- Нацу померла..вона не витримала біль, яку отримала при пораненні. Здається я зрозумів всю серйозність проблеми тільки після того, як вона перестала дихати. Кес був правий—це моя вина і якби я не захотів клятої популярності, то все б могло обійтися..
За годину до запису відео.
Кай сидів перед тілом Нацу, Кес та Юмі стояли трохи далі.
- чому..вона ж могла крикнути мені, що спускається і тоді б я не зводив з неї очей..
- Кай, Нацу сказала тобі, що спускається і ти погодився її підстрахувати. — Кес видихнув, стоячи під стіною.
- я не хочу тебе звинувачувати в її смерті, тому мені краще помовчати. — Юмі сиділа на підлозі, опустивши голову й приклавши руку до голови.
- тут їй буде не зручно, треба забрати звідси. — брюнет став на ноги. - вона б не хотіла тут лишитися.
- хей, Кай, припини будь ласка. Нацу заберуть рятувальники, так само як і Віктор-сан. Чувак, ти зробив достатньо записів, пора шукати вихід.
- записи..кляті записи. Ти казав, що сходи частково вціліли і якщо підемо обережно, то є шанс вибратися з цього триклятого готелю.
- якщо пощастить—виберемося, а якщо ні, то нас поховає під завалами.
- краще сидіти тут?
- до смерті Нацу тебе це не бентежило! — Юмі піднялась на ноги, закричавши. - чому ти раптом так захотів вийти? Популярність вже не така важлива? Може повернемося на сьомий поверх? Там море ексклюзиву.
- що ти сказала? — Кай підходив до Юмі, дивлячись очима повними злості.
- агов, охолонь. — рука Кес зупинилась на грудях Кая. - не займай Юмі. Не ти один втратив Нацу, вона була однаково важливою для нас всіх.
- ти аж зблід, не бійся, я не чіпатиму Юмі. — зробив кілька кроків назад, намагаючись не дивитися вбік Нацу.
- Кес.. — Юмі стала перед хлопцем, поклавши руки на його щоки. - ти справді блідий, тобі погано?
- ні, це все адреналін. — усміхнувся, сховавши тендітні руки Юмі в свої долоні. - немає підстав для хвилювання.
- потім знайдете час ніжитися. Сходи лише частково зруйновані, ми пройдемо.
- тоді підеш перший. — Кес поцілував Юмі в чоло, після чого пішов до сходів, дорогою вмикаючи ліхтар.
- піду. Врятую вас звідси.
- чекайте. — дівчина підійшла до хлопців. - я піду перша.
- ні, забудь за це.
- Кай ледь не загинув в кімнаті на п’ятому поверсі, ти спустився вниз і знайшов для нас цей спосіб вийти..навіть поранився. — Юмі посміхнулася, провівши великим пальцем по підборіддю Кес. - з вас вже досить ризику, принаймні на сьогодні.
- але якщо..
- Кес, відкинь всі сумніви, я буду обережною. — коротко поцілувала, взявши блондина за руку.
Після поцілунку Кес видихнув, на секунду прикривши очі.
- зустрінемося на вулиці.
Дівчина кивнула, повільно відпустивши руку.
- я люблю тебе. — повернулась спиною до хлопців, обережно йдучи до сходів.
- я люблю тебе.. — блондин нервово сховав руки за спину, спостерігаючи за тим, як Юмі стає на першу сходину.
- вона впорається, не переймайся. Там безпечніше, ніж було нагорі. — Кай відвернувся, кинувши погляд на Нацу, а потім підійшов ближче, збираючи речі назад до рюкзака.
- Юмі, чуєш мене?
- так, все добре. Тут попереду одна пошкоджена сходина, я обережно обійду її, не хвилюйся.
- тільки не заподій собі шкоди, гаразд?
- ну звісно..все буде добре.
Кес трохи відійшов від сходів, повернувшись до Кая.
- може залишиш речі тут? Вони вже не такі безпечні та необхідні, якими були з самого початку.
- я мушу чимось себе зайняти..голос Нацу, він не замовкає.
- хей.. — присів перед другом. - нам буде її бракувати, але разом ми зможемо принаймні частково впоратися з тим болем, котрий прийшов разом з втратою Нацу.
- я не встиг вибачитися..я так промахнувся.
