Повернутись до головної сторінки фанфіку: Save a demon

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

 

- ми вдома.—Нарі зняла підбори. - здається їх ще немає.

- є.

Одночасно проговорили Йону й Нірагі, виходячи з кухні.

- ой, здрастуйте. Нарі в повному порядку, здається вона дуже сподобалась дідусю, весь вечір проговорили.

- таак, Ю Шин дуже цікава людина.—з посмішкою сказала дівчина.

- перепрошую, але мені треба зробити уроки, свята звичайно прекрасно та весело, але навчання зараз важливе. 

- гаразд, потім не забудь повечеряти, вчитися на голодний шлунок не дуже добре.

- як скажеш братику демон.—Нарі пішла до своєї кімнати, Ю Рі дивився їй в слід до тих пір, поки двері за її спиною не зачинилися. 

- якщо на цьому все, то я поїду додому.

- давай, Ромео, з тебе виходить хороша охорона.

- ей, дядечку, скажи йому щось.

- хіба Нірагі не правий? Я вперше бачу тебе настільки турботливим та відданим своєму завданню. 

Ю Рі склав руки на грудях серйозно дивлячись на дядьків. - отже, якщо так буде надалі, то дідусь це помітить і поверне мені кредитку і знову буде довіряти? 

- о ні, нечиста сила, ми помились. 

- здається так, Ю Рі, тебе вже нічого не виправить. 

- та годі вам, я впораюсь, а зараз поїду додому, папа дядечки.—Ю Рі з посмішкою вийшов з будинку. 

- ні, його вже нічого не виправить.—мовив Йону, дивлячись на вхідні двері.

- я піду трохи попрацюю, добраніч Нірагі.—демон зробив кілька кроків до сходів.

- Йону..

- що?

- знаєш…ні, нічого, на добраніч.

Йону кивнув і зайшов до своєї кімнати.

- не хочу псувати враження від сьогоднішнього дня.—прошепотів Нірагі, забираючи свій піджак і червоний лист.

 

В кімнаті Нарі.

 

- якщо я хочу скласти іспити, значить мені потрібно добре знати цей предмет.—Нарі відклала ручку і поклала голову на відкриту книгу.

- але я нічогісінько не тямлю, ой, що робити?—полежавши ще трохи Нарі посміхнулась і встала, беручи до рук книгу, зошит та ручку, після чого підскакуючи пішла до кімнати Йону.

- так.

- не дуже зайнятий?—спитала Нарі, показуючись в дверях.

- ні, що таке? 

- чудово, мені треба твоя допомога.—говорила дівчина, сідаючи на ліжко поруч з Йону. - ти ж знаєш, що скоро в мене екзамени, але є одна проблемка, мені важко дається ця тема по історії. Ти ж мені допоможеш? 

- а книга ніяк не вирішить твоєї проблеми? 

- о ні, ти краще знаєш історію імперії Мун ніж якась книжка.

- імперія Мун? 

Нарі кивнула.

- гаразд, давай сюди свої завдання.

Дівчина почала читати питання, а Йону давав відповіді, які вона чітко записувала до свого зошита. 

За тестами пройшло дві години, Нарі з цікавістю слухала розповіді Йону про створення, процвітання, а згодом і занепад цілої імперії. 

- значить ти міг стати імператором? Ти справді крутий.

- міг, але я радий, що уникнув такої участі. 

- чому?

- тому що я наврядчи впорався б з усією відповідальністю і завданнями, а ще, хто допомагав би тобі з уроками? 

- точно! Добре що ти тут. 

- все записала? 

- наче так. 

- тепер можеш не хвилюватися через оцінки.

- справді. Йону, виходить той привид з даху–твій батько?

- виходить так. 

- жахливий, мені не пособі від одного лише його вигляду. Ці чорні губи та руки, ух.

- не думай про нього на ніч, а то насниться.

- ні, ні, не треба, я заснути не зможу.—Нарі закрила книжку. - наче все, дякую за допомогу братику демон.

- будь ласка. До речі, тітка не дзвонила?

- ні, здається їй всеодно, ну і нехай, зараз в мене є ти, дядечко жнець, Ю Рі та Ю Шин, вас цілком достатньо.

Йону посміхнувся.

