Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Історичні епохи

Звук сталі (11 розділ)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 06.05.2018 в 10:27
Фанф прочитано: 480 раз
Категорія: Історичні епохи
До фанфіка залишено: 0 відгуків



06.05.2018, 10:27
—Після захоплення столиці в місто увійшов Король Луізитанії Іннокентій VII,—Лорен говорила спокійно, спираючись спиною на підвіконня і повільно оглядаючи присутніх.—Відверто кажучи, він не схожий на людину, що змогла б провернути щось подібне.
   —Ти його бачила?—запитав Нарсас.
   —Краєм ока. І це жалюгідне видовище. Він не розуміється ні в політиці ні у воєнній справі лише віддає дурні накази слугам і купається в золоті, в той час як більшість жителів — бідняки. Самозакоханий егоїст. Його от-от прибире власний брат, що шепчиться з військовокомандуючими за його спиною. Щодо брата, постійно рвався до влади, але оскільки Іннокентій — старший син, трон дістався йому, все своє життя провів на полі бою, жахливий політик, йому б лише грабувати сусідів і розширювати кордони. Не зважаючи на його жагу до багацтв і влади план розробив теж не він. Зараз брати мусять іти на повідку у Бодіна, первосвященника, а все через те, що він, прикриваючись іменем бога, має великий вплив на військо.
   —А чи не забагато ти знаєш, як для простої подорожньої?—Нарсас навіть зіщурив очі говорячи це.
   — А хто сказав, що я звичайна подорожня?—загадкова посмішка торкнулася її губ,—Ви не помічали, що у стін є вуха? Так от, не дивуйтеся, якщо ці вуха мої.
   —Хаха,—покотився в суцільній тиші сміх Ерагона,—Що є, то є. Мене от все цікавить, хто ж стоїть за зрадою Кхарлана і поразкою імперії?
   —Срібна Маска.
   Присутні здивовано переглянулися. Кожен з них чув це ім'я вперше, та все рівно старався пригадати.
   —Не робіть такі обличчя, ви не могли про нього чути: він добре постарався приховати своє існування.
   —І що тобі відомо?—втрутився Даріун.
   —Небагато,—дівчина повернула голову і вдивляючись в гілки дерев, продовжила:—Справжнього імені не знаю, ніколи не зустрічала, але знаю: йому 23 роки, вправний воїн, хороший стратег, як ви уже помітили, під час битви командував одним загоном, до речі, саме він схопив Імператора. З дитинства ним піклується Аржанг, один із служителів церкви,але непростий: він в хороших стосунках із Бодіним.
  Трохи помовчавши Лорен висунула руку з вікна і на неї приземлився орел. На лапці у нього було щось прив'язане. Дівчина відв'язала це і розгорнула. Це була записка. Прочитавша її вона розірвала папірець, а після цього погладила птаха і дала йому якийсь смаколик із кишені. Птах, узявши ласощі, розправив свої розркішні крила і вилетів у вікно. Усі присутні нерозуміюче спостерігали за цим, незнаючи що й казати.
   —Це прийшли новини із столиці,— пояснила вона.—Основні війська Луізитанії зосереджені в Екбатані. Частина з них скоро відправиться на південь Імперії.
   —Чому саме туди? Хіба вони не збираються нас переслідувати?—здивовано запитав Арслан.
   —Для них занадто ризиковано відправляти великі загони близько до північно-західного кордону, адже там Парса межує з Сіндрією, а до боротьби з таким противником вони не готові,—втрутився Нарсас.
   —Значить ми маємо час, аби все продумати,—задумливо пробурмотів принц.
   —Я можу поговорити із лордами, щодо об'єднання сил,—подав годос Ерагон, що до цього лише слухав.
   —Раджу не дуже довіряти тим, кого вчора називали друзями,—перервала його дічина.
   —Що ти маєш на увазі?—нахмурився Даріун.
   —Те, що південна частина Імперії радо привітала правителя-луізитанця, а війська туди йдуть на чолі з представниками церкви, аби тутешні лорди та жителі змогли прийняти їхню віру. Та і військом це не назвеш, лише невеликий загін, суто для охорони.
   —А східні землі?—стиснувши кулаки запитав воїн.—Вони теж підтримують загарбників?
   —Не зовсім. Вони дотримуються нейтралітету і якщо луізитанці наступатимуть постараються  домовитися, якщо не вийде то скоріш за все здадуться. Зараз східні лорди мовчать, та я сумніваюся, що вони приймуть Арслана як Імператора. А якщо приймуть і посадять на трон то лише за умови, що правитимуть вони, а Імператор буде лише маріонеткою в їхніх руках. Схоже вони думають: «Або все, або нічого». Дурні,—усе це вона говорила зневажливо і дивлячись в одну точку. Тишина. Псля усього сказаного в приміщенні наростала напруга. Та Ерагон перервав мовчанку:
   —Є кілька лордів, моїх давніх друзів, що підтримають принца, але вини не мають аж такої армії, тому і допомогти особливо не зможуть.
