Головна » Фанфіки » Мультфільми » Екшн (Action)

Білий вовк 7 глава Зоотрополіс
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.01.2017 в 00:36
Фанф прочитано: 374 рази
Категорія: Екшн (Action)
До фанфіка залишено: 0 відгуків



[ · Скачати дистанційно (З мого дозволу) ] 23.01.2017, 00:36
Глава 7: Весілля

 


Час минає, ненаситно поглинаючи теперішнє,перетворюючи його в минуле. Є відрізки часу, які хочеш стерти зі своєї історії, а є такі, які будеш прокручувати у пам’яті безкінечну кількість разів, насичуючись емоціями, які живуть у цих спогадах, добрих чи поганих, вони нам потрібні, адже це робить нас живими, це частина нашої душі. Місяць проведений у лікарні та підготовка до весілля, а головне свято двох закоханих сердець, ще довго не покинуть пам'ять нашої молодої пари.
У продовж місяця, палата Теодора ніколи не була пустою. Кожного дня, його хтось приходив відвідати, та найбільше він любив, коли приходила Рейчел, хоча і розмови з другом дитинства Ніколасом, приносили йому не менше щастя. Нік йому розповів, що сталось того вечора, при посвяті у «Лісові скаути», через що вони з мамою були змушені переїхати у інший район. Ще він повідав Теду про своє життя, до того як він перетнув поріг лікарні щоб знову зустріти свого друга. Теодору було приємно те що цю дружбу пам’ятав не тільки він, та все ж йому було шкода свого друга Увайлда.
— Так, побило тебе життя рудий. — З повагою сказав Тед.
— Хто б говорив. — Спробував віджартуватись лис.
— Послухай Ніку, для мене було б за честь, якби ти погодився стати свідком, на моєму весіллі. — Щиро запропонував Блекхарт.
— Теодоре, та для тебе хоч стілець з під капітана Гримала дістати, звісно я згідний, от тільки одна умова, хай свідком зі сторони Рейчел, буде Джуді. — Увайлд і тут вирішив отримати вигоду,хоч знав що погодиться за будь якого рішення.
— Та ти явно запав на цю кролицю! — Усміхнувся Увайт. — Так і Рейчел уже встигла з нею потоваришувати за ці два тижні, так що я думаю вона буде не проти.
— Вона така, моя Джуді, уміє знайти спільну мову, з будь яким звіром, повір, я відчув це на собі. — Гордо і щиро відповів Нік.
— Отже ти згідний?
— Так Теде. — Теодор потиснув Ніколасу лапу, а другою обняв.
— Добре що ти повернувся, друже, добре що повернувся. — Тихо промовив Тед.
З кожним днем Теодору ставало все краще. Ось вже і лікар, дав дозвіл виписати його, і він повернувся до дому.
— Як же довго я тут не був. — З усмішкою вдихнув рідне повітря Блекхарт. — Ти чудова господиня Рейч, поруч з такою не пропадеш. — Увайт висловив свій захват, від всюдисущої чистоти.
— Теодоре та ти мене перехвалюєш. — Зніяковіло відповіла рись. Та це мені допомогла моя подруга Джудіт .
— Я радий що ви подружились. — Щиро усміхнувся Білий. — А зараз я б випив чогось гарячого. — Після цих слів, вони попрямували на кухню, де ще довго спілкувались на теми цікаві лише для них.
Годинник вперто відбивав секунди, переступаючи хвилини, та години, поволі наближаючи ніч. Вони спілкувались, допоки неминуча втома, не наздогнала обох, від чого вони пішли у спальню. Рейчел упала на ліжко, виснажена так само як і Тед, адже травми не такого далекого минулого, ще довго будуть про себе нагадувати. Вони лежали накрившись ковдрою, і мовчки дивились одне одному в очі, адже, щоб розуміти почуття один одного, їм більше не потрібні були слова, вони спілкувались мовою серця. Мить і Теодор обхопив лапою за талію Рейчел, і підтягнув до себе, та ніжно поцілував. Поцілунок був настільки солодкий, що він і не замітив, як поринув у сон.
— Надобраніч коханий. — Прошепотіла Рейч, поцілувавши свого вовка у лоб, після чого здалась втомі, яка забрала її у круговерть сновидінь, де уже знаходився її Тед.
Минув тиждень. Ось уже настав цей довгоочікуваний день. Весілля вони вирішили провести у садку, сімейного маєтку Блехартів. У цьому місці зв’язало свої долі не одне вовче покоління. Дерева прикрашені шовковими стрічками білого кольору, а також повітряними кульками. По центрі простягнулась біла килимова доріжка, яка вела до невеликого підвищення з аркою. Сама арка, була обтягнута білим шовком, та оздоблена червоними трояндами. По обох боках килимової доріжки стояли стільці, в п’ять рядів по чотири в ряд, зліва для гостей нареченого, а з права для гостей нареченої.
Лунає марш Мендельсона. Ось білий вовк побачив ту єдину, яка сьогодні повинна стати його долею. Її під лапу вів шеф Гримало (так як вона була сиротою, та це уже інша історія). Рейчел була у дивовижній білій сукні з пишним низом, яка ніжно підкреслювала її талію. Обличчя та зачіску приховувала фата, та все ж через неї пробивався блиск її смарагдових очей. За правим вушком можна було угледіти вплетене в зачіску гроно калини. Буйвіл у смокінгу підвів наречену до арки і відступив назад, залишивши закоханих у компанії священника.
