Повернутись до головної сторінки фанфіку: Save a demon

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

 

Зранку Нірагі прокинувся першим. Побачивши біля себе сплячого Йону той посміхнувся, поправляючи пасмо волосся, яке падало на обличчя демона. 

- зараз виглядаєш таким спокійним.—тихо мовив жнець.

- а зазвичай схожий на ходячий апокаліпсис?—сонним голосом промовив Йону.

- особливо коли злишся, тоді аж блискавки літають. 

- справді, я вже й забув. Виспався?—Нірагі кивнув.

- давно я так добре не спав, навіть кошмари не снились. 

- чудово.—Йону припіднявся і поцілував Нірагі в щоку. - вставай. Так як роботи ближчий місяць в тебе немає сьогодні ти вільний, так склалися обставини, що в мене немає роботи на першу половину дня, тому ми підемо поснідаємо, а потім будемо гуляти. 

- ти глянь на нього, вже все розписав. 

- можна подумати ти проти.

- авжеж.—жнець швидко встав з ліжка і підійшов до демона.

- дай мені десять хвилин.

- гаразд, чекатиму внизу.

Нірагі коротко поцілував Йону і пішов в душ.

Демон пішов до своєї кімнати, прийнявши душ переодягнувся в чорне худі і чорні штани, після чого спустився вниз. 

Через десять хвилин до нього спустився Нірагі, в сірому одязі.

- ого, ви сьогодні не в чорних костюмах?—спитала Нарі, п’ючи каву.

- сьогодні в нас вихідний, тому не офіційно.—мовив Йону, беручи Нірагі за руку і ведучи до дверей. 

- а, от в чому справа.—Нарі сумно посміхнулась. - розважайтесь. 

- до зустрічі, спасіння. 

Вийшовши на вулицю Нірагі трохи стурбовано подивився на Йону.

- що це з нею таке?

- що не так?

- здається вона була сумна.

- може погано спала? В будь-якому випадку вдома є Ю Рі, разом щось придумають. Ходімо. 

 

Через півгодини в кафе за столиком біля вікна.

 

- чому вирішив прийти сюди? Могли б і вдома щось приготувати і посидіти.

- я хочу побути з тобою наодинці, давай, їж. 

- невже ти заразився настроєм від Ромео?—мовив Нірагі, після чого почав їсти.

- а так схоже?

- може зовсім трохи.

- краплю.—Йону посміхнувся і зробив кілька ковтків кави, дивлячись на Нірагі. 

- куди хочеш піти?

- точно в парк, а далі вибирай сам. 

- хочеш новий листок?

- о ні, я вже один отримав, знайшов кого треба, так що обійдуся.

- молодець, це я і хотів чути, пане жнець. 

Після сніданку демон та жнець ходили тим самим осіннім парком.

На деревах залишалося все менше і менше листя, в повітрі відчувався швидкий прихід зими. 

- Йону, зимою тут теж буде чим зайнятися, сходимо якось?

Демон трохи помовчав.

- вирішимо це тоді, коли випаде сніг.

- інтрига яка.—Нірагі взяв Йону під руку, не поспішаючи йдучи поруч. - може воно і найкраще, що все так склалося.

- що саме?

- те, що ми живемо зараз, а не так, щоб все закінчилось ще тоді в імперії Мун. Там у нас майже не було шансів. Тебе б одружили з якоюсь красунею зі знатної сім’ї на благо імперії, а я залишився б один і зійшов би з розуму. 

Йону поглянув на Нірагі.

- мабуть так, справді краще, мене не одружили на знатній красуні, зате зараз я гуляю з симпатичним темним жнецем.

- і я про це, правда ж краще?

- звичайно, значно краще. 

- зараз я справді почуваю себе живим, ніби нема ніяких проклять, роботи, душ, набридливого імператора та інших проблем. Не хочу щоб цей день закінчувався. 

- попереду в тебе буде багато хороших днів.

- з тобою. 

За прогулянками по місту пройшла половина дня, по обіді Йону та Нірагі повернулися додому і сіли дивитися фільм.

- та ну, вона не могла здогадатися? По ньому видно, що він робить все, аби вона запам’ятала тільки найкращі моменти з ним, адже він помирає.

- мабуть вона не хоче про це думати, тому і не звертає уваги. 

- навіть шкода її, сьогодні щаслива, а завтра плакатиме над його могилою. —т рохи міцніше обійняв Йону за плече. 

- їм просто не пощастило в цьому житті.

- не хотів би я опинитися на її місці..хоча я був на ньому, так собі задоволення. 

- не думай про це, якщо хочеш можемо увімкнути щось інше.

- та ні, мені цікаво як все складеться далі. 

Під кінець фільму жнець заснув. Йону накрив його ковдрою, поцілував в чоло і вийшов з будинку. 

Сівши в машину Йону виїхав на дорогу, але через кілька метрів звернув на узбіччя, зупинив машину і постукуючи пальцями по керму дивився у вікно.

- візьми себе в руки нарешті вже.—видихнув і посидівши кілька хвилин знову завів двигун та поїхав до офісу, в якому працював Ю Рі.

Коли Йону підійшов до кабінету Рі, хлопець сидів за столом, розмовляючи по телефону та уважно вивчаючи документи,які стояли на його столі. 

- в тебе вийде, Ю Рі.

Буду сумувати за тобою, дурнику.—посміхнувся, стоячи і спостерігаючи за племінником ще кілька хвилин. 

- шеф?—до Йону підійшов чоловік, років сорока, який багато років працював на компанію.

- привіт, Кім Хіль.

- здрастуйте, сьогодні знову будете працювати в офісі?

