Головна » Фанфіки » Мультфільми » Екшн (Action)

Історія Блекхартів: Між рядків (Глава 2: З’ясування стосунків в Довгих нірках.) Зоотрополіс
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 24.04.2017 в 21:01
Фанф прочитано: 319 раз
Категорія: Екшн (Action)
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:


[ · Скачати дистанційно (Спитайте мене) ] 24.04.2017, 21:01
Сни, як часто ми задумуємось, що вони означають для нас. В них ховаються наші переживання, переосмислення проблем, пережитий стрес, а саме головне, наші найпотаємніші бажання, які ми ховаємо навіть самі від себе. Цієї ночі Джуді знову снився момент коли вона спіймала букет. Їй знову прийшлось відчути небезпеку вільного падіння, теплоту ніжних лап, що її впіймали, ніжну посмішку Ніка, та його слова «Ну що Морквинко, наша черга?». Що саме головне, її губи ніяк не міг залишити солодкий присмак того спонтанного, сповненого почуттів, поцілунку. Хоппс, вивів з полону сну, дзвінок будильника.
— Ох цей понеділок. — Різким рухом Джуді вимкнула будильник, біля якого стояла рамка з фото, де вона і Увайлд відзначали його поступлення, на експрес курс навчання в поліцейську академію Зоотрополіса. На мить вся увага зосередилась на лисі, по її мордочці потекла сльоза.
— Як я змогла закохатись в лиса — Прошепотіла кролиця, плачучи від незнання, як їй бути далі. Вона б не була офіцером Хоппс, якби не змогла взяти себе в лапи. Джуді зістрибнула з ліжка, і побігла до ванни, після завершення ранкових водних процедур, вона поставила чайник на плиту, і поки він закипав, встигла приготувати кілька бутербродів. З’ївши свій нехитрий сніданок вона попрямувала в відділок, де обов’язково зустрінеться з своїм хитрим лисом.

Ранок Ніколаса:

Чергова ніч, без нормального сну, завершилася. По просторій кімнаті розливався дзвін будильника, який пульсуючим болем, відбивався у змученій свідомості лиса. Ще одна ніч проведена в роздумах, про своє, таке не природне кохання.
— Як я зміг закохатись у кролицю. — Ніяк не міг збагнути Нік, але це йому було не потрібно, адже вона та що змогла знову відкрити його душу. Та котра повернула його до життя, і заради котрої він готовий це життя віддати. Він глянув на календар і скорчив сумну гримасу.
— Знову понеділок. — Він повільно підвівся з ліжка, і попрямував у ванну, не забувши заскочити на кухню, щоб увімкнути кавоварку. Завершивши водні процедури, Нік вирушив на аромат свіжо-завареної кави. Гарячий тонізуючий напій, приємно грів горло, придавав сили, та проганяв залишки сну, які не змила прохолодна вода. Він одягнув свою робочу форму, і поспішив на роботу. Його тішила тільки одна думка, сьогодні він знову побачить, свою кохану Морквинку.
Джуді перетнула поріг відділку, і зразу направилась у спільний з Ніком кабінет, не забувши привітатись з Беном, який як завжди ласував пончиками. Відкривши двері вона переконалась, що у приміщенні порожньо. Її серце вистрибувало з грудей, вона розуміла що так не може продовжуватись, так що їм прийдеться поговорити, про і так очевидні речі. Хоппс сіла за свій стіл, дістала з шухляди фото Ніка, і знову піддалась емоціям і гірко заплакала. Вона не почула як відчинились двері, і в кабінет хтось тихо зайшов.
— Морквинко… Джуді. — Тихо звернувся до задрімавшої кролиці лис.
— А. Що? Ой… — Джуді стрепенулась, побачивши перед собою великий букет троянд. Через мить букет трішки опустився, і з-за нього появились смарагди лисячих очей, по вінця сповнених надією. — Н… Нік, ти чого це? — Схвильовано запитала кролиця.
— Джудіт я кохаю тебе, я не можу спати ночами, бо думаю лиш про тебе. Ти змінила моє життя, ти змогла знову відкрити моє серце для світу. Знай що я любитиму тебе вічність, хоч і вважаю що не гідний твого кохання, мій хитрий кролику, прошу лиш дати мені один шанс… — Він впав на землю поклавши свою голову їй на коліна.
