Зранку Нірагі прокинувся першим. Побачивши біля себе сплячого Йону той посміхнувся, поправляючи пасмо волосся, яке падало на обличчя демона.
- зараз виглядаєш таким спокійним.—тихо мовив жнець.
- а зазвичай схожий на ходячий апокаліпсис?—сонним голосом промовив Йону.
- особливо коли злишся, тоді аж блискавки літають.
- справді, я вже й забув. Виспався?—Нірагі кивнув.
- давно я так добре не спав, навіть кошмари не снились.
- чудово.—Йону припіднявся і поцілував Нірагі в щоку. - вставай. Так як роботи ближчий місяць в тебе немає сьогодні ти вільний, так склалися обставини, що в мене немає роботи на першу половину дня, тому ми підемо поснідаємо, а потім будемо гуляти.
- ти глянь на нього, вже все розписав.
- можна подумати ти проти.
- авжеж.—жнець швидко встав з ліжка і підійшов до демона.
- дай мені десять хвилин.
- гаразд, чекатиму внизу.
Нірагі коротко поцілував Йону і пішов в душ.
Демон пішов до своєї кімнати, прийнявши душ переодягнувся в чорне худі і чорні штани, після чого спустився вниз.
Через десять хвилин до нього спустився Нірагі, в сірому одязі.
- ого, ви сьогодні не в чорних костюмах?—спитала Нарі, п’ючи каву.
- сьогодні в нас вихідний, тому не офіційно.—мовив Йону, беручи Нірагі за руку і ведучи до дверей.
- а, от в чому справа.—Нарі сумно посміхнулась. - розважайтесь.
- до зустрічі, спасіння.
Вийшовши на вулицю Нірагі трохи стурбовано подивився на Йону.
- що це з нею таке?
- що не так?
- здається вона була сумна.
- може погано спала? В будь-якому випадку вдома є Ю Рі, разом щось придумають. Ходімо.
Через півгодини в кафе за столиком біля вікна.
- чому вирішив прийти сюди? Могли б і вдома щось приготувати і посидіти.
- я хочу побути з тобою наодинці, давай, їж.
- невже ти заразився настроєм від Ромео?—мовив Нірагі, після чого почав їсти.
- а так схоже?
- може зовсім трохи.
- краплю.—Йону посміхнувся і зробив кілька ковтків кави, дивлячись на Нірагі.
- куди хочеш піти?
- точно в парк, а далі вибирай сам.
- хочеш новий листок?
- о ні, я вже один отримав, знайшов кого треба, так що обійдуся.
- молодець, це я і хотів чути, пане жнець.
Після сніданку демон та жнець ходили тим самим осіннім парком.
На деревах залишалося все менше і менше листя, в повітрі відчувався швидкий прихід зими.
- Йону, зимою тут теж буде чим зайнятися, сходимо якось?
Демон трохи помовчав.
- вирішимо це тоді, коли випаде сніг.
- інтрига яка.—Нірагі взяв Йону під руку, не поспішаючи йдучи поруч. - може воно і найкраще, що все так склалося.
- що саме?
- те, що ми живемо зараз, а не так, щоб все закінчилось ще тоді в імперії Мун. Там у нас майже не було шансів. Тебе б одружили з якоюсь красунею зі знатної сім’ї на благо імперії, а я залишився б один і зійшов би з розуму.
Йону поглянув на Нірагі.
- мабуть так, справді краще, мене не одружили на знатній красуні, зате зараз я гуляю з симпатичним темним жнецем.
- і я про це, правда ж краще?
- звичайно, значно краще.
- зараз я справді почуваю себе живим, ніби нема ніяких проклять, роботи, душ, набридливого імператора та інших проблем. Не хочу щоб цей день закінчувався.
- попереду в тебе буде багато хороших днів.
- з тобою.
За прогулянками по місту пройшла половина дня, по обіді Йону та Нірагі повернулися додому і сіли дивитися фільм.
- та ну, вона не могла здогадатися? По ньому видно, що він робить все, аби вона запам’ятала тільки найкращі моменти з ним, адже він помирає.
- мабуть вона не хоче про це думати, тому і не звертає уваги.
- навіть шкода її, сьогодні щаслива, а завтра плакатиме над його могилою. —т рохи міцніше обійняв Йону за плече.
- їм просто не пощастило в цьому житті.
- не хотів би я опинитися на її місці..хоча я був на ньому, так собі задоволення.
- не думай про це, якщо хочеш можемо увімкнути щось інше.
- та ні, мені цікаво як все складеться далі.
Під кінець фільму жнець заснув. Йону накрив його ковдрою, поцілував в чоло і вийшов з будинку.
Сівши в машину Йону виїхав на дорогу, але через кілька метрів звернув на узбіччя, зупинив машину і постукуючи пальцями по керму дивився у вікно.
- візьми себе в руки нарешті вже.—видихнув і посидівши кілька хвилин знову завів двигун та поїхав до офісу, в якому працював Ю Рі.
Коли Йону підійшов до кабінету Рі, хлопець сидів за столом, розмовляючи по телефону та уважно вивчаючи документи,які стояли на його столі.
- в тебе вийде, Ю Рі.
Буду сумувати за тобою, дурнику.—посміхнувся, стоячи і спостерігаючи за племінником ще кілька хвилин.
- шеф?—до Йону підійшов чоловік, років сорока, який багато років працював на компанію.
- привіт, Кім Хіль.
