Книгарня «Камелот»

Луна Лавгуд прогулювалася Лондоном і натрапляє на книгарню під назвою “Камелот” власником якої є справжнісінький Мерлін і яку не бачать маґли.

Вона починає йому допомагати на канікулах.

Одного дня приходить Артур.

Кроссовер Мерлін і Гаррі Поттер

88888

- А ти колись любив когось?

- Ну… Важко так одразу сказати.

– Не можу повірити, що за це 700 років ти ніколи нікого не любив!

- Ну, для мене на першому місці завжди був Артур.

– Оу!

- І жодних «оу». Нічого такого, про що ти могла б подумати, мені й на думку не спадало! Він просто був… як би це краще висловити? Я існував для того, щоб він жив. Він був потрібний Альбіону. І мені. Я сказав би, що це те, що ви називаєте дружбою. Але немає. Дане слово не здатне передати всієї гами почуттів та всіх граней наших взаємин. Я жив досить довго, щоб трохи розібратися у всьому. І хочу сказати сумно: сучасні люди не здатні на ті високі почуття, що були звичайними для нас. Ви внесли якийсь збочений зміст у всі людські почуття. Майже зникла та безкорисливість, пророкувати. Вони є, але дуже рідко трапляються. Більше того, вони зневажаються сучасним суспільством.

Ну а якщо говорити про кохання в тому сенсі, в якому його ти розумієш, то так, я любив. Двічі. Обидва рази щиро.

Взагалі, перший раз у своєму житті я по-справжньому закохався, коли прийшов у Камелот. У леді Моргану. Так-так, у ту саму. Але тоді вона ще була чудовою людиною, з доброю, здатною співчувати, серцем і чистими помислами. Вона всіляко виборювала справедливість. Часто це призводило до сварок з Його Величністю Утер. Але це її рідко зупиняло.