Головна » Фанфіки » Аніме і манга » Гумор

Право вибору без вибору або Ми попали… (Час.2)
Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.09.2016 в 18:52
Фанф прочитано: 389 раз
Категорія: Гумор
До фанфіка залишено: 0 відгуків



23.09.2016, 18:52

Ввечері ніхто навіть пискнути не встиг, як серед лігва з’явився Джирайя вкупі з Цунаде, а за ними підтягнулись Какаші, Гай, Асума, Куренай, Анко, Ірука, Котецу та Ізумо. Серед молодняку були: Наруто, Сакура, Сай, Шикамару, Іно, Чоджі, Хіната, Кіба, Шино, Тен-Тен, Неджі, Рок Лі, а також шинобі Суни – Казекаге селища Піску Гаара разом з Темарі та Канкуро.
– Го-го-го! – зарепетував Джирайя. – Оце гучна вечірка буде! Орич, ти де заховався? Саке є в достатній кількості, чи треба буде добігати?
– Блін, Джирайя, ти б іще пів-Конохи з собою притягнув! – сердито сказав Орич, що вигулькнув невідь-звідки. Біля нього, як завжди, стриміли Кабуто й Саске. – В мене з собою тільки п’ять ящиків. Більш нема. Хіба би в Пейна в заначці щось було. – зміїний санін покосився на Лідера Акацук. Той неохоче видав: – Та є ще кілька ящиків…
– Ура! Народ, гуляємо! – заревів Джирайя і помчав до вітальні. Вся банда полетіла за ним. В коридорі залишилась стояти одна тільки Ніка. Вона пирхнула:
– Алкашня! І Алі туди ж. А мені що робити?
– Е-е-е… Перепрошую. – почувся зненацька тоненький голос. Ніка миттю повернула туди голову і побачила Хінату, що стояла в куточку. – Скажіть, будь ласка, як вас звати.
– Ніка. – коротко мовила та. – А ти чого не з іншими?
– Я не люблю саке.
– А чого ж ти тоді прийшла?
– За компанію. За братом приглядати. За Наруто… і за всіма іншими. Особливо за пані Цунаде.
– А де ж Шизуне? Щось я її не бачила.
– Вона не пускала пані Цунаде на цю вечірку, тож та її прив’язала до стільця і заткнула рота кляпом.
– Бідна.
– А ви хто?
– Я не ви, а ти. Ходімо, сядемо десь подалі від тих п’яниць, і я тобі все розповім.
– Гаразд.

Вечірка була в самому розпалі, хоч що там творилось – Ніка не знала. Чула тільки п’яні крики, громовий регіт, якийсь гуркіт, що долинав з вітальні, куди вона й не потикалась – це було просто небезпечно для життя і здоров’я, не кажучи вже про нерви та психіку. Все одно Алі розповість їй завтра все, що на тій вечірці відбувалось, вона розкаже, що бачила зранку і вони разом порегочуть. Треба буде все зазняти на телефон і потім тероризувати народ. Або й просто з усіх ржати. Треба ще подумати, наскільки вона буде великодушна.
Хіната вже кудись зникла, та й Ніка не дуже рвалась її шукати. Сама потім знайдеться. Якщо захоче. Від нічого робити дівчина пішла на кухню чогось перекусити, якщо ще все не виїли. Ех, був би тут ноут з Нетом, ох би вона погуляла! Але чого нема, того нема. Доводиться задовольнятись малим.
На кухні у гордій самоті сидів Учіха Саске власною особою і типу щось жував. Ага, значить, не все виїли. Хоч щось добре.
– О! А ти чого тут тусуєшся, а не бухаєш з іншими? Чого Орича покинув? Він скучати буде. Та й Кабуто теж.
– Замовкни.
– Ох як же це чемно! А, втім, чого іншого можна було сподіватись від такого як ти. Ти ж Учіха. – махнувши рукою, Ніка попрямувала до холодильника і почала активно шукати щось їстівне. Повернувшись, вона сіла навпроти Учіхи і побачила, що він пильно дивиться на неї; його очі палали шарінганом. Ніка вже приготувалась на екскурсію у світ ілюзій і різноманітні катування з його боку (чого ж іще можна було чекати від Учіхи?), але… нічого такого не сталось. Чому? Так, зараз головне не показати йому свого здивування, а про дива з несправним шарінганом вона подумає потім.
– Чого витріщився? Мені твій шарінган до лампочки. Виключи його, бо він мене дратує, і я не можу нормально поїсти. – Ніка заходилась спокійнісінько вечеряти, хоча то була десь 3-я ночі, якщо не менше. Все одно їй спати не дадуть, хіба би всіх повбивати. А вона не така кровожерлива. Поки що.
На обличчі Учіхи-молодшого відбилось здивування, але майже миттєво зникло і воно знову стало холодним і непроникним. Якщо він когось знайде собі в пару, то не заздрить вона його обраниці. Жити пліч-о-пліч з таким холодним і противним типом, який катує тільки за те, що ти йому заважаєш або опинилась у неправильному місці в неправильний час. Жах.
– Чому на тебе не подіяв шарінган? – вимогливо запитав він.
– По-перше, я не повинна перед тобою звітувати. А по-друге, я не знаю. Але це, мабуть, через те, що я не з вашого світу. Іншого пояснення я не маю.
– Ти не з нашого світу? – Ого, їй вдалось здивувати його двічі за такий короткий проміжок часу. Рекорд.
– Ну так. Ми з Алі прибули сюди з України. Яким чином і чому – не знаємо. Просто нас зненацька засмоктало у смерч і ми опинились тут.
– Алі – це та блондинка?
– Ага. – було видно, що блондинок він не любить. Ну воно й не дивно, якщо згадати Іно.
Ніка продовжувала вечерю. Саске мовчав. Вже тільки тоді, коли вона поїла, прибрала за собою і хотіла йти геть, він озвався:
– А чому ви опинились саме в лігві Акацук?
– Ну, мабуть, тому, що впали на голови Дейдарі й Ітачі, які й потягнули нас без лишніх запитань сюди, де Конан нам популярно пояснила, що ми житимемо тут рівно місяць часу, поки не виберемо собі у пару когось з Акацушників. А якщо за цей час не виберемо нікого, то буде нам капець, труна і білі тапочки. Утішся. – з цими словами Ніка розвернулась і вийшла з кухні, попутно думаючи, на біса вона йому все це розповіла. І де ж, все-таки, поділась Хіната? Невже і її споїли?..
Зранку Ніка прокинулась аж о 12-ій дня, судячи з її годинника. Та воно й не дивно. Лягла спати о четвертій ранку, та й то з затичками у вухах, бо вечірка (в народі – п’янка) і не думала стихати, а гриміла на всю організацію. Цікаво, хто сьогодні в яких позах прокинеться?
Ця думка наче додала їй сил (цікавість – страшна штука), дівчина миттю скочила з ліжка, одяглась, помилась і вийшла зі своєї кімнати. В коридорі на неї напав регіт, який вона ледь стримала. Просто на підлозі коридору в одних трусах, з розтріпаним волоссям і в обнімку з Самехадо

