Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (8 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 15.04.2018 в 23:01
Фанф прочитано: 537 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



15.04.2018, 23:01
—Ще трохи і ми прибудемо в місто Борд,—повідомив Даріун, що їхав попереду. 
  Вечоріє. Втомлені дорогою п'ятеро вершників продовжують свій шлях. От-от вони зможуть відпочити.

***

    3 дні тому. Дім Нарсаса.
   —Хоча я і погодився,—говорив Нарсас підводячись,—самі ми безсилі, а повертатися в столицю, судячи з того, що ми почули від людей Кхарлана — погана ідея. Нам потрібна підтримка лордів. Кожен з них має своє військо. Якби ми переконали їх...
   —За правління Андрагораса стосунки між дворянством та імператором дуже зіпсувалися,—втрутився Даріун.
   —Це і не дивно: він був глухим до них і карав тих, хто дорікав йому—легка посмішка не зникала з обличча стратега.—Незважаючи на це знайдеться кілька сімей, що підтримають нас.
   —І хто ж це?—запитав Арслан.
   —Думаю: лорд Моран, Ерагон — найкращий варіант,—продовжував Нарсас.—Він завжди дбав про процвітання імперії, варто лише глянути на землі, що йому належать, та він не отримував підтримки Андрагораса. Після того як реформи, що він хотів запровадити, відхилили, він перестав втручатися в політику і присвятив себе територіям, що належать сім'ї Моран. Ці землі стали одними з найпроцвітаючими у всій імперії. Наскільки я пам'ятаю до війська Ерагона входить близько 15 тисяч кавалерії і 20 тисяч піхотинців, але це не точно.
   —Що ж, якщо вирушимо зараз, прибудемо через 3 дні,—говорив Даріун, розглядаючи карту, що дав йому Ерам.
   —До подорожі уже все готово!—подав голос Ерам, що до цього збирав речі.

***

   2 дні потому. 
  —Попереду солдати Кхарлана,—знімаючи капюшон говорив Ерам. Він щойно, повернувся з розвідки. Сонце високо над землею. Четверо подорожніх зупинилися під деревом перепочити.
   —Скільки їх?—заговорив Даріун, виглянувши з-за карти, що тримав у руках.
   —Біля сотні і здається вони готують пастку. По боках скелі. Можливо, обійдемо?
   —Ні, не вийде,—продовжував розглядати карту воїн,— справа гірська річка з сильною течією, а зліва — рівнина і жодного куща. Через річку не пройти, а на рівнині будемо, як на долоні. Вони давно прибули?
   —Ні, за кілька хвилин перед нами.
   —Тоді ситуація не така і погана,—втрутився Нарсас,—але діяти потрібно швидко. Поки що їхні сили зосереджені між скелями і на рівнині, бо до річки важко підійти. Зараз ми змогли б непомітно пройти між цими позиціями, поки вони не завершили приготування. Але треба вирушати негайно. Це небезпечно, але іншого виходу не має. Потрібно вирішити, що робити з кіньми.
  —Про це не турбуйся. Потрібно прив'язати їх до Вахтару. Він безпечно переведе їх і чекатиме на тій стороні,—говорячи це Даріун гладив міцну шию свого коня.
   —Тоді вирушаємо.

***

   —СТОРОННІ!
   Ще трохи і вони б успішно минули перешкоду, та один із солдат впустив з рук коробку і її вміст покотився в хаші, кудою тоді пробиралися подорожні.
   —Біжімо!—крикнув Ерам, якого помітили і що йшов останнім.
   Даріун вийняв меч із піхв і ринув у бій. Тут мало солдат: десь біля 20, але от-от підійдуть решта. Треба поспішати. Ось кілька солдат упали мертві. Арслан бився з одним воїном, але інший підійшов зі спини і замахнувся для смертельного удару. Та раптом стріла влучила в його голову, а наступна в голову противника принца. Здивований хлопець обернувся і побачив жінку на коні, що тримала лук і цілячись в наступного натягувала тятиву. Стріла потрапила в противника Ерама. Наступна пролетіла біля самого вуха Нарсаса і влучила луізитанцю в горло. Зовсім скоро бездиханні тіла людей Кхарлана лежали на землі.
    —Тікаймо, поки не прийшло підкріпдення!—крикнув Нарсас.
    Вони побігли, а попереду уже чекали їхні коні. Осідлавши їх вони чимдуж помчали вперед і, лише коли переконалися, що за ними не має хвоста, зупинилися.
    —Хто ти?—підійшовши до дівчини спитав Нарсас.
    —Мене звати Фарангіс, я служительниця храму сятої Мітри. Пройшла весь цей шлях, аби служити Його Величності Принцу Арслану. Я йшла за загоном Кхарлана до цьго місця.—говорила висока дівчина 24 років із довгим чорним волоссям. Акуратні риси облисся і гостре підборіддя. Темно-зелені очі і спокійний, непохитний погляд.
    (Фарангіс:
https://cdn.animeherald.com/aniheraldcdn/wp-content/uploads/2016/04/Heroic-Legend-of-Arslan-Season-2-Character-Visual-Farangis-001-20160428.jpg    )
   —Тоді ми сподіваємося на твою допомогу в майбутньому,—промовив принц, пішовши ближче. На його обличчі грала дружелюбна посмішка, а погляд — сповнений надії. 
   —Я не здаюся вам підозрілою?
   —Якби ти хотіла вбити принца, зробила б це тоді,—подав голос Даріун, що до цього лише спостерігав.
   —Я, Фарангіс, згідно з останньої волі жриці храму святої Мітри, клянуся вірно служити принцу Арслану!—говорила вона, опустившись на коліно і схиливши голову.