— Дурненький. — Її мордочка покрилась новим шаром сліз. — Я довго тримала це в собі, запевняючи себе, що це якась помилка… — В її аметистових очах тремтіли щирі сльози кохання. — Я люблю тебе, і зрозуміла це ще після того інтерв’ю. Вибач що так довго ховала це від тебе. — Вона опустила свою голову на його, і почала погладжувати лиса по спині. В цей момент в кабінет зайшов капітан Гримало щоб провірити «чому це герої Зоотрополіса, не надали йому такої честі, з’явитися на ранковий брифінг».
— Ох ти ж мать тебе за ногу. Хоппс! Увайлд! Що тут діється? Хоча, мовчіть, і так усе зрозуміло. Так, тиждень відпустки кожному, щоб трясця розібралися у собі. Ніби Блекхартів мені було мало, тепер ще й вони. Ох молодь. — Тяжко видихнув старий буйвіл і залишив їх самих у кабінеті.
— І що це було? — Здивовано промовила Джуді.
— Це початок тижня, присвяченого тільки для нас. — Пожартував Нік. Зненацька задзвонив телефон. Кролиця швидко витерла сльози, та підняла трубку.
— Алло, привіт мамо!
— Привіт доню. Я хотіла запросити тебе і твого напарника, на щорічне свято урожаю, тай до того ж, ми всі уже за тобою дуже скучити. А то за своєю роботою уже встигла забути про нас. — Усміхнулась Бонні.
— Добре мамо ми з Ніком завтра ж приїдемо. — Пообіцяла Джуді і зразу ж поклала трубку.
— О, з батьками твоїми познайомлюсь. — Хитро усміхнувся лис, після чого отримав міцною кролячою лапкою по затилку. — За що, боляче ж. — Вона глянула на нього, і ніжно поцілувала.
На пероні стояло сімейство кроликів, з надією виглядаючи такий очікуваний потяг. Ось, здалеку почав доноситись тяжкий гул моторів. Він ставав усе ближче і ближче, за мить показався і сам потяг. Під’їхавши до перону, він зупинився, відчинились двері, випускаючи звірів різних видів на волю. Ось з дверей середнього розміру, показались дві фігури, одна руда а друга трішки нижча сіра.
— Доню як ми скучили! — Джуді кинулась на шиї своїх батьків, вітаючись поцілувала їх у щоки.
— Знайомтесь, це Ніколас Увайлд, мій напарник, і найближчий друг. — Кролиця вказала на стоячого позаду лиса. Повисла незручна тиша, яку порушила Бонні.
— Вітаю вас містере Увайлд, Джуді нам про вас стільки розповідала. — Промовила Хоппс старша, штовхнувши Стью в плече.
— Радий що ви приїхали. — Хмуро пробуркотав кролик у блакитній клітчатій сорочці.
— Приємно з вами познайомитись особисто, містер і місіс Хоппс. — Ввічливо промовив, підійшовши ближче щоб привітатись.
— Прошу називайте мене Бонні. — Щиро усміхнулась матір Джуді.
— Містер Хоппс, з тебе буде достатньо. — Холодно промовив Стью.
— Вибачте мого чоловіка, він просто довго звикає до нових знайомств. — Взяла ситуацію у свої руки Бонні.
— Та нічого мені не звикати. — Усміхнувся лис, відчувши важкий погляд Хопса старшого. Завершивши знайомитись, вони всілись по машинах і вирушили на ферму Хоппсів.
День за днем змінював один одного. Джуді бентежило ставлення батька до її коханого «Добре що він не в курсі цього». Стью не бажав, як сидіти за одним столом з лисом, так і знаходитись з ним в одній кімнаті. От тільки Бонні заспокоювала їх, та запевняла у тому, що він скоро перебіситься, і знову стане старим добрим фермером, якого знають усі. Однієї ночі, небо над Довгими Нірками, затягнули грозові хмари. Часті блискавки раз-по-раз торкались найвищих дерев, обдаючи спалахами світла усю округу. Гучний удар грому змусив прокинутись Джуді, за вікном шумів рясний дощ, від якого ставало самотньо на душі, та виникало бажання пригорнутись до когось такого рідного, та близького серцю. Довго не думаючи, вона встала з ліжка, та тихими кроками попрямувала до кімнати, у якій мирно спав Ніколас. Удари грому приховали скрип дверей. Ось кролиця з аметистовими очима стояла за крок до своєї мети. Вона поволі підійшла до лиса, котрий міцно спав, поцілувала його у чоло, і акуратно застрибнула до нього під ковдру, зарившись своєю мордочкою, у його м‘яке руде хутро. Вона насолоджувалась його солодким ароматом, а тепло тіла виштовхувало її в обійми сну. Смачно позіхнувши, кролиця піддалась втомі, та міцно заснула.