... з Самехадою лежав Хідан. Джасинець мило усміхався ввісні і пригортав до себе Кісамівсього меча, наче свою коханку. Зробивши фотку на мобільний (дивно, що ще батарея не сіла… і що фотик має аж 5 мегапікселів), дівчина помандрувала далі, у пошуках ,,скарбів’’. Таких вона побачила одразу ж за рогом. Ними виявились Рок Лі, Неджі й Кіба, що так ніжно горнулись один до одного, аж сльози на очі набігали від розчулення. Хлопці прикривались плащем когось з Акацук (найімовірніше, Хідана), а за подушку їм правив Акамару (неймовірно, і його споїли!), що подригував лапами ввісні. Зробивши ще один знімок, чорнявка заглянула до кухні, залишивши вітальню на десерт і тихо радіючи, що в її телефоні 8 гігабайт пам’яті.
По дорозі до кухні, в одній з кімнат Ніка наткнулась на мирно куняючих Джирайю й Цунаде. Та-ак, добре, що вони були прикриті ковдрою, а то дівчина вже залилась рум’янцем від видовища їхнього одягу, аби-як поскиданого на підлозі. Треба буде триматись подалі від цієї кімнати, бо коли Цунаде прокинеться, тут буде вбивство в особливо великих розмірах. Та й сумнівно, що від кімнати залишиться щось ціле. Ціка-во, чия вона? Принаймні, Джирайя отримав те, що хотів. Гм, а де ще один з легендар-ної трійці? Збоченець-яойщик?.. Тихо зробивши знімок, дівчина не менш тихо змилась геть.
Проте на кухні нікого не опинилось. Не доповзли, видно. Ну що ж, значить, йдемо до місця справжньої катастрофи – вітальні. По дорозі не трапилось нікого й нічого цікавого. Ну-ну. Ніка підійшла до дверей вітальні. Зупинилась. Глибоко вдихнула. Відчинила двері.
Видовище, яке вона там побачила, змусило її зігнутись навпіл від беззвучного реготу, оскільки своїми сміхами вона не хотіла псувати картину. Вдосталь нареготавшись, Ніка заходилась шалено клацати фотиком.

Що ж, почнемо опис, а то мені самій вже стало цікаво. Отож. В дальному кінці зали, біля рури, якої ще вчора точно не було, скрутившись клубочком, мирно посопувати напівголі Сакура й Іно. Ну як напівголі. Щось схоже на трусики і щось схоже на ліфчики на них все ж було присутнє, хоч і виглядало так, наче вони витримали в тому всьому смертельний бій. Або напад ошалілих хлопців. Поблизу них на підлозі валявся навіть у сні задоволений Наруто, що міцно притискав до себе Тен-Тен, яка була одіта в чорний шкіряний костюм і стискала в руці батіг. Тепер ясно, чому одяг блондинчика був весь посмугований і роздертий, а обличчя було все в помаді. Знайшлась навіть Хіната. В обіймах Гаари. Вони, принаймні, виглядали пристойно. Та й знаючи Гаару, ставало ясно, як йому вдалось відвоювати єдине ціле крісло, на якому вони сиділи. Анко ж вдоволено дрихла просто на Какаші та Іруці, які правили їй замість м’якого матрасу. При-чому всі були напівголі, а на Какаші ще й не було його маски! Гарненька в нього мордочка, до речі. Гай виявився в куточку в зелених сімейних трусах; він ніжно притискав до себе порожні пляшки від саке. Цікаво, куди поділись його брови і що він буде робити, коли це побачить? Чоджі ж можна було порівняти з надутою повітряною кулькою. Шино спав у куточку з якоюсь книжкою. Про комах, мабуть. Тільки-от, де він її тут доп’яв? Шикамару й Темарі теж не швидко впізнались з розпущеним волоссям і без одягу, вкритих одним тільки плащем Акацук. Он воно куди зайшло. Сама кімната була вся чорна. Навіть її художник Сай виглядав схоже – весь у фарбі і з пензлем в роті. Мила картина. Не було ніде видно Куренай та Асуми. Вочевидь, усамітнились у чиїсь кімнаті. Ну і правильно, враховуючи, що тут твориться. Котецу та Ізумо лежали десь збоку з двома напівголими дівчатами, підозріло схожими на місцевих повій (не знала, що такі водяться в Наруто). Канкуро виявився у ще одному куточку. Він дрих там на пару з Сасорі та маріонеткою, причому виглядало все так, наче вони заснули, намагаючись поділити ту маріонетку і так її й не поділили. Акацушники ж всі як один тихо й мирно посопували посеред кімнати. Голі. На них всіх лежав не менш голий Орич зі щасливим виразом обличчя, в обнімку з Кабуто без окулярів. Виглядало все так, наче тут відбулась яойна груповуха, а всіх ,,неяойних’’ повикидало вбік. Добре, що хоч Пейна й Конан не було ніде видно. Хрін зна, чим вони займались. Найбільше Ніку вбило те, що вона побачила Алі, яка з комфортом розляглась на Ітачі трохи далі від яойщиків. Причому виглядало все так, наче сам брюнет не заперечував – дуже вже ніжно він пригортав до себе блондинку. Добре, що вони були одіті, хоч Ітачі і був без плаща, що й не дивно. Непогана в нього статура, до речі. Та й виглядають вони обоє на диво гармонійно. І якщо Ніка не помиляється, вона вже знає, кого вибере наприкінці Алі – хоче вона того, чи не хоче. Цікаво, а де це Саске ошивається?..

