Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (18 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.08.2018 в 16:25
Фанф прочитано: 550 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



05.08.2018, 16:25
Околиці Лівермору, столиці Сіндрії.
   Решту шляху від міста Телур компанія подолала разом із невеликим караваном торговців. 
   —Ось він—виходячи  вперед, говорила Лоренсія,—величний Лівермор — місто торговців!—оглянувши присутніх, вона продовжила:—Ну а поки ви із захватом розглядаєте місто, я повідомлю наш подальший маршрут. Ми не підемо до  палацу відразу. Як тільки ми увійдемо в місто, варта повідомить королівську сім'ю про моє прибуття. Поки вони готуватися до прийому гостей, ми матимемо достатньо часу, аби привести себе в порядок. Ми зайдемо до мого приятеля, там ми знайдемо усе, що потрібно. 

***

   Через деякий час. Головна площа міста.
  —Ким, ти говориш, є твій приятель?..—широко розкривши очі, протягнув Ерам. Погляди компанії були приковані до величезної будівлі з розкішно оздобленим фасадом. 
   —Купцем,—посміхнулася Лора, яку це не здивувало,—заходьте швидше, нас уже зачекалися,—не давши нічого сказати Ераму, що уже розкрив рот, вона вправно заштовхала усіх всередину. Як тільки вони переступили поріг до них, привітно посміхаючись, підбігла дівчина, перемовилася про щось з Лоренсією, забрала від неї якісь папери і швидко зникла,—Тепер, можемо йти.
   Компанія зайшла в непримітні двері, за якими виявилася велика кімната розділена на дві частини. Перша: місця для відпочинку: м'які крісла та диванчики, друга: кілька ширм і столиків біля кожної, стелажі, а посередині кімнати стояв великий дерев'яний стіл з красивою різьбою. Друзів попросили сісти і зачекати. Невдовзі в кімнату зайшла жінка 30 років з карими очима і волоссям кольору  карамелі. Вона поважно підійшла до присутніх і, повільно оглянувши гостей, повернулася до Лорен, що стояла трохи збоку.
  —Думаю: проблем не виникне,—сказавши це, вона швидко вийшла з кімнати. Присутні лише тоді змогли вільно дихати.
   —Що це...—почав Ерам, але його перервав звук різко розкритих навстіж дверей. В кімнату, гордо піднявши голову ввійшла та сама жінка, а за нею зайшли 4 хлопців і 2 дівчат, кожен з яких щось ніс і зайшовши встав навпроти когось із гостей.
   —Я уже підібрала кілька компектів кожному, прочитавши твого листа з описом твоїх супутників. Візьміть їх і проходьте туди,—жінка вказала на двоє дверей, що були навпроти вхідних,—хлопці — направо, дівчата — наліво,—за дверима виявилися дві купальні.
   —Щодо оплати — візьми гроші з мого рахунку,—сказала Лорен.
   —Зрозуміла.
   —А це нормально?—втрутився Арслан.
   —О, не переймайтеся, це також мій вклад для досягнення нашої мети,—посміхнулася дівчина.

***

   Через деякий час. Головні ворота королівського палацу Сіндрії.
   До прибулих підійшов старший чоловік з кількома солдатами. Він попросив показати запрошення. Після перевірки, компанію попросили здати усю зброю, оскільки в палаці гостям її заборонено носити із собою. Уладивши ще деякі формальності, варта їх пропустила, а чоловік провів до тронної зали, влаштувавши по дорозі невеличку екскурсію. Подивитися дійсно було на що. Як тільки ворота відчинилися прибулі побачили неймовірно красивий сад, посеред якого знаходився великий фонтан із статуями головних божеств різних народів, ззовні басейн фонтану прикрашали зображення героїв, що б'ються зі страшними монстрами, дівчат, краса яких полонила безліч чоловічих сердець, пророки, що проголошують волю богів сліпцям. Навколо фонтану тягнеться зелений лабіринт. Пройшовши фонтан і вийшовши з лабіриту, подорожні потрапили на алею акацій. Під час цвітіння там надзвичайно: дерева дарують таку бажану тінь, цвіт милує око, а приємний аромат вітер розносить по усій столиці.
   Прибулих провели до тронної зали. Довге приміщення, в кінці якого на підвищенні стояли поруч два трони: один з низ торохи нижчий і менший за інший. За ними висів гобелен із зображенням герба, такий самий як подорожні бачили в генерала Канаріса, тільки тут він набагато більший. Зліва високі, майже до стелі, арочні вікна, навколо яких висічені хитросплетені узори. Навпроти кожного з вікон, на стіні зправа, арочні заглиблення, в них знаходяться олійні лампи, навколо яких мудрувата ліпка, а зправа від тронів — двері. Вздовж стін стояли стражі, а біля тронів чоловік з довгою палицею і як тільки компанія встала перед підвищенням, він гучно стукнув палицею і двері відчинилися.
   —ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ СІНДРІЇ МАТІАС І,—говорив чоловік із палицею,—ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ МАТИ НАШОГО КОРОЛЯ КОРОЛЕВА СІНДРІЇ МЕЛАНТА!
   Як тільки правителі зайшли до зали, Лоренсія опустилась на одне коліно і опустила голову, інші зробили так само.
   —Підніміться,—почувся спокійний, але власний чоловічий голос. Прибулі піднялися. Королем виявився хлопець 26 років. Коротке золоте волосся, високе чоло, доволі великі зелені очі і ледь помітні світлі брови, видні скули і трохи впалі щоки, майже квадратне підборіддя і ніс з невеликою горбинкою, сурово стиснуті тонкі губи. Від матері він перейняв волосся і очі, в королеви м'якші риси обличча, пухкі губи, прямий ніс і ледь помітні зморшки-павутинки під очима, волосся зав'язане у високу, елегантну зачіску.—Радий бачити тебе і твоїх супутників в нашому замку.

   Примітка:
Матіас — подарунок богів
Меланта — темна квітка
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: драма, романтика, історичне
Переглядів: 550 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close