- здрастуйте, сьогодні знову будете працювати в офісі?
- ні, хотів подивитися на роботу Ю Рі.—чоловік став поруч з Йону і подивився у вікно на Ю Рі.
- він став краще виконувати поставлені завдання.
- знаю, бачу як він поринає в роботу. Кім Хіль, приглядай за ним, давай поради і будь поруч, йому не завадить підтримка такої людини, як ти.
- можете не хвилюватися, все зроблю.
- дякую, Кім Хіль.—ще раз глянувши на племінника Йону повернувся в машину і поїхав до квартири Нарі.
- допомогти з речима?
- ой, ти як тут опинився?
- на машині приїхав.—сказав демон, оглядаючи житло. - подобається тут?
- дуже. Згодом перевезу решту речей, Ю Рі погодився допомогти.
- буде чим відволіктися.
- від чого?
Йону перевів погляд на дівчину.
- нам час їхати в одне місце.
- ти впевнений?
- так, ходімо.
На землю опускався вечір, один за одним вмикалися ліхтарі, кидаючи промені світла в темні закутки вулиць.
- сьогодні ні хмаринки.—сказав Йону, піднявшись на дах багатоповерхівки.
- той самий дах, де ти вперше врятував мене від падіння. Якщо би трохи запізнився–імператор скинув би мене з даху.
- я вже зачекався.—проговорив імператор, виходячи з протилежного боку від Нарі та Йону.
- я думав доведеться довше чекати твоєї появи.
- я й так надто довго чекав підходящого моменту.
- якраз підходящий момент щоб позбутися тебе.
Імператор зареготав.
- невже ти знаєш, як це зробити?
- знаю, в мене було достатньо часу, щоб все зрозуміти.
- ну, здивуй, синку.
Йону подивився на Нарі і підійшов трохи ближче.
- коли зробиш те, про що я казав–йди звідси і не озирайся.
Нарі кивнула і стала за спиною Йону.
- ніяк не можете попрощатися? Жалюгідно, хоча я можу відправити вас обох на той світ, щоб сумно не було.
- я заберу тебе з собою, так і справді веселіше буде.—Йону посміхнувся. - якраз надолужимо втрачені роки, покажеш себе як батька, може щось корисне скажеш?
Хоча в нас буде багато часу щоб дізнатися один про одного щось нове.
- твоїм вихованням займалися слуги, воно і видно.—імператор засміявся, після чого почав робити крок за кроком, наближаючись до Нарі та Йону.
- спасіння, пора діяти.—після сказаного Нарі взялась обома руками за мотузку на шиї демона, намагаючись розв’язати петлю.
- що? Ти вирішив просто померти?—привид зайшовся сміхом, втративши пильність.
Ще кілька рухів і мотузка лежала в руках Нарі, але не довго, Йону вхопив мотузку і підбіг до імператора, стаючи за його спину і затягуючи мотузку на його шиї.
- я зрозумів для чого вона потрібна насправді, батьку.
- щ..що?—голос привида захрипів.
- Йону, що ти накоїв?—прокричав Нірагі, вибігаючи на дах.
Перед ним стала Нарі, кладучи руки на плечі жнеця.
- дядечку, не треба його зупиняти, будь ласка, краще допоможіть.
Нірагі подивився на дівчину повними сліз очима.
- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—після слів Нірагі, Йону ще сильніше затягнув мотузку на шиї імператора, а сам імператор закляк на місці.
- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—обійшов Нарі і став перед привидом. - демон Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.
Йону відпустив мотузку, а душа імператора почала перетворюватися на попіл, розлітаючись за вітром над нічним Сеулом, в якому навіть в цей час кипіло життя.
Через кілька секунд Йону впав на коліна.
- тільки не зараз, будь ласка.—Нірагі присів перед Йону, кладучи руки на його обличчя. - ти вирішив вчинити як той тип в кіно, Йону, навіщо?—сльози бігли по блідому обличчю жнеця.
- Нірагі…пробач за це, але я більше не міг ризикувати вами, не міг…не міг дозволити імператору і далі розгулювати цим світом, псуючи життя людям.
- Йону, дурень, про себе хоч подумав? Про мене? Що мені тепер робити? Тільки знайшов тебе і знову втрачаю.
Йону слабо посміхнувся і поклав руку на мокру від сліз щоку жнеця.
- ти впораєшся і без мене, в тебе є Нарі та Ю Рі, вони подбають про тебе, а я…я повернусь до тебе, чого б мені це не коштувало, обіцяю..
- тільки спробуй не виконати своєї обіцянки.
Демон витер сльози з обличчя жнеця.
- я люблю тебе…Нірагі, обіцяю знайти і любити тебе в цьому…та всіх інших життях, обіцяю, що любитиму тебе вічно.—тіло Йону почало блякнути, а кілька секунд потому перетворюватися на попіл.
- я люблю тебе, нечиста сила, завжди любитиму.—ще секунда і від демона нічого не залишилося, лише відчуття, ніби його рука і досі на щоці Нірагі, намагаючись втішити жнеця.
Нарі підійшла до Нірагі, який дивився на те місце, де ще нещодавно сидів Мун Йону, а з його очей продовжували литися сльози, проте більше не залишилося сил, аби кричати та ламати все довкола, як в минулому житті, щоб загасити пекельне полум’я всередині себе.
Дівчина сіла поруч з ним, міцно обіймаючи, а в цей час чисте та зоряне небо вкрили чорні хмари, за якими послідував гуркіт грому.