Помилувавшись цією картиною, Ніка пішла шукати чогось кислого для Алі – ту після пробудження завжди мучило похмілля. Брюнетці й уявити страшно, скільки саке вона вчора вихлебтала. Ах, і ще! Сама кімната виглядала так, наче там пройшлось торнадо вкупі з ураганом та цунамі. Окрім тих порожніх пляшок від саке, які притискав до себе Гай, була ще ціла купа інших, що валялись по кутках біля парочок, на парочках і навіть під парочками, правлячи тим за подушки і матраси. Також були цілі гори якогось сміття, і Ніка навіть не хотіла думати, звідки воно взялось і від чого. Меблі були поламані і потрощені вщент. Ніці навіть стало цікаво, що з ними витворяли. Та вона про все випи-тає в Алі, коли добудиться її. Ех, жаль, садового шлангу нема. Оце було б пробудження! Вищий клас! Доведеться задовольнятись тим, що є.
На кухні вона, як і вчора, зустріла Саске – він вдавав з себе статую. Непогано виходило, до речі. Не звернувши на нього жодної уваги, як і має личити пристойній статуї, тільки мимохіть запитавши, чому це він не валяється на тій купі голих хлопців поруч Орича та Кабуто, дівчина підійшла до шафки, витягнула звідти найбільшу каструлю і взявши черпака, заходилась несамовито товкти по ньому. Звуки, скажу я вам, вийшли що треба. Стандартна шкала здивувань Учіхи-молодшого аж зашкалювала – очі просто полізли на лоба, ніби перед ним стояла не дівчина, а привид.
Абсолютно незворушна Ніка ще трохи погриміла, тоді почула дикий рев та крики і поховала все начиння назад до шафи. Потім все так само спокійно, наче вона тут щойно нічого й не робила, пішла готувати собі каву, яку так само спокійно сіла пити.
Саске, що вже опанував своє обличчя і, здається, злився сам на себе, приєднався до неї. З ним Ніці було на диво спокійно і зручно навіть просто сидіти і мовчки пити каву. Він не напружував її, не чіплявся з питаннями, не витріщався, як на божевільну. Саме те, чого найбільше не вистачало Ніці. Хоча чого ще можна було сподіватись від вихованця звихнутого яойщика і від колишнього учня типа, що ходить в масці і читає пошленькі книжечки, які пише ,,найвеличніший збоченець усіх часів і народів’’?
А какофонія неймовірних звуків продовжувалась. До криків та реву приєднались звуки биття і ламання стіни, а також дівочі пискоти і триповерховий мат, не кажучи вже про голосний собачий гавкіт.
,,Так, – подумала Ніка, – зараз спробуємо розібратись що й до чого. Дикий рев і звук ламання стін – це, мабуть, Цунаде виявила в ліжку біля себе Джирайю. Сподіваюсь, його зберуть до купи. Триповерховий мат – це стовідсотково Хідан побачив себе без плаща і коси, зате голого, в одних трусах і з Самехадою в обнімку. Цікаво, все-таки, куди ділась його коса?.. Собачий гавкіт – це Акамару скинув з себе тих трьох ,,пасажирів’’, які на ньому лежали. Ну, а решта криків та пискотів – це інші у вітальні побачили себе у таких чарівних позах.
– ОРОЧІМАРУ!!! – розітнув повітря чийсь крик. – ТИ СТАРИЙ КОЗЕЛ, ЗБОЧЕНЕЦЬ І ТУПИЙ ЯОЙЩИК!!! ГЕТЬ З-ПЕРЕД МОЇХ ОЧЕЙ!!! ТАК І ЗНАВ, ЩО ВСЕ ТАК ЗАКІНЧИТЬСЯ!!! ВСІ НЕГАЙНО ВИМІТАЙТЕСЬ ГЕТЬ З МОГО ЛІГВА, А ТО НАШЛЮ НА ВАС ,,НЕБЕСНУ КАРУ’’!!! – Ага, це Пейн бушує. Ну-ну. Тут же почулось вселенське гупання, яке означало, що перевіряти брехав Пейн чи казав правду не став ніхто.

