Головна » Фанфіки » Оріджинали » Романтика

42 дні, як я покохав тебе Оріджинал
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.02.2017 в 14:23
Фанф прочитано: 398 раз
Категорія: Романтика
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:


05.02.2017, 14:23
Перша частина



------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


Головна Площа була наповнена Болісними криками та гіркими слізьми,ніби в місті почалася повінь. З середини лунали згуки кельтів,що жалісно вигравали народні поховальні мелодії. Останній раз ,коли площа була заповнена такою величезною кількістю людей,було через Транслістьске повстання,що вчасно було придушено,без допомоги насильства,близько 5 століть тому. До того ж,саме завдяки правлінню першого спадкоємця з династії Шу, Імперія Лінко зайняла передове місце з усіх галузей економіки,освіти та медицини в світі. Не дивлячись на це, Імператор також підвищив рівень життя населення та побудував фантастичні пам'ятки культури. Тож смерть Імператора Юнчи Шу -було не просто пам'ятною подією. Це було трагедією для його народу й всього світу.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Увесь інтернет та повністю все телебачення було заповнено новинами про смерть керівника, коментарями про цю подію та відгуками про майбутнє нації.
Площа закінчувалася і починалася довга вузька дорога на гору,що прямувала прямо до кладовища. Так як Ніхто ,окрім близьких родичів померлого, не має право бути присутнім на погребінні,всі люди невмолимо почали молити вищі сили про майбутній спокій Юнчи Шу. На тонкий шлях перші вийшли Хрестарі,що несли хоругви та труну. Вони були одягнуті в чорне сукно,а їхні кінцівки були перев'язані золотим пасмом,через те,що золото вважається тільки скарбом покійника. За ними йшли родичи,що були одягнуті в холодні бавовняні сукна,перев'язані червоними льняними нитками,щоб віддати повністю всю свою любов загиблому.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Тихо й повільно домовину несли нагору,на найвищу вершину кладовища. Згуки кельтів потрохи стихали, крики молитви й нескінченний плач віддалився. Цвинтар, сірі та дерев'яні хрести,перев'язані голубими стрічками(це знак,що ти все ще пам'ятаєш покійника), а ось і вершина,де вже видніється свіжа розрита яма,біля якої вже давно оспівуючи чекають панахидці.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Труну опускають на золоті стрічки біля ями.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Священики усе голосніше й принизливіше починають співати панахиду.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Усі стоять мовчки,опустивши голови донизу. І лише одна дівчина біжить вздовж кладовища,наздоганяє усіх й розсунув натовп рідних,просувається вперед.

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------

Вона шокована,як й усі позаду,очі починають блищати від сліз. Вона старанно змушує себе триматися й закриваючи рукою нижню частину обличчя,вона падає перед домовиною на коліна.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Чоловік,що був великим за зростом,але мав ,хоч і грубі,але доволі гарні риси обличчя, різко викрикнув від нахабства незнайомки:

-Хей,ти,обірванка!Що....

-Ернест!- тихій,суворий шепіт змусив замовкнути хлопця.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Дівчина поглянув у закриті очі померлого й тихо промовила до імператора:

-Ти ж обіцяв,що ніколи не покинеш мене....Я сумую....- вона обережно стиснула руку чоловіка й в той ж момент з її очей самовільно полилися гіркі сльози.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Панахида закінчилася,а це означало, що прийшов час забивати труну. Священики одним оком подивилися на плачущу дівчину й дали їй знак,що чай йти. Тож вона в останнє з малою й до жаху болісною посмішкою подивилася на Юнчи Шу ,поцілував його в лоба й тихо прошепотіла: "Я люблю тебе... Спочивай з миром". И вийняв з коси золоте пасмо,поклала його біля імператора, відпустила руку покійника й піднявшись на коліна кивнула грабарям,що час прибирати домовину кілками настав.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Домовину забили й почали повільно спускати її на полотні в яму. Кожен закинув по три жмені землі ,говорячи якісь спустошені словосполучення. А далі,найболісніший момент,коли копачі закидають землю,ставлять хрест,а присутні відв'язують пасма,щоб прив'язати їх до нового хреста. Це останнє,що пов'язує померлого з живими,ніби останнє прощання, останні проводи у нове,щасливіше життя.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Дівчина останньою підійшла до хреста ,й знявши з себе червоне пасмо,зав'язала його навколо Хреста зі словами:" Прощавай,любий.... "

Категорія: Романтика | Додав: elvikrissberry
Переглядів: 398 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/2 Екшн (Action), AU, Поезія/лірика, Ангст, Містика, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close