Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (14 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 04.06.2018 в 17:00
Фанф прочитано: 345 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



04.06.2018, 17:00
Ранок. Молода трава пестить ноги та омиває їх холодною росою. Свіжий вітерець куйовдить пасма срібного волосся і перебирає пір'їнки Аурумові, що зручно влаштувався на плечі своєї господарки і час від часу невдоволено поглядав на неї, усе-таки він нічний птах, а Лорен вирішила вирушати саме вранці. Дівчина, не звертаючи на сову уваги, насолоджувалася останніми хвилинами перебування в цьому саду, що так їй приглянувся. В повітрі витає хвилювання і сум скорої розлуки. Так завжди, коли покидаєш місце і людей, що припали до душі. Лорен знала, що як тільки вирушить в дорогу польовий вітер забере цей біль прощання і подарує відчуття свободи.  Вона жадібно старалася увібрати, закарбувати в пам'яті усі ці відчуття. Ось-ось дівчина вирушить в дорогу, ось-ось сяде в таке рідне сідло. 
   Раптом її роздуми перервав голос, що кликав її. Обернувшись, побачила Арслана, що радісно махав їй рукою і кликав до будинку. Так, цього разу вона подорожує не сама. Не те щоб їй це не подобалося, сама ж на це погодилася, але досада і роздратування кипіли в серці: усі її плани — коту під хвіст! Вирушати вона планувала не раніше ніж через тиждень, а не зараз,а сама дорога до кордону зайняла б не більше 4 днів, та тепер займе десь 6 днів, бо їхатимуть вони забутими дорогами, що уже не використовуються. Приречено зітхнувши, дівчина попрямувала у будинок. Потрібно пояснити маршрут теперішнім соратникам.

***

          5 день подорожі.
   —Я звичайно розумію: головне не потрапити до рук луізитанців, та можна було обрати легшу дорогу?—рубаючи якесь гілля та високу траву, що заважали пройти, говорив Нарсас.—Ми уже 5 день ідемо цими хащами і я уже серйозно задумуюся над тим, що ми заблукали.
   —Мушу погодитися: після того, як ми покинули землі Ерагона, ми взагалі людей не зустрічали,—підтакнула Фарангіс, сідаючи під дерево і витираючи піт, що виступив на чолі.
   —Ми точно обрали вірну дорогу?—запитав Арслан, сідаючи біля дівчини і даючи їй воду.
   —Хтось бачить тут дорогу? Бо я бачу хіба непрохідні хащі, якими більше 10 років ніхто не йшов,—іронічно підмітив Ерам, підводячи коней ближче.
   —Скоро стемніє, нам потрібно знайти місце для привалу,—говорив Даріун, вичікувально дивлячись на Лорен, що зосереджено розглядала відразу кілька карт.
   —Дорога вірна і скоро ми побачимо печеру, де зможемо залишитися на ніч, але у мене є пропозиція,—піднімаючи голову, говорила вона, а, зустрівшись з настороженими поглядами, посміхналася і продовжила:—До кордону залишилося кілька годин, тому пропоную відпочити у печері годину-другу і продовжити шлях, тоді ми зможемо ночувати в постоялому дворі, а не на сирій холодній землі. Як вам ідея?
   —Гаразд,—висловив думку всієї групи Нарсас.
   —Тоді вирішено! Під час привалу я розкажу, як нас перевірятимуть вартові перед в'їздом в королівство, бо цей процес трохи відрізняється під час фестивалю.

***

        Печера.
   —Для початку покажіть, яку зброю маєтете.
   Присутні без зайвих запитань виклали усе, що мали: кожен мав у арсеналі 2, 3 види зброї.
   —От і почалися проблеми...—протягнула Лорен, оглядаючи усе.—Розумієте... зброю під час свята ввозити не варто. Нууу, хіба в одному екземплярі. Хоча, оскільки на Парсу напали, думаю: вам дозволять пройти з двома екземплярами, тому Арслан, Фарангіс та Ерам пройдуть без проблем, а от Нарсас і Даріун... але думаю я зможу домовитися, враховуючи те, хто відповідає за безпеку кордону з Імперією.
   —Як що до тебе?—втрутився Нарсас.—В тебе ж зброї теж більше ніж можна.
Дівчина почала щось шукати в сумці і через кілька секунд тримала в руці сувій.
   —Ось,—протягуючи його стратегу, говорила вона.—Це документ, що звільняє мене від будь-яких перевірок речей, в тому числі й на кордоні. Невеличкий привілей. І я знаю про що ви думаєте, але, ні: я не можу взяти вашу зброю і видати за свою, така кількість в одної людини приверне зайву увагу.
   Присутні розуміюче кивнули і розійшлися кожен по своїх справах, та лише Арслан залишився стояти на місці.
   —Хочеш щось запитати? Якщо так, тоді я уважно слухаю.
   —У тебе в сумці багато різних трав, для чого вони?
   —Ти про це...—сівши біля стіни, вона розкрила сумку і показала вміст. Там біло багато паперових пакетиків із засушеними травами, різні скляні ємкості з підозрілими речовинам, якісь записники, незвичні вироби із заліза чи срібла (принц розібрати не міг), а дівчина, помітивши непідробну цікавість, променисто посміхнулася і пояснила:—Я з дитинста вивчала отрути і протиотрути, непогано знаю лікарську справу, тому завжди ношу з собою деякі трави, що можуть знадобитися в будь-який момент.
   —Ясно...
   —Іди відпочинь — ще трохи і ми продовжимо подорож.
   Принц обернувся і побачив 4 пари зацікавлених поглядів, спрямованих на нього і Лорен. Арслан, весело усміхаючись, оглянув присутніх і вийшов з печери.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: драма, історичне, романтика
Переглядів: 345 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close