На кухню, сонна, зла й ображена на весь світ, а на Пейна та інших психів, що зчиняють гуркіт з самого ранку і будять невинних людей, чи не найбільше, зайшла Алі. Ітачі з нею не було. Ну хоч щось добре. Ніка витягнула з-під столу огірковий розсіл і простягнула блондин-ці. Та вдячно кивнула і припала до банки. Видудливши ледь чи не половину її вмісту, Алі врешті відірвалась і блаженно зітхнула.
– Добре-то як…
– А якби не пила, то було б ще краще. – зауважила Ніка, косячись на Саске, що й далі вдавав з себе статую.
Несподівано почувся крик:
– САСКЕ!!! Принеси розсолу і побільше!!!
Брюнет важко зітхнув, зцапав у Алі банку з рештками розсолу і поволі посунув до Орича. Ніка співчутливо глянула йому вслід. Бути служкою у ненормального яойщика – заняття не з приємних. Чесно, вона йому співчуває.
– Ну. – втупилась кровожерливим поглядом у Алі Ніка. – Чекаю подробиць.
– Ой, якщо чесно, то я слабо пам’ятаю, що там було.
– А ти постарайся згадати, бо не відстану.
Почувся навіжений рев: – ДЕ ГРОШІ З МОГО СЕЙФА?!?! – за ним пролунав соковитий звук зацідження кулаком у щелепу і тиша.
– По ходу, Кузя прийшов до тями. – незворушно сказала Алі.
– Ти про Какузу? А що з ним сталось? – зацікавилась Ніка. Треба все швидко вивідати, поки кухня порожня. А то понаходять потім всякі…
– Так у нас саке закінчилось, як і передбачав Орич, коли до нього присмокталась Цунаде. До саке, а не Орича, маю на увазі. Треба було бігти ще за кількома ящиками. Ми це передбачили, тому всі радісно споїли Какузу так, що він лика не в’язав, а тоді спокійно забрали в нього з сейфа всі гроші, які там були наявні. Та якщо він ще дізнається про закуску, повій та стриптизерський набір, всі його п’ять сердець зароблять інфаркт.
Дівчата захихотіли. Тоді Ніка витягнула телефон і сказала: – Якщо ти погано все пам’ятаєш, то я тобі допоможу. – вона показала подрузі фотку напівголого Хідана з Самехадою. Алі чмихнула від сміху.
– Ті ідіоти сіли грати в карти на роздягання. Хідан злиняв тоді, коли з нього намагались здерти останні труси. А сп’яну схопив Кісамівську Самехаду, залишивши тому свою косу.
– А що скажеш на це? – відсміявшись, дівчина показала білявці фотку трьох товаришів, що використовували Акамару замість подушки.
– Неджі не хотів пити і його вигнали. Рок Лі хотів пити – і його вигнали. Кіба ж заявив, що ми всі – барани, і пішов вслід за першими двома, ну, а за ним поплуганився Акамару.
– О Боже, не згадуй! – застогнала від сміху Алі, коли Ніка показала їй фотку Джирайї та Цунаде в ліжку. – Той збоченець оголосив себе тамадою, всіляко чіплявся до дівчат з непристойними пропозиціями і т. п. Саме він і споїв Цунаде, хоч вона була вже п’яна і без його допомоги, і кудись потягнув. Бачу, де закінчився їхній маршрут.
– Ага. Цунаде коли п’яна, то її хоч вузликом в’яжи – вона тобі нічого не скаже й не зробить. Цим збоченець і скористався. За що зранку й одержав по перше число.
Ніка показала Алі фотку того, як виглядала вітальня зранку, а сама злодійкувато озиралась, чи не приперся хтось, бува, на кухню. Ні, все було чисто.

– Ось тепер я згадала. Джирайя притягнув кількох повій, бо старшим стало нудно, а молодняк тусувався між собою, і влаштував конкурс стриптизу. Виграли, як ти бачила, Іно й Сакура, бо чоловіча стать як побачила їх таких на п’яний розум, то миттю захотіла тут і зараз же, і дівчатам довелось їх вгомонювати відомими способами. Гай вирубався першим – доти він брав участь у стриптизі, але програв, а Какаші запропонував відстригти йому брови. Тен-Тен і відстригла. За неї навіть не питай. Не знаю, хто її споїв, але дах їй знесло геть чисто. Начепила на себе той шкіряний костюм зі стриптизерського набору і поганяла всіх хлопів батогом, а потім почала лізти до Наруто. Той, скажу чесно, не дуже й пручався. Котецу й Ізумо тусувались у товаристві повій. Шикамару з Темарі танцювали дикі танці. Тільки як вони їх могли танцювати під медляк – хоч убий, не розумію. Ну а потім зайнялись своїми справами під шумок і після того, як злиняли Асума та Куренай. Канкуро й Сасорі сварились через своїх ляльок. Так і вирубались зі сварками в роті. Анко була на сьомому небі від щастя, бо Какаші й Ірука через неї ледь не побились. Ну, не так через неї, як через останню пляшку саке в її руках. Про Гаару й Хінату навіть говорити нецікаво. Не знаю, звідки він її витягнув, але тримав біля себе й не підпускав нікого ближче ніж на три метри. З Чоджі теж банальна історія – тупо обжерся, хоч йому в цьому й допомогли, бо захотіли перевірити чи багато він зможе з’їсти. Шино взагалі весь час тихо сидів у куточку з книжкою. Хрін його зна, чи він зрозумів хоч щось з прочитаного при такому шумі. Сай взагалі обкурився і пішов обмальовувати всіх і вся. Про Орича навіть не нагадуй. Я стаю червонішою за буряк, коли згадую, що він витворяв з бідними п’яними Акацуками за допомоги Кабуто. Добре, що хоч той Саске злиняв. Коротше, кожен витворяв що міг у стані алкогольного сп’яніння. Десь біля п’ятої ранку всіх нарешті зморив сон і ми вирубались. От ніби й усе.
– Ага, а про найголовніше забула розповісти. – лукаво глянула на Алі Ніка.
– Ти це про що? – ошелешено глянула на неї білявка.
Ніка мовчки показала їй фотографію з Ітачі. На обличчі Алі з’явився ще глибший шок.
– Чесне слово, Ніко, я не маю зеленого поняття, як я опинилась в нього на колінах і якого дідька він мене обнімав. Останнє, що я пам’ятаю, це те, що я хотіла танцювати вальс сама на єдиному цілому столі. Але мене скинули кудись в куток, а стіл радісно викинули у вікно. Все. Далі в мене в пам’яті провал.
Брюнетка пильно оглянула подругу. Ніби правду каже. Та миттю пішла у наступ: – А ти чим тут займалась? Тусувалась з Саске? Його на вечірці не було. Це все підозріло.
– Подумаєш, образила його ледь. То він вже хотів мене запхати у світ свого мангекью шарінгана, але зі мною це, на жаль, не спрацювало. Ти б бачила його здивоване обличчя, коли я порадила йому не витріщатись на мене своїм шарінганом, бо він мені до лампочки. – подруги радісно захихотіли.

Тут на кухню ввалився весь народ з дико виряченими червоними кролячими очима. Ніка миттю зістрибнула зі стільця і крикнувши: – А-а-а! Зомбі наступають! Рятуйте! – втекла геть з кухні. За нею, давлячись сміхом, помчала Алі. Вже біля їхньої кімнати вона зупинилась і задумливо сказала: – А в Ітачі я, все-таки, випитаю, що то була за фігня.

