На подвір’ї з одного боку, перед двоповерховим дерев’яним будинком з червоною черепицею, від тепла обіднього сонця сушився одяг, судячи по його кількісті в будинку проживало більше 10 людей різної комплекції. А з іншого, на пеньку стояла недорубана колода з дерева в яку була віткнута сокира, руків’я якої вже почало прогнивати, а лезо місцями надламано, поблизу лежала стопка порубаних дров, розкидана по всьому дворі; з димохода чадив дим, який можна розцінювати - як підготовку до обіда. Смокер вважав доволі дивною тишу, яка була навколо нього, відчувалось, що щось не так, якось неприродно для цієї місцевості.
Підходячи до дверей, чоловік стишив свої кроки, готуючись до нападу, кожний його рух був зважений. Піднімаючи руку для стуку, він готувався до відбивання ворожої атаки та надання відповідного удару іншою. Після двох постукувань та хвилини очікування, двері відчинив низькорослий круглолиций чоловік у вицвілій жовтій водолазці та широких штанях з потертостями біля стегон (схоже, він має звичку витирати об себе руки), з білим тюрбаном на голові та мечем прикріпленим ззаду на спині, руків’я якого визирало з-за плеча.
- Добридень, мене цікавить чи тут проживає пані Керлі Дадан.
Чоловік, зріст якого не був більше півтора метра, примружуючи очі, роздивлявся з підозрою чоловіка перед ним: «Ви впевнені, що вам сюди?»
- Барменша з пабу, на ім’я Макіно, вказала мені цю дорогу, тому, так, впевнений.
- Пані Макіно…? Вам пощастило, бос як раз щойно повернулась і збиралась обідати, тому прийдіть краще через годину, зараз вона в поганому гуморі.
- В мене немає часу на очікування. Ведіть мене до неї, це терміново - промовив Смокер, зі стальним поглядом, стискаючи кулаки.
- З якої це причини!? - обурюючись запитує чоловік з тюрбаном на голові, питально вигинаючи брову. - Вона мене вб’є, якщо я порушу її спокій! - чоловік аж підскочив на емоціях.
Смокер швидким рухом простягнув свої руки до горловини водолазки та майже не докладаючи зусиль підняв чоловіка над землею, притискаючи його до рами вхідних дверей, давлячи частиною власної ваги та наближаючи своє обличчя до його: «Я теж не м’який та лагідний. Тому не вийобуйся, хлопче, а показуй шлях до Дадан» - промовив слідчий пильно дивлячись у вічі.
Розуміючи, що йому в будь-якому випадку перепаде, але з різницею у часі, він вирішив хоч трохи відстрочити цей момент. «Опустіть! Я покажу. Та опустіть вже!» - викрикував він, починаючи гойдати ногами та намагаючись вирватись самотужки.
Опускаючи його на підлогу, поліцейський оглядав інтер’єр довкола. В будинку була відносна чистота, пахло смаженим м’ясом, в кутку коридора на тумбочці хтось залишив пістолет, а на підлозі лежало лише 3 пари взуття.
- Дайте я хоча б попереджу боса. Вас якось представити?
- Ні, веди мене зараз же - було очевидно, що Смокер не піде на зустріч в цьому питанні, або так, або ніяк.
Розуміючи всю ситуацію, низькорослий не міг більше пручатись, тому повів слідчого в середину будинка. Чим ближче вони наближались до кухні тим яскравіше ставав аромат м’яса та чіткіше чулися звуки готування. На кухні займався нарізкою інгредієнтів, повна протилежність першому, чоловік, зріст якого був під два метри, важив близька 130 кг та мав грубі нариси обличчя й темні широкі вуса. Бачити такого голованя у світло рожевому фартуці з написом „Barbie“ було до незвичного дивно.
Підходячи до них, кухар дістав з одного вуха Airpods, питаючи, чи буде їх гість обідати.
- Ні, дякую, я вже поїв в „Партіс бар“.
- О, у Макіно! Вона чудово готує - промовив чоловік посміхаючись та витираючи руки об білий рушник.
В цей момент до вух Смокера долунала приємна енергійна мелодія, яка йшла з навушника: «Кого слухаєте?» - запитав він демонстративно показуючи очами на айерподс та піднімаючи підборіддя.
- Тейлор Свіфт, чули про таку? Вона пише чудові пісні, з прекрасними текстом та сенсом в них вкладеним. Зараз лунає „The man“, хочете? - запитав він, простягуючи навушник.
- Так, я чув про неї. В мене в підрозділі безліч фанатів працюють, довбні, про одне тільки й говорять, так це про її концерти. Дякую за пропозицію, але відмовлюсь.
- Ох, якби мені теж хотілось потрапити на її концерт! Чув, що видовище неймовірне - промовив він в захвасті, засовуючи навушник назад у вухо й вертаючись до готування.
Покидаючи цю кімнату Смокер вже чув, як той свіфті тихо підспівує. Чим ближче вони підходили до кімнати Дадан, тим більше маленький чоловік нервувався.