Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (2 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 25.02.2018 в 17:00
Фанф прочитано: 781 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



25.02.2018, 17:00
Розділ 2

Це кінець? Я помру?

4 роки 8 місяців перед цими подіями. Парса.

   Сонце ще не зійшло , а у столиці уже вирує життя. На обрію з’являється багряно-червона смуга, що поступово стає оранжевою. На площу ринку продавці з різних куточків імперії Парса та інших далеких країв вивозять нові, неймовірні товари, що приваблюють покупців своїм виглядом і запахом. З усіх куточків ринку лунають різні мови. Столиця оживає.
    Посеред міста височить палац, де проживає королівська сім'я. Там також життя тече своїм темпом. Слуги метушаться і бігаютья, виконуючи кожен своє доручення. Сьогодні тут особливо жваво.
  На площадці для тренувань навпаки — лише двоє. Старший чолові 50 років з уже сивим волоссям і загорілим, суворим лицем, на якому виднілися зморшки. Карі очі майже чорні, здається, дивляться в саму душу. Він стояв впевнено, тримаючи в руках меч. Напроти нього сперся на меч, задиханий хлопець  років 11 із довгим волоссям, завязаним в хвіст, кольору сонця. Голубі очі дивилися доброзичливо і трішки наївно, але в їх глибині було щось далеко не дитяче і зовсім не поєднювалося з його лицем.
   (Хлопець: https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=https://a.wattpad.com/useravatar/Sinful_Blook.256.901301.jpg&imgrefurl=https://www.wattpad.com/story/107805730-beating-heart-neji-x-reader&h=256&w=256&tbnid=KzUqzlP9GwVIAM&tbnh=225&tbnw=225&usg=__RkybyWK4X5xdii2EKAu6Iy1htrU=&docid=xfFzRwu19DRINM )
  —У вас уже краще виходить, принце,— посміхаючись, промовив чоловік, ховаючи меч в піхви. —Ви уже близькі до моменту, коли перевершите свого учителя.
  —Дякую за твою похвалу, Вафрезе, але мені ще далеко до тебе і батька. Я обіцяю, що буду займатися ще старанніше, — принц поклонився, вклавши меч у піхви. Коли він підняв голову на його обличчі грала посмішка, що, здається, є яскравішою і теплішою за сонце.
  —Хахаха, — по площадці покотився гучний, але такий добрий, сміх генерала. —Ви неправі. Швидко прийде час, коли ви разом з Його величністю очолите армію і принесете нашій імперії багато перемог. А тепер можете йти. Його величність імператор скоро прибуде в столицю.
  Хлопець ще раз поклонився, подякувавши за урок, і ввійшов у внутрішній двір палацу. Як тільки він опинився за брамою, щодуху побіг по коридору. Йому не терпілося побачити батька, що місяць тому пішов у західні землі імперії для охорони кордонів від луізитанців.
   Луізитанці — це народ з кривавою історією, напевно, не знайдеться жорстокішого. Над ними стоїть король Інокентій VII та інквізитор і первосвященик Бодін, що в очах жителів майже рівні у правах. Жителі королівства безжалісні до представників інших релігій, тому часто конфліктують з сусідніми країнами, в тому числі з імперією Парса. Вони сліпі та глухі до інших. Для них слово Бодіна — закон. Він навіть може наказати скинути короля і вони виконають це, адже його слова — «слова Бога».
  Щодо Парси: на чолі імперії ось уже 12 років стоїть імператор Андраграс ІІІ та імператриця Тахаміна. Імператор Андрагорас ІІІ — чоловік 40 років, воїн, що виріс на полі бою, загоріле, сурове, мужнє обличчя і сірі очі, що пронизують до кісток. Імператриця дуже красива жінка, про її красу ходять легенди. Загострене підборіддя, строгі та горді риси обличча, золоте волосся і холодні як лід очі. Саме від матері принц Арслан успадкував зовнішність, але не погляд.
  (Андрагорас ІІІ
https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=https://www.anime-planet.com/images/characters/andragoras-iii-70981.jpg%3Ft%3D1444773611&imgrefurl=https://www.anime-planet.com/users/Darksol/lists/baralicious-54020&h=416&w=300&tbnid=2fqexrz77lAUlM&tbnh=264&tbnw=191&usg=__N2ZdXxqAabb6C5dr8v_V_2hQq3U=&docid=DJqulLegsQqlpM )
  (Тахаміна:
https://www.google.com.ua/imgres?imgurl=https://myanimelist.cdn-dena.com/images/characters/8/279494.jpg&imgrefurl=https://myanimelist.net/character/125903/Tahamine&h=350&w=225&tbnid=wE6_RfeGKn6j8M&tbnh=280&tbnw=180&usg=__6ffmBkK2dhF0dti9rZXGYg1qPSg=&docid=AYzzuIFmEe1jvM#h=350&imgdii=3xQk4D16mbNePM:&tbnh=280&tbnw=180&w=225 )
  Арслан щодуху біг по довгому коридору, але почув з-за повороту знайомий голос.
  —Поспішіть з приготуваннями. Його величність імператор скоро увійде в місто,—пролунав холодний, безпристрасний жіночий голос.
  Принц сповільнився і приготувався до зустрічі. З-за повороту показалися слуги, що мимохідь  поклонившись побігли виконувати доручення. За ними вийшла, гордо піднявши голову, імператриця, а за нею ще 2 служниці.
  — Матінко! — на обличчі хлопчика засяяла доброзичлива посмішка.
  — Тренуєшся, Арслане? — спитала вона байдуже і якось між іншим.
  — Роблю усе можливе, аби стати таким же великим королем як батько, проте покищо у мене погано виходить, — він сором'язливо опустив голову, —але з допомогою генерала...
  —Ясно,—сухо кинула вона, перервавши  хлопця.— Іди скоріше приведи себе в порядок. Сказавши це вона пішла далі.