До обіду була благодатна тиша, тільки Тобі стогнав, що хтось розгромив його кімнату. Алі й Ніка тільки розсміялись на це. Ну? а після обіду дівчата почали відриватись на повну катушку, вирішивши врешті втілити свій план у дійсність.
Хідан мирно виходив зі своєї кімнати, коли на нього зненацька полилась якась густа, липка й тягуча рідина з противним запахом, а потім його засипало чимось білим. На крик фанатика позбігались всі Акацушники і почали хапатись за животи від реготу, оскільки замість Хідана стояла якась біла курко-людина, що відчайдушно лаялась на всі заставки.
Після того випадку запала тиша, а тоді всі почули крики Сасорі на допомогу, знову повибігали в коридор і побачили, як ляльковод пролетів повз них на шаленій швидкості, а за ним мчала зграя бобрів. Коридор знову сколихнув громовий регіт.
Пейн зайшов на кухню і обімлів – через всю кімнату була протягнута міцна мотузка, на якій висіла не чи не вся його нижня білизна. Що вона його власна, Лідер не сумнівався ні на мить. Червоніший за буряк і люто пирхаючи, Пейн почав швидко знімати свою власність, поки її ще ніхто не побачив.
Конан теж була не в настрої, коли бігала і збирала розкидані по всьому лігві свої прокладки та інші засоби особистої гігієни..
Зецу ж, як завжди, опинився у темнющій шафі. Зв’язаний і без щурів.
Какузу перевершив матами навіть Хідана, коли виявив у себе в сейфі фальшиві гроші, які ще й плювались фарбою для повного щастя, тож скарбник ходив сіро-буро-малиновий і був дуже від того лютий.
Дейдара ледь не плакав від відчаю – він прокинувся з солодкого сну і з’ясував, що найнезбагненнішим чином став лисим! Його шикарне біляве волосся кудись зникло! Тепер він безперестанку ходив у капелюсі Акацук, якщо робив вилазки зі своєї кімнати.
Ітачі теж не оминула ,,чаша правосуддя’’. Вона нагородила його чудовим яскраво-зеленим кольором на все обличчя й волосся, тож старший Учіха теж не показувався на люди.
Кісаме ж ледь не отримав інфаркт, коли зайшов у свою кімнату і побачив, що вона завалена морепродуктами ледь не по вінця.
А Тобі взагалі викинули на двір, переплутавши зі сміттям.

Дві капосниці, які нареготались сьогодні на рік вперед, зустрілись посеред порожнього коридору з поважними виразами обличчь.
– Як ваші справи, пані Вероніко? – вклонившись, поважно запитала Алі Ніку.
– Досить непогано, я б сказала, пані Аліно. – не менш поважно і з поклоном відповіла Ніка. – А ви маєте ще щось на думці?
– Ну звісно. Я б радила нам зайнятись відомим тріо: пан Орочімару, пан Кабуто і пан Саске. Гадаю, вони теж гідні нашої уваги.
– Чудова думка, пані Аліно! Так і вчинимо. Пани Орочімару та Кабуто ваші, оскільки проживають вони спільно в одній кімнаті. Я ж бо займусь паном Саске. Зустрінемось пізніше. – бестії ґречно вклонились одна одній і порозходились з великою гідністю.
…Кабуто спокійно робив масаж Орочімару, що захоплено читав журнал ,,ГЕЙ-КЛУБ’’, у який теж скоса поглядав медик. Зненацька двері їхньої кімнати широко розчахнулись і на порозі виникло щось невизначеної статі, одіте в якесь дивне лахміття, розмальоване дикими малюнками на кшталт стародавніх індіанців. В руках ,,оте’’ тримало косу Хідана і войовниче нею розмахувало. Тоді зупинилось і, видавши бойовий крик команчів, що йдуть на полювання, почало обкидувати приголомшених чоловіків дивними гострими штуками, які виявились шилами. Шила летіли безперестанку і парочка ошелешених шинобі змушена була дуже швидко ховатись хто куди, бо кілька шил вже знайшли свою ціль – руки, ноги, торси, попали навіть в дупу Оричу. Перелякані на смерть злочинці ломанулись до шафи і закрились там, забувши і про масаж і про журнал. А жаль. ,,Оте’’ підійшло до нього і спокійнісінько порізало косою на сніжинки. Після чого, видавши ще один короткий бойовий клич, зникло, ніби ніколи тут і не бувало.

– А я, а я, боявся пса, бо він мав гострі зуби, зуби, зуби… – мугикаючи собі під ніс цю пісеньку, Ніка неспішно обмазувала поріг кімнати Учіхи-молодшого великим шматком масла. Так, вона повторюється, схожий трюк був уже з олією, але в неї чомусь закінчилась фантазія на сьогодні, та й крім того, минулого разу саме Учіху оминув цей прикол. Тож треба йому терміново надолужувати згаяне.
Закінчивши і вдоволено оглянувши роботу, брюнетка обережно підійшла до дверей, постукала і відійшла. За мить двері відчинились, показавши світові Саске Учіху без сорочки. Вау, а торс у нього нічогенький. Просто справляє враження. Значить, постійні тренування під проводом звихнутого яойщика – правда. Класненько… Жаль буде, якщо він його забруднить, але відступати від плану через хлопчачі торси та груди не дуже й хотілось, тому дівчина поманила брюнета до себе, позаяк той все ще стояв у дверях. Насторожено поглядаючи на неї, він ступив крок вперед, та за мить замахав руками і звалився на підлогу просто під ноги Ніці. Брюнетка чесно намагалась стриматись, але не змогла і засміялась, прикривши рота долонею. Це вперше хлопець валяється в неї під ногами. Дівчина зареготала ще дужче, коли він спробував підвестись на ноги і на півдорозі впав назад.
Та зненацька брюнет зробив невловимий для очей рух – і ось уже дівчина стоїть притиснута до стіни, сміх миттю зник, а його очі сяють шарінганом, не відриваючись від її очей ні на мить.
– Ще раз таке зі мною зробиш – ти труп. Може, мої техніки на тебе не діють, але голіруч я з тобою впораюсь дуже швидко. Повір.
– Та пішов ти! – сердито сказала Ніка, люто дивлячись йому в очі. – Не перекладай з хворої голови на здорову. Те, що в тебе відсутнє почуття гумору, не оначає, що і в інших його нема. Тож відпусти мене. Негайно, я сказала!
– А хто ти така, щоб мені наказувати? – зміряв зневажливим поглядом її Учіха.
– Якщо не відпустиш, то стану твоїм нічним жахіттям. – звузила очі брюнетка.
– Справді? Невже? Щось не дуже й віриться. – Саске пильно оглядав її. Без сумнівів, вона не схожа на жодну з дівчат, яких він зустрічав досі. Висока, під стать йому, але тендітна, фігура досить непогана пропорційна, чорнюще довге волосся подекуди відливає синім, очі блакитні, наче небо у весняний день, обличчя звичайне, але щось у ньому є таке, що притягує до себе. Вчувався сильний і незалежний, та водночас тихий і спокійний характер. Вона не схожа ще й тим, що не вішається йому на шию, як ті дві ідіотки на вечірці – Іно й Сакура. Схоже, їй було начхати на нього з високої гори. І йому це чомусь не подобалось. Дуже не подобалось.
– Припини на мене витріщатись і випусти! – вивів його з роздумів голос брюнетки.
– Та кому ти потрібна. – відпускаючи її, зневажливо кинув брюнет і зник у своїй кімнаті. Ніка залишилась стояти у глибокому ступорі.

