Повернутись до головної сторінки фанфіку: Save a demon

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

 

Світло кривавої повні пробивалось через штори, згодом рівно лягаючи на бліде обличчя жнеця, який сидів перед вікном в кімнаті демона, тримаючи в руках червоний лист. 

 

10:00. 

 

- Нарі, чому він так вчинив? Я досі не можу усвідомити. 

- Рі, він зробив це не тому, що хотів якнайшвидше померти, а для того, щоб твоєму, моєму та життю дядечка жнеця нічого не загрожувало. Не варто звинувачувати його і ображатися, думаю він і сам з задоволенням продовжував би жити і нарешті по справжньому радіти цьому життю.—Нарі подивилась на Ю Рі, а після мовчки обійняла. 

- і що нам робити зараз? Що робити з..—хлопця відволік дзвінок у двері. 

- здрастуйте, мені потрібні Ю Рі, Судзукі Нірагі та Хі Нарі. На ці імена у нас замовили доставку на сьогоднішнє число. Вони тут?

- так, все вірно, я заберу.—Ю Рі забрав три конверти і подякувавши кур’єру зайшов до будинку. 

- хто приходив?

- кур’єр. Нам передали ці конверти. 

- хто відправник?—Нарі взяла конверт зі своїм іменем і уважно його роздивилась. 

- М.Й.? Що це означає?

- Мун Йону.—відповів Нірагі, спускаючись сходами. 

- ой, дядечку жнець, ти вже вийшов, рада тебе бачити. 

- я теж.—забрав свій конверт і повернувся до сходів. 

- може трохи посидиш з нами і чогось з’їси?

- ні, дякую.—зайшов до кімнати Йону і зачинив двері. 

- довго він там сидить?

- з того моменту, як ми повернулися додому.

- другий день? 

- так. Що би я не говорила, він мовчки сидить перед вікном.

- йому треба трохи часу, коли буде готовий до спілкування і повернення до нас–тоді прийде. 

Нарі кивнула і взявши свій конверт сіла за стіл. 

- отже Йону не хотів казати тобі та Нірагі, але вирішив залишити листи для кожного окремо? 

- мабуть так, дядько не любив надто довгі прощання і тут я його розумію.—сів навпроти дівчини, відкриваючи свій конверт. 

« - Ю Рі, починаю одразу з того, чого ти майже ніколи не чув від мене за життя—ти чудовий та розумний хлопець, хоч і часто використовуєш свій розум дещо не там.

Я більш ніж впевнений, що в близькому майбутньому ти станеш чудовим головою компанії, проте зараз цим займатиметься Кім Хіль, не ображайся на мене за це рішення, будь ласка. Прислуховуйся до нього та будь уважним, на тебе чекає прекрасне майбутнє.

Скажу по секрету, ми з дідусем завжди пишалися тобою й надалі будемо пишатися, тільки не опускай рук, гаразд?

Сподіваюсь ти пам’ятаєш, як сказав мені, що будеш моїм племінником, потім братом, а згодом батьком. Все склалося дещо інакше, тому в тебе є нагода стати опорою для Хі Нарі не витрачаючи час на мене. 

По твоєму погляду я давно помітив, що вона тобі не байдужа, тому не марнуй своє життя даремно, дій та насолоджуйся кожним днем, щоб потім не жалкував про втрачені роки.

В конверті є ще дещо для тебе, скажімо так, маленький бонус. Ще вибач, що не попрощався з тобою особисто, мабуть мені все-таки не вистачає сил на прощання навіть зараз.  

Що ж, здається сказав все, що хотів.

Ю Рі, я вірю в тебе і знаю, що все вийде, годі там плакати.

Люблю тебе племінничку, подбай про себе та Нарі, моментами приглядай за жнецем, йому потрібен хтось поруч.»

Ю Рі відклав лист, витираючи сльози. - і звідки ти знав?—після чого заглянув в конверт, в якому лежала кредитна картка. 

- чорт, завжди хотів її повернути, а зараз вона мені ніякої радості не принесла. —Нарі сумно посміхнулась. - тому що ти втратив важливіше і гроші тут не допоможуть.—дівчина відвела погляд на лист, який був адресований їй. 

