Вечір. Плясочки. Еліта. Червоне напівсолодке. Корисливість. Так, то був бал. Один із багатьох заходів, куди небідні престижі приходять задовольнити свою потребу називати себе елітою. Нічого не рухало цим святом, крім власної користі, адже хтось приводив сюди своїх дітей для пошуку їм гідної пари, яка могла б забезпечувате ще й розгульну старість для повноцінної колекції життя; хтось мріяв підчепити чергову красуню на ніч, залежачи від страсті та гострих відчуттів, а хтось просто вже залежив від усієї цієї мішури, але, як відомо, залежності завжди призводять до глибокої туги.
Віктор розташувався прямо посеред усіх подій на вечір. Він тільки слухав. Слухав пацючі балачки, солодкі промови задля ще більш солодких відчуттів, слухав музику, від якої вже починало нудити. Хлопак міг просто підчепити якесь наївне дівчисько, як завжди, але його вже нудило від уваги жінок, його нудило від цього розгульного життя, але щось стримувало його тут, може, звичка, хоча доречніше це назвати залежністю. Так, це була справжнісінька залежність, але стабільної дози танців і народного, українського сексу йому було не достатньо, потрібна чортова більша доза. Віктор думає про це й одночасно забуває думати, п’ючи свої єдині ліки від нудоти - червоне, вишукане та, курва, дорогуще вино. Він відчував злоті у своєму роті, відчував тепло, відчував насолоду, божевільну насолоду, та відчував, як губить сором, губить глузд, губить думки.
Усю цю гучну епопею переривае дуже цікавий персонаж:
- Чого такій людині, як ви, стояти тут наодинці та загадково похльобувати винце? - Слащаво запитав безглуздо виглядаючий хлопачок. Юнак мав до чортиків неслухняне кучеряве руде волосся. Дивлячись на нього таке відчуття, що, ще трохи та воно спалахне вогнем та обпече тебе. Після кучерів погляд одразу ж впав на вбрання. Воно було таким самим, як і у більшості присутніх, тільки уж занадто розслаблене. Краватка притримувала сорочку тільки для того, щоб повністю не оголяти ключиці власника.
- Я просто стою, відпочиваю, що такого? - Незацікавлено відпалив наш аристократ, перед цим оглянувши юнака с ніг до голови. І вирішивши для себе, що такий співрозмовник буде йому явно не по контингенту..
- Просто так не можно стояти, - хлопчина підійшов ближче, - просто стоять, чекаючи чогось, наприклад, потяга. А ви думаете. І думки, як кляті, курва, черви пожирають вас ізсредини. Тільки у цьому вирі, як тут, можна потрапити у вирій найцікавіших думок, - хлопець на секунду замок, дивлячись на реакцію, - Ви згодні зі мною?
Віктор подивися на цього філософа ще раз. І чи то під дією вина, чи то юнак той чортов відьмак, але нашого хлопчину розклеїло на відверті розмови, як царицю від горілки.
Вони розмовляли так, неначе вони один у одного останні, з ким розмовляють у своєму житті. Але вино робило свою справу, і з часом розмови перетворювалися у п’яні балачки, а погляд хлопців змінився з зацікавлено-філософського на залежно-дурмяний. Синхронно подумавши, вони вирішили піти геть від шуму та дати знеможеним м’язам відпочити у одному із покоїв цієї великої споруди.
Хлопці завалилися на м’яке ліжко с нескінченною кількістю простирадлів, наволочок та вичурно вишитих подушек.
- Хто ти, бляха, взагалі такий? Я тебе раніше не бачив. - нарешті поцікавився Віктор
- Ох, і справді ЯК я міг таке забути.. Мене звуть Евгегій. Я, часто буваю на таких заходах.. Ее… Щоб знайти собі дівчинку, просто хоча б якусь розпущенку на ніч. Про мене вже плітки гуляють, що я з.. - Він запнувся, підбираючи найдоречніше слово, - Не самих поважних людей. - Хлопчина як не як говорив, постійно намагаючись знайти опору у цьому занадто м’якому ліжку. Він був упитий до чорта..
- Ви шо, серйозно, ніяк собі дівку знайти не можете? Хто ж не клюне на таку файну мордячку, - наш юначок, зовсім забувши манери, зачепнув оппонента за підборіддя і похитав у сторони.
