У найближчому майбутньому де найвищі хмарочоси змиваються в сутінках, а вулиці вкриті мокрим асфальтом, розташоване місто Ґотем . Це місто магії та загадок, де тіні ховають багато таємниць, а кожен куток стає місцем можливих небезпек.
Ґотем славиться своєю архітектурою, яка переплітає старовинний шарм із сучасними технологіями. Найвищі хмарочоси протикають небеса, а вуличні виткані давніми історіями та легендами. Темне сяйво нічних вогнів надає місту містичного вигляду, а густий туман, що зазирає в кожен закуток, тільки підсилює ауру міста.
Проте, Ґотем не є місцем тільки для краси. Відоме своєю темною стороною, місто тіней також служить ареною для боротьби за справедливість. Саме тут відбувається вічна битва між злом і героїзмом. Бетмен , знаменитий за своєю таємничістю і несамовитим прагненням до правосуддя, оберігає місто від злочинців та сил темряви.
Що стосується мешканців міста, то вони вивчили мистецтво проживання серед хаосу. Люди стали свідками неймовірних подій та загадкових зникнень. Та вони, як і саме місто, залишаються завжди поглиблені у тумані таємниці, готові прийняти нові виклики, що приходять із тіней.
У цьому місці виживають найсильніші, а найсильніший тут не темна особа Бетмен, а Хван Хьонджін — який уже давно запустив рік початку кінця.
***
— Чому ви ще до цих пір його не знайшли!? — Злий Хван жбурляє ніж у свою службу й ясно пропускає тому в ключицю. Не треба злити Хьонджина. Той зустрічається з підлогою і жалюгідно скачає, поки інша слуга підбігає до червоноволосого і падає своєму господареві на колину.
— Мій пане, ми шукали всюди! — він ледь стягує сльози, — ніде немає. М-м-можливо він п-п-п-помомер…
Чоловік розширює свої очі від того, що тільки відчуває. Неправда. Хван в пориві злості витягує заряджений пістолет. Злодій хватає рід цю службу за підборидя й жорстоко встромляє дуло йому в горло. Один натиск, один постріл, і один труп. Вже й вбивство своїх прислуг не приносить Джінні радості.
Він підходить до панорамного вікна й тон у нічному світлі міста. Ще трохи і все буде його. Варто лише знайти Фелікса. Його дорогоцінного Ліксі. Хван знає, що божевільний, але поставлені ним же синяки на тілі Лі змушують голову крутитися у вірію дурману. Як він скучив за своєю пташкою, за його мелодійним голосом та сміхом.
— Клянусь Феліксе, — божевільні очі наповнюються кров’ю, а сухі губи змочують міцний алкоголь, — як тільки тебе знайду, я зроблю для тебе найкращу золоту клітку і більше ти нікуди не полетиш від мене, пташечко.
***
— Мій господарю, навіщо ви замовили таку велику клітку. Вона дійсно із золота?
Як довго Мінхо прийшов до титулу правої руки Хвана Хьонджина. Вони зустрілися в психлікарні Архем , коли Мінхо вперше потрапив до останнього випускника університету. ЛІно до сих пір пам’ятає як Хван власно домінував над ним тієї ночі. Тоді ж він підписав справжній контракт з Діяволом, віддаючи злодієві своє серце, душу та нікчемне тіло.
Роками Мінхо був поруч і спостерігав, як Хван розвивається по п’ядесталу лігодійства та розриває всі рекорди страшних злочинів. Він бачив, як Хьонджін бореться із Бетменом, як падає і як знову голосно змінюється в образі обличчя. Хвана боїться навіть смерть. А вірний слуга може вночі безсоромно торкатися себе і уявляти, що це його господар.
ЛІно вже довів свою відданість Хвану та все ще був ніким в очах господаря. Це найбільше злило. А ще злив Фелікс та залежність Хвана від того хлопця. Мінхо щиро не розумів, як такий нікчема міг привабити до себе безсердечного злодія, який і оком не змигне як прострілити голову самому Мінхо.
— Я посаджу сюди Фелікса і буду милуватися ним. — Червоноволосий лагідно провів свої витончені пальці по золотій поверхні.
— А як же Ґотем? У вас є можливість його завоювати. Бетмен та влада слабке, мій Владико. Це ваш шанс!
— Бла-бла-бла, Мінхо, — божевільний навіть не оглянувся на свою службу, а пройшов до свого крісла де запалив сигару.
— Але місто…
— Скучно! — Хван голосно перебиває набрідливого слугу. — скучно! Скучно! Мені скучно! О! А пам’ятаєш першу зустріч Ліксі із Лігою лиходіїв?— І Хван голосно засміявся. До сліз.
З Феліксом завжди так. Весело.
Флешбек.
— Кицю, ну легше зубками, ми не дома і я не можу приділити тобі всю свою увагу.
Це була таємна зустріч усіх лиходіїв Ґотема. Нічого такого особливого, проста вечірка де всі хочуть зустрітися з королем — Хваном і співпрацювати з ним. Зв’язки в цьому місці знаходяться всіма необхідними. І ось, сидячи за великим столом із ворогами Бетмена, Хьонджін із широкою посмішкою розповідав усім про геніально створений ним план з пір’ями поки під столом Фелікс прикушував члена Хвана, щоб той звернув на нього увагу.