   —Схоже доведеться просити допомоги в країн-сусідів,—промовив Нарсас,—Я сподівався, що до цього не дійде, але схоже не має вибору. Я обдумував цю ідею і прийшов до висновку: ідеальний союзник — Сіндрія. Та не факт, що вона погодяться допомогти, а якщо погодиться то що захоче натомість?
   —В Андрагороса з цією країною були не погані, але й не добрі стосунки,—втрутився Даріун,—та не зважаючи на це можна спробувати. 
   —Ви не вчасно про неї згадали,—несподівано заговорила Фарангіс і всі здивовано глянули на неї.
   —Про що це ти?—не зрозумів воїн.
   —Завтра почнеться фестиваль, під час якого королівство перериває будь-які дії спрямовані на військову підтримку інших країн. Це Фестиваль Миру і Спокою. Цей час воїни проводять зі своєю сім'єю. Триває він 2 місяці, а святкується раз в 5 років. Також в цей період не приймають послів та правителів інших країн без індивідуального запрошення, тому зустрітися з королівською сімєю і навіть потрапити в палац у нас не вийде.
   —Андрагорас ніколи не отримував запрошення,—повідомив Нарсас,—а тепер, коли в нас така ситуація, його тим більше ніхто нам не пришле.
   —А як виглядає це індивідуальне запрошення?—поцікавився Арслан.
   Неочікувано Лорен швидко вийшла, а присутні, нерозуміючи, що сталося, переглянулися. За хвилину вона повернулася, тримаючи у руках сувій паперу. Підійшла до принца і простягнула його йому говорячи:
   —Ось так.
   Після чого повернулася на своє місце і уважно спостерігала за кумедною картиною, що розгорнулася перед нею. Спочатку Арслан дивився на згорнутий сувій, нерозуміючи, що щойно сталося. Очухавшись розгорнув папір і тут його очі округлилися. Він переводив погляд то на папір, то на дівчину. Нарсасу це набридло і він забрав його в хлопця. Та реакція не змусила себе чекати. Розгублений стратег запитав:
   —Звідки це в тебе?
   —Звідти звідки і в інших запрошених — від королівської сім'ї Сіндрії, звичайно.
   Почувши це присутні пороззявляли роти. Навіть Ерагон, що не перший рік її знає, здивовано дивився на дівчину, що споглядаючи цю картину ледве стримувала посмішку та продовжувала говорити:
   —Це довга історія. Якщо коротко — я допомогла їм в одній справі.
   —Ти можеш із собою привести людей в палац?—Нарсас озвучив запитання, що цікавило усіх.
   —Так.
   —Це ж чудово. Ти ж приєднаєшся до нас?—залепетав принц.
   —Приєднатися... до вас?—Лорен стала помітно серйознішою. Зникла посмішка, а погляд став пронизливий і дивився в саму душу. Вона не відводила очей від хлопця.—Ми можемо поговорити наодинці?—вона перевела погляд на Даріуна і Нарсаса, потім на Ерама, Ерагона та Фарангіс і знову на хлопця.
   —Так, звичайно,—погодився принц, непочувши незгоди від друзів.
   —Ви можите поговорити в сусідній кімнаті,—запропонував Ерагон.
   —Дякую
   Сусідня кімната за розміром — трохи менша ніж кабінет, та не менш затишна. Справа стояли кілька крісел і невеликий столик, попереду вікно, а зліва на стіні весіли різні трофеї з полювань.
   —Я зможу відповісти тоді, коли почую відповідь на своє запитання,—говорила Лорен, сідаючи в крісло і уважно спостерігаючи за хлопцем, що присів навпроти.
   —І що це за запитання?
   —Мені завжди було цікаво: хто такий цей Принц Імперії Парса? Знаєш, подорожуючи країною я чула різне: хтось називав тебе розпещеним хлопчам, що купається в золоті та батьківській любові, хтось — жертвою інтриг, дехто вважає, що ти принесеш мир і спокій, хтось вважає, що будеш такий як батько — принесеш нескінченні війни. Я не знаю хто з них правий, та й не мала змоги дізнатися, але я хочу задати запитання: «Хто ти?». Мені непотрібні думки інших, я хочу, аби саме ти мені відповів.
   Принц закляк. Він не очікував такого запитання. Думки змішались і не знайти відповіді. А дівчина тим часом продовжила:
   —Я не чекаю відповіді зараз, в тебе достатньо часу, тому думай скільки потрібно: день, тиждень, місяць, рік. І ще одне. Я сподіваюсь ти розумієш, чому ми говоримо на самоті. Я не хочу, аби твої друзі переживали, та й в цьому вони тобі не допоможуть,—трохи почекавши дівчина підвелася і рушивши до дверей докинула:—Коли будеш готовий відповісти, просто знайди мене.
   Арслан залишився один, на самоті зі своїми думками.
Категорія: Історичні епохи | Додав: ValentynaK | Теги: романтика, історичне, драма
Переглядів: 480 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 Історичні епохи, Драма, Романтика
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close