***

   Теперішній час. Місто Борд.
   Місто не набагато менше ніж столиця і зазвичай не менш жваве. Але сонце вже майже зайшло і скоро на землю опуститься ще холодна весняна ніч, тому люди поспішали сховатися в теплі будинки і провести час за тихими домашніми розмовами.
    За містом, на пагорбі, височить великий будинок, схожий на замок. Навколо нього ріс ліс, дерева якого уже вкриті молодим, зеленим листям. Будинок оточений кам'яною огорожею. Подорожні підійшли до воріт, біля яких стояла варта, така що й на вході в Борд. В місто вони потрапили без проблем: воїни побачивши принца без зайвих запитань пропустили всередину, хоча, напевно, відразу все доклали Ерагону.
   Проходячи містом вони також помічали солдат, що патрулювали його, і не тільки там, загони воїнів з гербами сім'ї Моран часто траплялися, після того як вони зайшли на їх територію. Нарсас порадив поки що оминати їх.
   Один із вартових підійшов до них і сказав:
   —Лорд Моран чекає вас. Будь ласка, ідіть за мною.
   Вони піднялися на другий поверх і зайшли у велике приміщення. Це була бібліотека і кабінет одночасно. Навпроти, за столом, сидів чоловік років 40. Коротке каштанове, місцями сиве, волосся. Обличчя сповене мудрості. Лагідна, привітна посмішка і теплі медові очі.
   —Радий вас бачити, Ваше Величносте!—чоловік встав з-за столу і поклонився.—Коли я останній раз вас бачив, ви були ще зовсім малі, тому напевно мене не пам'ятаєте.
   —На жаль, не пам'ятаю, але я дуже щасливий, що можу з вами поговорити! Ви багато зробили для жителів імперії, тому для мене честь зустрітися з вами, лорде Моране,—Арслан посміхнувся.
    —Хаха. Не потрібно формальностей: можна просто — Ерагон! А тепер — сідайте!
    Господар запросив їх сісти на диванчик і крісла.
   —Нарсасе, я чув: ти тепер завзятий відлюдник. Що ж сталося, що ти пішов з принцем?
   —Я отримав пропозицію, від якої не зміг відмовитися!—хитра посмішка розпливлася на обличчі стратега.
   —І яка ж, якщо не секрет? Знаючи тебе це не гроші і не посада. На які жертви пішов принц, аби ти приєднався до нього?
   —Він запропонував мені стати придворним художником,—від згадки про подібне приїжджі здригнулися. Лише Фарангіс нерозуміюче дивилася на компанію.
   —Хахаха. ДИВОВИЖНО! Ну та що уже тепер зробиш? А що це за дівчина з вами?
   —Мене звати Фарангіс. Колись була служительницею храму святої Мітри, але тепер поклялась у вірності принцу Арслану,—вона говорила спокійно, а коли закінчила, ледь помітно посміхнулася.
    —Зрозуміло. Бачу, Ераме, де Нарсас — там і ти. Чесно кажучи не, думав що він тобі дозволить поїхати.
    Ерам на це лише посміхнувся. Даріун відповів за нього:
   —Він і не хотів його брати, але кілька аргументів переконали його.
   —Даріоне, радий, що ти підтримуєш принца,—Ерагон трохи помовчав і додав:—Ти уже знаєш про те, що сталося з Вафрезом?
   —Так...
   —Він був хорошою людиною. На нього завжди можна було покластися. Шкода, що так сталося...
   —Ви знаєте, що відбувається в сьолиці?—втрутився Нарсас, перервавши тишу.
    —Так... Столиця пала. Раби підняли невелике повсання, але цього вистачило, аби наші війська відволіклися. Луізитанці скористалися цим і ввели свої сили всередину.
   —А що сталося з матір'ю і батьком?
   —Імператриця Тахаміна — жива і зараз в палаці, а Імператора посадили у в'язницю.
   Ця новина трохи заспокоїла Арслана. «Вони — живі!» крутилося в його голові. Тим часом до кімнати зайшла служниця і щось тихо сказала господарю будинку. Після цього швидко вийшла.
   —Вечаря готова. Думаю: ви голодні, тому запрошую до столу,—встаючи говорив Ерагон.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: драма, романтика, історичне
Переглядів: 537 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close