Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (15 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 17.06.2018 в 14:04
Фанф прочитано: 315 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



17.06.2018, 14:04
Уже вечоріло, коли подорожні підійшли до кордону.
   —Ого, скільки людей!—з захопленням розглядаючи центральну площу прикордонного міста Корн, викрикнув Арслан.—Вони усі їдуть в Сіндрію?
   —Схоже, що так. І схоже, що нам усе-таки доведеться ночувати на землі,—розчаровано відповів Нарсас.
   —Не доведеться,—Лорен загадково посміхнулася і підняла вгору руку, на якій сидів Аурум, що після цього руху злетів і загубився серед будинків.
   —Куди він?—здивувався принц.
   —Скоро дізнаєтеся,—не припиняючи посміхатися, говорила дівчина.—Давайте почекаємо його в таверні.
   Містечко Корн не належить ні Парсі, ні Сіндрії, це нейтральна територія, якою правлять торговці, а охороняють обидві сторони. Таких міст багато вздовж кордону між імперією та Сіндрією, вони утворилися після заключення мирного договору приблизно 10 років тому, за умовами якого, якщо одна із сторін захопить владу хоча б в одному такому місті — це буде сприйнято, як оголошення війни.
    Арслан з цікавістю розглядав дивовижні крамнички, дівчата підійшли до найближчої крамниці з таравами, схоже вони знайшли спільне захоплення. Нарсас завзято сперечався з вуличним художником, а Ерам старався заспокоїти свого господаря. «І звідки у них стільки енергії?—думав Даріун, розмовляючи із власником крамниці зі зброєю.—Кілька хвилин тому вони ледве пересували ноги, мріючи про сон на м'якому ліжку». Та як тільки вони натрапили на таверну, сили усіх покинули і вони сіли за найближчим столиком, залишивши коней в конюшні закладу. 
   Та відпочити їм не дав Аурум, що неочікувано приземлився посеред столу. Лорен відразу встала і почала шукати очима когось в натовпі і, очевидно, знайшовши —  помахала рукою. Коли до їхнього столику підійшла 5 озброєних чоловіків, інші члени команди напряглись, а Даріун навіть взявся за руків'я свого меча, та дічина поклала свою руку на його і заперечно похитала головою, тоді повернулася до прибулих і, променисто посміхнувшись, сказала:
   —А я усе гадала: кого ж він відправить нас зустріти?
   —Розчарована?—єхидно запитав білявий хлопець, що стояв попереду. На вигляд йому було 28-30 років, хоча насправді — 25, обличчя прикрашає шрам, що перетинає брову і півмісяцем огинає око, наділяє хлопця особливим шармом і підкреслює мужні риси обличчя, і лише очі, янтарного кольору, в яких ще не згас юнацький азарт, видавали його справжній вік.
   —Як раз навпаки,—не перестаючи посміхатися, говорила вона і уважно спостерігаючи за хлопцем, що пив воду, додала:—Хіба могла я бажати кращого ніж такого прекрасного провідника,—зробивши наголос на слові «прекрасного». Хлопець почувши це подавився, та на допомогу йому прийшов високий хлопець 25 років з каштановим волоссям і сіро-зеленими очима, що до цього стояв позаду. Він похлопав того по спині і, докірливо глянувши на дівчину, яку це явно забавляло, сказав:
   —А може, ви пізніше з'ясуєте стосунки, бо нам потрібно поспішати і перестань йому це нагадувати, він уже і так вибачився.
   —Я подумаю над цим,—сказала вона, скоса глянувши на Лукаса (так звали білявого) і дружелюбно поглянувши на Гідеона (хлопця з сіро-зеленими очима), сказала:—Рада тебе бачити.
   —Я теж, а тепер збирайтеся і пішли, бо генерал Арістон місця собі не знаходить,—нахмуривши брови, говорив воїн,—і взагалі ми не чекали тебе так рано і головне запитання: хто це?—вказав він на компнію, що не розуміючи, що тут відбувається, мовчки спостерігала.
   —Вони мене супроводжують,—невинно посміхнулася Лорен.
   —Супроводжують? Тебе?—хлопець з підозрою оглянув друзів, та коли зустрівся з її поглядом лише зітхнув.—Ну що ж, раз так, то ходімо.
   —А може, ви спочатку назветеся?—втрутився Даріун.
   —Дозвольте я поясню,—попросила дівчина,—це стражі кордону Сіндрії. Це,—вона вказала на двох хлопців попереду,—Лукас та Гідеон, підлеглі генерала Арістона Канарі, якого призначили очолити вартових кордону з Парсою впродовж перщого місяця празника. 
   —Раз ви знаєт хто ми,—втрутився білявий,—справедливо буде нам дізнатися хоч щось про твоїх провідників.
   —Гаразд,—погодилася Лорен і продовжила:—усі вони хороші воїни. Це Даріун — глава цієї групи, Ерам та Арслан — наймолодші члени групи, це Фарангіс: колись — служительниця храму, тепер — вравний воїн і лікар, це Нарсас — чудовий картограф та стратег. Я нікого не забула?
   —Якщо ви закінчили,—втрутився Гідеон,—збирайте речі і вирушаємо, це і так зайняло бульше часу, ніж планувалося спочатку.
   —Так, звичайно.
   Сказавши це, Лорен вийшла, а за нею й інші члени групи. Коли вони відійшли настільки, щоб сіндрійці не почули їх, вона зупинилася і сказала:
   —Сподіваюся ви розумієте, що наразі ми мусимо приховувати деякі деталі вашої біографії?
   Зустрівши розуміючі погляди, вона посміхнулася.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: драма, історичне, романтика
Переглядів: 315 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close