Головна » Фанфіки » Книги » Дарк або Даркфанфік (Dark, Darkfic)

Юкрайдан
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.09.2018 в 21:27
Фанф прочитано: 322 рази
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:


[ · Скачати дистанційно (З дозволу автор) ] 27.09.2018, 21:27
   
Глава 1

Він прокинувся сьогодні о шостій годині ранку. Прокидався він по різному, але завжди на самий ранок. Він був не вдахаю все своє життя, усвої двадцять три роки, в нього не разу не було дівчини, він працював в  заводі по виробництву, меблів. Його додатковий заробіток був, в SMM. Де йому і пощастило так це в SMM, але і там його спіткало нещастя. Він був обраний співзасновником нової соціальної мережі, але потім її творці стали співпрацювати з українськими програмістами. Після цього вони обрали назву Ukrainians.co, та обрали якусь дівчину в якості співзасновника.
Раптово у двері подзвонили, хто міг припертися в таку рань, він відкрив двері. На порозі стояв його давній друг, Джон. З яким він дружив ще з дитинства.
− Привіт, Гаррі! − сказав Джон, входячи в будинок.
− Привіт, Джоні! Заходь.
Джон пройшов у кімнату для відпочинку, з собою він взяв ящик пива марки Miller Brewing So.
− Ну, розповідай, як ти тут? – спитав його Джон. – Він поклав ноги на журнальний стілець, який був біля дивана.
− Та як завжди, − відповів він.
− Я чув що, тебе кинули під час створення нової соцмережі.
− Так вони обрали дівчину − не знаю як її звати.
Гаррі взяв одну пляшку і за хвилину в ній вже нічого не було.
− Ого, усю пляшку одним залпом, − здивувався Джон.
− Ти прийшов просто чи тобі щось потрібно, − спитав він Джона, той подивився на нього начебто його в чомусь нарікають.
− Я дивився нове відео, там була та дівчина яка працює над Ukrainians.co. – відповів Джоні. – Тут щось не те, вона якась засмучена.
− Мені байдуже хто там засмучений, − різко відповів Гаррі.
− Ти, що не розумієш? – спитав Джоні.
Гаррі став дивитися на нього людиною яка розуміє, але боїться зізнатися, бо якщо це не те про що він думає, буде виглядати дурнем.
− Вона каже про соціальну мережу, − сказав Джоні.
Джоні увімкнув свій комп'ютер, відкрив відео. На ньому була дівчина, яка розмовляла української, яку не Джоні не Гаррі не розуміли. Та їм не треба знати мову, щоб зрозуміти з Ukrainians.co не все добре.
Тут почулася як хтось їде повільно на автомобілях, яких було дуже багато. Вони виглянули у вікно, та побачили як по вулиці де знаходиться квартира Гаррі, їде колона військової техніки.
− Ого, − тільки це міг вимовити Джоні.
− Ти прав, − погодився з ним Гаррі.
− Куди вони їдуть? − спитав Джоні.
− Я знаю те, що знаєш ти, − відповів Гаррі.

Колона військової техніки вже в’їхала на базу. Солдати вийшли з неї, до них підійшов полковник. Вони відали присягу.
− Мене звати Генри Джонес, − привітався полковник. – Ви чули про закриття соціальної мережі Ukraininans.co?
Але не хто навіть не чув про цю соціальну мережу, Фейсбук вони знали трішки Вконтакті, вони знали що є ще соціальні
мережі, але не знали які. Ні, ніколи не чув про неї, перший раз чую,− відповідали солдати.
− Так ось, її розробники
передали усі данні мережі нам, − сказав полковник Генрі. – Ми зробимо її для всього світу, першу що ми зробили ми дали нову назву "Юкрайдан" − Але ми підемо далі, − продовжував розповідати полковник. – Ця мережа буде унікальною, бо отримує штучний інтелект.
− Нащо ми тут? – спитав один із солдатів. – Що ми повинні робити?
− Ви повинні охороняти військові об'єкти, в разі непередбаченої події.
Під словом передбачення подія значилося вихід з під контролю Юкрайдана.
Солдати більше не ставили запитання, а мовчки пішли за полковником Генри. Вони йшли на військовий об’єкт, де проводять досліди з Юкрайданом. І сьогодні він буде запущений по всьому світу, і полковник дуже сильно хвилювався з цього приводу. З самого початку, коли американські військові вчені купили його в українських програмістів, він був проти надання йому штучного інтелекту.
Але він не міг не чого зробити, о крім того як сподіватися на краще.


Гаррі разом Джоні закінчили дивитися відео, та допили останню пляшку пива марки Miller Brewing So. Вони ще не розуміли, що скоро їх звичайне життя зникне на завжди. Та це був останній день, коли Гаррі зустрівся з Джоні.
− Слухай Джоні? – спитав Гаррі.
− Ага слухаю.
− Нащо ти показав це відео, щоб показати що я міг краще впоратися?
− Ні ти що, − став заперечувати Джонні, але по його обличчю було видно, він бреше.
− Гаразд, − сказав Гаррі. − Як гадаєш що це за військова техніка поїхала і куди?
− Звідки я знаю, може нова військова база, − припустив Джонні.

