8.
Ще тиждень Доусон провела в камері, допоки експерти завершували перевірку її помешкання, а Тернер та Грей закінчували зі звітами на основі отриманої інформації через допити.
Їдальня в’язниці міста Сан-Франциско.
Ейда взяла свою порцію і сіла на вільне місце подалі від усіх інших.
Через кілька хвилин до неї підійшли дві жінки, і одна з них скинула їжу Доусон на підлогу.
- А тепер їж, погань. — Сміючись сказала висока жінка.
- Тобі так нудно в своїй камері і так мало терміну покарання, що хочеш розважитися і додати собі ще кілька років? — Спокійно проговорила Ейдa, підіймаючи погляд на жінок.
- Ти занадто балакуча. На волі могла вбивати і бути янголом смерті, вважаючи себе вищою за інших, але тут все по іншому, крихітко. — Промовила нижча жінка, в якої було велике татуювання змії на шиї. Вона вхопила Ейду за руку і потягнула на себе. - Тут ми янголи смерті, а ти робитимеш все, що ми тобі скажемо, крихітко.
Ейда вдарила жінку по обличчю і звільнила свою руку.
- Тільки спробуй ще раз мене так назвати, станеш першою жінкою, яка доповнить мій список жертв.
- Ну ти й погань. — Жінка, котра була вищою, схопила Ейду за волосся і кинула до підлоги, після чого кілька разів вдарила ногою по спині і в живіт. - Тобі пора звикати до тутешніх правил, тварюко.
Жінка з татуюванням витерла кров зі своєї губи і посміхнулась, а після присіла біля Ейди і взялась за її волосся, змушуючи дівчину дивитися на себе.
- Я пробачу тобі цю витівку, але провчити всеодно не завадить. — Нанесла кілька ударів по обличчю, а зупинилася лише тоді, коли її рука почервоніла від крові Доусон. - І ще дещо.. — нахилилася до самого вуха і прошепотіла - вітаннячко від містера Грея.—Посміхнулась і різко відпустила голову Ейди, через що та вдарилася об підлогу і втратила свідомість.
Через два дні.
Кімната для зустрічі із затриманими.
Охоронець привів Доусон і зняв кайданки, після чого вийшов за двері. Кілька хвилин потому в кімнату зайшов Леон і Рафаель. Побачивши розбиту губу і синці на шиї дівчини, Рафаель присів поруч і стурбовано забігав очима по обличчю Ейди.
- Мила моя..як це сталося? Хто це зробив?
Бліда та втомлена дівчина подивилась на Рафаеля і мовчки поклала голову на його плече. Леон потер брову і сів навпроти Ейди та Рафаеля.
- Міс Доусон..ви можете сказати хто вас зачіпає, я це вирішу.
- Облиште цю справу, містер Альфі. Завтра суд, я у всьому зізналася і мені байдуже, який вирок я отримаю, більше не хочу цих допитів і встановлення деталей, гаразд?
Леон трохи помовчав, а Рафаель почав гладити дівчину по голові.
- Добре, це ваше право, але як ваш адвокат я маю прояснити цей випадок, можете мені не допомагати.
- Меделін в порядку?
- Так, з Меделін все добре, вона у моєї мами.
- Раф, твоя мама ніби новини не дивиться.
- Дивиться, але вона мені довіряє і Меделін тут ні до чого.
- Тільки не думай привезти її завтра на суд.
- Вона не приїде, не хвилюйся, але Ейдо, завтра на суд приїде Кім.
- Серйозно? Навіщо їй це? Чи це ви з Леоном її змусили?
- Ми з Леоном нічого не робили. Кім сама зателефонувала мені і сказала, що приїде.
- І міс Ллойд приїде на суд не просто так.
- Що ви маєте на увазі, Леон?
- Міс Ллойд приїде на суд у якості свідка, тільки попросила не розголошувати свідком якого боку вона буде.
- Боже..у Кім почалося нове життя, нащо вона вирішила засвітитися поруч з цією справою? Це ж зруйнує її життя.
- Вона твоя подруга, і, мабуть, хоче допомогти.
- Краще не мати таких подруг, як я. Сподіваюсь Кім приїде на суд для того, аби дати мені ляпаса.
Всі троє трохи помовчали, а Рафаель обійняв Ейду ще сильніше. Леон пробіг очима по своїй папці документів і після порушив тишу.
- Ейдо, вам треба бути готовою до того, що на суді будуть рідні чоловіків, яких ви вбили. Не всі з них розділяють ваші погляди і підтримують ваші дії, тому варто бути готовими до будь-яких реакцій з їхнього боку.
- Не проблема, Леон, я вже давно до цього готова. В мене було більш ніж достатньо часу в камері щоб про все подумати і вирішити, що я в результаті говоритиму.
- Добре. Ви впевнені, що не хочете пройти огляд у психіатра, це…
- Я не хочу повертатися до цієї теми, я все сказала ще на початку, дякую за турботу.
- Може тоді вам потрібна медична допомога?
- Не потрібна. Ми закінчили? Я втомилася і хочу спати.
- Так, дякую за розмову, міс Доусон.
- Завтра я обов’язково приїду, сподіваюсь все пройде добре.
- Не надто сильно на це сподівайся і пам’ятай про те, що я тобі говорила..
Кілька хвилин Ейда мовчки дивилася на Рафаеля, стиснувши долоню в кулак, а потім відвела погляд і встала з місця.
Леон покликав охоронця, який відвів Ейду до камери.
- Що ми маємо?
- Багато хто з родичів потерпілих відмовився контактувати з нами, а інша частина прогнала нас зі свого порогу і облаяла.
- Тобто у нас немає, від слова, нічого.
- Так. Свідчення Ейди суттєво ускладнили роботу з її захисту. — Леон став на ноги і взяв до рук документи. - Мені шкода, Раф, але Ейда права, не сподівайся на щось хороше. Її посадять, при чому надовго.
Рафаель закрив обличчя руками і опустив голову, обмірковуючи слова адвоката. Всередині нього крутилося так багато думок і питань від яких складалося враження, що він от-от не витримає і втратить свідомість.
«- Чому саме вона?» «- Що її спонукало до цих дій?» «- Ейда взагалі збиралась мене вбити? Чи..може вона справді мене кохала, тому завжди тримала на відстані щоб не побачили в мені щось погане?»
Рафаель тихо
видихнув і встав з місця.
- Я зрозумів тебе, Леон, дякую.