Головна » Фанфіки » Відомі люди » Слеш

Руйнуючи спокій
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.09.2016 в 18:44
Фанф прочитано: 277 раз
Категорія: Слеш
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:


23.09.2016, 18:44

Ви бачили колись будиночок з карт? Мабуть не кожен відповість «так», адже такий будиночок надзвичайно важко збудувати і легко зруйнувати. Один невірний рух і все розвалиться…
В моєму житті було багато карточних будиночків, проте вони зазвичай руйнувались. Можливо, я робив щось не так, але я не міг зрозуміти, що саме. Я просто йшов по житті без віри в серці. Без віри… Її заміняла музика. Тільки чотири струми… Тільки гриф гітари… Ілюзія спокою та умиротворення. Саме так, ілюзія… Вона швидко зникла, коли в моє життя несамовитим ураганом увірвався Адам Ламберт. Навіщо я пішов тоді на прослуховування? Навіщо зіграв найкраще? Навіщо підписав контракт? Я був засліплений радістю. Адже серед мільйона інших Адам вибрав мене. Я пишався собою. Та ейфорія від перемоги продовжувалась недовго. Почались робочі будні…
Адам часто кидав на мене зацікавлені погляди. Я знав, що він нетрадиційної орієнтації, тому старався не звертати на це уваги. Фразочки з подвійним змістом, безневинні дотики та флірт… Спочатку це мене бісило, проте згодом я почав платити Адаму його ж монетою. І з часом мені це навіть стало подобатись. Небесна блакить його очей переслідувала мене всюди. Я не міг не думати про його усмішку. Він зачаровував і притягував, ніби наркотик. Хотілось бачити його щохвилини, чути його голос. Я ніколи раніше не відчував такого, тому і не знав, як назвати це почуття. Проте щось підказувало мені, що я… Та ні, не може бути. Але все вказувало на те, що я… закохався?..
Коли я це зрозумів, то почав уникати Адама. Я пропускав репетиції, не відповідав на дзвінки. Просто замикався в кімнаті і грав на гітарі. Будував навколо себе картонні стіни, які здавалися міцними. Я розумів, що довго вони не протримаються. Тому намагався знову і знову. Сидів, обнімаючи гриф гітари. Перебирав струни, змахуючи зі щоки сльозу. Мій картонний будиночок руйнувався, залишаючи рубці на серці та на душі. Ніщо вже не могло повернути мені мій спокій. Я змащував рани на серці музикою, по декілька годин нерухомо сидячи на підлозі в темній квартирі. Я тільки грав… Грав...
Візит Адама застав мене зненацька. Він вломився в квартиру, ледь не знісши двері. Я ж сидів на підлозі, а в голові була тільки одна думка: «Який же він все-таки красивий». Ламберт підбіг до мене і, сівши поруч, поцілував. Всередині все горіло. Серце билось в скаженому темпі. Я не міг повірити, що це відбувається насправді. Але це була правда. Він тут, біля мене, цілує, обнявши за плечі. Я не вірив своєму щастю.
Адам розірвав поцілунок і усміхнувся. Як би я хотів дивитись на цю усмішку вічно.
- Я кохаю тебе, - прошепотів я. Мій голос тремтів. Я боявся, що Адам не відповість. Адже я знав наскільки він імпульсивний. Проте Ламберт, напевно, вирішив довести мене сьогодні до серцевого нападу. Він нахилився до мене і шепнув прямо на вухо:
- Я тебе теж…

Категорія: Слеш | Додав: Lady_Nightmare | Теги: Адам Ламберт
Переглядів: 277 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/1 Слеш
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close