Глава перша.

- хай.. — посміхаючись різко помахала рукою. - ми нарешті прибули на місце зборів і от-от маємо зустрітися з нашим гідом. — Нацу направила камеру на Юмі. - привітайся з глядачами. 

- вітаю! — помахала «привіт» і повернула всю увагу до екрану свого телефону. - вони затримуються.

 Нацу зупинила запис відео.

- може заблукали цими милими вулицями Києва? — дівчина проговорила назву міста з добре чутним акцентом. 

- треба було піти з ними, сидіти в кафе нудно. 

- ми домовилися про зустріч з Віктор-сан°о цій порі. Уяви, що він подумає коли прийде, а нас ще не буде?

- більше не буду сперечатися. — посміхнулася і вимкнула телефон, беручи до рук меню. - що з цього взяти? Ці страви і напої..о, тут назви англійською, милі ресторанчики у цьому місті подобаються мені ще більше, але голова обертом від такого різноманіття. Що ж взяти? 

- сирник.

- а? — Юмі обернулась на голос чоловіка. 

- не хотів вас налякати. Тут дуже смачний сирник, до нього раджу взяти гарячий шоколад, думаю ви будете задоволені таким поєднанням. — високий брюнет з усмішкою говорив до дівчат. - перепрошую, я трохи запізнився на нашу зустріч і змусив вас чекати.

- о, Віктор-сан? Жодних проблем. — Юмі піднялась з місця і протягнула руку для рукостискання. - я Юмі.

- вітаю, Юмі-сан. Радий зустрітися і поговорити не через Скайп. — потис руку, усміхаючись. - Нацу-сан, якщо не помиляюсь. — кивнувши Юмі, чоловік повернувся до Нацу. 

- все вірно, вітаю, Віктор-сан. У вас хороша японська, акценту майже не чути. — потисла руку, після чого сіла на своє місце. 

Віктор зайняв місце з краю, кинувши погляд на два пусті місця. 

- ваші друзі до нас не приєднаються?

- вони точно скоро будуть. Їм закортіло пройтися десь недалеко звідси, здається заблукали. Я зараз їм зателефоную, вибачте за незручності.

- оу, що ви, жодних проблем. Сьогодні я повністю вільний і часу у нас більш ніж достатньо. 

- я зателефоную до Кая, перепрошую. — Нацу забрала свій телефон, встала з місця і відійшла від столика.

- отже рекомендуєте сирник та гарячий шоколад?

- так, так, впевнений, що це поєднання стане вашим улюбленим. 

 Юмі продовжувала посміхатися, спостерігаючи за поведінкою Віктора.

До столу повернулась Нацу, а хвилину по тому до компанії прийшли ще два хлопці.

- конічіва°, Віктор-сан. Сподіваюсь ви не довго на нас чекали. — Кай всівся поруч з Нацу. 

- вітаю і перепрошую. Ці вулиці надто тягнуть до себе, ми не втрималися і були просто змушені все оглянути і зробити багато фото та відео. — Кес посміхнувся, сівши поруч з Юмі. 

- доброго дня. Вулиці дійсно ніби магічні, тому стовідсотково розумію ваше бажання все побачити, можете не вибачатися. 

- ми доплатимо і будемо раді, якщо ви погодитеся провести нам екскурсію Києвом. — Кес покликав офіціантку. - дівчатка, визначилися?

- вітаю у нашому кафе. Що б ви хотіли замовити? — блондинка привітно усміхнулася до гостей.

- я дослухаюсь до поради Віктор-сан і візьму сирник та гарячий шоколад. 

- візьму те саме. Хлопці? 

- сьогодні день солодощів? Давайте, я наїмся українських солодощів до болю в животі і задоволений, але хворий, повернусь до готелю. — Кес відклав меню. 

- мені те саме, що і їй. — Кай гортав зроблені за день фото, обираючи найкращі для своєї сторінки в інстаграм. 

- відклади телефон хоч на час розмови. — Нацу вихопила ґаджет з рук брюнета. 

- ей..

 Блондинка записала обрані з меню десерти і повернулась до Віктора. - ви нічого не візьмете?

- буде достатньо американо. — чоловік усміхнувся, а офіціантка прийняла замовлення і відійшла від столика.

- поки чекаємо–можемо обговорити ваші побажання і скласти план поїздки. З якою метою ви їдете до міста?

- контент. Я хочу хороший і цікавий контент. Подейкують, що у покинутих будинках, а особливо вночі, у вікнах видно мутантів, котрі до вибуху були мешканцями тих квартир і тепер постійно повертаються до своїх домівок, сумуючи за минулим життям. — Кес усміхнувся. - раптом нам пощастить зняти одного чи навіть кількох.

- боюсь це не зовсім можливо Кес-сан. За десять років своєї професійної діяльності я жодного разу не бачив мутантів. 

- Віктор-сан, не розбивайте моє ніжне серце. 

- мені дуже шкода. — чоловік посміхнувся.

Офіціантка принесла замовлення і побажавши відвідувачам смачного повернулась до своєї роботи.

- виглядає дійсно смачно. — Юмі спробувала шматочок десерту. - боже, це справді прекрасно.

- радий, що вам смакує. Кай-сан, а ви чого б хотіли від нашої поїздки?

- я збираюсь вести трансляцію від початку і до останньої хвилини перебування на нашій екскурсії. Справжні емоції, ексклюзивні кадри, покинуті будинки і страх разом з порожнечею, які навік лишились в повітрі — задоволено усміхнувся. - я хочу все це побачити і відчути на собі, повністю зануритися в атмосферу наслідків страшної катастрофи. 

- знаєте, ваші слова викликають мурашки моєю шкірою. 

- Кай просто психований. — Нацу повернулась до Віктора. - скільки часу ми будемо там перебувати?

- три години у дозволених кордонах, інакше перебування більше дозволеного небезпечне для життя. 

- цього часу цілком достатньо.

- Віктор-сан, маю питання.

- так, Юмі-сан?

- ми можемо піти ближче до сутінок?

- це неможливо. Вночі там не зовсім безпечно. Тварини розгулюють містом і за сутінок це значно небезпечніше, ніж при світлому часі доби. 

- шкода..але думаю вдень там буде не менш цікаво і ми отримаємо все, чого б хотілося і що входить до наших планів. 

- так, ви точно будете задоволеними, гарантую. Якщо ми вирішили всі цікаві вам моменти, то лишається домовитися про час і місце виїзду. Мені під’їхати за вами до готелю?

- так, було б чудово. — Кай забрав свій телефон з рук Нацу і відправив Віктору повідомлення з адресою. - десь о шостій ранку?

- так, чудово. — Віктор переглянув повідомлення. - ввечері створю груповий чат і напишу, що вам потрібно взяти з собою, а решту залиште мені, все буде організовано якнайкращим способом.

- тоді питання закриті. — Кес, вже зі звичною посмішкою, глянув на присутніх за столом. - пропоную підняти ці чашки за успішне знайомство і, сподіваюсь, не менш успішну поїздку в Чорнобиль. 

 

 

°сан(さん)—прояв поваги до співрозмовника.

°конічіва(こんにちは)—привіт.