Повернутись до головної сторінки фанфіку: ”Ꮶʙіᴛᴇнь дᴇʙ'янᴏᴄᴛᴏᴦᴏ„

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

З передпокою чулися приглушені голоси.

- зламані ребра і безліч гематом, але організм молодий, відновиться швидко. Пильнуй щоб лежав і без різких рухів.

- дякую Джей, я в боргу перед тобою. — та той лише по плескав друга по плечу і вийшов з будинку. 

Почувши звук дверей, що зачинилися, Тейт спробував підвестися, але спроби не увінчалися успіхом.

- не можна бісеня, тобі треба відпочивати. — Нейт підійшов до ліжка і сів поруч, гладячи хлопця по щоці.

- я створив тобі проблеми, вибач.

- ну, чого ти? Ти залишився живим, а більшого мені й не треба. Будеш тут, я не хочу, щоб ти повертався в той будинок.

- Нейт, я не можу, треба потерпіти…кхм..три тижні.

- а якщо він вб’є тебе за ці три тижні? Уявляєш, що буде зі мною? З твоєю мамою? Тейт, я не можу цього допустити.

- щастя моє — тремтяча рука Тейта торкнулася обличчя Нейта. - я не залишу тебе, треба потерпіти, у квітні ми поїдемо звідси, як і хотіли, пам’ятаєш?

- пам’ятаю, але я боюсь втратити тебе.

- не втратиш, обіцяю. — з усмішкою мовив Тейт, коротко поцілувавши брюнета.

- вірю. — повільно відсторонившись від поцілунку проговорив Нейт.

                      * * *

Цього разу пробудження було приємніше за попередні. Спритні пальці впевнено блукали у волоссі юнака, на що той розплющив очі з усмішкою на обличчі.

- доброго ранку, щастя моє.

- доброго ранку, бесеня. Підйом та сніданок, чекаю тебе на кухні. — коротко поцілувавши хлопця, Нейт подався на кухню і взявся до сніданку.

 

20 хвилин по тому.

 

- Нейт, мені час повертатися, я живу в тебе тиждень і брешу мамі, що зараз у дідуся.

Зробивши ковток води Харіс підвівся з-за столу і обернувся до вікна.

- впевнений?

- більш ніж, я не збираюся наражати тебе на небезпеку, ти знаєш, що Майлз може дізнатися про тебе, це не закінчиться добром.

- тільки врахуй, якщо він торкнеться тебе ще раз, я не залишатимуся осторонь.

Тейт підійшов до чоловіка і обвив його спину своїми руками.

- не чіпатиме, все буде добре. Два тижні, і це закінчиться.

- два тижні — тяжко зітхнувши Нейт обернувся до хлопця, обійняв його, залишаючи короткі поцілунки на маківці.

                      * * *

Пальто впало на ліжко, відсунувши фіранки і відчинивши вікно, юнак сів за свій письмовий стіл.

~Сан-Франциско чи Нідерланди?

Можна в обидві, не сидіти на одному місці.

Усміхнувся той, дивлячись на карту.

У двері постукали. Не чекаючи відповіді до кімнати зайшла Ебігейл.

- Тейт, нарешті ти повернувся.

Без слів хлопець підійшов до матері і сховався в її обіймах.

Саме ця жінка те, що тримало його у цьому будинку.

- синку, тобі вже краще ? Дуже боляче?

- ні, вже не боляче, все гаразд, матусю, правда.

- це справді дуже тішить.

Сьогодні…сьогодні Майлз повертається з відрядження.

- добре, постараюся уникати його.

- може, не варто? Його це злить.

- це краще, ніж знову відповідати на дурні питання і вислуховувати образи. Мамо, цього тижня у мене останній іспит.

У квітні після дня народження я поїду звідси, вибач, але я не можу залишатися тут.

Жінка намагалася стримати сльози, які з’явилися так само різко, як і звучали слова Тейта.

Ебігейл притиснула сина ближче до себе і погладила по голові.

- їдь, їдь і не дивись назад, милий мій. Роби, як відчуваєш, це твоє життя.

- дякую, мамо, як тільки влаштуюся заберу тебе до себе.

Поцілувавши в лоба, Ебігейл усміхнулася і потягла сина на кухню, де й пройшла решта дня.

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Karube Suguru. , дата: пн, 11/20/2023 - 00:07