Цитрінітас
16+
Гет
Альбедо, Люмін
Альбедо/Люмін
Міді
Ангст
Тільки покликання
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
ср, 06/28/2023 - 22:59
ср, 07/26/2023 - 14:19
84 хвилини, 42 секунди
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Скільки б він не намагався думати про це як про черговий крок до виконання плану, дивна тривога все одно не полишала його грудей. 
Він не розумів, чому вагається. Не розумів, чому не може вбити без сумнівів із тією кількістю гніву, яка накопичилася в ньому. 
Хлопець здригнувся, ніби намагаючись повернути себе до реальності та видертись з безкінечної трясовини дратуючих думок. 
Начхати. 
Навіть якщо він не зможе зробити цього власноруч, крижана пастка зробить це за нього, не змушуючи бруднити руки.  
Розпущене від набридливих косичок волосся вільно розвивалося на холодному вітру.
Редо безжалісно продовжував дивитися на безпорадну дівчину, яка абияк вилазила з його пастки. Він роздратовано зітхнув, розуміючи, що тепер йому доведеться розбиратися з цим самому. 

Підготовлені слова звучали не так…  Невдовзі він почув очікувану брехню. Пальці намертво пристали до рукоятки меча, але руки зовсім не слухалися його. 
Лише один рух і вже ціле життя знаходиться у його владі. В цій мертвій тиші, здавалося, було чутно тільки шалене серцебиття Нігредо та хаотичне дихання його жертви.

 

Дії фанфіку розгортаються після івенту 2.3: «Білий пил та снігова тінь». Твір заснований на канонічних відомостях про персонажей та можливому розгортанні подій.

Пролог

З невеликої печери показався хлопець. Його обпалені та зранені ноги тяжко пересувались по землі, а шматки того, що колись було одягом, звисали з плечей, ледь прикриваючи свіжі опіки. Знесилене тіло відчайдушно благало про їжу та воду.

Частина І: Розділ 1. Новий план

«Га…?» – Хлопець зміг лише тихо простогнати, долаючи німий біль. М’язи жахливо нили, не даючи змоги поворушитися, а шкіру пропалював нестерпний холод.

Нарешті, алхімікові вдалося розплющити очі та озирнутися, але зрозуміти, що взагалі коїться, було важко.

Частина І: Розділ 2. Гаснуче сяйво

Погляд блакитних очей майже пропалював собою лежачий на землі сніг, а на обличчі розтягнулася незрозуміла посмішка – все йде за планом, але чи правильно він вчиняє? Точніше, чи це те саме, чого він бажає?

Впевнений крок похитнувся, а в думках – спогади про останні події.

Розділи:
    Вподобайка
    0
    Ставлення автора до критики