Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Натаніель набрав побільше повітря у легені задуваючи одну з чотирьох свічок на маленькому тортику. Справжнє свято завелика розкіш для них з братами. Абрам задув свою свічку справа від нього і ось коли Ніл закінчив вони втрьох зажмурили очі й загадуючи бажання, задуваючи останню, четверту свічку. Через кілька хвилин їх покликав батько, ще підходячи Абрам вказав на Лолу з камерою. Ніл намагався уточнити що від них хоче батько, але отримав лише холодне “Привітати”, це потішило Натаніеля, налякало Абрама а Ніл не зрозумів чому батько кличе їх у підвал для привітань, а не підніметься до них з мамою їсти торт.
***
Протягом років мати намагалася подарувати хлопця щось подібне на свято в їх день народження, поки батько це свято перетворював у суцільний нічний кошмар. Та на восьме день народження порядок речей трішки змінився. Пранці батько просто зайшов до них і повідомив що тепер хлопці займатимуться ексі, і все. Жодних більше покарань страждань, тренувань чи уроків. Хлопці зраділи такому подарунку від батька і були просто вдячні за спокій. Але їх мати не принесла їм нічого. Навіть словами не привітала, жодного з них. Насправді вона не промовила ні слова, але часу думати про це не було. Діти самі влаштували собі свято насолоджуючись спокоєм і розважаючись поки ніхто їх не чіпає. Про Евермор хлопці згадали лише вранці наступного дня перед заняттям, коли Лола пояснила що трійнята будуть їздити по одному й називатимуться одним іменем. Хлопці намагалися пояснити що вони не вміють грати та й взагалі поняття що таке ексі не мають. А на перше заняття, де як помітив Абрам їм усе повинні пояснити, краще поїхати усім а не одному. Хоча Лолу це не хвилювало. Вона відмовилася їм щось пояснювати тож єдине що вони усвідомили, їм доведеться розділитися і грати окремо протягом довгих годин, Лола розповіла що тренування для гравців щоденні, але так як хлопці їздитимуть по черзі, Кожен з них буде на корті кожні два дні. Так почалося їх знайомство з ексі, воронами, Кевіном та Ріко.
***
Тиждень до десятого дня народження трійнят. Хлопці готують собі один подарунок на трьох, і готують вони його разом. Вони хочуть усі разом поїхати у Евермор. Хлопці усе запланували та зайнялися вмовлянням дорослих. За останні п’ять років Натан виділив серед них “спадкоємця” іншими словами свого улюбленого сина. Правильніше назвати це «найменше розчарування у цій сім’ї». Тож Натаніель інколи їздив з батьком на не дуже важливі напівформальні зустрічі, як син багатого бізнесмена. Він навіть знайомий з Ічіро як з справжнім спадкоємцем мафії. Абрам вмовляв мати, з часом його очі трохи змінили відтінок і стали з зеленим відтінком що дуже схоже на очі самої Мері. І насправді являлися характерною рисою сім’ї Мері. Тож коли Абрам гарно просить вона не може відмовити йому дивлячись в такі схожі на власні очі. Ніл в свою чергу як наймолодший, хоча вони й трійнята, був відправлений зібрати сумку з їжею щоб приїхавши в Евермор вони могли після тренування влаштувати пікнік.
Коли все було готово хлопці зібралися у кімнаті. Натаніель, помітно пишаючись своїми результатами, повідомив:
– Батько дозволив.
–Отже ми поїдемо втрьох
Промовив Абрам, Ніл кивнув розповідаючи
– Я склав корзинку. А ще я подумав що хтось повинен вмовити хлопців і тренера щоб ми замість тренування влаштували пікнік.
– Я не думаю що нам треба ігнорувати тренування, ми влаштуємо пікнік після тренування.
–І скільки часу у нас буде? Нат, ти й сам розумієш що тут Ніл має рацію.
Ніл з вдячністю глянув на Абрама і продовжив свою думку
–Так як ви домовилися з усіма вдома, я домовлюся з тренером та хлопцями.
–Отже завтра ми поїдемо в Евермор втрьох і розповімо нашим друзям правду.
–Так, боюся це може бути важко.