- ні, хотів подивитися на роботу Ю Рі.—чоловік став поруч з Йону і подивився у вікно на Ю Рі.

- він став краще виконувати поставлені завдання. 

- знаю, бачу як він поринає в роботу. Кім Хіль, приглядай за ним, давай поради і будь поруч, йому не завадить підтримка такої людини, як ти. 

- можете не хвилюватися, все зроблю. 

- дякую, Кім Хіль.—ще раз глянувши на племінника Йону повернувся в машину і поїхав до квартири Нарі. 

- допомогти з речима?

- ой, ти як тут опинився? 

- на машині приїхав.—сказав демон, оглядаючи житло. - подобається тут?

- дуже. Згодом перевезу решту речей, Ю Рі погодився допомогти. 

- буде чим відволіктися. 

- від чого?

Йону перевів погляд на дівчину.

- нам час їхати в одне місце. 

- ти впевнений?

- так, ходімо. 

На землю опускався вечір, один за одним вмикалися ліхтарі, кидаючи промені світла в темні закутки вулиць. 

- сьогодні ні хмаринки.—сказав Йону, піднявшись на дах багатоповерхівки. 

- той самий дах, де ти вперше врятував мене від падіння. Якщо би трохи запізнився–імператор скинув би мене з даху. 

- я вже зачекався.—проговорив імператор, виходячи з протилежного боку від Нарі та Йону. 

- я думав доведеться довше чекати твоєї появи. 

- я й так надто довго чекав підходящого моменту.

- якраз підходящий момент щоб позбутися тебе. 

Імператор зареготав.

- невже ти знаєш, як це зробити?

- знаю, в мене було достатньо часу, щоб все зрозуміти. 

- ну, здивуй, синку. 

Йону подивився на Нарі і підійшов трохи ближче. 

- коли зробиш те, про що я казав–йди звідси і не озирайся. 

Нарі кивнула і стала за спиною Йону. 

- ніяк не можете попрощатися? Жалюгідно, хоча я можу відправити вас обох на той світ, щоб сумно не було. 

- я заберу тебе з собою, так і справді веселіше буде.—Йону посміхнувся. - якраз надолужимо втрачені роки, покажеш себе як батька, може щось корисне скажеш?

Хоча в нас буде багато часу щоб дізнатися один про одного щось нове. 

- твоїм вихованням займалися слуги, воно і видно.—імператор засміявся, після чого почав робити крок за кроком, наближаючись до Нарі та Йону. 

- спасіння, пора діяти.—після сказаного Нарі взялась обома руками за мотузку на шиї демона, намагаючись розв’язати петлю. 

- що? Ти вирішив просто померти?—привид зайшовся сміхом, втративши пильність. 

Ще кілька рухів і мотузка лежала в руках Нарі, але не довго, Йону вхопив мотузку і підбіг до імператора, стаючи за його спину і затягуючи мотузку на його шиї. 

- я зрозумів для чого вона потрібна насправді, батьку. 

- щ..що?—голос привида захрипів. 

- Йону, що ти накоїв?—прокричав Нірагі, вибігаючи на дах. 

Перед ним стала Нарі, кладучи руки на плечі жнеця. 

- дядечку, не треба його зупиняти, будь ласка, краще допоможіть. 

Нірагі подивився на дівчину повними сліз очима. 

- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—після слів Нірагі, Йону ще сильніше затягнув мотузку на шиї імператора, а сам імператор закляк на місці. 

- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—обійшов Нарі і став перед привидом. - демон Мун Хан Сон, я забираю вашу душу. 

Йону відпустив мотузку, а душа імператора почала перетворюватися на попіл, розлітаючись за вітром над нічним Сеулом, в якому навіть в цей час кипіло життя.

Через кілька секунд Йону впав на коліна.

- тільки не зараз, будь ласка.—Нірагі присів перед Йону, кладучи руки на його обличчя. - ти вирішив вчинити як той тип в кіно, Йону, навіщо?—сльози бігли по блідому обличчю жнеця.

- Нірагі…пробач за це, але я більше не міг ризикувати вами, не міг…не міг дозволити імператору і далі розгулювати цим світом, псуючи життя людям. 

- Йону, дурень, про себе хоч подумав? Про мене? Що мені тепер робити? Тільки знайшов тебе і знову втрачаю. 

Йону слабо посміхнувся і поклав руку на мокру від сліз щоку жнеця. 

- ти впораєшся і без мене, в тебе є Нарі та Ю Рі, вони подбають про тебе, а я…я повернусь до тебе, чого б мені це не коштувало, обіцяю..

- тільки спробуй не виконати своєї обіцянки. 

Демон витер сльози з обличчя жнеця. 

- я люблю тебе…Нірагі, обіцяю знайти і любити тебе в цьому…та всіх інших життях, обіцяю, що любитиму тебе вічно.—тіло Йону почало блякнути, а кілька секунд потому перетворюватися на попіл. 

- я люблю тебе, нечиста сила, завжди любитиму.—ще секунда і від демона нічого не залишилося, лише відчуття, ніби його рука і досі на щоці Нірагі, намагаючись втішити жнеця. 

Нарі підійшла до Нірагі, який дивився на те місце, де ще нещодавно сидів Мун Йону, а з його очей продовжували литися сльози, проте більше не залишилося сил, аби кричати та ламати все довкола, як в минулому житті, щоб загасити пекельне полум’я всередині себе.

Дівчина сіла поруч з ним, міцно обіймаючи, а в цей час чисте та зоряне небо вкрили чорні хмари, за якими послідував гуркіт грому.

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Karube Suguru. , дата: нд, 11/26/2023 - 23:02