Ніколас прокинувся з першими променями сонця. Він не очікувано, знайшов біля себе свою кохану, яка мирно спала притиснувшись до нього. Лис акуратно вибрався з її обіймів, зодягнувся та пішов у ванну, а у його голові крутилась думка «Я зроблю, цей день для неї особливим. Вона пам’ятатиме його завжди, адже сьогодні, я таки запропоную їй стати моєю дружиною». З щирою посмішкою породженою його намірами, він спустився на перший поверх. Лис зайшов на кухню, де як завжди, на повну поралась місіс Хоппс.
— Доброго ранку Бонні. — Привітався лис.
— А, привіт Ніку. Ти так рано прокинувся. Сідай, поп’єш кави, ось тримай печиво, сама пекла. — Дійсно по господарськи, обійшлась з гостем Хоппс старша.
— Дякую Бонні, але я хотів з вами та містером Хоппсом поговорити, про дещо важливе, що стосується мене і Джуді. — Почав розповідати рудий.
— Ви зустрічаєтесь. Думали я цього не помічу, Ніку, за ці дні, що ви тут, тільки сліпий та мій Стью б не помітили, як ви один до одного відноситесь. — Усміхнулась Кролиця в білому фартушку, з вишитою на ньому морквинкою.
— Раз ви вже це помітили і сприймаєте це нормально, то я продовжу. — Увайлд вирішив уточнити. У відповідь він почув мовчазну усмішку і вирішив продовжити. — Тож я хочу взяти за дружину вашу доньку, бо без неї сонце для мене не світить так яскраво, я кохаю її більше ніж життя. Тому я насмілюсь просити у вас благословення на цей вчинок. — Його очі горіли надією, а серце стукало в шаленому ритмі.
— Я звісно що дам тобі своє благословення, адже не бачу кращого кандидата для своєї Джуді, але як на це відреагує Стью.
— Як я на це відреагую. Як відреагую… — При вході на кухню показався кролик у фермерській одежі. Його очі горіли люттю. — Та дулю тобі з маком, а не моє благословення! Бонні, де мій дробовик, треба нафарширувати свинцем одного лиса.
— Ніколасе тікай, а я його затримаю. — Поспіхом сказала кролиця, вказуючи рудому на вихід. Увайлд вдячно кивнув, та зразу ж кинувся до дверей. Він уже майже покинув будинок, як у нього за спиною пролунав постріл, з одвірка полетіли тріски, та все ж одна дробина прописала на його шкірі тонку багряну лінію. Лис зашипів від болю та все ж не зупинився, та помчав у сторону міста. Своїми чутливими вухами він почув ще кілька пострілів та крик Джуді. Страх не дозволяв йому повернутись назад, тому він продовжував бігти, та все не переставав себе подумки корити за те, який він все таки, боягуз.
Джуді прокинулась від крику батька, що лунав з першого поверху. Швидко зодягнувшись вона збігла в низ де побачила повну картину подій. На коридор вибіг Нік та помчався до дверей, зразу ж за ним з кухні вистрибнув Стью з дробовиком на перевагу. Постріл з одвірка вилетів пил та купа трісок, в той же момент Лис схопився за праву лапу і зник у дверному проході. Кролик підбіг до виходу та вистрілив ще два рази. Джуді запанікувала, і все що їй вдалось зробити, тільки крикнути від страху.
— Тату зупинись! — Вона не розуміла, що відбувається, а тіло ніяк не слухалось. Кролиця помітила свою маму, яка підкралась до Стью ззаду та добряче вгріла його пательнею по голові. Зібравшись у собі, Хоппс вибігла на вулицю, але Ніка уже ніде не було видно. Вона розплакалась та чкурнула у поля.
Тим часом у домі. Бонні відтягнула свого «месника з дробовиком» на кухню, та почала приводити його до тями.