***
Свій тринадцятий день народження хлопці святкували вже в Еверморі. Кілька днів тому батько повідомив Натаніелю що вони залишаться в замку поки дорослі не приймуть рішення. Чи достатньо хлопці здатні щоб продовжувати грати. Другий день життя в Еверморі був раєм для Ніла та Натаніеля, Абраму ж не подобалось. Він не полюбив ексі скільки б його не били не карали та не хвалили за гру. За роки поки ексі було єдиним виходом в божевільному круговороті з нескінченного циклу. Тренування( бої на ножах і рукопашний, володіння вогнепальною зброєю і так далі), уроки(величезні об’єми інформації, репетитори наче намагалися навчити їх усьому), уроки іноземних(Натаніель вивчав польську Абрам французьку а Ніл німецьку. А ще вони ділилися знаннями між собою) і тепер тренування в Еверморі були обов’язковими для усіх них, і звичайно усі ці заняття супроводжувалися не завжди легкими тілесними ушкодженнями.
І ось ця ніч. їхнє день народження вже через кілька хвилин буде позаду. Їм чотирнадцять. На щоці у Ніла римська 3 а в Натаніеля 4. Хлопці сплять. Ця мирна обстановка оточує наче тепла ковдра. Абрам тримає Ніла з руку. Ніл тримає руки в волосі Натаніеля а сам Натаніель обіймає Абрама, немов замикаючи коло.
Раптом у кімнату вривається Мері. Від гучного звуку відкриття дверей здригаються усі троє проте очі відкриває лише Ніл.
–Ма~ам?
Натаніель теж піднімає очі. Мати рухається до тумбочки де лежать речі хлопців і скидає щось у свою сумку паралельно розповідаючи.
–Так, хлопчики в мене немає часу пояснювати але, нам потрібно тікати. Я втечу з Нілом та Абрамом. Тебе Натаніель, на жаль, вже затвердили та підписали. Я тобі вже нічим не допоможу.
Натаніель не встиг нічого зрозуміти як Абрам встав і почав допомагати матері. Коли найважливіші речі були зібрані, що зайняло лише кілька хвилин. Абрам розвернувся до братів що так і сиділи не здатні зрушити з місці й запитав.
– Нумо, Ніл ми повинні рухатися якщо хочемо почути пояснення. Ти ж знаєш маму, вона все розкаже нам лише тоді коли ми будемо у безпеці.
–Рем, ти не зрозумів вона хоче залишити Ната тут!
Шоковано прошепотів Ніл. З його очей потекли сльози розмиваючи трійку. Абрам глянув на нього сумними очима. Потім він повернувся до Натаніеля і сказав:
–Ти повинен відволікти їх від нас.
–Ніл
Звернувся Натаніель до брата.
–Пам’ятаєш ми хотіли втекти? Тепер ти повинен це зробити. Будь уважним, слухай маму.
–Я не хочу тебе залишати.
–Я виберуся. Сам. І тоді ми зустрінемося.
Друге речення він прошипів дивлячись у очі матері, що вже стояла у проході вийти.
– Я не хочу прощатися…
Зі сльозами на очах прошепотів Ніл. Брат міцно його обійняв і промовив:
–Так треба. Ти повинен. А тепер, йди. Бувайте, я вірю що у вас все вдасться.
Ніл заспокоївся та швидко переодягнув свою піжаму на джинси та футболку, після чого рушив у дорогу разом з мамою та братом. Натаніель закрив за ними двері та ліг назад у миттєво схололе ліжко. І хоча фізично подушки все ще зберегли тепло тіл усіх братів. Тепер ця установка з трьох ліжок стягнутих разом здавалася такою величезною та пустою.
***
В машині виїжджаючи з території Евермору Мері сиділа за кермом та пояснювала синам план дій.
–У Хентфордів можна заховатися але лише на кілька днів. Далі ми рухатимемося по Європі. Вам знадобляться вичені мови, але ви почнете вчити ще одну. Куди б ми не приїхали ви повинні будете вчити базові слова щоб не виділятися.
Прохання Ніла про пояснення чому вони тікають саме зараз, чому Нат не поїхав з ними та прохання пояснити хоч щось Мері проігнорувала. Коли Ніл повторив запитання вона суворо поглянула на нього і вдарила його в вухо.
–Слухай уважно і запам’ятовуй що я тобі кажу.
***
Через три дні перебування в Хентфордів було прийняте рішення залишити Абрама у них. Безплідний Стюард не міг забезпечити сім’ю спаткоємцем а передавати управління мафіозний клан кому не з сім’ї було не в Хентфордських принципах. І саме так Ніл залишився з мамою тікати по світу від Натана поки Натаніель боровся за життя у темних підземеллях Евермору а Абрам намагався влитися та стати частиною британської мафіозної сім’ї. Вони зустрінуться ще не скоро, вони усі зміняться до їх наступної зустрічі. Але це нормально, таке життя.