Коли через 15 хвилин Алі повернулась до кімнати, вона застала там Ніку, яка глибо-кодумно вивчала стелю. Такий стан подруги їй не сподобався і вона одразу ж з порога запитала: – Що сталось?
– Він мене образив. – тихо сказала Ніка, не відриваючи очей від стелі. – Він мене принизив. Я йому цього не пробачу. Ніколи. Поскоріше б зникнути з цього світу, щоб більше ніколи не бачити його холодної мармизи. Ненавиджу.
– Так, – блондинка сіла на стілець навпроти подруги, – дай вгадаю. Тебе чимось зумів образити холодний красунчик Саске. Ну і що він тобі зробив?
Ніка коротко переповіла те, що сталось в коридорі. Наприкінці додала: – Я звикла до того, що всі хлопці завжди падають до твоїх ніг і на мене не звертають особливої уваги. Це так, дурня. Мені їх раз не потрібно. Але ті слова, які сказав він… Для мене це верх образи. Виходить, я для нього гірша навіть за Сакуру з Іно. Нічого. Я йому це нагадаю. Банально мстити я не буду. Це не моє. Я буду його просто ігнорувати. Не звертатиму на нього уваги. Від сьогодні він для мене – ніхто. Все. – Ніка наче виговорилась і повернулась до стіни.
Алі була вражена такою промовою від зазвичай малоговіркої Ніки. Вочевидь, цей брюнет зумів-таки зачепити її за живе. Та якщо подумати, то Алі й сама б образилась на такі слова. ,,Та кому ти потрібна…’’ Звучить і справді паскудно. Наче ти ніхто, і звати тебе ніяк. Потвора. Гірша за інших. Ну й свиня він! Це й справді звучить зле, особливо з вуст такого красеня, як він, бодай його! Хотілось піти і добряче йому накостиляти, та Алі стримала свій порив. Це війна Ніки і вона сама має її закінчити. А то хто-зна, що з цього всього в результаті може випливти.

Наступного дня Алі була в паскудному гуморі, а от Ніка сяяла краще сонця. На кухні всі були теж бадьорі. Подруги сіли з краю столу, стараючись (Ніка) бути подалі від Саске. Всі зацікавлено косились на Алі, яка похмуро пила каву. Ніка ж поруч неї цвіла і пахла. Врешті, Хідан не витримав і запитав: – А чого це твоя подруга така кисла? Не виспалась, чи встала не з тієї ноги?
– Нє-а. В неї почались веселі дні. – радісно повідомила Ніка. – А в такий час вона завжди стає мегерою, злою на весь світ і її краще не чіпати, якщо хочете жити.
Акацуки зрозуміло закивали. Та-ак, вони добре знали, що таке веселі дні, бо саме в ці дні Конан зривала на них всю свою злість, що назбирувалась за місяць, і в такі миті їй старались не потрапляти на очі.
Коли всі поснідали, причому навіть у тиші й спокої, і почали розходитись по своїх справах, Алі неголосно сказала: – Ітачі, залишся, будь ласка. Є коротка розмова.
Він почув її навіть крізь шум, що в основному йшов від Хідана. Коли остання Ніка закрила за собою двері, Алі прямо запитала: – Ти не скажеш мені, чому зранку після тієї вечірки я прокинулась на твоїх колінах і в твоїх обіймах? А то я нічогісінько не пам’ятаю.
Ітачі якусь мить мовчав, спокійно розглядаючи блондинку. Дівчина терпляче чекала, хоч їй і хотілось кинутись до нього і витрясти усю правду якомога швидше. Та все це через ті кляті веселі дні, щоб їм пусто було! Тоді сказав не менш спокійно: – Ти, можна сказати, врятувала мене від Орочімару. Він уже тягнув до мене руки, і я просто не знав, куди подітись, коли зненацька переді мною виникла ти, вліпила йому ляпаса і заявила, щоб він не смів до мене торкатись, бо я тільки твій і більш нічий. – Алі відчула, як її вуха горять вогнем, і щоки теж, хоч обличчя Ітачі залишалось незворушним. – Тоді пригрозила йому лесбіянками і відтягнула мене в інший куток. Чесно кажучи, я навіть дещо здивувався, особливо тоді, коли Орочімару покірно зник серед груповухи. Ти ж просто-напросто по-хазяйськи влаштувалась в мене на колінах і за мить заснула. Я зрозумів, що ти п’яна, але не став нічого міняти, бо мене й самого потягнуло в сон. Ну, а мої обійми на твоїй талії можна списати хіба що на рефлекторну сонну реакцію, бо сам я їх туди не клав. Мені можна йти? – поцікавився він.