— Ну що віслюку старий? Ти собою задоволений? Поранив Ніка, образив доньку, ще й двері розніс, була б моя воля на місці тебе б пристрелила. — Почала виховувати свого чоловіка Хоппс старша.
— Але ж він лис, це не природно, і неправильно. — Почав відпиратись Стью.
— Дурню забув, найголовніше правило природи, «Любові види всі підвладні». Ти хоч розумієш, що наша донька поруч з ним щаслива, вона кохає його, як і він її. Сама доля розпорядилась їм бути разом, раз її покохав лис, а вони, якщо ти не забув однолюби, закохуються раз і на все життя. — Продовжувала відчитувати свого чоловіка Бонні.
— Вибач люба, я таки бовдур. — Зізнався Стью.
— Те що ти бовдур, я згідна, але вибачатися ти повинен перед Джуді та Ніком. Тож ти прямо зараз відправляєшся в місто на пошуки, нашого майбутнього зятя, а потім просиш вибачення у доньки. Приказ озвучено і оскарженню не підлягає, а зараз виконуй! — Ще раз пригрозила пательнею своєму чоловіку Бонні.
— Добре кохана. — Хоппс старший попрямував до гаражу, потираючи синець від пательні на голові.
Нік навіть не помітив як опинився в місті, невеличкі двоповерхові будиночки одного типу стояли то тут то там, поміж ними гармонійно вмістились сімейні магазинчики, у яких місцеві жителі торгували плодами своєї праці. Пройшовши кілька вулиць, він помітив аптеку, де йому перев’язали поранену лапу. Йому було соромно за те що він утік, хоча у нього не було інакшого вибору. Та все ж Увайлд не відмовився від ідеї заручитися з Джуді, навіть якщо він і не доб’ється визнання в очах її батька, головне те що він знав, що поруч з ним вона буде щаслива. Нік згадав про невеликий ювелірну крамничку, який він примітив ще тоді, коли вони Їхали на ферму Хоппсів. З його хорошою пам’яттю, пошуки не тривали довго. Зайшовши в середину, йому на очі зразу ж потрапило золоте кільце, з прекрасним аметистом відшліфованим у формі краплі. Не думаючи про ціну, він придбав каблучку, та коробочку зроблену під морквинку. Розплатившись він вийшов з крамниці, широко усміхаючись уявляючи момент вручення кільця. Зненацька його слух зловив дивні звуки знайомі йому, ще роботи, це були звуки боротьби. Звернувши за ріг він побачив Стью, який відбивався від розбишак, у джинсових куртках з нашивками на спинах, в формі гігантського таргана. Увайлд не довго думаючи кинувся на поміч. Він з розбігу ударом ноги нокаутував койота, потім майстерно ухиляючись від ударів, жбурнув тхора до стіни будинку. Пума виявився спритнішим за своїх сподвижників, він контратакуючи ухилився від прямого удару лиса, проїхавшись гострими, як лезо бритви кігтями по пораненій лапі. Нік закричав від болю, втративши контроль ситуації. Пума вже зібрався завдати вирішаючий удар, як на нього налетів кролик у фермерській формі. Стью вже ледве встиг покласти борсука як почув крик рудого, який не зважаючи на все, таки прийшов йому допомогти. Вони упали на асфальт, що дало Увайлду можливість, зібратись з силами. Він підскочив на ноги, та кинувся на пуму, один чіткий у дар в шию, і ворог у від ключці.
— Містере Хоппс дякую. — Лис подав лапу лежачому кролику.
— Ні, це тобі дякую Ніколасе, за те що не зважаючи на моє ставлення до тебе, та те що я намагався тебе пристрелити, ти все одно прийшов мені на допомогу. От тепер я розумію чому Джуді у тебе закохалась. Сподіваюсь ти пробачиш старого кролика, і тепер я для тебе, просто Стью. — Завершив Хоппс старший . Сівши в машину він відчинив двері з боку пасажира.
— Ну що зятю, залазь, будемо шукати твою наречену. А що до лапи, в бардачку лежить аптечка, по дорозі під латаєшся. — Після цих слів лис швидко за стрибнув в авто.
— Стью, а чому вони на вас напали. — По робочій привичці поцікавився лис.