- так, ти говорила про коледж, ким хочеш стати? 

- лікарем, дитячим кардіологом.

- важко, але в тебе вийде.

- це ти майбутнє побачив чи просто віриш в мої сили?

- друге. 

Нарі поплескала в долоні. - тоді справді все вийде, тобі можна вірити.—піднялась на ноги і забрала свої речі. - вже пізно, я піду спати. Ще раз дякую за допомогу, добраніч Йону.

- добраніч, Нарі. 

Нарі схилила голову і після з посмішкою пішла до себе.

Жнець сидів за своїм столом перебираючи нові картки з іменами людей, які скоро завершуть своє життя. 

- ну чому саме зараз? Невже недостатньо проблем на один час?

Нірагі постукав пальцями по столі, дивлячись на ім’я на картці. 

Ранок нового дня розпочався з крику Нарі, який різко змусив прокинутися і демона і жнеця. 

- що трапилося?—збігаючи вниз спитав Йону.

- загублена душа, павука побачила чи що?—сонний Нірагі відкрив двері своєї кімнати, дивлячись на перелякану дівчину.

- там..

Йону підійшов і подивився вбік вікна, куди вказувала трясучи рукою Нарі.

За вікном стояв імператор, так само сміючись та облизуючи свої чорні губи. 

- що він тут забув?—Нірагі кинувся на вулицю, а Йону обернувся до Нарі і обійняв її.

- тихо, він не зможе зайти всередину цього будинку, тут ти в безпеці, чуєш? 

- так…просто він з’явився….неочікувано.—Нарі обійняла Йону, намагаючись перевести подих і стримати сльози.

- зараз все добре, він не буде тебе чіпати.

- він втік, знову.—сказав Нірагі, сідаючи на диван.

- знову налякати приходив, тому що картки з твоїм ім’ям ще немає, видихай, спасіння нечистої сили, сьогодні не твоя черга.

- вмієш же ти заспокоювати.

- а що я? 

- справді заспокоїв, дядечку жнець. Вибачте, що розбудила, було страшно.—Нарі ще трохи постояла в обіймах Йону, а потім з посмішкою відійшла. 

- зараз все добре і мені пора, сірники зі мною.

- гаразд, будь обережна. 

До будинку під’їхала машина Ю Рі і посмішка Нарі стала ще ширшою. 

- буду, бувайте дядечки. —дівчина забрала речі і пішла до Ю Рі.

- може і мене так обіймеш? Рудоволоса, бачу, швидко заспокоїлась. 

Йону повернувся до Нірагі, а потім підійшов впритул, кладучи руки на спинку дивана, тим самим нависаючи над жнецем.

- тобі страшно було? —дивлячись на обличчя жнеця проговорив демон.

- дуже.

- який жах, але обіймів не буде, мені не надто сильно хочеться бачити твоє минуле життя, не надто приємний процес. 

- а міг би і потерпіти.—Нірагі протягнув руку до руки Йону, роблячи вид, що зараз торкнеться.

Йону зробив кілька кроків назад, від чого Нірагі засміявся.

- її минуле вже бачив?

- ні, його не бачу, мабуть через її особливість. 

- подивився б моє, а я твоє, може цікавий фільм вийшов б?

- моє не побачиш.

- чому? 

- тому що я не перероджувався. 

- ну, зате знаю хоч частину з твоєї історії. 

- чого це ти такий веселий і не дивишся на мене так, ніби хочеш вбити?

- тебе вб’є рудоволоса, а я просто закінчив зі справами і радію вільному часу. 

- сходи погуляй.

- вельми вдячний за цю безцінну пораду. 

- звертайся.—Йону пішов на кухню. Нірагі посидів на дивані, а потім пішов до своєї кімнати за карткою, після чого повернувся на кухню і обпершись на стіну дивився на Йону.

- нечиста сила, є одна справа. 

- яка?

Жнець протягнув йому конверт.

- я всеодно не бачу, що там написано. Знову Нарі?

- ні, не вона.—Нірагі трохи помовчав. 

- Нірагі? 

- там Ю Шин. В нього залишилось кілька годин, він помре від інфаркту. Мені шкода, Йону. 

Демон відклав картку на стіл і пішов до вікна. 

- нічого не говори Ю Рі і Нарі.

