Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Пропущена сцена

Прихід (Частина 2)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 07.07.2018 в 14:55
Фанф прочитано: 233 рази
Категорія: Пропущена сцена
До фанфіка залишено: 0 відгуків

Схожі фанфіки:


07.07.2018, 14:55
Після тої дивної нічної події минуло два дні. Казекаге, заваленому документацією не було час думати про це, коли вже ближче до кінця другого дня в його кабінет не ввійшов Канкуро, власне з донесенням про цю особу. Гаарі ж нічого не залишалося, як вислухати брата, паралельно переглядаючи звіти.

Як виявилося, дівчина прокинулася приблизно через добу і явно не мала поняття про те, де ж вона знаходиться. Поводилася тихо, не намагалася втекти.

- Це було лише з медиками. Коли ж до неї в палату зайшли кілька шинобі то вона помітно напружилися і відмовлялася розмовляти, лише кивала головою. Просто вчепилася в ковдру і дивилася в одну точку. Мої хлопці нічого толком і не змогли з неї витягнути. Довелося йти самому, - Канкуро лише зітхнув, - це і правда виявилося важче, ніж я думав. Дідько, від цього дівчиська суцільний головний біль. Каже, що нічого не пам'ятає та й до того ж говорить настільки тихо, що ледве можна щось почути.

- Ім'я хоч тобі вдалося дізнатися? Або теж не пам'ятає? - Гаара підняв очі на брата. - А як щодо її речей? Знайшли щось підозріле?

- Ні, один мотлох. Кілька олівців, записна книжка з карлючками і сонцезахисні окуляри. Більше нічого, ні зброї, ні можливих отрут. Навіть натяків немає. А ім'я ... Чесно, розчув з другого разу, Юмі. І то до кінця не впевнений.

- Що ти думаєш з приводу всієї цієї ситуації?

Ляльковод лише знизав плечима.

- Нічого доброго. Люди просто так з неба не падають. Планую поспостерігати за цією дівчинкою, наскільки б нешкідливою вона не здавалася. Та й доведеться ще поговорити з нею.

Гаара лише кивнув головою, даючи зрозуміти, що повністю згоден з братом і довіряє йому цю справу. Канкуро кивнув у відповідь і кинувши на прощання "удачі тобі" пішов з кабінету. Залишившись наодинці, Казекаге відкинувся на спинку крісла і задумливо подивився на стелю. У всякому разі його брат мав рацію, тут щось нечисто. Спалах вночі, а за нею дивне поява миттю розлетілися по Суні і тільки самий ледачий не знав про це. Рада старійшин теж була сповіщена, але вони пропустили це повз вуха, припустивши, що це може бути шпигун, бути пильними з ним і повернулися до більш важливих питань. Гаарі ж треба було повністю розібратися з усім цим і вирішити, що робити далі. Але це можна було зробити потім, після того, як він розбереться з документами.

***


Коли Юмі прокинулася, то зрозуміла, що знаходиться в дивному місці. Перша її думка була, що вона померла, але за мить, відчула, що у неї сильно болить голова.

- Значить жива... - Юмі прийняла сидяче положення, почала потирати скроні, намагаючись полегшити біль. Вона зазначила, що її одяг і речі кудись зникли, а на ній була лікарняна сорочка.

Сидіти на самоті довелося недовго, буквально через десять хвилин в палату зайшли кілька жінок в дивному вільному одязі і почали розпитувати про її самопочуття.

- Ви перебуваєте в Сунакагуре, - сухим голосом відповіла жінка, що була страшою, коли Юмі нарешті вдалося вставити слівце. Побачивши, як розширилися очі пацієнтки жінка запитала у відповідь, - Звідки ви, люба?

Страшна думка стрілою пронеслася в голові. Юмі затряслася від жаху і сильно вчепилася в ковдру. Вона не пам'ятає! Вона нічого не пам'ятає про себе!

Ще не встигли медики вийти з приміщення, як в дверному отворі з’явилися декілька чоловіків у формі, мало того вони були озброєні. Поява нових людей змусило Юмі ще більше переживати. Дівчина тремтячими руками заправила і так коротке, темне волосся за вуха і з неприхованим страхом подивилася на чоловіків. Не дивлячись на те, що вели себе вони спокійно, але в їхніх голосах чулися холодні нотки. Вони не
припиняли засипати питаннями Юмі, але дівчина не могла змусити себе говорити. Вона відчайдушно намагалася згадати хоч щось про себе, але не могла. З кожним питанням вона розуміла, що це кінець. Її кінець, як особистості. Незабаром, чоловікам набридло грати в мовчанку, тому вони пішли, нарешті залишивши її на самоті.

В голові дівчини була буря, вона запанікувала і зовсім не знала, що робити. Як жити далі? Що тепер з нею буде? Адже ті чоловіки були явно налаштовані проти неї і в чомусь підозрювали.

Коли ж в приміщення зайшов чоловік з розфарбованим обличчям,  здогади Юмі підтвердилися і їй стало страшніше вдвічі. А що, якщо на неї повісять те, що вона ніколи не робила? Або ж навпаки, вона зробила щось страшне, але не пам'ятає через амнезію? Дівчина вирішила на
цей раз спробувати відповідати, але виходило погано, тому вона знову сиділа і мовчала.

Пізніше до неї в палату тільки заходила медсестра але, на щастя, вона була небагатослівна і швидко покидала приміщення. І тільки коли настали густі сутінки Юмі нарешті зважилася встати з ліжка і нормально роздивитися. Дівчина обережно сіла, після
встала з ліжка. Підлога була холодною, від чого по спині пробігли мурашки, але
вона все ж підійшла до маленького круглого вікна.

За ним простягався чудовий вид: сотні химерних на перший погляд будинків, люди теж для Юмі були одягнені якось дивно, не так, як вона звикла бачити. Хоча, може їй просто здається? І десь далеко червоніло сонце, освітлюючи червоним кольором всю Суну. На мить в голові Юмі промайнула думка, що було б непогано, якби сонце поглинуло її в своїх червоних променях, тоді їй не довелося б думати про те, що ж робити далі. Юмі дивилася в далечінь але, нічого не бачила через сльози, які безперестанку лилися з її сірих очей.

У той же час, в резиденції, Казекаге використавши техніку Третього ока, в кінці-кінців вирішив сам подивитися, що ж являє собою неждана гостя селища. По правді кажучи, він був трохи здивований. Вночі він не зміг розглянути її, так, він бачив, що дівчина мініатюрна, але розглянувши
ближче та й ще в нормальному освітленні в серці щось кольнуло. У довгій лікарняній сорочці вона здавалася ще меншою і стрункішою; маленьке підборіддя, акуратний ніс, гарні сірі очі. Шкіра була світлою, але не блідою. Вона і правда була схожа на тендітну квітку, яку слід було плекати і оберігати, а не тримати за гратами. Але Гаара був Казекаге і як би сильно не хотів відпустити дівчину не міг через свій обов’язок перед селищем.
Категорія: Пропущена сцена | Додав: natashaartemenko
Переглядів: 233 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 Пропущена сцена, Драма, Ангст, Даркфік, Попаданці
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close