- проте зараз ти це визнав, Нацу б пишалась тобою.
- чорт забирай! — почувся крик Юмі.
- твою ж.. Юмі, що таке? — Кес підбіг до сходів. - що там сталося?
Кай підійшов слідом за блондином, дивлячись вниз.
- я ледь не впала, сходина зсунулась, вибач, я не хотіла налякати.
- добре, що ти ціла.— брюнет видихнув з невеликим полегшенням, не зводячи погляду з нервового Кес.
- я піду до тебе.
- ні, Кес, якщо підемо двоє сходи можуть не витримати.
- багато залишилося?
- ще один проліт. За кілька хвилин вийду в хол.
- не поспішай, будь ласка.
- ми й так повели тут багато часу, але я рада, що ми були разом. — було чутно, що Юмі усміхнулася.
- але більше я не дозволю тобі їхати в подібні місця. Юмі?
Дівчина не відповідала, та потім почулося
- хлопці, відійдіть.
А після послідував гуркіт падаючих бетонних сходин, за яким піднялась хмара пилюки.
- Юмі? — Кес налякано промовляв ім’я Юмі, але відповіді не було.
Кай вхопив Кес під руку і відтягнув подалі від сходової клітки, знизу якої почувся ще один гуркіт після якого піднялась чергова хмара пилюки, а частина підлоги на четвертому поверсі почала руйнуватися, важко падаючи донизу.
- Юмі! Тільки не ти..прошу. — блондин не зводив очей з руйнування, яке забрало життя його коханої. - Юмі! — голос зірвався на крик, а зір затуманили сльози. - забери свої руки, Кай. Чуєш?
- ні, я не відпущу тебе, хоч вдар, але я не пущу тебе туди, бо ти теж загинеш.
- вона ще там, вона завжди боялась замкнених приміщень, там вузько і темно, Кай. Я не можу тут сидіти, пусти мене зараз же! — останнє блондин прокричав, стиснувши плече Кая.
- ми втратили їх, друже, як і шанс вийти, мені шкода. — брюнет сильніше обійняв Кес, який більше нічого не казав.
Хлопці просиділи в мовчанні ще кілька хвилин, після чого Кес мовчки піднявся і сів під стіною, де трохи раніше сиділа Юмі, продовжуючи мовчати.
- агов, може хоч щось скажеш? Ти сидиш мовчки близько години, це моторошно. Хочеш кричати?
Кес махнув головою, даючи негативну відповідь.
- зробити щось?
Відповідь була тією ж.
- мені закритися?
На це питання блондин підвів голову і глянув на Кая.
- а ти вмієш закриватися? Не помічав цього за тобою протягом всіх років нашої дружби.
- ти говориш..боже.. — сів навпроти хлопця.
- їй було страшно сьогодні вранці, якби я дослухався і відмовився поїхати—Юмі була б жива, Нацу, Віктор-сан, і ми б не померли.
- ти збираєшся вмирати?
- я сказав вам, що поранився поки ліз вниз, а насправді мене вирвало кров’ю.
- чорт, Кес. Це все стрес, пил, він погано впливає на легені.
- чувак..— блондин дістав з кишені дозиметр. - ця штука останні півтори години не закривається. Ми були на сьомому поверсі, пам’ятаєш, що тоді сказав провідник?
- що ми ідіоти? Це якщо не дослівно.
- коли ми востаннє перевіряли рівень радіації.
- так, це він теж казав.
- ми загралися і забули про те, в яке місце попхалися. Скільки ми там пробули?
- хвилин двадцять мабуть.
- тепер розумієш, про що я кажу?
- ні, Кес, люди жили і після того, як отримали дозу радіації, як батько Віктор-сан.
- боже, ти такий придурок.
- згоден, погане порівняння. Рятувальники приїдуть, тоді тебе відвезуть до лікарні.
- я туди не доїду. — Кес витер кутик рота, з якого текла кров.
- краще не говори.
- ти ж хотів аби я щось сказав.
- так, але це не означало, що треба говорити про свою смерть.