- гаразд. Може поїдеш до нього?

- ні. Тоді він все зрозуміє і навіть в останні години свого життя він буде намагатися догодити мені.—небо затягло темними хмарами і згодом почався дощ.

- я піду працювати, дякую, що сказав.

- Йону, якщо захочеш поговорити, то приходь. 

- ти показуєш мені себе з нового боку?—хлопець слабо усміхнувся і пішов в свою кімнату.

- я сам не знаю чому це роблю.—Нірагі забрав конверт з ім’ям і пішов до себе.

В кімнаті Йону сів за стіл, намагаючись змусити себе попрацювати, аби відволіктися від думок. В його голові раз за разом пролітали моменти з життя, які він проходив разом з Ю Шином.

 

1022 рік. Імперія Мун.

 

- Ваша Світлосте, все готово, можемо йти.

- дякую, Сан Ши, ти як завжди вчасно.—юний спадкоємець з посмішкою на обличчі встав зі свого місця і пішов на задній двір палацу. 

- тільки будьте обережні, імператору не сподобається, якщо взнає.

- не взнає, він пішов до народу разом зі своїм радником.—Йону взяв лук та стрілу, цілючись в мішень.

- мені цікаво, чому Його Величність не дозволяє вам займатися стрільбою?

- тому що він боїться побачити в нас більше сил, ніж в нього самого.—виходячи збоку замку мовив Мун Джи.

- ай, Джи, не можна навіть думати про це, а ти говориш. 

- не переймайся, братику.

- спадкоємцю Мун Джи, перепрошую.—Сан Ши схилив голову, а Мун Джи засміявся.

- Сан Ши, залиш ці манери для прийомів, зараз ми друзі, які виросли пліч о пліч, для нас з Йону ти ніби рідний брат.

 

 

2023 рік. Сеул.

 

Йону посміхнувся своїм спогадам підходячи до вікна, по склу якого відчайдушно стукали краплі дощу.

- дякую, Ю Шин, ти був справжнім другом і цього разу. 

Ввечері додому повернулась Нарі, відразу з порогу її зустрів Нірагі.

- о, дядечку жнець, ви в костюмі, значить на роботу йдете? 

Жнець кивнув.

- щось не так?

- підготуй чорний одяг і придумай, як можна підбадьорити нашу нечисту силу, про Ромео не забудь.

- що трапилось?

- я йду за Ю Шином, його час закінчується.

- Ю Шин..це через того привида? 

- зовсім ні, спасіння, мені пора. 

Нарі провела поглядом Нірагі і пішла до своєї кімнати, щоб залишити там речі і переодягнутися. Півгодини потому дівчина постукала до кімнати Йону.

- відчинено. 

- ой, ти кудись зібрався?

- так, хочеш зі мною?

- так, але куди ти? 

- подзвони Ю Рі і скажи щоб їхав до храму. Він знає де це. 

- добре, зараз. 

 

Будинок Ю Шина. 

 

Чоловік сидів в кріслі перед вікном, побачивши у склі відображення Нірагі тепло усміхнувся.

- я знав, що саме ви прийдете за мною. 

- Йону все-таки подзвонив і сказав? 

- ні, з нього вже досить цих втрат і страждань. Перш ніж я піду з вами, можна поговорити? 

- так, звичайно. 

- ви ж розумієте, що не просто так натрапили саме на дім демона, а не якийсь інший? Ви зустрілися знову не просто, ви є порятунком один для одного.

- що ви маєте на увазі?

Ю Шин підійшов і взяв Нірагі за руку. 

Після дотику перед очима жнеця поставали картинки з життя Ю Шина, а точніше життя Сан Ши. 

Нірагі бачив, як Йону стріляв з лука, в той час як за ним спостерігав Ван Рі, ховаючись за стінами навколо палацу. Бачив прогулянки спадкоємця серед народу, чув сміх, плач і відчував чиїсь обійми.

Ще кілька секунд і Ю Шин відпустив руку Нірагі, по щоках якого котилися сльози.

- навіщо ви показали мені? І що зі мною таке?—Нірагі почав швидко витирати сльози. 

- скоро ви обоє все зрозумієте. Нам вже час йти, пане жнець.

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Karube Suguru. , дата: нд, 11/26/2023 - 22:49