Вночі додому повернувся Майлз.
Щоб не зустрічатися з батьком, Тейт пішов на навчання раніше.
За кілька днів у хлопця був останній іспит, який він успішно склав.
13 квітня 1990 рік.
Коридором коледжу йшов задоволений хлопець, у його руках були заповітні документи, які означали лише одне—свобода.
Зайшовши в аудиторію, Тейт тихо підійшов до Нейта, який стояв біля вікна, і прикривши його очі руками з усмішкою мовив - вгадаєш, хто?
- хто б це міг бути? Швидше за все це моє бісеня, яке отримало те, чого так хотіло. Вгадав?
- в точку.
Нейт з усмішкою повернувся до хлопця і ніжно поцілував, обіймачи ще сильніше.
- на честь цієї події у мене є план, зайдемо додому, а потім підемо в потрібне місце.
- вмієш ти інтригувати, йдемо швидше.
* * *
- сьогодні в тебе світліше звичайного
- так, сідай. — брюнет вказав на диван, а сам пішов за гітарою. Повернувшись, сів поруч з Тейтом і почав грати нічого не пояснюючи.
Мелодія здалася досить знайомою, а через кілька хвилин Тейт впізнав свій текст.
Нейт грав його пісню, тепер уже їхню пісню, поєднавши роботи разом.
- Нейт, я люблю тебе — випалив той, коли чоловік перестав грати.
- я все-таки почув це. Я люблю тебе, надто сильно.
Підтвердженням їхніх слів став поцілунок, особливо солодкий і бажаний.
Ввечері Нейт і Тейт лежали на галявині і дивилися на небо, всіяне зірками. Чоловік гладив юнака по голові, граючись волоссям, а той розповідав йому про свої плани.
- Нідерланди значить? Знаєш Тейт, з тобою я поїду куди завгодно
- вірю — тихо хихикнув Тейт, переводячи погляд на Нейта.
- це найкращий день і ніч у моєму житті.
– попереду в нас ще багато подібного. Ми купимо великий будинок, заведемо собаку, назвемо її Холлі, і я зроблю тобі пропозицію.
- правда?—Тейт підвівся з колін Нейта, заглядаючи в його карі очі.
- правда, це все, що мені потрібно.
М’які губи Тейта накрили трохи обвітрені губи Нейта.
Все, що йому зараз хотілося, бути як тільки можна ближче до цього чоловіка, та тільки ніхто з них не підозрював, чим обернеться ця бажана близькість.
00:00
- не змерз, мій дорогенький?
- ні, в твоїх обіймах навпаки спекотно.
- ці палкі обійми будуть одним з подарунків на твоє день народження, яке до речі, вже настало.
Тейт поклав голову на плече Нейта, прикривши очі мовив—спасибі, щастя моє. От би ця ніч ніколи не закінчувалася.
- як я й казав, попереду ще багато днів та ночей. А зараз тобі відпочивати треба, ходімо, я проведу тебе.
Вулиці за опівніч були занурені в темряву. Нейт взяв гарячу руку Тейта, переплівши пальці, продовжив розповідати про плани на їхнє спільне майбутнє, які обов’язково почнуть втілюватися вже на світанку цього дня.
За кілька метрів від будинку вони зупинилися.
- далі не варто, батьки можуть не спати.
- добре. — Харіс повернувся до Тейта, все ще тримаючи його за руку, заправляючи неслухняне пасмо волосся за вухо коханого.
- зустрінемося вранці в мене, добре?
- домовилися, бережи себе.
- І ти себе, бісеня.
Вкравши короткий поцілунок, Тейт радісно попрямував у бік будинку, відчуваючи на собі погляд Нейта.
Нічну тишу порушив звук пострілу, який змусив Тейта здригнутися і через кілька секунд повернутись назад.
