Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Нур завжди відповідально підходила до своєї роботи, старанно підбирала кандидатів для перевезення іноземної контрабанди. На жаль, вибірка була вкрай обмеженою через волю вищої стародавньої магії — в храм, підпорядкований Нур, могли зайти тільки жінки. Тож і доводилось шукати недобросовісних панянок серед вельмож, купців, піратів та їх родин і вдень, і вночі… Поки що в її розпорядженні залишалося лише троє адекватних купчих дружин та оце руде опудало з племені білих варварів-піратів, що зараз недбало відкинулося на стільці, крутило в пальцях недешевий товар, відмовляючись його передавати. Не була б вона бойовим магом, Нур давно б вирвала товар з її ручок та відправила на всі чотири сторони від гріха по далі! А так… Єдине що вона зараз могла — займатися своїми справами, чекаючи поки горе-підопічна заговорить.
— Я вимагаю триденну відпустку, — нарешті видало це диво природи, на ім’я Забава.
— Якісь серйозні причини? — насупилась Нур, відриваючись від документів.
— Національне свято. «Купала» називається, — Забава виглядала до неадекватності щасливою. — Будемо скакати через багаття та шукати квітку папороті!
— Сумніваюсь, що цей різновид рослин можна зустріти в наших краях…
— Звісно не можна, вона ж вигадана! — Забава говорила до неї як до розумово неповноцінної. — Сенс геть в іншому!
— Гаразд, Творець з тобою, тільки передай замовлення номер сім і мені ти найближчим часом не потрібна, — відмахнулася Нур. Не варто надто довго спілкуватися з цією дикункою, це завжди погано закінчується!
— Ти теж можеш прийти, — тепер Забава нагадувала демоницю з двома темними проваллями, замість очей. — Коли розгребешся з усіма цими папірцями, звісно…
— Я подумаю.
— Кого збираємося труїти? — раптом поцікавилась Забава, нахилившись до стола Нур під час передавання пляшечки та тим самим порушивши будь-яку субординацію. Хоча здавалося, куди вже далі…
— Без поняття, на все воля замовника, — відказала Нур, забираючи товар. — І на твоєму місці я б для власної безпеки не намагалася…
— Бла-бла-бла, — Забава знову відкинулася на стільці, мало не перекинувшись при цьому.
Її живі цупкі оченята бігали кабінетом так, неначе це приміщення було чимось надзвичайно захопливим. Нур спостерігала за нею краєм ока, зосереджуючи всю свою увагу на підроблених документах товарів. Точніше, намагалася це робити.
— Там на етикетці була намальована вишенька. Це знак, — авторитетно заявила Забава. Нур подивилась вниз. Дійсно, на пожовклому папірці можна було розгледіти невелику ягідку, виведену не дуже навченою рукою.
— Знак того, наскільки отруйною для нашої справи була та ніч! — різко відказала вона.
— Та годі тобі, ми чудово провели час разом. Я подарувала тобі цілий ящик наших готірських вишень, ти так мило через це розпсихувалася, що аж притисла мене до стінки, а потім…
— Я зрозуміла твій план, — Нур витримала невеличку паузу, а потім промовила: — Неотесана дикунко, ти хочеш знову допекти мені для своїх брудних цілей. Так от, нічого в тебе не вийде, йди геть! Ти мені більше не потрібна, хай Творець береже твою душу.
— Водички? — Забава з все ще широкою посмішкою простягнула власну фляжку. Правда, під некліпний крижаним поглядом вся веселість покинула її, обличчя нарешті стало серйознішим.
— Добре…
Забава підвелася і попрямувала на вихід. Але вже у дверях її бісячий життєрадісний настрій повернувся. Нагадавши за майбутнє святкування того «Купала», вона на останок підморгнула Нур. А та своєю чергою, як тільки за рудим опудалом зачинились двері, дала волю емоція:
— Творець, та за що ти так зі мною?!
«За діло… » — сама ж собі відповіла вона, закривши обличчя руками. З іншого боку, противне варварське дівчисько — не найстрашніше випробування, що може бути послане згори! Дійсно, чого це вона, верховна жриця Нур так розклеїлась? Сходить вона на те варварське свято «Купала», поспілкується там з Забавою, і якщо вдасться, принесе в її руду голівоньку більше розумних думок. «А якщо не вдасться, — Нур криво посміхнулась, поклавши пляшечку з отрутою в кишеню балахона. — На все воля замовника…»