•

Він ніколи не думав, що справді буде трахатися зі своїм репетитором на столі.

Вже дев’ять місяців Чімін навчається в університеті. Час іде, закінчується перший курс, а з навчанням усе ще складно. Навіщо він взагалі обрав спеціальність архітектора? Одногрупники часто кепкують з нього, і, чесно кажучи, є за що - він ледь вступив, адже з математикою в нього не все гладко. Та й взагалі, Пак завжди мріяв стати хореографом, але обставини не дозволили йому піти цим шляхом. Що ж робити? Вихід залишився лише один - найняти репетитора.

Хто ж знав, що репетитором виявиться секс-ідол.
Чотири місяці промайнули дуже швидко.

— Чорт його… — Чімін подивився на списаний закресленнями зошит, намагаючись стримувати себе. Поряд з ним сидів красунчик в окулярах та чорній сорочці - Юнгі.
— Тихіше, заспокойся, — Мін поклав руку на коліно молодшого. — Заспокойся, дурнику. Помилки — це нормально, навіть я їх роблю. Просто, нам доведеться ще раз д-у-уже багато часу тренуватись. Скільки ми вже займаємося? — Чімін нервує. Дійсно, справи кепські. Тренування тривають давно. Але, чи важливо це зараз? Його рука… Навіщо? Від такого стає важко дихати. Він окинув його сугестивним поглядом, а після сказав:
— Вибач… я… невдаха, зі мною завжди було важко. Але ж погодься, математика - це непотріб, — Пак намагався хоч якось виправдати себе. Вуста дрижать, голова опущена.
Ніхто не відповідає. Відчуття, що мовчання відбивається ехом, заповнює простір кімнати і пробивається до самих кісток.
За мить Юнгі стиснув його ногу так, що всі метелики в животі Чіміна розправили крила. Таке з ним не траплялося вже давно, і це було по-справжньому лячно.

«Чорт, чорт, що за…» — Чімін зціпив губи. Заперечувати було марно. Іноді він ловив себе на думці, як би це було — торкатися тіла, прихованого під чорною сорочкою. Але… Це здавалося надто дивним.

— Якщо математика непотріб, то чому ти досі займаєшся зі мною? — Мін продовжував просвердлювати дірку у молодшому своїм гордим поглядом. Його рука поповзла до стегна, і ще дужче стиснула ногу. Атмосфера змінювалась з нереальною швидкістю.
— Чи, можливо, причина полягає не тільки в математиці й архітектурі? — в голові Чіміна заграли всі кольори страшно непристойних сюжетів. Зелений прапорець спрацював. Він подивився на стелю, прикусивши губу.

— А що, якщо так? — він не дивився на Юнгі, і не збирався. Він хоче пограти з цим вогнем. У ньому давно прокинувся такий азарт, ще з першої їхньої зустрічі.

Юнгі розсердився, він так не любить тих, хто не підкоряється. Це його найвиразніша риса, його улюблена дія - контроль. Це манить, тільки хлопець напроти може так манити. Мін взяв його підборіддя та підняв голову.
— Як цікаво, то яка ж причина? — рука ластила, переминала стегно Пака.
«Що ж, гра буде по-твоєму, Чімін.»

— А спробуй вгадати, — Чімін прибрав зошит та повільно наблизився до обличчя старшого. — Чому ж я так часто вигадую кінці наших занять?
Той більше не боявся погляду Юнгі, тепер він пильно дивився у його очі, наче чекаючи чогось. Репетитор все більше і більше збуджувався, зараз він думає, як би чудово було розкласти Чиміна на столі.
Він подивився на солодкі та пухкі губи навпроти.
«Ні, так не можна. Я репетитор, а він простий першокурсник, якому потрібні знання з математики». Він не думав, що той підхопить його темп. Як би зараз не тиснуло знизу, потрібно завершити розмову. Скоріше.

— Слухай, — Юнгі лиш встигнув вдихнути, як Чімін підніс руку до паху репетитора. — Будь ласка, зупини нас.

Чіміну не сподобалося, що Юнгі хотів втекти від того, що сам почав.
— Хіба ти не хочеш мене? — він облизав губи та безсоромно дивився на випираючий орган. — Гру вже почато, потрібно дійти до фіналу.
Мін більше не міг терпіти, він гучно видихнув, і почав гладити голову Пака.
Тихі та хриплі стони заполонили думки Чіміна.
— То, як ти кажеш, математика - непотріб? — Мін стиснув зуби й пристрасно подивився на хлопця. Через секунду він схопив руку, що була знизу, та повалив Чіміна на ліжко.
— Так, саме непотріб. — Від такого напору Паку стало важко вести, але він намагався виглядати все таким же неслухняним сміливим парубком, навіть коли під шортами сигнали були зовсім протилежними.
— Тоді мені потрібно всіма способами тебе переконати, чи не так? — Юнгі нахилився до шиї Чіміна. Він рухався по ключицях, залишаючи невагомі поцілунки.
Все. Юнгі перейняв роль лідера, тепер він веде гру.
Його рука повільно ковзнула під футболку, ледве торкаючись рельєфного тіла.
Чімін тихо застогнав, неспромога стримати реакцію. Це було майже нестерпно, як Юнгі дражнив його, змушуючи тремтіти від кожного руху
— Нагадай-но мені теорему косинусів. Одна з найлегших. Навіть підлітки її розуміють.

