Головна » Фанфіки » Книги » POV

Моя сумна історія
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.02.2019 в 22:29
Фанф прочитано: 783 рази
Категорія: POV
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:

27.02.2019, 22:29
...Хочу донести одну історію,яка не є однієї зі снів, хоча я б цього дуже сильно хотіла. Нормальні діти на свята просять в подарунки круту іграшку чи мобільний телефон, мріють про подорожі з друзями та різними цікавими пригодами, люблять коли до них приходять  гості. А я ж, в свою чергу, накожен новий рік благала Діда Мороза про тверезого батька, на кожне день народження не вимагала подарунків від батьків, а лише просила батька не пити – це був для мене найкращий подарунок в житті. Раніше мене це не сильно засмучувало, оскільки я була малою й не сильно влазила у відносини батьків. Вважала це нормою, коли вони сварились. Навіть гнітила маму, робила її поганою через те що вона кричала на батька. Я завжди була на його стороні, завжди підтримувала його й захищала перед мамою. Коли вона занюхувала його із запитанням « Пив?», я завжди вставляла свої п’ять копійок – « Ні, я за ним дивилась». І мама мені
вірила, не починала сварку. Навіть знаючи що я брешу, вона просто опустивши очі йшла на кухню ніби в неї там щось горіло.  Тато, в свою чергу йшов до ванної кімнатиникати свій «скарб», який продовжить вживати завтра.
… Я завжди знала де він ховав горілку. Всі його нички були настільки примітивними, що навіть я в свої десять заховала б краще. Проте я його не видавала. Мені було важко ховати горілку тата і одночасно погоджуватись із мамою, що це не правильно. Що все його відношення до нас не правильне. Мені це стало зрозуміло лише коли я виросла… Тато докладав мало зусиль задля облаштування нашої оселі чи ремонту. Коли щось ламалось, мама спочатку тисячу разів наголосила на цьому, кілька разів вони посварились і вже тоді з його боку приймались якісь дії. Я навіть не здогадувалась як мамі було важко.
…З часом в неї зник нюх, вона в один момент припинила відчувати запахи. Вона не могла занюхувати тата як раніше, але його спите обличчя говорило саме за себе… Вони не могли вжитися разом. Це було видно тоді коли хтось із них покидав дім. Коли мами не було – тато влаштовував застілля, кликав друзів та вони разом пили. Я не завжди була на таких заходах, я тоді переважно гостювала в бабусі з дідусем. В мами ж різко підіймався настрій коли тата не було в дома. Вона тоді частенько купувала нам смаколики і ми з нею гарно проводили час. Проте будучи разом, в них зникала
вся життєва енергія, навіть коли мама хотіла кудись піти прогулятись – тато хотів лежати на дивані в напівмертвому стані.
…Їхні відносини і відносинами не назвеш. Схоже, що єдине що їх об’єднувало це була я ( хоча я хотіла так думати, дуже хотіла). В моїй голові часто були думки аби я мала лише одного з батьків. Та що саме цікаве, що в моєму уявленні таке життя було кращим ніж зараз.
…Проте був один рік, що був в моєму уявленні ідеальним. Це мій одинадцятий клас, коли мама вмовила тата закодуватись від алкоголізму. Вони закодували його на один рік, і рівно на один рік його й вистачило. Він не пив не був роздратований, але я бачила в його очах, що він не був щасливий. Я його слухала, він став для мене авторитетним чоловіком, і аби він був таким завжди, то саме такий батько зміг би відганяти моїх ухажорів. Ахаха, я це дуже часто уявляла. Та сталася прикра ситуація яка в моїй голові є дуже смутною. Я повела себе не найкращим чином, саме тоді
проявилась моя егоїстична натура. Вилізла вся сволота на ружу. Моя мама дуже захворіла. Саме тоді коли я поздавала екзамени, аби поступити до університету. Тоді я була вільна, залишалося лише чекати на відгуки з вузів. Мені було тоді
сімнадцять, я багато що не тямила, оскільки мене завжди від такого оберігали. Ніколи не розповідали про такі нюанси як рідний в лікарні. Було страшно дивитись як мама із температурою більше сорока не хоче їхати в лікарню, а себе
і нас готовить до смерті. Вона не була готова померти, але навіть так вона хотіла зробити це вдома. Тато вмовив її і викликав швидку. Я хотіла з нею їхати але поїхав він ( може й краще, оскільки що б я там зробила, щоб говорила).  Саме тоді коли мама потребувала моєї допомогий підтримки я поїхала на гулянку з друзями. Мені було весело, я натворила
багато справ про які зараз навіть трохи жалкую. Але я б не стала собою, аби туди не поїхала. Ці спогади, коли мама мені доказує, як сильно її образив тато я сприймала на свій рахунок, мене так мучила совість що я була не з нею, не підтримала її. В такий тяжкий момент вона була одна… Мене досі їсть це відчуття з середини, не можу забутись… Будучи вже вдома, коли мамі було погано, тато наговорив їй багато поганих слів, показуючи тим що мама для нього не важлива, хоча це не так. ..Я не чула їхньої розмови, це те що мені мама казала, а жінки завжди люблять перековеркати весь діалог.