- Та самі подивіться, дорогенький, - Евгегій розв’язав собі краватку і рощебнув декілька ґудзиків, щоб оголити власні груди та ключиці з плечами. - Це тіло ще ніколи не відчувало на собі жодної плямки жіночої помади. Хотів би я отримати хоча б один поцілуночок губастої мадам на своїй шиї і здогадки друзів про моє можливе кохання до чоловіків зникли б назавжди.
Вино змушувало Віктора навіть на замислюватися про те, як виглядає вся ця ситуація і про те, що це починає йому занадто сильно подобатись.
- А знаєте, в мене ж пречудова ідея, ведьможний.. - Віктор потяшнувся до свого портфельчика, мало не звалившись з ліжка та, пом’явши всі бумаги, які могли там знаходитись, дістав невеличку помаду, яка навряд чи коштувала дешевше навіть найвишуканішої сумочки будь-якої дами на цьому балу.
Після цього хлопець відкрив її, відкинувши на підлогу вже непотрібний колпачок, і неаккуратно наніс собі на губи, які ще не висохли після вина. Перед тим, що він хотів зробити, Віктор подивився на Евгения та п’яно посміхнувся, схватившись за голу спину юнака та силою підсунувши його до себе.
Він вчепився до нього в шию як той голодний клятий вампір.. Після зробленої справи хлопець засміявся. Вони обоє сміялися, сміялися дуже невдало та дурно. В голові паморочилося і від почуттів, і від думок, і від акоголю.
- Як знаток, скажу тобі, що сюди, - Віктор зробив ще один поцілунок трохи нижче ключиці, - дівчата цілують найчастіше. Це щоб точно підозр не було
- Так.. - Евгеній стримував знов нахлинувший сміх, - так їх точно не буде.
Він перестав сміятися після того, як відчув на собі ще один поцілунок, а потім ще, і ще. Поцілунки ставали все більш частішими та відчутними, довготривалими. Руки вже починали відмовляти йому, не бажаючи тримати п’яне та збуджене тіло у сидячому положенні, тому наш хлопець впав, повністю віддаючи себе іншому хлопцю.
Інший же увійшов у смак, у прямому значенні цього слова, вже почали працювати не тільки губи, а також руки, які безсоромно гуляли по всьому блідому тілу с ластовинням.
Віктор на хвилину зупинився, нависнувши прямо над хлопцем. Чи то було освідомлення, що він взагалі виробляє, чи то алкоголь почав вивітрюватися. Але час правильних думок швидко сплинув, бо саме зараз Евгеній, достатньо налюбовавшись обличчям Віктора, обхватив того обома руками та змусив його злитись з ним у гарячому поцілунку. Тут вже руки Віктора відмовлялися тримати тіло, але торкатися, майже лапати руде кучеряве волосся вони знаходили сили.
Вони зливалися устами тривалий час, постійно перекочуясь на ліжку, неначе змагаючись за домінуючу позицію, яка дає змогу краще розпробувати опонента.
І тут щось Віктору знов вдарило в голову. Він відчепився від юнака та швидко відійшов від ліжка. У нього в голові було тотальне запаморочення. Він не розумів, що відбувається та чому він продовжує це робити. Ще й загущує вир думок алкоголь, який все ще діє на юнака. Так не повинно бути. Цим не може займатися людині його статусу. Це непра-
- Візьми мене.
Голос Евгенія прозвучав повз всі думки. Він занадто сильно вдарив у голову. Він волав у голові і не бажав утихати. Такого хлопак ще ніколи не відчував. Усі ці почуття для нього просто неймовірні, п’янющі та, курва, охуєнні. Начхати. Начхати йому хотілось на розум, який кричить йому цього не робити, бо потім він буде жаліти про це, але це відбувається зараз. І саме зараз йому хочеться, дуже, бляха, сильно хочеться.
Віктор обережно підійшов та швидко присунувся собою до Евгенія. У цій кімнаті, у йому домі, у цьому Всесвіті зараз були лише їх тіла поміж червоної помади, захмарені почуттями. Більше нікого. Скоро не залишилося навіть одежі, а трохи пізніше пропав і будь-який сором.
Вони насолоджувалися один одним довго, насолоджувалися кожною частинкою тіла, без виключень. І неважливо, що буде завтра, що буде потім, бо зараз просто неймовірно.
Захмарена ніч. Шум наззовні. Вино. Секс. Краплі ґльоґу. І ніякого сорому.
Відгуки