- ми опинилися тут через тебе, але я краще? Аж ніяк, пішов за тобою..краще б залишився слухати розповіді і дивитися на АЕС з відстані. Вони пішли за нами, бо любили. Нацу любила тебе так сильно, Кай, це було щось. — подивився на брюнета, який сидів поруч під стіною. - вона завжди розповідала Юмі, як їй не вистачає тебе поруч, а не в соцмережах, ти завжди там зависав і забував про свої обіцянки їй. Це ранило Нацу, але вона всеодно тебе любила.
- так..і в її «я тебе ненавиджу» було більше любові, ніж у звичних зізнаннях в коханні. — брюнет усміхнувся.
- так, тільки Нацу могла передавати всю свою любов словами ненависті. — помовчав. - Юмі мені б не пробачила.
- що ти маєш на увазі?
- мою смерть. Вона б мені не пробачила, якби я помер. Як думаєш, їй було страшно там?
- думаю ні, Юмі була ніжною і чуйною, але точно ніколи не боялась йти назустріч небезпекам. Хіба якась боягузка пішла б за своїм хлопцем-придурком у готель, вхід до якого заборонено?
- точно ні. — хлопець ледь-ледь помітно усміхнувся. - вони були неймовірними, а ми все зіпсували.
- думаю а ні Юмі, а ні Нацу ніколи не жалкували про те, що зустрілися з нами.
- думаю Нацу таки іноді жалкувала.
- знаєш що?
- а? Я ж не серйозно.
- ти рідко буваєш серйозним.
- так. Можна збожеволіти, якщо завжди все розглядати надто серйозно, а життя і без цього надто складне. Я втомився..ранні підйоми завжди мене добивали.
- ей, не засинай, ми не договорили. Зараз знайду для тебе щось в рюкзаку. Там мають бути кавові цукерки, чекай. — Кай встав з підлоги, знову вибираючи речі з рюкзака.
- чому навіть за таких обставин я не можу на тебе злитися?
- можеш, ти можеш на мене злитися, якщо тобі так сильно цього хочеться. Маєш на це причини, лише сьогодні я зробив купу помилок, які понесли за собою жахливі наслідки. — Кай відклав рюкзак, повертаючись до Кес. - я знайшов..
Кес сидів під стіною, його руки впали з колін, а голова була опущеною і здавалося, що лише стіна не дає хлопцеві впасти на підлогу.
- ей..Кес, ми не договорили. Я ще не все сказав. — брюнет відкинув цукерки, присів перед другом і закрив обличчя руками.
- схоже я поранився, коли був в кімнаті і просував руку через розбите вікно. — усміхнувся, поклавши камеру напроти себе.
- здається мені пора підводити підсумки про наш похід. — кілька секунд помовчав. - сподіваюсь принаймні вас я не розчарував. Тож, почнемо з провідника. Віктор-сан загинув через мене, адже мені дурнувата карта пам’яті була ціннішою за життя, от тільки помер не я, а інша людина, котра просто виконувала свою роботу і з доброї совісті вирішила мені допомогти.. — Кай скуйовдив волосся. - Нацу померла..вона не витримала біль, яку отримала при пораненні. Здається я зрозумів всю серйозність проблеми тільки після того, як вона перестала дихати. Я ще досі чую її голос..у вухах дзвенить її «я тебе ненавиджу». Це останнє, що вона сказала. Я був сліпим по відношенню до Нацу, вона робила для мене все, а я просто користувався нею. Лише зараз розумію, як сильно люблю її.
Юмі..вона теж померла через мене. Якби я не захотів цього бісового контенту всередині готелю, то вона, як і решта, залишилась би живою. Не була б змушена спускатися сходами і в кінці не загинула б під завалами..Кес не був би змушений дивитися на те, як його дівчина помирає..і він теж не помер би. — знову помовчав, спочатку глянувши вбік Нацу, потім посередині—на залишки від сходів, основна частина яких вбила Юмі, а на кінець подивився в протилежний бік стіни, де сидів Кес, що спочатку виглядало так, ніби він задрімав.
- Кес був правий—це моя вина і якби я не захотів клятої популярності, то все б могло обійтися…
[ - що?! Вони померли?? Ні, це точно постанова, ви ж знаєте Кая.
- бляха, чому рятувальна група не приїхала? Хіба там не пройшло близько шести годин?
- Кай! Ми повірили, а тепер розбуди Віктор-сан, Нацу-сан, Юмі-сан і Кес-сан!! ]
З’єднання розірвано. Трансляція завершена.