Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (4 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 11.03.2018 в 18:42
Фанф прочитано: 754 рази
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



11.03.2018, 18:42
—Я розчарувався в тобі, Даріоне!—З намету імператора доносився розгніваний голос Андрагораса.—Ти — боягуз! Почути щось подібне від тебе та ще й перед самою битвою! 
   —Ваше Величносте, прошу: не називайте мене боягузом!—На колінах перед імператором стояв Даріун, піднявши голову і дивлячись впевнено і непохитно.—Вже давно стало загальновідомим фактом, що наша армія — непереможна, та всеж армія луізитанії вирішила битися з нами, та ще й на території, що дає перевагу кавалерії. Ви не думаєте, що вони готують нам пастку? Та ще й ця погода... За нами наша столиця Екбатана тому ми маємо втримати наші позиції.
   —ХА! Яку пастку можуть влаштувати ці варвари?
   —Я чудово це розумію, але якщо один із наших людей допомагає їм...
   —ЦЕ НЕМОЖЛИВО!—крикнув Андрагорас і стукнув кулаком по столі, за яким сидів.
   —Це лише слова. Немає нічого неможливого,—так, як і раніше впевнено і спокійно говорив Даріун,—Наприклад один із рабів втік, і почав співпрацювати з луізитанцями...
   —ЯК ТИ СМІЄШ!—Імператор ривком встав із крісла.—Схоже, що це вплив Нарсаса,—процідив крізь зуби він,—Цей дурень був вигнаний із палацу! Ти забув, що лише ті, що служать мені можуть входити до нього?
   —Я не забув, Ваше величносте! Хоч Нарсас і мій друг, ми давно не бачились...
    —ТИ СМІЄШ НАЗИВАТИ ЙОГО ДРУГОМ?—В пориві гніву він вийняв меч із піхв. Помах важкого меча і щось невелике вдарилося об землю. Це впав на землю значок з грудей хлопця.—Відтепер ти не гідний носити титул генерала. Вважає, що від сьогодні ти нижчий за рангом від будь-якого звичайного солдата,—додав імператор уже спокійнішим голосом.     —Вийди! Я не хочу більше тебе бачити.
   —Батьку...—невпевнено обізвався Арслан, що разом із Вафрезом недавно підійшли.
   —Що ти тут робиш?—голос Андрагораса сповнений люті. Він от-от зірветься на крик:—Чому ти прийшов сюди без дозволу, Арслане! НЕГАЙНО ПОВЕРТАЙСЯ І НЕ ЗАБУВАЙ ПРО СВОЇ ОБОВ'ЯЗКИ!
   Принц замовк і винувато опустив голову. Вафрез, що досі мовчав і лише спостерігав, підійшов до Даріуна і замахнувшись ударив того по щоці.
   —Що це щойно було? Що ти наговорив людині, якій ми стильком зобов'язані!
   —Дядьку! Але я...—хлопцю не дав договорити ще один удар. Даріун на цей раз промовчав і лише глибоко вдихнув. Після цього хлопець сказав:
   —Прошу вибачити мене за ці слова, Ваша Величносте.
   —Ваше Величносте, мій племінник був занадто грубий. Прошу дозвольте мені вибачитися за нього.
   —Досить, Вафрезе. Даріоне, я не можу забрати свої слова про твій титул, але я дам тобі шанс: ти повинен добре показати себе під час битви.
   —Немає слів, аби описати мою вдячність.—ще раз зігнувся в поклоні Даріун.
   Імператор повернув голову і помітив Арслана, що так і стояв на місці.
   —Чому ти ще досі тут?—запитав він, насупивши брови.
   —Я... я уже виходжу,—сказав принц опам'ятавшись,—Тапер я спокійний,— і вийшов.