Перше, що він побачив, це Нейт, який так само стояв і дивився йому в слід, але мить, і чоловік вже опустився на коліна, а позаду нього стояв Майлз, в руках якого диміла зброя.
Зірвавшись з місця Тейт побіг до Нейта, підхопивши його, пом’якшуючи приземлення.
- ні, ні будь ласка, Нейт.
- я знав, що ти все-таки зганьбиш моє прізвище. Завтра він буде звинувачений у домаганнях, а помер, бо чинив опір при затриманні, і тільки спробуй заперечити, я знайду на тебе вплив. — хмикнувши, Майлз плюнув на землю і розвернувшись пішов до будинку, ніби нічого й не сталося.
- Нейт, не заплющуй очі, будь ласка, говори зі мною, зараз я знайду допомогу, почекай будь ласка.
Тейт хотів підвестися, але рука Нейта його зупинила.
- Тейт … не йди, будь поруч.
- добре, добре, давай притиснемо рану, зараз, тільки не вмирай, прошу.
Руки Тейта судомно забігали по тілу Нейта, намагаючись знайти рану, яка припала на легеню.
- тихіше Тейт … послухай— чоловік закашлявся, кожне слово давалося йому важко.- пам’ятай, тобі не можна здаватися … ніяк не можна, їдь … в Нідерланди, як ми і хотіли.
- мені не потрібне це все без тебе, Нейт.
- Тейт, не розчаровуй мене … йди за мрією, живи і кохай…а я спостерігатиму за тобою … і охоронятиму тебе.
З куточків рота просочилася кров, Нейт почав дихати ще важче, але усмішка з його обличчя не сповзала.
- ти найкраще … що було зі мною, я люблю тебе … і завжди любитиму, бісеня.
- ні, ні, Нейт, ні, не треба прошу, не треба прощатись зі мною, не треба залишати мене.
- любий…я завжди буду з тобою…— рука Нейта доторкнулася до щоки Тейта, щоб прибрати сльози, що проступили, а потім лягла на серце юнака.
- ось тут..завжди буду тут.
- я люблю тебе, завжди любитиму.
Харіс почав кашляти все сильніше і сильніше, час від часу припиняючи, а потім заходячись в новому нападі.
Тейт притис його до себе, все ще боячись думки, що це їх останні обійми, останнє «я люблю тебе», але як би він не хотів, та ця думка все-таки його реальність.
На останніх силах Нейт потягся до губ Тейта, забираючи свій останній поцілунок.
- засинай, моє щастя.— промовляв хлопець, раз у раз гладячи волосся Нейта, поки рука на його серці не сповзла вниз, а тіло не завмерло, видаючи останній видих.
* * *
Місто продовжувало жити своїм метушним життям. Кожен занурений у свої думки і нікому немає діла до чужих бід. Ранкова газета, дата якої 14.04.1991, сповістила місто про смерть майора Майлза Маршалла, його знайшли повішеним у власному будинку, про причини цього вчинку нікому нічого не відомо. Одні стверджували, що він не зміг змиритися з тим, що його покинула дружини і зник син, а інші казали, що його вбили і підлаштували самогубство, та тільки одні з творців теорій мали рацію.
* * *
- я не хотів повертатися сюди, але не зміг інакше, та й все-таки варто було закінчити одну справу. Знаю, ти не погодишся з моїм вчинком, але зробивши це я відчуваю, що мені стає легше.—витримавши паузу, продовжив - у тому великому будинку на мене чекає Холлі. Я купив собаку, як ти й хотів. — знову пауза, а після - рік був паршивим, здавалося я от-от втрачу здоровий глузд. Іноді досі чекаю, що ти знайдеш в дім, потім скажеш, що маєш музику для мого чергового тексту.. — ще кілька хвилин і хлопець підняв голову з могильної плити.
- я досі люблю тебе, Нейт Харіс.
Піднявшись на ноги, Тейт поправив капюшон свого плаща, йдучи до виходу з міського цвинтаря.