Алі, вся рожева від сорому й збентеження, кивнула. Ітачі підвівся зі стільця, на якому сидів досі і вийшов, залишивши дівчину на самоті з її думками. Оце вона втнула! Їй, звісно, подобався в певному сенсі Ітачі, але щоб заявити йому таке! ,,Не смій торкатись до нього, зміюко ти безхребетна, бо він тільки мій і більше нічий! Ясно тобі, яойщик хреновий?!’’ – спливли звідкись у свідомості її власні слова. Та-ак. Схоже, пам’ять, яка, від сорому за свою господиню та її дії, сховалась десь у глибоких недрах мозку, поступово почала появлятись. Ой ні, більше вона не буде так напиватись. До білої гарячки просто і до чортиків! Ніка це не повинна знати. Все, точка. Алі рішуче попрямувала з кухні геть.
– Ну то що він тобі сказав? – одразу ж наскочила на неї Ніка.
– Е-е-е… Що я п’яно себе поводила. – пробурмотіла Алі, ховаючи очі.
Ніка косо на неї подивилась і сказала: – Щось мені підказує, що відповіді я від тебе не дочекаюсь. Ну і добре. Однак я усе винюхаю. Йду на комусь відіграюсь. – сказавши це, дівчина зникла в одному з коридорів.
Алі глибоко зітхнула. Ну і чудово. Головне, що не тепер. Найкраще буде тоді, коли Алі сама їй про це розповість. У них вдома на Землі в Україні.
Пройшло ще півтора тижня. Місяць, відведений дівчатам на вибір Конан, підходив до кінця. Залишився всього тиждень, навіть менше. Конан багатозначно на них поглядала, а хлопці старались не потрапляти на очі. Дівчата вже починали хвилюватись, хоч Ніка не розуміла, чого хвилюватись Алі. Однак вона вибере Ітачі, а от Ніка якраз і тривожилась найбільше, бо їй на всіх чоловіків організації було начхати з високої дзвіниці. Оце і справді була катастрофа. А ще її останнім часом мучили сни про чиїсь чорні пронизливі очі, які заглядали їй просто в душу, і дівчина вже абсолютно не розуміла, що б це могло означати. Вона розповіла про ці сни Алі, але блондинка тільки розвела руками – я, мовляв, не екстрасенс, і тлумачити сни не вмію. Ніці здавалось, наче вона добре знає ті очі, але чому і звідки – не знала.
Через оті хвилювання, пов’язані з закінченням відведеного терміну, дівчата пустились у всі тяжкі, та їх однак ніхто не виганяв, наче всі вже звикли до такого. Алі злилась неймовірно і вигадувала ще гірші приколи, але все було однаково. Орич все ще проживав у Акацук, бо, як сказав посланий на розвідку Саске, їхнє лігво все ще було затоплене. Через це, та й не тільки, хлопці його уникали всілякими можливими і неможливими способами, змушуючи зміїного саніна тільки гірко зітхати. Алі якось від люті здала йому Хідана, коли той приймав душ. Ну, скажу тільки одне – виявляється, Хідан і в душі не розлучається зі своєю косою, тому Орича зшивав до купи Кабуто.
Ніка, що не день, то ставала все нервовішою. Вона навіть не могла придумувати нормальних приколів, що бентежило Алі.
– Чорт, наш план потерпів фіаско. – зітхнула якось блондинка, коли обоє подруг сиділи в кімнаті. – Нас викидати не хочуть, додому ми не повертаємось, тож, бачу, доведеться-таки вибирати звідси якогось хлопчину, якщо ми не хочемо розпрощатись з нашими життями.
– Тобі-то легко це говорити!! – вибухнула несподівано Ніка. – В тебе в цьому плані все тіп-топ!! А що мені робити?! Я не хочу нікого вибирати тільки тому, що мені це наказали!! Я не хочу насильно вішатись комусь на шию!!
Алі стурбовано глянула на подругу. – Твоя правда. Але я нічим тобі не можу зарадити. Вибач. Це вже ти маєш вирішувати. Мені так соромно. – ледь чутно додала вона, не сміючи дивитись на неї.
Ніка сумно дивилась на подругу. – Влипла я по самі вуха. Мене врятує тільки диво.

Врешті, настав вирішальний день, коли дівчата мали оголосити своє рішення. Вони сказали, що зроблять це після обіду. А до обіду несподівано з’їхали Орич з компанією, заявивши, що вони знайшли собі нове лігво і подякувавши за гостинність. Причому, дякував Орич таким ніжним голосом і не менш ніжно поглядаючи на акацушників, аж ті бідолашні повтягували голови в плечі і захотіли миттю провалитись крізь землю, лиш би подалі від цього збоченого яойщика. Тільки холодний погляд Пейна стримував їх на місці. Конан, Алі та Ніка тепло попрощались з Оричем, правда, зміїного саніна після цього прощання наче вітром здуло з лігвища. Кабуто поспішив за ним, і Саске теж зник, на останок кинувши пильний погляд на Ніку, яка навіть цього не помітила, хоч раніше вона б уже сказала щось уїдливе йому навздогін.
– У вас залишилось кілька годин до оголошення остаточного рішення. – радісно заявила їм Конан. Хлопці зблідли і миттю зникли з поля зору.
Дівчата закивали і поплентались до своєї кімнати. В Ніки був похоронний настрій. Алі теж мовчала, не наважуючись щось сказати, розуміючи, що зараз краще помовчати і не ятрити рану Ніки.
– Чорт, я в реалі вперше перебуваю в такій ситуації. – почала голосно бурчати блондинка, щойно вони переступили поріг їхньої кімнати. – Ти права, я знаю, кого мені обрати, – порожевіла вона, – але я не можу просто так взяти і кинути тебе. Ти ж моя найкраща подруга! Я ж маю щось придумати для тебе! Чорт, ну що це за фігня?! – продо-вжувала бушувати Алі.
– Припини. – обірвала її Ніка.
– Мені від всього цього аж нові пакасті в голову не лізуть. Ну що за напасть така?! За що нам такі приколи?! Блін, зараз матюкатись почну, зовсім як той Хідан. Та де там, гірше нього!
– Алі, не треба. Я дуже вдячна тобі за турботу, але це мої проблеми. І я якось сама розберусь. – тоскно сказала Ніка.
Алі глибоко зітхнула і впала на ліжко. – Добре. Роби те, що вважаєш за потрібне. Буде, як буде.
Чим швидше приближалась відведена година, тим похмурішою ставала Ніка. Дівчата поплентались на обід. За столом всі старались не дивитись на них. Одна тільки Конан сиділа і сяяла сильніше сонця, а Тобі радісно гуцався на стільці. Правильно. Йому ж нічого не загрожує. Хто ж вибере такого, як він?
Після обіду дівчата пішли до вітальні, наче на розстріл. Там вони стали посеред кімнати, а Акацуки по боках. Причому, стояли вони з такими виразами обличчь, наче воліли б ніколи тут не бути. Але Конан у гніві гірша за Пейна в сто разів, тож всі змушені були стояти.