… Тим же літом я ходила на кукурудзу, намагалась заробити гроші. І було дуже не затишно коли ми там зустрічались із татом. Я не була з ним в сварці, але мама змогла налаштувати мене проти нього. Оскільки коли вони сильно скандалили, то тато не говорив і зі мною. Телефонував до мене аби тільки я передала щось мамі, або запитала в неї дещо. Я не знаю що за відносини були тоді між нами, але коли вони з мамою помирились то ніби все налагодилось.
…Як я поступила у вуз, туди зі мною їхав тато, ніколи не забуду як він злився коли підіймав мою важку валізу на восьмий поверх гуртожитку. Тоді він ще повішав дівчатам із сусідньої кімнати дзеркало і відремонтував нам шафу. Справжній батько – мій герой про якого я завжди мріяла. Але мрія вона і є мрія – нездійсненна.
… Мені було дуже приємно приїжджати до дому, оскільки там на мене чекала чиста будівля багато їжі, яку для мене готував тато. Він був дуже гостинний, в квартирі було чисто й затишно, він чекав мене з такою любов’ю як ніхто. Навіть мама не готувала для мене стільки як він. Проте я не знала але мала підозру, що в той період, коли мама бігала лікарнями в надії отримати відозву про свою хворобу – тато пив. Спочатку я знайшла пусті пляшки з-під пива. Це був початок! …З кожним приїздом до дому на мене чекала нова пляшка і я зрозуміла, що це вже все, коли він зустрів мене п’яним, а у ванній кімнаті я знайшла пусту пляшку з-під горілки. Мама намагалась від мене це приховати, оскільки знала як я нервуюсь через це. Саме в той період я була в депресії кілька тижнів – батьки про це не знали, та й я намагалась не подавати вигляду….
… Після нового року все повернулось , а точніше тато повернувся до пляшки. Та що ж це за неймовірна тяга до алкоголю? Звідки вона?
Протягом певного часу мої батьки вже не разом, на моєму четвертому курсі вони вже розведені. Останньою каплею став прихід мого діда – батька мами. Саме тоді тато, після чергової п’янки, спав на дивані, поливши матюччям, перед цим, маму з ніг до голови. Страшні прокльони летіли в її адрес, через які, запевняла мама, вона і захворіла. Оскільки більше року, лікарі не могли поставити правильного діагнозу.  Одного дня просто прийшов діді вигнав тата із нашої квартири. Спочатку він скитався по друзях, через пів року запою він зрозумів, що друзів в нього нема – лише собутильники, які
полюбляють пити за його рахунок.
…Швидко минуло два роки, які для тата були як перервою у відносинах з мамою. Він був часто в запоях, тоді коли були кошти, а коли не було телефонував мені і я відчувала що говорила з нормальною людиною, а не з п’янчугою. Мені дуже крають серце наші з ним розмови, після них я відчуваю, що маю дуже розкішне життя і не хочу його мати, оскільки моя кров, а саме тато – живе дуже погано. Мені боляче чути про те, що в нього немає що їсти, сидячи в той момент і наминаючи макарони з м’ясом. Слухати, те що він хоче помитись під душем, тоді коли я роблю це кожного дня. Хочу плакати, коли він каже як змерз і не може зігрітись, коли я сиджу в кімнаті в одній футболці взимку. Я шалено хочу йому допомогти, але чим? Що я можу зробити аби виправити його життя, якщо він сам не хоче прикласти до цього ніяких
зусиль. Наміть самих мізерних.
…Саме ця людина, саме цей чоловік змусив мене повірити в те, що не варто надіятись на чоловіків. Він навчив мене, що люди не надійні та егоїстичні, саме такою й стала я – мабуть гени. Саме через відносини в моїй сім’ї я не навчилась правильно спілкуватись із людьми. Я хочу мати нормальну сім’ю, таку яку мають багато людей. Але як я зможу її створити якщо я не маю ніякого уявлення навіть про вигляд нормальної дружньої сім’ї? Як я зможу її створити не маючи наглядного прикладу? Я знаю як попрікати людей, знаю як говорити гадості в адрес і насолоджуватись життям коли
я сама. Але не вмію правильно поводитись із людьми, не люблю гостей, оскільки ми завжди не пускали в квартиру людей – боялися.
… Проте не лише поганого мене навчили. Хоч і не багато часу тато витратив на моє виховання, але я запам’ятала, що маю бути гостинною до гостей; що в будинку має бути чисто, а на столі має бути хоч якесь та пригощення для гостей. Він завжди мене сварив коли я приводила друзів в брудну оселю – і це було правильно. Він розумний, але ж чому ж такий дурний? Я зрозуміла, що такі як він не живе для себе добре, а він намагається це робити для когось. Бути гостинним!
… Я люблю своїх батьків, і нехай я їм не телефоную часто, нехай я не можу дати їм те чого б хотіла. Проте не можна змусити людину піти до лікаря, якщо вона цього не хоче ама, як це було у випадку з татом. Оскільки доки в нього не почали нестерпно сипатись зуби, що неможливо було їсти, він не звертався до лікаря. Можливо це наша така українська натура, хоча скоріше дурість…
Категорія: POV | Додав: Ru_RUSHA
Переглядів: 783 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 POV
Всього коментарів: 0
avatar

Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close