« - рудоволосе спасіння, ти й справді виявилася справжнім спасіння не тільки для мене, але й для Ю Рі. Думаю, що поруч з тобою він швидше оговтається і ви разом повернетеся до нормального життя, згадуючи все що сталося як сон.

Думаю на тому світі буде інтернет і я зовсім скоро знайду статтю про видатного дитячого кардіолога Хі Нарі–найкращого спеціаліста Кореї. 

Ти неймовірна, нехай доволі тривалий період часу я не хотів цього визнавати, але з твоєю появою все стало кращим і яскравішим, ти привчила нас вечеряти разом та бачити щось добре навіть в дрібницях та похмурій погоді.

Скоріше всього це буде надто егоїстично з мого боку після всього, що ти для мене зробила, але прошу, виконай моє останнє прохання–подбай про Нірагі.

Я більше не можу цього робити, а ти сама його знаєш, постійно потрібно нагадувати про їжу та сон. Навідуйте його разом з Ю Рі хоч кілька разів на місяць.

До речі, про Ю Рі, не потрібно бути кимось не від світу цього, щоб побачити зв’язок між вами, ти й сама знаєш про що я. 

Бережи себе та будь обережна на дорозі, добре дбай про своє здоров’я і навіть не думай звинувачувати себе в тому, що трапилося. Просто пам’ятай, що це мій вибір і мій шлях, завдяки тобі я зміг його завершити саме так, як було потрібно. 

Наостанок невеличкий подарунок, щоб було трохи легше в буденному житті. Твій братик демон.»

В конверті окрім листа були ключі від машини та картка, на якій надпис з номером паркувального місця.

- дякую, братик демон.—Нарі подивилась на Ю Рі, після чого встала зі свого місця і підійшла до хлопця, обійнявши його зі спини. 

Тим часом Нірагі сидів на ліжку, дивлячись на конверт в своїх руках. 

- цікаво, що ти відчував поки підбирав слова? Відчував те саме, що я відчуватиму під час прочитання?

« - гадаю зараз ти злишся і більше всього тебе злить те, що я нічого тобі не сказав і просто пішов, навіть не наважившись подивитися тобі в очі. Пробач мені це, я довго думав і збирався поговорити, але мені не вистачило сміливості сказати тобі, що нарешті зустрівши тебе через тисячу років я знову йду так само, як і тоді. 

Не зважаючи на те, що ми провели разом досить мало часу–я був щасливим. Щасливим від твого погляду, сміху, дотику, слів, дій і просто від того, що ти був поруч. 

Ти можеш продовжувати злитися на мене, але не дивлячись на це я все ж прошу тебе не закриватися від усіх і всього, та не засиджуйся в траурі, тобі скоро повертатися до роботи, тому краще відпочинь та наберись сил. 

Пам’ятай, що ти не один, поруч з тобою Ромео та Спасіння, ти точно їм потрібен, як і вони тобі, навіть якщо ти будеш це заперечувати.

Я буду наглядати за тобою, щоб знову з роботи не поперли, адже вже вистачить мучити себе спробами згадати минуле і щось змінити, залиш все як є, так справді буде краще. 

Подбай про себе, щоб мені не довелося сваритися при нашій наступній зустрічі, а вона обов’язково буде. 

Чорт, Нірагі, я так люблю тебе, хоч і мало говорив про це, будучи поруч з тобою.

Я люблю тебе більше за життя і готовий на все, щоб ти був в безпеці.

Тільки зараз можу зітхнути з полегшенням, тому що батько тобі більше ніяк не нашкодить і ти зможеш надалі спокійно працювати і за бажанням підійматися вище і вище, впевнений в тому, що в тебе все вийде, навіть якщо зараз ти вважаєш це повною дурницею. 

Минулого разу ти дав мені обіцянку, що знайдеш мене і так само будеш любити не тільки в цьому, але й у всіх інших життях. Здається тепер моя черга. 

Нірагі, обіцяю, що знайду тебе, навіть якщо доведеться чекати переродження кілька століть, обіцяю, що любитиму тебе завжди щоб там не було. 

Здається тут мені доведеться стояти на колінах перед божествами, щоб вони дали мені можливість побачити твоє обличчя ще хоч раз і я готовий благати їх про це, тільки зараз прошу тебе про те, щоб ти дбав про себе і дав мені трохи часу. 