***

   —Я створив вам багато проблем, принце,—Даріун підійшов до Арслана,—Пробачте.
   —Не хвилюйся,—хлопець трохи завагався, та все ж додав:—Те що ти сказав — правда?
   —Так. Кхарлан теж так думає.
   —Ясно,—сказавши це, тихіше додавши:—Значить він мені повірив...—на його губах з'явилася легка посмішка, і він пішов у свій намет.
   —Я звичайно розумію, що Його Величність турбується про принца, та хіба потрібно бути таким жорстоким.
   —Даріоне, слідкуй за словами!—сердито глянув на воїна Вафрез. Та все ж погляд був не злий, а лише стурбований. Генерал любив свого племінника, усе-таки він єдиний, хто в нього залишився. Брат помер на війні, довіривши йому турботу про сина, мати Даріуна померла , коли хлопць був ще зовсім малий. Сам Вафрез так і не одружився, тому виховував племінника сам. Даріун виріс вправним воїном, і уже в 17 років став найкращим у війську, а в 20 отримав титул генерала, заслуживши тим самим повагу імператора і генералів імперії. Безстрашний, відважний воїн із почуттям обов'язку. Він вірний свої переконанням, доброзичливий. Даріун справді гідний звання «Воїн серед воїнів», не тільки через свої здібності, а ще й через характер.
Вафрез зітхнув і додав:
   —Нарсас такий самий. Ти як і він втрачаєш контроль, коли стараєшся довести свою правоту,—він замовк і почав пильно дивитися на принца, що стояв біля коня і зосреджено думав про щось.—Даріоне, ти ж ще не поклявся віддано служити Його Величності Принцу Арслану?
   —Про що це ви?—здивовано поглянув на нього хлопець.—Я буду вірно служити королівській сім'ї до самої смерті!
   —Поклянися у вірності принцу, Даріоне.
  —Гаразд... Якщо таке ваше бажання,—промовив той, пильно дивлячись на Вафреза.    —Мені поклястися своїм мечем?
   —Так, мечем...—задумано відпвів він.
   —Можливо, мені іще принести письмову присягу,—з легкою посмішкою промовив хлопець, але звичного сміху дядька він не почув, той говорив незвично суворо і стурбовано:
   —Ні, непотрбно. Ти єдина людина кому я можу довірити принца. Він — це майбутнє нашої імперії Парса. Сподіваюся він принесе мир та спокій на ці землі...
   Як тільки він це сказав, пролунав сигнал. Скоро битва.

***

   —Кхарлане, яка кількість війська противника?—запитав імператор генерала, їдучи на коні попереду війська.
   —За даними розвідки: кількість нашого війська вдвічі більше ніж у противника.
   —Хм... Тоді нам не потрібно стільки людей...
   —Так, але не варто забувати: вони можуть привести підкріплення.
   —Цей туман не дає нам можливості побачити позиції ворога.
  —Не переживайте, ворог теж не бачить нас. 
  —Ваша Величносте!—до них швидко їхав на коні хлопець.—Вони попереду на відстані приблизно 2 кілометрів!
   —Ти перевірив місцевість?—звернувся імператор до Кхарлана.
   —Так, попереду рівнина без ям і нерівностей. Неважливо наскільки густий туман, ми зможемо прорватися крізь нього на конях.
   —ІМЕНАМИ КОРОЛІВ, СВЯТОГО ДЖАМСЕДА!—кричав імператор, піднявши меч до неба,—КОРОЛЯ-ГЕРОЯ КАЯ ХАЗЛЕРА! ДУШІ УСІХ НАШИХ КОРОЛІВ, ДАРУЙТЕ НАМ СИЛУ, ЗАХИСТИТИ НАШУ ІМПЕРІЮ!
   —ЗАХИСТИМО ПАРСУ!—лунало звідусіль.—ВПЕРЕД!—і вся армія линула вперед, туди, де стояли луізитанці.
   Та раптом з перших рядів донеслися крики, сповнені жаху і болі. Попереду довга яма глибиною 5-6 метрів.
   —АААА.... ЗВІДКИ ТУТ ЯМА?—доносилося спереду,—НАЗАД!
   —МАСЛО! ТУТ МАСЛО!—крикнув один із тих хто впав у яму,—ВОНИ ХОЧУТЬ АТАКУВАТИ НАС ВОГНЕМ!
   —ПРИНЦЕ АРСЛАНЕ, НАЗАД!—крикнув один із воїнів, що супроводжували принца.
   На щастя Арслан встиг зупинити коня перед ямою і не впасти.
   —ВІДСТУПАЄМ!—військо кинулося врозсип. Найбільше війська ринуло праворуч. Та раптом звідти почувся крик. 
   —МАСЛО!—ями там не було. Масло було розлите на землі, а дощ із підпалених стріл не припинявся.
   Дальше в хід пішла кавалерія ворога, що безжально косила солдат Парси. Принц Арслан ледве зміг відбитися від кількох ауізитанців.
   — Батьку... Даріоне... Вафрезе... Азраіл...
   Навколо тишина, лише десь далеко лунають звуки битви.
  —Ейй... Принце Арсланеее... Де ви?...
  —Цей голос...—пробубнів Арслан і порокричав:—Кхарлан! Всі ті, що мене супроводжували. Вони зникли... Допо... мо...
   —Ось ви де, Принце Арслане.
   Те, що побачив Арслан, змусило його оніміти. Перед ним на коні сидів генерал Кхарлан. За ним стояли півсотні воїнів, але не Парси. Це були воїни Луізитанії.

