— Тепер, в королівській родині є чотири претенденти на престол. Старша донька Сільвія, середній син Еліот, після нього Доріан та наймолодша, двомісячна Герміона. Їхні батьки, всім відомі Елізабет та король Говард Стюарти, надзвичайні люди. Всі ми впевнені, що їхні спадкоємці будуть такими ж чудовими й чуйними правителями… — Було чутно з екрана телевізора десь у вітальні, рівно до моменту, поки Доріан не закрив двері своєї кімнати, одразу тримаючи напрямок у ванну, що знаходилась у середині. Ввімкнув світло, відкрив вікно та почав знімати з себе речі, стаючи під злегка теплі краплі води, яка рятувала від спекотного та задушливого серпня. На вулиці вже було темно, завдяки відкритому вікну, загорілу шкіру лоскотав теплий вітер, якій нагадував про спекотний день.
Вийшовши з під крапель води, принц відчув холод, через що по тілу пробіглись мурашки, неприємним осадом. Доріан потягнувся за рушником, в спробах зігріти себе сухою тканиною, витираючи залишки води. Вже на сухе тіло, він одягнув щось за кшталт піжами, та вимкнувши світло, збирався вже вийти, про те зробити цього йому не дали. Людина в чорному одязі, з прикритим лицем, схопила ззаду, тримаючи руки трохи нижче ліктів, міцно закрила губи долонею, швидко роблячи інʼєкцію в плече. Навіть рухатись було складно, оскільки хватка була настільки сильною, що від міцних рук, згодом зʼявляться синяки.
Доріан відчув, як його тіло починало ставати ватним, різко захотілось спати. «Кричати сенсу вже немає», подумав він, здаючись навіть не боровшись, буквально віддаючи своє життя незнайомій людині. Він перестав розуміти, що коїться навколо нього, він не чув звуків, не відчував дотиків, не вловлював запахи та не бачив облич. Сон був міцним настільки, що здавалося ніби на задньому сидінні тонованого автомобіля, лежить бездиханне тіло, і єдине що відрізняло його від трупа, тихе дихання, хоча те і було ледь помітне.
Прокинувся він у сірому приміщенні, на старому матраці який стояв на підлозі, та в бажанні потерти очі, після напевно довго сну, Доріан відчув нетипову важкість на запʼястках, помічаючи чорні кайдани, які ланцюгом були приковані десь до стіни, довжина їх була достатня, щоб спокійно пересуватися орієнтовно на пʼять метрів, проте, цього не вистачало, щоб дійти до єдиних в приміщенні дверей, що виглядом своїм символізували вихід, не враховуючи тих, що знаходились поруч. В кімнаті було прохолодно, біла лампочка неприємно мерехтіла, десь раз на декілька хвилин, підлога була бетонна, як і стіни, не було ні одного вікна, тільки вентиляційна решітка, яка тихо гуділа, і це був єдиний присутній звук. Напроти залізних дверей, світився маленький червоний діод, що привертав увагу, на фоні сірого кольору всієї кімнати.
Принц прийнявся оглядати тут все, куди зможе дійти, починаючи з ванної кімнати, яка здавалась на вигляд тісною. В ній був умивальник, на якому стояла зубна щітка та не невеликий тюбик пасти, туалет та маленька душова. В основному приміщенні, окрім імпровізованого ліжка та стільця, нічого не було, тому Доріан вирішим поміркувати, що він відчуває зараз. Але на його здивування, він не відчував сильно страху за своє життя, навпаки, було спокійно від думки, що зараз йому не потрібно іти на зустрічі з неприємними людьми, займатися непотрібними справами, просто заради репутації, яка і так була відмінна, вивчати непотрібні речі й всі інші ненависні принцом заняття, що переслідували його щодня. Єдине що хвилювало його зараз, це нерозуміння ситуації, хто і для чого це зробив.
Обмірковував він декілька годин, чекаючи на свого викрадача, щоб розпитати, якщо це звісно буде можливо. Було неймовірно нудно, тому принц вирішив заснути, що для нього було неможливим без медикаментів. В цих спробах, він постійно змінював положення тіла, що також було марним, хоча іншого варіанту для заняття не було, але ось, нарешті, він почув шурхіт, який доносився від головних дверей, перебиваючи нарешті цей набридлий шум вентиляційної решітки. В кімнату зайшла людина, образ якої був схожий на той, що Доріан встиг побачити у ванній, єдине що відрізнялося це одяг, він був домашнім, а не чорним та приховуючим як раніше, хоча обличчя досі було закрите балаклавою. Принц сів на імпровізоване ліжко, уважно спостерігаючи за діями невідомого, який тримав у руках тацю з їжею, особливостями якої та не відрізнялася, типовий овочевий салат, смажена картопля, шматок мʼяса та яблуко. За ходою та статурою, це скоріш за все був чоловік, він поставив їжу на стілець поряд, та з обережністю встав навпроти Доріана.