Я завжди буду поруч з тобою і наша весна обов’язково настане.»

- гадаю…ти плакав.—Нірагі поклав лист на документи про передачу власності на будинок і залишив їх на ліжку, а сам вийшов з кімнати, йдучи на задній двір. 

- дядечку жнець, не проти, якщо я посиджу з тобою?

- сідай.—Нарі сіла поруч з Нірагі на траву, дивлячись, як він тримає в руці червоний лист. 

- тобі трохи краще?

- я не знаю, що тобі відповісти аби не збрехати. 

- може просто скажеш те, що відчуваєш?

Нірагі трохи помовчав. 

- спустошення, як того разу, а ще…—подивився на листок і знову помовчав. - я поняття не маю чи ми взагалі хоть колись побачимося знову. Дратує те, що йому знову довелося розплачуватися собою за помилку клятого імператора, а цього разу я навіть не маю кому мститися, щоб стало трохи краще.

Я мало говорив, що люблю його, а він чекав мого повернення майже тисячу років.

Уявляєш наскільки важко йому було? Навіть після всього він знову посміхався і робив все, аби захистити тих кого любив.—закрив очі і тихо видихнув. - більше всього мене дратує те, що я вже сумую за ним.—після сказаного очі жнеця наповнились слізьми. 

Дівчина поклала руку на його плече. 

- сумувати за тим кого любиш–нормально. Не змушуй себе бути сильним і не роби вигляд, що все гаразд. 

Дай собі час для того, щоб оплакати його, а потім повернешся до роботи чи інших справ.

Думаю ти сам знаєш, як Йону хотів аби ти продовжував своє життя і був щасливим. 

- а якщо в мене не вийде знайти в собі сили для повернення?

- вийде, я вірю в те, що в тебе вийде. Не знаю втішить це тебе чи навпаки розчарує, але ти потрібен нам з Ю Рі.

Нірагі подивився на дівчину і трохи посміхнувся. 

- я вкрай розчарований. 

Нарі посміхнулась. - я й не сумнівалась, але не сказати цього не могла.—поклала голову на плече жнеця. 

- ти впораєшся дядечку, ми впораємося. 

 

                30 років потому.

 

- Сан Джи Хон, дванадцять років, причина смерті–аварія. Ми забираємо твою душу. 

Проведіть до чайної.—два жнеці позаду Нірагі кивнули і взявши душу хлопчика за руку відвели до чайної. 

- випий чай і після зможеш продовжити своє існування в іншому місці, не треба хвилюватися, все буде добре. Там дехто чекає на тебе.—двері відчинилися і за ними сиділо цуценя. 

- ви знайшли Джекі? 

- так, він довго чекав на тебе по той бік, далі ви зможете побути деякий час разом. 

Хлопчик посміхнувся і зробивши кілька ковтків чаю побіг до цуценяти, залишаючи Нірагі наодинці. 

- що ж, я думав буде важче.—піднявся зі свого місця і відніс картку з іменем на полицю до інших документів, після чого вдягнув пальто і вийшов з чайної, прямуючи до парку. 

Не дивлячись на те, що на вулиці був початок березня і на землі де-не-де виднілися грудки снігу, погода була досить теплою, а сонячні промені пробивалися крізь хмари. 

Нірагі пройшовся по дорозі, підходячи до лавки. 

На екрані телефону висвітився номер Нарі. 

- зазвичай ти дзвониш трохи пізніше. Щось трапилося?

- і тобі привіт, дядечку жнець. Нічого не трапилося, просто дзвоню нагадати тобі, що сьогодні наша з Ю Рі річниця і ти обіцяв прийти. Сьогодні твої відмазки по типу «в мене роботи багато» «день народження колеги» «я втомився і вже спати ліг» не діють. 

- я вже зрозумів, прийду я, не хвилюйся. 

- чудово, чекаємо. 

- до зустрічі.—усміхнувся і поклав слухавку. 

- отже вони все-таки вирішили діяти і зійшлися?—жнець зупинився, почувши вже знайомий йому голос, після чого повернувся назад. 

- Йону..?—повернувшись, Нірагі побачив позаду себе Мун Йону, який з посмішкою дивився на нього. 

- як і обіцяв, я знайшов тебе.

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Karube Suguru. , дата: нд, 11/26/2023 - 23:04