Оксана, Іванко
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
чт, 07/07/2022 - 01:52
чт, 04/06/2023 - 03:50
13 хвилин, 14 секунд
2
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація
Зарано Оксанці ще вінки пускати, та хто ж засудить? Коли червонії маки ловлять потрібні руки, а карі очі виблискують якось по-особливому, вміщаючи у собі весь небесний небосхил.
Не відпустить їх Оксана, не віддасть у чарівну Купалову ніч свого Іванка. Ані мавкам лісовим, ані русалкам річковим.
Повний текст
Вечірня прохолода нарешті перемагала спеку, накриваючи рожево-ліловим землю до самого небокраю. Усім дихалося легше, і людям, і травам. Густі, духмяні та терпкі запахи, що пригнічувалися вдень пекучим сонцем, тепер немов ожили та полилися хвилями, насичуючи вечірнє, вже майже прохолодне повітря.
- Читати далі про Повний текст
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Ставлення автора до критики
Відгуки