— Можна починати церемонію? — Вони згідно кивнули ведмедю у рясі. — Сьогодні ми зібрались тут, щоб засвідчити перед Богом створення нової сім’ї. Теодоре Сем’юель Блекхарт чи згідний ти, бути поруч з своєю коханою, у багацтві та бідності, у здоров’ї та хворобі, розділяти з нею щастя та не удачі, доки смерть не розлучить вас?
— Згідний. — Твердо та впевнено відповів Тед.
— Рейчел Леорі Китиця, чи згідна ти, бути поруч з своїм коханим, у багацтві та бідності, у здоров’ї та хворобі, розділяти з ним щастя та не удачі, доки смерть не розлучить вас?
— Згідна. — Щасливим та люблячим голосом промовила Рейч.
— Тож, прошу вас зачитати свої обітниці, та обмінятись обручками. — Після цих слів, до них підійшов Ніколас з подушечкою, на якій акуратно лежали два кільця. Першим кільце взяв Теодор. Ставши на одне коліно він почав.
— Рейчел, для мене честь знаходитись поруч з тобою тут і зараз. Я вдячний тобі за те,що у час коли здавалось, що я сам у всесвіті, ти стала мені другом змінивши моє життя, я зрозумів, що кохаю тебе. Тепер же клянусь захищати тебе, утішати, коли тобі буде сумно. Клянусь любити тебе вічність ба навіть більше, бо ж ти підкорила моє серце, і знай що воно належить тільки тобі. — Одягнувши їй обручку, він поцілував її у лапу, та підвівся на ноги. По щоці Рейчел скотилася сльоза, але взявши себе у лапи, вона взяла другу обручку.
— Теодоре, сонце душі моєї, я вдячна тобі, за те що ти був поруч усі ці роки, за те що ти є для мене опорою, розважав коли я була сумна, доглядав коли я була слабка, за те що став для мене надією. Вічності буде мало щоб описати мої почуття до тебе. Клянусь бути тільки твоєю. Клянусь слухати тебе, і допомагати тобі, бо ти єдиний хто зміг завоювати моє серце. — Вона одягнула обручку йому на палець, заглянула у його небесно-блакитні очі.
— Ми всі чули сказані слова, якщо хтось має щось проти цього союзу, хай скаже зараз, або мовчатиме до кінця віку. — Усі мовчали тільки тітка Рута сестра покійного батька Рейчел ніяк не могла заспокоїти сльози радості за свою названу доньку. — Тоді владою наданою мені оголошую вас чоловіком і дружиною, прошу скріпити сімейні узи поцілунком. — Тед нахилився і поцілував Рейч зі всією любов’ю, яку він тільки відчував до неї. Гості підняли радісні овації. Нік глянув на заплакану Джуді у фіалковому платті під колір її очей, щиро посміхнувся, підійшов до неї обійняв і витер її сльози.
— Морквинко, чого це ми тут нюні розпускаємо?
— Я за них така рада Ніку. — Щиро відповіла вона.
— Всі ви кролики такі сентиментальні. — Пожартував лис пригорнувши Хопс до себе.
Коли ти захоплений чимось час летить непомітно. Час зберігає усе, що було, і що буде, він гоїть рани, які не загоять кращі з лікарів, час дуже дорогий ресурс, який завжди потрібно зберігати для своєї сім’ї, адже сім’я це найцінніший твій скарб, але коли ми це починаємо розуміти, час поволі починає забирати його від нас.
За цей короткий проміжок часу, відбулось багато цікавого, такого що буде показати нащадкам. З того вечора їм запам’ятаються, їхній перший танець в якості новоспеченої сім’ї Блекхат, вони знову танцювали під свою першу пісню, а виконував її той самий Гарет Фрост, його запросив пан Велет, додатково до свого і так щедрого подарунку, навколосвітнього круїзу. Цього вечора також трапилась одна цікава подія. Сем’юель проводив досить багато часу поруч з Рутою, вони знайшли спільно мову, і хто знає що з цього може вирости. Бенджамін же знову здивував усіх, він підійшов до музикантів, взяв мікрофон і почав співати. Хто б міг подумати що у нього стільки прихованих талантів. Голос його лився ніжно від самого серця, торкаючись душ тих хто його почує, пробуджуючи у них найніжніші почуття. Виконував же, він пісню Turning page, гурту Sleeping At Last.
Зараз настав момент, якого чекали усі незаміжні дівчата. Момент коли наречена кидатиме свій букет. Ось Теодор та Рейчел стоять по серед бенкетного залу маєтку Блекхартів, навпроти них зібрались дівчата. Увайт поцілував кохану, і тоді вона, обернулась і кинула букет. Усі кинулись його ловити, та все ж Хопс була спритнішою за інших. Спочатку вона стрибнула на спину вовчиці у червоному платті, тоді на плече слонихи Франсін, і опинившись високо в повітрі, схопила букет. Досягнувши своєї цілі, вона зрозуміла що падає, морально підготувавшись, до жорсткого приземлення, вона м’яко упала комусь у лапи. Розплющивши очі, Хопс побачила усміхненого лиса. Нік глянув на спійманий букет, і промовив.
— Ну що Морквинко, наша черга?
— Увайлд! — Нахмурившись, вона глянула у його зелені очі, кольору свіжої весняної трави, і поцілувала його, видаючи свої почуття. — Джуді Увайлд, а що звучить. — Підморгнула вона Ніколасу, погоджуючись з його пропозицією…
Кінець однієї історії дає початок іншим, але не будемо заглядати у майбутнє, скажу лише одне їх шлях тільки починається…

 

Категорія: Екшн (Action) | Додав: Bard_Winterwolf | Теги: Зоотрополіс
Переглядів: 374 | Завантажень: 82 | Рейтинг: 4.5/2 Екшн (Action), Зоотрополіс, Романтика, Ангст
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close