— Бачу у Фелікса теж зубки як в піраньї. — Чонін із довгим капелюхом розтягнув свою широку котячу посмішку. А ось Хван весь напружився, опускаючи кутики губ вниз. Його неморгаючі очі сполеляли Божевільного Капелюшника.
— Ти заглядав йому в рот? Звідки ти знаєш, які в мого Фелікса зуби?
Ревнує.
А ось сам Фелікс пришвидчився, за свою справу Блондин веж відчув смерть і це викликувало сильніше.
— Хване! Ну ти сам тільки сказав, щоб той заховав свої зуби. — Голос Чоніна почав тремтіти, тому Капелюшник ховав це за рваним сміхом. — Ми нічого не маємо проти ваших ігор.
Чужий страх так гостро відчувався, що Лікс почав краще старатися принести своєму коханому більше задоволення. Він прискорився і вже не соромився повністю щовхати член Хвана в своє горло, видаючи безсоромні звуки. Ба-бах! І Фелікс стогне. Блондин ковтає гарячу рідину та прилив свого збудження. А Хван віддає в руки своєї слуги димлячий пістолет, витягує з-під стола Фелікса й садить на свою колину.
— Ти вбив його заради мене? — очі блондина сяють, а король посміхається та киває.
така ось їх стосунки.
Божевільні.
Хван так занурився у свої спогади, що й не помітив напів голого Мінхо біля своїх ніг.
— Та що ти як цуцик, — лиходій закотує свої очі. Йому до сих пір нецікаво. Та ще й приємні спогади розвіялись.
— Я прошу вас сконцентруватися, пане. Бетмен зараз слабкий і це хороша нагода нападати!
Хвану ну цікаво слухати, тому він встає зі свого трону і підходить до панорамного вікна. Очі чоловіка, які фактично були повні життєвої енергії, тепер світилися вогнем визволеного гніву. За вікном проходила танцюча симфонія міста, але для Хвана Хьонджина вона була лише фоном для його внутрішньої боротьби з невідомим, зірваним шматком його особистого щастя.
— Підійди, — важко зітхнув він.
Лі прибіг до нього відразу, як він його ж покликав. Для простого слуги, що так міцно прив’язаний до господаря, було б більше спостерігати за такими невтішними змінами.
— Уже не перший раз його викрадають, Мінхо, але цього разу все інакше. Скоро все зміниться, та чи це піде нам на застосування?
— Ви Хван Хьонджін, — хлопець шанобливо поклонився йому, — хіба ви боїтесь труднощів?
— Я боюсь не труднощів, — на хвилину чоловік замовк. В ньому щось тріскалось.
— Вам важливий Фелікс, але він ніколи не став вам посеред шляху вашого успіху, і…— але лиходій його перебив.
— Він, трясця, моя слабкість! — Хван вернувся до нього. Його очі були вологими, але ні крапліна слиз не скотилась по блідому обличчі. Мінхо ще ніколи таким не бачив свого пана. — Він наркотик у моїй зіпсованій крові, маска на моє обличчя, він мій Ґотем.
Мінхо стояв перед Хваном та не вірив своїм вухам. Невже це кохання? Але чи спроможний такий холодний лідер на кохання? Цей вбивця і лиходій.
— Коли це у вас? — Хлопець підійшов та господаря та штурханув за плече.
— Я не знаю, — відштовхнув його від себе тав повернувся до себе холодний образ, — знайди його, Мінхо, і проси у мене, що хочеш.
Червоний знову відвернувся до вікна. Ґотем — тихий. Крихітні люди в ньому здаються ще більше нікчемними.
У небі засвітився ліхтар Бетмена. Очі лиходия устремились в небо, розглядаючи кажучи подібну тінь. Вони з Мишею запекли вороги вже який рік, але до цих пір істинне обличчя супергероя незнайоме. Хван задумався поки Мінхо щось там бубонів про залежність.
«У ту ніч ми з Ліксі стояли на верхівці хмарочоса, — подумки сам до себе говорив Хван, — і все прийшло страшенно-чудово поки не прилетів Кажан і зіпсував нашу трапезу. Спочатку я думав, що це він вкрав моє пташеня, але ні в Аркхемі, ні в тюрмі Блекгейт , ні в таємній схованці Бетмена його немає. Я переглянув усі місця ліходіїв Ґотему та їх прибічників, мої підопічні розпитали кожного в цьому місці, кожен день тривають пошуки, але результати безутішні. Ніякої зачіпки, ні маленького сліду. Це злить” — лиходій не в змозі терпіти такі душевні муки гепнув по склу.
— Пане, — Мінхо боявся до нього підійти, адже відчував всю злость свого господаря, та все ж продовжив, — Якщо його вже немає? Можливо варто завершити пошуки? Я вже давно не був вдома, і поруч з вами, але…
— У нас з ним багато ворогів, — перебив Хьонджін, — та якщо з ним щось скоїли саме його не люби?