приміщення.