Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (9 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 22.04.2018 в 22:49
Фанф прочитано: 494 рази
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



22.04.2018, 22:49
За столом  лунали жарти, гучний сміх. Господар будинку знав багато цікавих історій, а його дружина, Іштар, мала чудове почуття гумору. Пухкенька жіночка років 40 з білявим волоссям і ніжно-блакитними очима. Щира  посмішка не сходила з її обличчя. Вона наче сонце дарувала усім тепло. у Ерагона ще є дочка, але вона уже вийшла заміж і тепер живе в центральній частині імперії.
   —До речі, у тебе є ще гості крім нас?—запитав Нарсас і всі здивовано на нього глянули.—Не дивіться так, я лише помітив, що в лівому крилі горить світло, а я знаю,що ви рідкого його використовуєте, лише коли у вас гості, та і тоді  не часто.
   —Хаха, ти правий! У мене крім вас є ще один гість, але запевняю: вам нема через що хвилюватися. Я абсолютно довіряю цій людині.
  —Не про кожного від тебе таке почуєш, дуже цікаво хто ж це,—продовжував стратег.
    —На жаль, цього не  можу сказати, ця людина побажала залишитися не названою, хоча, можливо, ви зустрінетеся.
   Після закінчення вечері, їм показали їхні кімнати. Виснаженні дорогою четверо подорожніх відразу ж заснула, лише до Даріуна сон не йшов. Він стояв перед вікном і дивився кудись в ніч. В його голові було безліч думок, але жодної конкретної, одна  швидко змінювала іншу. Та раптом він помітив якийсь рух за вікном, серед вкритими цвітом дерев у саду. Воїн схопив меч і чимдуж побіг туди. 
   Його кімната була недалеко від заднього входу, тому він швидко опинився на вулиці. Стиснувши сильніше меча почав обережно просуватися вперед. Даріун почув дивний звук, ніби щось розсікло повітря. Акуратно підійшовши ближче помітив постать людини, що одягнута в плащ-накидку і з натягнутим на голову капюшоном. Людина стояла до воїна спиною і тренувалася з мечем. Хлопець вирішив підійти ближче, та в темряві не помітив сову, що сиділа на гілці дерева над його головою і невідривно спостерігала за кожним його рухом. Як тільки він зробив крок в напрямку постаті, над головою почулося голосне ухкання сови. Неочікуваний звук, що луною покотився по саду, привернув увагу незнайомця. 
   Лише мить і меч уже був біля шиї Даріуна, а перед ним стояла дівчина. Капюшон спав. В світлі зірок і місяця, що пробивалося крізь гілки дерев, Даріун зміг побачити довге срібне волосся і очі кольору сталі з ніжним бузковим відтінком, що наче світилися в темряві. Її погляд пробирав до кісток: холодний, як сталь клинка, що вона тримала в руці, і непохитний, він говорив: «Ворухнешся — помреш». Погляд цієї молодої дівчини змусив воїна завмерти і затамувати подих.
   (Незнайомка:   
http://dreamworlds.ru/uploads/posts/2010-02/thumbs/1265406246_elf_ranger_by_sypri.jpg
   Обличчя:    
https://i.pinimg.com/originals/4b/0c/4d/4b0c4db1a3a39179615e9e104b39c499.jpg    )
    Він розумів: вона не жартує і без вагань його вб'є, якщо щось піде не так, як вона того захоче, і навіть меч, що він узяв з собою в цій ситуації не допоможе. Та наступні дії даної особи шокували його не менше.
   Спочатку, перші секунд 30, вона пильно на нього дивилася, потім здивовано кілька раз швидко кліпнула, далі знов обвела його поглядом, після чого її очі округлилися, а від колишнього холоду в поляді не залишилося і сліду. Подібна картина викликала сміх у воїна, який він ледве зміг стримати, та все ж ледь помітна посмішка з'явилася на обличчі. Побачивши це дівчина хутко опам'яталася.
   —Ви один, із гостей лорда Морана, чи не так?—дівчина говорила спокійно, та ще досі не забирючи меча від шиї воїна.—Даріун правильно?
   —Так...—така обізнаність зі сторони незнайомки здивувала його,—І звідки вам це відомо? Хто ви?
   Дівчина прибрала меч у піхви і лагідно посміхнувшись пояснила:
   —Мене звати Лоренсія, можна просто — Лорен або Лора. Я той самий таємничий гість Ерагона. Знаю хто ви, бо чула про вас в столиці. Там кожен знає про молодого генерала, якого прозвали «Воїном із воїнів». Та я не очікувала когось зустріти тут так пізно, просто варта знає, що я іноді тут тренуюсь, тому оминають це місце десятою дорогою.
   —Ну я їх розумію.
   По саду покотився невимушений, щирий сміх двох людей. Коли сміх почав стихати, почулося легке, дружелюбне ухкання сови. Почувши це Лорен витянула руку вперед і на неї безшумно приземлилася світло-сіра сова зі смугастим хвостом. Вона повернула голову і з недовірою дивилася на Даріуна, її чорні очі здається дивляться в саме серце і бачать усе, що в тебе на душі і в думках.
   ( Аурум:   
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Strix_uralensis.jpg/1200px-Strix_uralensis.jpg     )
   —Це Аурум, саме він сказав мені про вас,—говорила дівчина, легенько гладячи пір'я птаха.
   —Напевно, він мене помітив, коли я підійшов дуже близько.
    —Ні, він помітив вас, як тільки ви вишли з заднього виходу, але відволік мене від тренувань лише тоді, коли ви підіши занадто близько,—говорили вона це, дивлячись на сову з невимовною вдячністю і турботою.
   Дивлячись на це все Даріун не вірив, що саме ця дівчина зовсім недавно мала погляд, від якого кожна клітина тіла наповнювалася жахом.
    —Ну що ж уже так пізно, тому я піду в кімнату, і вам раджу відпочити. До зустрічі!
   Вона накинула на голову капюшон і пішла в напрямку будинку.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: романтика, історичне, драма
Переглядів: 494 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close