***

   —КХАРЛАНЕ!—очі імператора палали люттю. Де та людина, що порадила йому так вчинити? В цей момент він був готовий розірвати на куски будь-кого, хто попав би під гарячу руку.
   —Ми його не бачили,—сказав боязко один із солдат.
   —Ми його шукаєм,—промовив інший, тримаючись на відстані.
  —Негайно знайдіть його і приведіть до мене!—процідив крізь зуби Андрагорос, стиснувши кулаки так, що аж кров пішла.
   —СЛУХАЮСЬ!—переляканий молодий хлопець чимдуж побіг виконувати доручення. Йому не хотілося втратити своє життя через таку дурницю.

***

   —Даріоне!—Вафрез поспішав до племінника. Той помітив його і зупинився.— Його Величність хоче, аби я залишився з ними, в цей час ти повинен знайти принца.
   —Що з ним?—здивувався такому дорученню хлопець.
   —Ми не можемо його знайти. Він був на передовій, тому можливо уже пізно, але... знайди його,—після цих слів обличчя генерала посумніло.
   —Гаразд!—погодився Даріун і уже в дорозі крикнув:—Зустрінемося в столиці!

***

   — Ваша Величносте, битва уже закінчилася нам варто відступити. Якщо ми відступимо, то...
  —ВАФРЕЗЕ, КУДИ ПОДІВАЛАСЯ ТВОЯ ГОРДІСТЬ?!—лютвав Андрагорас,—ТИ ПРОПОНУЄШ МЕНІ ВТЕКТИ З ПОЛЯ БОЮ?!
   — Ваше Величносте, аби виграти завтрашню битву, ми маємо признати поразку сьогодні. У нас іще є війська в столиці, якщо ми об'єднаємося, то обов'язково  переможемо. Ваше Величносте, подумайте, що станеться з столицею, якщо ми зараз пограємо. В Екбатані зараз Імператриця Тахаміна, невже ви хочете віддати її ворогам?
   —Відступаєм...—імператор здався. Він розумів, що сперечатися немає сенсу.

***

   —КОРОЛЬ УТІК!—закричали зрадники,—ЛУІЗИТАНІЯ ПЕРЕМОГЛА! АНДРАГОРАС ІІІ ПРОГРАВ!
   —Утік?...—наче луна покотилися відривки фраз серед війська Парси,—Він не, збирається віддавати наказ про відступ?... Непереможний кололь утік?
   —Замовкніть!—крикнув Кабад, один із генералів Парси,—Король не втік! Як його слуга я нікому не дозволю ганьбити його ім'я! Ми відступимо до Екбатани і там дамо відсіч ворогам!
   —Генерале, вони наступають!

***

   —Де ти дістав цей шлем із зображенням лева?—запитався один луізитанський воїн іншого.
   —Він з того хлопця.
   —Він же золотий? Гарний!
   —Руки геть! Він — мій!—старався повернути свій трофей воїн.
   —Тц! Та годі тобі, я ж лише приміряю.
Та раптом, якийсь дивний звук і цей луізитанець уже мертвий падає із сідла. Перед власником трофею сидів на коні воїн Парси із списом в руці з наконечника якого стікала кров убитого.
  — Звідки у тебе цей шлем?—голос Даріуна наганяв страх і жах. Холодні очі іскрилися злістю. Один його вигляд змусив досвідченого воїна покритися холодним потом.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: романтика, історичне, драма
Переглядів: 754 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close