Чімін не може зараз думати про математику, а лише про хлопця, що зараз над ним. Але розуміє, що отримає, якщо скаже. Чімін закриває очі й тихенько відповідає:
— Це квадрат будь-якої… — Юнгі почав розстібати ґудзики на білій футболці знизу, яка приховувала тіло у формі. Пак втрачав розум під поглядом репетитора на його тіло. — Сторони… — старший поклав руку на пах Чіміна. — Я…

— Продовжуй.

«Бінго, Юнгі».

— Будь ласка…
Мін зняв окуляри, і ніжними рухами почав вимальовувати візерунки на пресі Чіміна.
— Я сказав тобі продовжувати, — різко промовив Юнгі, важко дихаючи. — Це потрібно для визначення довжин, кутів і параметрів складних конструкцій.

Паку так боліло знизу, природна смазка вже просочилась через тканину шортів. — Сторони… довільного трикутника, — Юнгі запустив свою руку в шорти молодшого, від чого тихенько простогнав. — Р-рівний сумі квадратів дво… — Чімін гучно застогнав від дії лідера, який почав торкатись наболілого місця.
— Будь ласка… трахни мене вже.

Перед Юнгі відкрились прекрасні картини, від яких неможливо відвести погляду. Спішити він не збирався. Та Чімін не мав наміру чекати. Рішучість засяяла в його очах, коли він піднявся і без зайвих церемоній штовхнув Юнгі до стільця.
— Чи думав ти про ночі зі мною? — Чімін сів на коліна репетитора. — Чи тільки у мене були думки, як ти розкладеш мене на цьому столі? — він подивився направо.

Здається, тепер сам Мін вже не може стримуватися. Пак почав тертися о твердий стояк, що так хоче вже опинитись в цьому студенті. Коли першокурсники стали настільки розпусними?
Юнгі підхопив хлопця, та посадив на стіл:
— Особисто я уявляв, як голосно ти кричатимеш моє ім’я на цьому столі. — зі всім напором він почав цілувати шию, та повністю позбавився одягу на тілі Чіміна. Його руки схопили стегна і різко стиснули їх. Він діяв так, щоб Пак не вислизнув із його рук.

Чімін необережно знімав сорочку репетитора, тихенько стогнучи. Коли йому все-таки вдалося це зробити, то в очі одразу впали татуювання - крила, надпис на місці, де шрам. Він легенько обвів пальцями кожне тату.
Юнгі зняв з себе решту одягу, а з кишені штанів узяв презерватив.

— Ох, ти завжди носиш з собою презервативи? — Чімін дивився на презерватив та досить великий елемент його мрій.
— Після того, як зустрів тебе, - почав носити. — Юнгі штовхнув Чіміна, від чого той ліг на стіл. Тоді презерватив зі смазкою зміг увійти в вузьке місце. Пак голосно застогнав, крикнувши ім’я репетитора.
— Ти такий вузький, чи був у тебе секс до цього? — Мін почав повільно рухатися в середині молодшого.
Через тихий стогін Чімін відповів:
— У мене не було сексу, я сам себе задовольняв. — він закотив очі та продовжував стогнати, відчуваючи, як швидко Юнгі рухався всередині. Він відчував Юнгі всередині себе, і це було так насолодно, що він не міг цього описати.

Чімін вигинається, поки той з кожною секундою набирає швидкість. Вся кімната була заповнена гучними стогонами та звуком зіткнення тіл.

Пак облизав губи та підніс руку до свого паху, яку в ту ж секунду прибрав Юнгі.
— Ах!
— Не можна. — він уповільнився, нахилившись до солодких губ навпроти. Чімін тихо скиглить, в той час, як чужий язик вивчає його рот. Перша рука Міна тримала стегно. Інша блукала на тілі, поки не дійшла до сосків.

Чімінове тихеньке скиглення відбивалося від стін. Він почав горзатися , рухатися назустріч члену, аби зробити собі приємно.

Юнгі нахилився та запитав:
— Як ти там казав? Математика - непотріб? — Мін увійшов повністю, і почав швидко рухатись в середині. Молодший знову вигнувся.

Чергові крики лунали з рота Пака. Він зашипів, прикушуючи губу. Ось-ось і кінчить.

Дихання Юнгі стало уривчастим, вириваються протяжні хриплі охання. Руки стискають стегна ще сильніше.

— Ах, будь ласка, так! — останній вхід повністю і хлопець зовсім втрачає розум, падаючи спиною на стіл.

Вихід пролунав з найнепристойнішим звуком.

— Треба буде якось повторити. — сказав Юнгі, тяжко дихаючи.

— Звичайно треба, але зараз… — Чімін легенько штовхнув Міна. Усміхнувшись, дістав новий презерватив з кишені штанів Юнгі. — Твоя черга.

— Які ми сміливі. — Юнгі плеснув Пака по сідницях.