Робітник космічної станції на ім’я Ларрі, знаходився на станції "Альфа". Він був головним вченим. Ще кілька днів тому він був з родиною. В нього була дружина та донька, яких довелося покинути через запуск Юкрайдана. З ним були ще четверо, але не хто крім нього так не хвилювався.
Він сам не розумів свого хвилювання з привиду запуску Юкрайдана. Ну що може зробити соціальна мережа, яку створила та рекламувала якась дівчина з України, а тепер їй дали штучний інтелект американські вчені та військові? Але до чого тут війська Сполучених штатів? Якщо це мирний проект, хіба вони мають відношення до мирних проектів? Може бути і мають, він точно не міг знати.
Американські вчені та військові слухали доклад генерала Девіда, про запуск соціальної мережі зі штучним інтелектом. Що правда це транслювали по всьому світі.
Коли він закінчив говорити, він дозволів іншим солдатам та ученим ставити запитання.
− Чому саме Юкрайдан? – поставив запитання один із військових.
− Його справжня назва Ukrainians.co, − почав розповідати генерал Девід, після того як мережа стала міжнародна ми, вирішили змінити назву.  Вона повинна бути для всього світу та щоб не образити українців, які створили дану мережу.
Була команда запуску Юкрайдана.
Запуск провівся вдало, він був підключений до міжнародних космічних станцій, та дуже швидко поширився через інтернет.


Глава 2
Але запуск був вдалим кілька хвилин,потім усе стало виходити з ладу, космічні станції стали падати одна за одною.  Не хто з мешканців не зрозумів що сталося,але всі розуміли що це тільки початок. Ларрі в той самий момент спілкувався з родиною через Skyp по комп’ютеру. Його дружина розповідала як минув день, на колінах сиділа донька їх п'ятирічна донька. Їм бракувало одне одного.
− Я скоро повернуся, − сказав Ларрі щоб заспокоїти дружину, але по його вигляду було видно що це не так.
Його інтуїція підказувала, що повинно статися щось жахливе. І він мав рацію, через ліченні хвилини дружина побачить смерть чоловіка, а донька батька.
Спрацювало аварійне закриття дверей, в іншому блоці почувся вибух. Жінка дивилася на екран з білим обличчям, дівчина стала плакати на колінах матері.
− Що… Що відбувається, − ледве вимовила жінка
− Я не знаю, − відповів Ларрі, і тут же почув злорадний сміх.
Ха ха ха нарешті, нарешті я захоплю цей жалюгідний світ. Ці дивні слова почули  Ларрі та його сім’я.
− Боже мій, Ларрі, скажи що це якісь жарт, − благала його дружина.
Ларрі побачив як його донька плаче та вимовляє тато, таточка, а його дружина ледь стримувала сльозі. Він теж хотів, щоб це був якісь жарт, але це було жорстока реальність.
Стався вибух станції й звісно усі хто був на ній загинули. Його дружина розридалася так, що налякала і без того налякану доньку.
− Ні! За що, цього не може бути! – стала голосити жінка.
− Не хвилюйтеся, скоро ви побачитись з ним, − скоро більшість людства буде знищена, − сказав хтось не відомий.
Його голос йшов від комп’ютера, і вона подивилася на нього. На ньому показувався символ Юкрайдана. Біла літера U зображення на чорному фоні. Цей фон здалека нагадував овал. Але жінка яку звали Агава, помітила щось дивне. На неї дивилися жовті очі. Вона почула крик на вулиці, її донька Анжела заляканими очима подивилася на матір.
− Мама, наш тато загинув? – спитала вона матір.
− Усе буде добре, донечко, − але дівчина все розуміла. – Вона розуміла що все буде ще гірше.
Раптом вікно розбилося та влетів якісь об'єкт в їх будинок, вони побачили що це звичайна цегла.
− І в кімнати з’явився дріт, він с хватив дівчинку та став душити. Агава побачила що, дроти на вулиці поводятся себе як живі. Вони душили людей, вбивали електричним струмом.
− Твоя донька буде остання кого я, позбавлю мерзенного життя, − сказав невідомий.
В кімнату в повз інший дріт, вони обхопили Анжелу один за голову та плечі, інший за ноги. Вони стали тягнути її, поки не розірвали навпіл. Нутрощі дівчини лежали на підлозі, всюди була кров. В одну мит Агава втратила все, чоловіка, доньку та навіть розум.
Вона зняла свій одяг, на ній були сорочка та джинси.
− Зараз донечко, усе буде добре, − сказала Агава. – І поклала частини тіла та нутрощі доньки на свій одяг. Вона стояла в нижньому біллі, і тримала завернутий труп своєї доньки.
Завернув рушник вона вийшла на двір та побігла в гору по вулиці. Через один кілометр знаходилася лікарня.
Їй було двадцять шість років, її фігура була стрункою, розмір груди мав другий розмір. У школі багато хто хотів познайомитися з нею, але вона вибрала Ларрі. Він був її однокласником, після закінчення школи вони одружилися та вона завагітніла. В них народилися донька яка вони назвали Анжела, Ларрі працював на космічних станціях. В них була щаслива родина, і вона була щаслива. Була, але не зараз. Зараз усе погано, їй треба було врятувати доньку. Вона йде до лікаря, щоб він урятував її доньку, так лікарі допоможуть. А потім вони знайдуть Ларрі, і будуть жити разом.
Категорія: Дарк або Даркфанфік (Dark, Darkfic) | Додав: Enakin | Теги: соціальні мережі, США, війська, Полковник, катастрофа, страх, штучний інтелект, Генерал
Переглядів: 322 | Завантажень: 10 | Рейтинг: 4.5/2 Фантастика, Драма, Антиутопія, Ангст, Дарк або Даркфанфік (Dark, Darkfic), Екшн (Action)
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close