***
   Переодягнувшись  Арслан поспішив осідлати коня, але його відволік якийсь звук.
  —Суруш, Азраіл!— на нього летіли 2 орла, що своїми широкими крилами затуляли сонце.
  —Ці хлопці дуже люблять принца Арслана,— лагідно посміхаючись промовив чоловік у військовій формі і поклонився.—Птахи і тварини розуміють серця людей, вони визнають вашу силу духу.
  —Квішвард! Радий бичити, що ти повернувся неушкодженим! —не приховував своєї радості хлопець.

***
  —ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ ІМПЕРАТОР АНДРАГОРАС ІІІ ПОВЕРНУВСЯ!!—лунало з усіх куточків головної площі.
  По головній вулиці столиці крокувало військо на чолі з імператором і генералами. Міщани і приїжджі радо вітали переможців, адже війська луізитанців відступили від Маруями.
  —Дивіться...—лунало з натовпу,— Це заручники? Але серед них дитина у військовій формі... Невже ці варвари змушують воювати дітей... Це немислимо!... Як можна бути такими жорстокими!..
  Серед заручників виділявся хлопець років 11-12 з забрудненим обличчям і волоссям, здається, золотого кольору. Голова опущенна, ніби він скорився, через пасмо волосся, що впало на обличча, не було видно його очей, проте його погляд в цей момент явно не належала людині, що здалася, як і погляди інших заручників.
  —Слава Богу, що ти в порядку, батьку,—Арслан і Вафрез під'їхали на конях до імператора.—Я переживав за...
   —Я б ніколи не програв,—не дав йому договорити батько, дивлячись незмінним суровим і безпристрасним поглядом.— Вафрез, доклади мені, що відбулося в столиці під час походу
   —Слухаюсь!
  Імператор поїхав вперед залишивши Арслана одного.

***
  З натовпу на передній ряд проштовхалися троє хлопців.
  —Дивіться! Це ж воєначальники Кхарлан і Кабад!— вигукнув один із трійки.
  —А перед ними імператор!—захопливо кричав другий, що на вигляд був старший за інших двох.
  —Коли виросту, я приєднаюся до армії і буду захищати імператора!— гордо піднявши голову, заявив третій.
  — Дурень!— сказав старший, давши тому підзатильник.— Ніби імператор потребує твого захисту. Він самотужки убив лева, коли йому було 13!
  —Ого! —Із захватом протягнули двоє інших.
  —А як щодо принца? — Задумався перший.
  —Він виглядає слабким...—протягнув другий.
  —Ми обов'язково вступимо в армію і будемо захищати його! —Завзято вигукнув третій і побіг за військом на головну площу.
  —Точно!— підхопили решта і побігли за ним.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: рмантика, історичне
Переглядів: 781 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close