Повернутись до головної сторінки фанфіку: Нагодований

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

— Дякую за допомогу в організації святкування дня народження Гаррі, — сказала Джіні, відмикаючи двері до Нори. Невіл ніколи не бачив, щоб тут було так темно й тихо; це було майже моторошно.

— Нічого страшного, — сказав Невіл, коли вони зайшли до неосвітленої кухні. — Він зробив би те саме для мене, я впевнений…

Пролунав крик. 

СЮРПРИЗ!!!

 Джіні увімкнула світло, а у Невіла ледь не стався серцевий напад від какофонії звуків.

— З днем народження, друже! — сказав Гаррі, сяючи й плескаючи його по спині. Усі гості один за одним підходили, щоб привітати Невіла та побажати йому щасливого дня народження.

Його щоки розболілися від усмішки та сміху. Він не міг пригадати кращого дня народження.

— Вибач, я запізнився.

Невіл обернувся й побачив, як Чарлі Візлі цілує свою маму в щоку.

Чарлі Візлі, який подарував чоловікам усього світу мокрі сни. Чарлі Візлі, який був настільки далеко від ліги Невіла, що був інопланетним видом.

Чарлі Візлі, який прямував прямо до нього.

— З днем народження, — прошепотіла Джіні на вухо Невілу, а потім зникла, перш ніж він встиг запитати її, що це таке.

— Я так розумію, у тебе було бажання на день народження, мені здається з цим все в порядку.  — блакитні очі Чарлі сяяли, коли він простягав маленький пакунок.

— Тобі не потрібно було нічого мені дарувати. — Невіл покрутив пакунок у руках. — Мені відкрити?

Чарлі нахилився до нього, від нього пахло землею й вогнем. 

— Можливо, краще, якщо ми спочатку підемо кудись більш приватне місце. Піднімемось нагору?

Невіл обвів поглядом кімнату. Здавалося, ніхто не звертав на них уваги. Майже підкреслено ігноруючи їх. Замість того, щоб далі розмірковувати над цим, Невіл кивнув.

 — Гаразд.

— Класс.

 

~*~

 

Поки Чарлі тихо хропів у ліжку позаду нього, Невіл стояв, дивлячись у вікно спальні, і згадував найкращий день народження, який він коли-небудь мав.

Насіння, яке Чарлі привіз із Румунії багато років тому, тепер були дорослими деревами або квітами, що квітнули в його саду.

— Що ти робиш? — пробурмотів Чарлі й поплескав по матрацу поруч із собою. — Йди сюди, імениннику. У мене для тебе щось є.

Невіл захихотів і знову заліз у ліжко.

    Ставлення автора до критики: Обережне