– Ну? – глянула синьоволоса на дівчат. – Ваш термін вийшов. Ви маєте оголосити свій вибір. Хто перший?
Алі, кивнувши Ніці, що була бліда і наче з хреста знята, виступила вперед і голосно сказала: – Я буду перша.
– Ну і кого ти вибрала? – хлопці повтягали голови в плечі, наче це їх врятує. Тільки Пейн та Ітачі стояли спокійно.
– Ітачі Учіху. – спокійно сказала блондинка. Всі полегшено видихнули і навіть співчутливо поглянули на Ітачі. Це ж не дівчина, а фурія. Як вони будуть разом – оце хороше питання. Алі ж підійшла до Ітачі, що виглядав все так само спокійно, наче знав, що так станеться, і стала поруч нього.
– Чудово! – радісно вигукнула Конан. – А ти? – звернулась вона до Ніки.
Дівчина лиш відкрила рота, щоб щось сказати, як зненацька у вітальню вихором увірвалось щось темноволосе, схопило Ніку і зникло, наче його тут і не було ніколи. Якусь мить у кімнаті панувала тиша, але недовго, бо її тут же перервав крик Алі: – Чого ж ви поставали, ідіоти?! Біжіть негайно за нею!!
– Це що, Ніку, типу, хтось викрав? – почухав потилицю Хідан.
– І що тепер робити? – озвався Дейдара.
– БІЖІТЬ ЇЇ ДОГАНЯЙТЕ, КРЕТИНИ!! – вже аж ревіла Алі, червоніючи від крику. Ітачі миттю закрив їй рота рукою, притягнув до себе і спокійно сказав:
– Не треба нікого доганяти.
– Чому? – витріщилась на нього Конан. – Ти впізнав того, хто її викрав?
Брюнет кивнув. – Так. Це мій дурненький маленький брат.
– Саске?! – всі впали в ступор, а Алі аж припинила пручатись в руках Ітачі.
– Так. Я впізнав його чакру. І думаю, цим він хотів сказати, що вона не вибрала нікого з Акацук.
– Це, типу, він її вибрав? – недовірливо запитав Пейн.
– Схоже на те.
– Я його приб’ю. – випручалась з обіймів Ітачі Алі. – Він не міг мене попередити?

…Ніка нічого не могла зрозуміти: хто її викрав, та ще й так несподівано, кому вона знадобилась, навіщо і чому саме вона? Вона вирішила все це негайно з’ясувати, тому заходилась пручатись і обурюватись: – Відпустіть мене негайно! Ви що собі дозволяєте?
Наче почувши її думки, викрадач зупинився і поставив її на землю, обернувся. Ніка завмерла – перед нею був той, кого вона поклялась ігнорувати – Саске Учіха.
– Ти-и?! Ти що, припух? Негайно поверни мене назад!
– Куди? На вірну смерть? – пирхнув брюнет.
– А ти звідки це знаєш? – склала руки на грудях Ніка.
– Знаю.
– Добре. Тоді скажи якого біса ти мене викрав? До Орича несеш? І не мрій! Я того збоченого яойщика і бачити не хочу! Краще вже назад до Акацушників на смерть прийти, ніж до нього! Зміюка така… – договорити не дав Саске, який просто-напросто закрив їй рота поцілунком, міцно притиснувши до себе. Ніка спершу виривалась, але брюнет не зважав на це, тож за мить дівчина притихла, повністю віддаючи себе у його владу.
POV Ніка
…Я вже хотіла було говорити якісь виправдання, хоч і чудово розуміла, що мене вже нічого не врятує, коли зненацька щось увірвалось до кімнати, схопило мене за талію, перекинуло собі через плече і змилось. Та-ак, там, мабуть, всі в шоці стоять, а особливо Алі. Не здивуюсь, якщо вона закотить скандал з вимогою кинутись мені навздогін і повернути назад.
Повз мене пролітали дерева та кущі. Ми кудись мчали і не зупинялись. Цікаво, кому я знадобилась? Якщо Оричу, то він ідіот і я йому не заздрю. І взагалі, скільки можна стрибати? Я хочу побачити морду того, хто мене спер без мого дозволу!
Наче почувши мої думки, викрадач зупинився, скинув мене зі спини і повернувся до мене обличчям. Я остовпіла. Перша моя думка була: Саске?! Друга: на біса?!
– Ти-и?! Ти що, припух? Негайно поверни мене назад!
– Куди? На вірну смерть? – пирхнув він. О-па. Не зрозуміла…
– А ти звідки це знаєш? – я склала руки на грудях. Винюхав уже десь, бодай його!
– Знаю. – почулась коротка відповідь. Ясно. Більше й не скаже. Тепер настала черга головного запитання.
– Добре. Тоді скажи, якого біса ти мене викрав? До Орича несеш? І не мрій! Я того збоченого яойщика і бачити не хочу! Краще вже назад до Акацушників на смерть прийти, ніж до нього! Зміюка така… – він не дав мені договорити, заткнувши рота поцілунком. Я аж ошаліла. Та що він собі дозволяє? – і почала вириватись. Та він недаремно був сильним шинобі – всі мої спроби вирватись чи відштовхнути його від себе звелись до нуля. Натомість все тіло заповнила якась така легка лінь, що й не хотілось нікуди йти і вириватись. Все-таки, цілується він класно. Он моя свідомість вже весело махає мені ручкою і кудись пливе. Останньою промайнулою в мене думкою була – і це його я недавно ненавиділа?..
EPOV Ніка


Початок...

Категорія: Гумор | Додав: Lady_Nightmare | Теги: Naruto Shippuden, Naruto
Переглядів: 389 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.7/3 Гумор
Всього коментарів: 0
avatar
Доступ заборонено.
Ввійдіть або Зареєструйтесь
close