— Та місцеві розбишаки, називають себе «Залізними тарганами». Розумієш машину у мене хотіли вони вкрасти, та не на того напали. Бачив як я того борсука приклав, довго буде мій правий хук пам’ятати, ось що значить є ще порох в порохівницях. — Через присутність адреналіну в крові, Стьюарт ніяк не міг замовкнути. Нік не зважав на це уваги, адже був зосереджений на трьох неглибоких порізах на правій лапі. Обробивши їх антисептиком, він наклав мазь для загоєння ран на бинт, та замотав ним рану. Думками він був далеко від свого тіла, адже він уявляв, як зрадіє його кохана, коли він подарує їй кільце.
— Усе, приїхали. Джуді треба шукати тут, адже вона прибігала сюди в дитинстві, коли їй було погано на душі. — Промовив кролик заглушивши двигун автомобіля. — Далі ти уже сам, не гоже мені старому тебе за лапу по полям водити. Скажу одне шукай її біля річки, а я вас в дома почекаю. — Завершив Хоппс старший.
— Дякую Стью, і знайте, я на вас не ображаюсь, адже на вашому місці я вчинив би так само. — Відповів Нік і повернувся мордою до безмежного макового поля. «І як же я маю тебе дорогенька шукати» прошмигнула у його голові думка, наступна принесла неочікувану відповідь, «Стривай я ж лис, у мене хороший нюх, потрібно цим скористатись». Він добре принюхався,і серед густого запаху маків, зміг виокремити один, такий знайомий і близький, пахло сумішшю лаванди та фіалок, аромат улюблених парфумів його Джуді. Він попрямував за тонкою лінією аромату, прокладаючи стежку між густих заростей червоних маків. Ось його чутливі вуха уловили плескіт річки, через що він пришвидшив крок. Аромат ставав все сильнішим, що означало, що він все більше наближається до своєї мети. Увайт розсунув квіти лапами і побачив галявину біля річки, далі був невеличкий причал, на якому зануривши ноги у прохолодну воду, сиділа і плакала його кохана. Він тихенько підійшов до неї, та поклав свої лапи їй на плечі. Вона стрепенулась від неочікуваного доторку, та озирнулась побачивши смарагдовий погляд свого коханого.
— Морквинко, не плач, я поруч з тобою. — Він ніжно усміхнувся.
— Нік… — Вона обняла його. — Що трапилось? Чому батько був такий злий на тебе? — Не перестаючи плакати запитала кролиця.
— Джуді, це довга історія, ти ж головне знай, що я усе залагодив, і тепер ми з Стьюартом добрі друзі. — Усміхнувся Увайлд. — А зараз я хотів би у тебе дещо запитати. Джудіт Лаверел Хоппс, чи погодишся ти, стати моєю дружиною? — Лис дістав з кишені своїх штанів, скриньку у формі морквинки, відкрив її і показав кільце своїй коханій.
— Звичайно ж, Ніку я вийду за тебе. — Вона усміхнулась і простягнула лапку. Увайлд надів їй на палець перстень, і промовив.
— Я кохаю тебе Джуді. — Прошепотів Нік, та нахилився щоб поцілувати свою кохану, але випадково підсковзнувся на мокрій дощі, і вони обоє упали в воду.
Ось молода пара увійшла у будинок сім’ї Хоппс. Їхня шерсть та одежа, ще не встигла до кінця висохнути, після неочікуваних водних процедур. Вони зайшли на кухню де сиділа Бонні разом зі Стью. Джуді відразу ж вирішила поділитись радісною новиною зі своїми батьками. Нік вирішив тим часом написати повідомлення своєму другу Теодору.
Цієї ночі вони знову спали разом, але вже не боячись що їх хтось застукає. Вони насолоджувались теплом одне одного, їхні серця бились в унісон, а думки здавались були про одне.
— Морквинко може спробуємо щось нове. — Лукаво усміхнувся лис.
— Ніку я порядна дівчина, тож до весілля навіть не думай. — Попередила кролиця, поцілувавши рудого в носа.
— Добре що до весілля всього тиждень. — Промовили вони водночас і разом розсміялись.
— Кохаю тебе Джуді. — З любов’ю промовив лис.
— А я тебе більше. — Щиро відповіла кролиця. Після чого вони заснули в обіймах одне одного.
Категорія: Екшн (Action) | Додав: Bard_Winterwolf
Переглядів: 319 | Завантажень: 44 | Рейтинг: 4.5/2 Екшн (Action), Зоотрополіс, Романтика, Hurt/comfort, ER (Established Relationship), Songfic
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close